Причини розумової відсталості та її форми

Розумово відсталі діти — це різнорідна група дітей за станом інтелектуальних порушень і потенційними можливостями соці­альної реабглітації, які істотно залежать від характеру ушкоджень мозку. Сучасній медицині відомі понад 500 розладів мозку, що призводять до розумової відсталості. Узагальнюючи їх, слід передовсім назвати чинники, що діють у період внутрішньо-утробного розвитку плоду. Саме вони стають причиною інте­лектуальних порушень у 80 відсотків розумово відсталих дітей. Це різні інфекційні захворювання матері, які мали місце під час вагітності, наприклад краснуха, важкий грип. Часто причиною ураження мозку дитини може стати алкоголізм, наркоманія, венеричні захворювання батьків. Такими ж шкідливими чин­никами можуть бути тяжкий токсикоз матері під час вагітності, підвищення рівня вуглекислоти або зниження кисню у крові плоду, радіоактивні опромінення, вплив паразитів, особливо токсоплазмозу, порушення обміну речовин. Серйозною при­чиною ураження головного мозку виступають аномалії хромо­сомного набору. Серед таких порушень найвідомішим є синдром Дауна. Він має низку зовні схожих проявів, за якими легко розпізнається. Досить часто причиною розумової відсталості є пологові травми, органічні ураження мозку внаслідок асфік­сії — недостатнього дихання. За умови браку кисню протягом 15—30 та більше хвилин у мозку наступають руйнівні зміни, які можуть негативно вплинути на подальший психофізичний розвиток дитини.

Надзвичайно вразливими до патологічних ушкоджень цен­тральної нервової системи дитини є перші місяці та роки жит­тя. Причинами виникнення розумової відсталості у цей період найчастіше є тяжкі захворювання мозку, зумовлені пухлинами, патологією розвитку білої речовини та судин, черепно-мозкові травми, струси мозку, а також інфекції, що спричиняють за­хворювання на менінгіт та енцефаліт.

Основні форми розумової відсталості: олігофренія та деменція

Розрізняють дві основні форми розумової відсталості: олі­гофренію та деменцію. Діти в межах цих груп мають істотні відмінності в динаміці психічного розвитку. Частіше зустріча­ється олігофренія. Основна її ознака — раннє недорозвинення мозку, яке є наслідком дії патогенних чинників у період, коли ще не закінчилося морфоанатомічне формування структур мозку і не сформувалося мовлення (переважно внутрішньоутробний період і перший рік життя). Розвиток дітей-олігофренів із само­го початку відбувається на патологічно зміненій матеріальній основі. Для олігофренії характерною є позитивна тенденція психічного розвитку, відсутність зростання інтелектуального дефекту та значні можливості соціально-психологічної реабі­літації під впливом корекційного навчання. Попри позитивні зрушення, загалом у розвитку таких дітей зберігається своєрідна структура інтелектуальних порушень, які поєднуються з по­рушеннями моторики, мовлення, сприймання, пам'яті, уваги, емоційної сфери, довільних форм поведінки. Недорозвинення пізнавальної діяльності при олігофренії виявляється насамперед у недостатності логічного мислення, а саме в низькому рівні узагальнення, порівняння предметів і явищ навколишнього за істотними ознаками, у неможливості розуміння абстрактних понять, загадок, переносного значення прислів'їв, розрізнення тонких почуттів, збідненості духовних потреб та інтересів тощо.

Деменція — це розумова відсталість, яка виникає на пізні­шому етапі розвитку дитини (після трьох років). Вона є роз­падом більш-менш сформованих інтелектуальних та інших психічних функцій, якому передував, на відміну від олігофренії, період нормального інтелектуального розвитку дитини. При цьому дитина може втрачати мовлення, зникають ігрові дії, сформовані навички самообслуговування. Разом із тим у неї можуть залишатися знання, досвід спілкування з дорослими та предметно-практичного орієнтування у світі речей. Завдяки цьому може скластися враження про більші ніж в олігофренів пізнавальні можливості таких дітей. Структура інтелектуальної недостатності при деменції має свої характерні особливості, які полягають у нерівномірній недостатності різних пізнаваль­них функцій. її характерними ознаками є виразні порушення розумової працездатності, пам'яті, уваги, регуляції поведінки. Це зумовлює невідповідність між реальним обсягом знань у цих дітей і обмеженими можливостями їхнього використання. Крім цього для дітей із деменцією характерні порушення особистості й емоційно-вольової сфери. Ці діти часто некритичні, розгаль­мовані, їхні емоції та мотиви примітивні.

Особливості психічного розвитку розумово відсталих дітей із деменцією істотно залежать від характеру органічного ураження. Якщо розумова відсталість є залишковим явищем патогенного чинника, який вже перестав діяти, наприклад, стан після че­репно-мозкової травми, менінгіту чи енцефаліту, то динаміка розвитку в таких дітей, подібно до олігофренів, є позитивно спрямованою; продуктивність подальшого розвитку цілковито залежить від адекватності корекційно-розвивальних заходів. Якщо ж деменція виникає у зв'язку з хронічними захворю­ваннями мозку, під впливом яких у мозку дитини постійно з'являються все нові морфологічні зміни, то перебіг психічного розвитку таких дітей серйозно ускладнюється регресивними тенденціями під час загострення хвороби, коли сформовані навички й уміння виявляються знову й знову зруйнованими.