Особливості поведінки розумово відсталих дітей залежно від психічної хвороби

У розумово відсталих дітей найчастіше спостерігаються такі хронічні хвороби, як епілепсія та шизофренія.

Залежно від чинника, який зумовив хворобливі зміни психі­ки, виявляються типові форми поведінки та діяльності, способи реагування, риси характеру розумово відсталої дитини. Напри­клад, у дітей-травматиків, причиною розумової відсталості яких стала травма головного мозку, найчастіше інтелектуальний дефект буває не дуже вираженим. Проте для них характерні особливості, які впливають на розвиток. Через високу виснаж­ливість ушкоджених нервових клітин мозку їм притаманна надзвичайно швидка втомлюваність, нестійкість уваги, забудь­куватість і труднощі запам'ятовування. Це зумовлює низьку здатність до засвоєння й накопичення знань та інтелектуального напруження, породжує бажання будь-яким способом уникнути його. Таких дітей важко виховувати, бо їхня поведінка дуже залежить від загального стану: під впливом втоми вони стають дратівливими, нестриманими, часто сваряться з товаришами, говорять грубощі дорослим.

Для розумової відсталості, яка виникає внаслідок енцефаліту (запалення мозку), властиві різні патологічні зміни емоційно-регулятивних функцій. Діти, які перенесли таку хворобу, дуже дратівливі й запальні, гіперактивні, мають нестійкий настрій. Вони швидко й безпосередньо реагують на всі подразники. Водночас їм властивий повільний темп мислення. Однією з про­відних особливостей цих дітей є висока навіюваність. Тому саме ці діти найчастіше піддаються негативним соціальним впливам, стають «помічниками» злочинців. В окремих випадках можна спостерігати й протилежні прояви поведінки: діти стають мало­рухливими, з млявою одноманітною моторикою, мають погане нерозбірливе мовлення (говорять, наче в них повний рот каші). Зовні ці діти мають вигляд глибоко розумово відсталих навіть тоді, коли інтелект у них не дуже знижений.

Під впливом такої хвороби, як епілепсія, нерідко своєрідно порушується пізнавальна діяльність; Найхарактернішою ри­сою епілептиків є повільний перебіг усіх психічних процесів. Вони повільно сприймають навчальний матеріал, думають, говорять, повільно виконують будь-яке завдання. Надзвичайно характерною для них є також інертність психічної діяльності. Дитину-епілептика дуже важко переключити на інший вид ді­яльності, поки вона не виконала попереднього. Така особливість зумовлена порушенням рухливості основних нервових процесів: збудження та гальмування. Поряд зі змінами в пізнавальній діяльності дітей, які хворіють на-епілепсію, спостерігаються своєрідні зміни характеру. У спілкуванні зі старшими та силь­нішими за себе вони виявляють улесливість, догідливість, під­креслену повагу, але в ставленні до слабших бувають грубими й навіть жорстокими. Інертність, властива розумово відсталим епілептикам, виявляється і в емоційно-вольовій сфері. Так, дитина продовжує робити намічене навіть тоді, коли її пере­конали в його недоцільності.

Свої особливості мають діти, у яких розумова відсталість є наслідком такої психічної хвороби, як шизофренія. Виникнення її в ранньому дитинстві часто викликає недорозвинення пізна­вальної діяльності й емоційну тупість. Дітям із шизофренічним недоумством властиві аутистичні риси, відірваність від реальної дійсності, байдужість до навколишнього, непродуктивне мис­лення та фантазування. Ці діти погано орієнтуються в просторі, часі. У них знижена здатність до узагальнення й абстрагування, що помітно позначається на навчанні лічби та читання. Для них характерні також порушення мовлення: бідність словника, схильність до нових беззмістовних словоутворень. Емоційна тупість цих дітей виявляється у відгородженості від навколиш­нього, замкненості, уникненні контактів і спілкування з одноліт­ками, нестійкості настрою, негативізмі. Ці діти часто не знають імен своїх близьких родичів, однокласників.