Біологічні фактори затримки психічного розвитку

Біологічні фактори затримки психічного розвитку досить різноманітні так само, як різноманітні їхні наслідки. Гармонійний інфантилізм

Насамперед виокремлюють переважно генетично зумовлене уповільнене дозрівання різних систем дитячого організму. Клі­ніцисти називають цю форму затримки психічного розвитку гармонійним інфантилізмом. Такий стан не можна розглядати як хворобливий: дитина залишається здоровою та життєрадіс­ною, але за своїм розвитком, особливо емоційно-вольової сфе­ри, відстає від вікової норми. На час початку навчання в школі вона фактично ще залишається дошкільником і за показниками фізичного розвитку, і за проявами поведінки. Це веселі, жва­ві й часто кмітливі діти, поки вони безпосередньо граються, невимушено спілкуються з ровесниками та дорослими. Коли ж перед ними постають правила та обов'язки школярів, вони

Визначення та форми затримки психічного розвитку у дітей

виявляються неспроможними їх виконати. Становище школяра, шкільне навчання їм нецікаві, вчителі скаржаться, що дитина не включається в роботу класу, не сприймає завдання і ніби не розуміє, чого від неї вимагають. Тим часом такі діти шу­кають собі дитячих розваг. На перерві вони активно граються з однокласниками, хоча в іграх, де треба дотримуватися правил, виявляють надмірну дитинність і часто нехтують ними.

Вважають, що ця затримка психічного розвитку не буває надто глибокою й за сприятливих педагогічних умов успішно корегується у процесі дозрівання, дорослішання дитини. Для того, щоб такі діти успішно навчалися в школі, часто буває до­статньо індивідуального педагогічного підходу. Обґрунтованою тут може бути рекомендація продовжити навчання та виховання таких дітей в умовах дошкільного навчального закладу про­тягом сьомого року життя, а шкільне навчання розпочинати на рік пізніше. Поспішне включення неготової до навчання у школі дитини в навчальний процес без достатньої уваги до її проблем з боку сім'ї та педагога загрожує їй дедалі більшою педагогічною занедбаністю та стійкою неуспішністю. Зрештою ці діти завжди залишаються в групі ризику, і мають потребу хоча б періодично консультуватися фахівцем-дефектологом, психологом.

Затримка психічного розвитку дітей унаслідок соматичних захворювань

Набагато складнішою проблемою є затримка психічного розвитку дітей, зумовлена різними соматичними (тілесними) захворюваннями, особливо в перші роки життя. Такими можуть бути різні хронічні захворювання органів травлення, дихання, серцево-судинної системи, різні алергічні стани тощо. Звернімо увагу на те, що центральна нервова система в таких випадках прямо не уражається хворобою, але потерпає від виснаження дитячого організму в цілому. Хвороба знижує психічний тонус дитини, робить її млявою, неактивною у пізнанні довкілля, а тому створюються несприятливі умови для її психічного роз­витку. Зауважимо, що не всяка соматично хвора дитина відстає у психічному розвитку. Тому констатація захворювання є під­ставою для пильної оцінки стану дитини, доцільності початку її шкільного навчання з семи років та необхідності вжити заходів для уникнення перевантаження, сприяння її оздоровленню.

Тільки в тих випадках, коли виявляються характерні ознаки затримки психічного розвитку, постає питання про наявність у дитини особливих освітніх потреб та вирішення питання про оптимальне їх задоволення шляхом інклюзивного навчання за спеціальною програмою чи навчання у відповідному спеці­альному класі або школі.

Церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку

Найтяжчою є так звана церебрально-органічна форма за­тримки психічного розвитку. Як свідчить її назва (церебраль­ний — мозковий), вона пов'язана з хворобливими ураженнями головного мозку. Прояви її яскравіше виражені та стійкіші. Щоб їх ус>тгути чи пом'якшити, потрібні систематичні лікарські та педагогічні заходи.

Під час неврологічного обстеження таких дітей лікар часто виявляє певні відхилення у функціонуванні їхньої нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив на мозок плоду чи новонародженої дитини різних негативних факторів: ток­сичних речовин, якими забруднене навколишнє середовище, в тому числі й безконтрольно вживаних лікарських препаратів, нікотину, алкоголю; різних хвороб матері, що створюють не­сприятливі умови для повноцінного розвитку плоду; травм голо­ви; запальних захворювань мозку протягом перших років життя.

Залежно від того, які функціональні системи мозку зазнали ушкодження, можна спостерігати окремі особливо яскраво ви­ражені порушення пізнавальної діяльності й поведінки дитини. Так, у деяких дітей виявляються найбльші труднощі в оволо­дінні просторовою орієнтацією, лічбою, довільною поведінкою, надзвичайна втомлюваність, яка призводить до відставання від вікової норми в розвитку мисленнєвих дій та операцій. Отже, церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку дає дуже строкаті прояви цього порушення психофізичного розвитку: від відносно легких до таких, що за характером роз­ладів пізнавальної діяльності й труднощами їхнього подолання межують із легкою розумовою відсталістю. Саме діти з такою формою затримки психічного розвитку переважно потребують спеціальних умов навчання не тільки в початковій школі, а й в основній, і для них є дуже актуальною проблема професійної орієнтації та подальшої соціально-трудової адаптації в сус­пільстві.