УДК 37.015.3:373-056.2 ББК88.8 026

Редакційна рада: Т. Шаповал, Т. Гончаренко, М. Мосієнко — канд. філол. наук, Г. Кузьменко, О. Шатохіна Рекомендовано комісією зі спеціальної педагогіки Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Протокол № 4 від 29 листопада 2012 р. рецензенти:

Сак Т. В. — доктор психологічних наук, завідувач лабораторії інтенсивної педагогічної корекції інституту спеціальної педагогіки напн україни. Гсрасімюк Т. В. — директор києво-святошинського районного навчально-ме­тодичного центру практичної психології.

Обухівська А. Г.

026 Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі / Антоніна Обухівська, Тамара Ілляшенко, Тамара Жук. — К. : Редакції загальнопед. газет, 2012. — 128 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»).

І8В1Ч 978-966-451-000-1. 978-966-2754-00-1.

Інклюзивне навчання широко впроваджується в нашій країні, тому все більшої актуальності набуває фахова підтримка з цього питання.

У книжці йдеться про інтеграцію дітей із особливими потреба­ми у загальноосвітній школі та їх психологічний супровід. Висвітлено психологічні особливості дітей із різними порушеннями психофізичного розвитку, розглядаються умови, яких вони потребують під час навчання у школі. Особливу увагу приділено завданням, які стоять перед працівниками психологічної служби у роботі з цими дітьми.

Посібник адресовано шкільним психологам, соціальним педагогам, учи­телям, студентам відповідної спеціалізації, батькам та всім, хто небайдужий до долі особливих дітей.

УДК 37.015.3:373-056.2 ББК 88.8

!^ 07«"о⁹Й1⁵¹~⁰⁰⁰"^{1 (б}"^{ка <<шк}- « ^-ська а- г. та і,, 20,2

ІЬіШ 978-966-2754-00-1 <р> тп „ ~

^імч уіу>-і © тов «редакції загальнопедагогічних

газет», дополіграфічна підготовка, 2012

ЗМІН

Передмова 5

РОЗДІЛ 1. Психологічний супровід дітей із особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі

Завдання практичного психолога в умовах інтеграції дітей із

особливими освітніми потребами 7

Робота психолога з батьками 17

РОЗДІЛ 2. Діти із затримкою психічного розвитку

Визначення та форми затримки психічного розвитку у дітей 23

Діагностика затримки психічного розвитку 29

Прояви затримки психічного розвитку дітей у процесі

навчання 32

Корекційне навчання дітей із затримкою психічного

розвитку 36

РОЗДІЛ 3. Розумово відсталі діти

Визначення розумової відсталості 41

Причини розумової відсталості та її форми 43

Врахування особливостей пізнавальної діяльності розумово відсталих дітей у процесі навчання 49

РОЗДІЛ 4. Діти з церебральним паралічем

Причини виникнення дитячого церебрального паралічу 56

Особливості інтелектуального розвитку дітей із церебральним

паралічем 57

Особливості діагностичного обстеження дітей із церебральним

паралічем 62

Навчання та соціальна адаптація дітей із церебральним паралічем 64

РОЗДІЛ 5. Мовленнєві порушення у дітей

Мовленнєва готовність дитини до навчання в школі 67

Причини та види мовленнєвих порушень у дітей 69

Порушення формування навичок читання та письма у дітей 75

Психолого-педагогічна допомога дітям із порушеннями розвитку мовлення 80

РОЗДІЛ 6. Діти з порушеннями зору

Види порушень зору у дітей 83

Психологічні особливості дітей із порушеннями зору

в процесі навчання 86

Проблеми розвитку особистості дитини з порушеннями зору....91

РОЗДІЛ 7. Діти з порушеннями слуху

Причини та види порушень слуху у дітей 96

Психологічні особливості розвитку дітей із порушеннями

слуху 100

Корекція психічного розвитку дітей із порушеннями слуху

в процесі навчання та виховання 104

РОЗДІЛ 8. Діти з гіперактивним розладом з дефіцитом уваги

Причини виникнення гіперактивного розладу з дефіцитом

уваги у дітей 110

Діагностика гіперактивного розладу з дефіцитом уваги

у дітей 115

Корекція гіперактивного розладу з дефіцитом уваги у дітей 121

Література 125

Передмова

Сьогодні в процесі реформування нашої освіти однією з най­актуальніших і найобговорюваніших є проблема інтеграції дітей із порушеннями психофізичного розвитку (з особливими освіт­німи потребами) у єдиній освітній системі — загальноосвітній школі.

Ще донедавна наша загальноосвітня школа поділялася на два окремі світи: загальноосвітня масова та спеціальна — теж за­гальноосвітня, але все-таки інша. В ній навчалися особливі діти: з порушеннями слуху, зору, мовлення, опорно-рухового апара­ту, із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю. І хоча, за винятком розумово відсталих усі ці діти отримували повну загальну середню освіту, тривалість, програма та методика навчання пристосовувалися до особливостей кожної категорії дітей. Спеціальна школа була настільки відокремлена від загаль­ноосвітньої масової, що педагог чи психолог, усе життя пропра­цювавши зі звичайними дітьми, мав дуже приблизне уявлення про дітей із порушеннями психофізичного розвитку. Зрештою, про становище названих вище двох типів шкіл і дітей, які в них навчаються, ми могли б говорити й не в минулому часі, бо й досі вони відокремлені. Але глуха стіна між ними почала руй­нуватися. Відбулися та продовжують відбуватися значні зміни, і не тільки практичні, але й не менш важливі — у свідомості педагогічної громадськості.

Насамперед педагогові та психологові, щоб навчати й адап­тувати до життя серед здорових ровесників дитину з тими чи іншими психофізичними проблемами, потрібно знати її пси­хологічні особливості, прояви поведінки, які зумовлюються недорозвитком мовлення, порушенням слуху, зору, розумовою відсталістю чи затримкою психічного розвитку; психологічну своєрідність дитини, прикутої до візка через церебральний па­раліч. Не менш важливим є усвідомлення тих можливостей на­вчання і розвитку, що зберігаються у кожної дитини, та шляхів їхньої реалізації.

₁

Великі надбання вітчизняної спеціальної педагогіки, зокре­ма, методики навчання та виховання дітей із різними видами порушень психофізичного розвитку, потребують ретельного вивчення та творчого використання в процесі впровадження інтегрованого, особливо інклюзивного навчання цих дітей в умовах загальноосвітньої школи. Разом із тим інтеграція їх у середовище здорових ровесників, а далі — й у широкий со­ціум, ставить перед педагогом і психологом ряд нових завдань, розв'язання яких ще тільки починається та потребує творчого підходу.

Намагаючись допомогти педагогам загальноосвітньої школи та шкільним психологам зорієнтуватись у психологічній своє­рідності різних категорій дітей із порушеннями психофізичного розвитку, автори підготували цей посібник. Він може становити інтерес насамперед для шкільних психологів, педагогів, студентів відповідної спеціалізації, а також батьків і всіх, хто небайдужий до долі особливих дітей.

розділ

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

ЗАВДАННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

У нашій країні інтеграція дітей із порушеннями психофі­зичного розвитку або, як їх дедалі частіше називають, дітей із особливими потребами, ще тільки розпочинається. У цей пе­рехідний період приплив таких дітей у загальноосвітню школу швидко збільшується, випереджаючи створення умов для їхнього успішного навчання. У зв'язку з цим не всі діти перебувають в однаковому статусі. Найбільше тих дітей, особливості розвитку яких ніколи не з'ясовувалися і про існування цих особливостей свідчать тільки стійкі труднощі в навчанні — аж до неможливості засвоювати шкільну програму. В іншої частини дітей недоліки розвитку були констатовані під час медичного обстеження; деякі з них обстежені у психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК) і отримали рекомендації щодо корекційного навчання, проте батьки з різних причин знехтували ними й віддали дитину до загальноосвітньої школи на загальних засадах. І, нарешті, порівняно недавно з'явилася категорія дітей, які навчаються в загальноосвітній школі індивідуально за рекомендованою ПМПК програмою.

Усі ці групи дітей стають об'єктом уваги шкільного психо­лога, що вимагає від нього відповідної компетентності. Тому далі зупинимося на сучасному стані та конкретних формах психологічного супроводу дітей із особливими потребами в за­гальноосвітній школі.

Сьогодні, коли форми інтеграції різних категорій дітей ще недостатньо визначені, а компетентних фахівців, які повин­ні опікуватися цими дітьми в загальноосвітній школі, явно бракує, на шкільного психолога припадає велика частка роботи як із дітьми, так і з їхніми батьками та педагогами. За цих об­ставин важливо чітко визначити ті форми роботи, які справді входять до компетенції психолога, та відмежуватися від усяких випадково покладених обов'язків, які невиправдано поглина­ють багато робочого часу та зусиль і, звісно, не можуть дати очікуваної користі. Досвід показує, що саме психолога часом розглядають як універсального фахівця і покладають на нього такі обов'язки, які не мають нічого спільного з його фахом. Так, під час опитування деякі психологи скаржилися на те, що вони не володіють методикою навчання дітей із особли­вими освітніми потребами читання, письма, звуковимови. Зрозуміло, що навчання таких дітей не є функцією психолога. Це — обов'язки кількох інших фахівців: корекційного педа­гога, логопеда, зрештою — педагога загальноосвітньої школи, призначеного здійснювати індивідуальне навчання особливої дитини. Навчання та розвиток учня насамперед відбувається на кваліфіковано побудованому уроці. Тим часом у психолога у зв'язку інтеграцією в загальноосвітній школі дітей із особли­вими освітніми потребами, крім уже усталених форм роботи, з'являється ряд нових.

Успішність інтеграційного процесу залежить від поінфор­мованості та адекватного ставлення багатьох його учасників: дітей із особливими освітніми потребами, їхніх батьків і пе­дагогів, а також усіх інших дітей у школі, батьківської та пе­дагогічної громадськості. Дослідження показали, що сьогодні різні категорії дорослих і дітей, яких торкнулася ця новація, не готові до виконання своєї ролі в ній. Тому потрібні різні форми освітньої роботи, яка великою мірою покладається на практичних психологів. У зв'язку з приходом до загаль­ноосвітньої школи дітей із особливими освітніми потребами виділяють такі найважливіші напрямки роботи шкільного пси­холога:

1. діагностична робота — вивчення особливостей пізнаваль­ної діяльності, рис особистості та спілкування дітей;

2. адаптація в учнівському середовищі та формування на­вичок спілкування у дітей із особливими освітніми потребами;

3. формування у здорових дітей доброзичливого ставлення до тих, які мають фізичні та психічні обмеження, бажання й уміння прийти їм на допомогу;

4. формування у батьків дітей із психофізичними порушен­нями компетентності, адекватного ставлення до інтеграції їхніх дітей у загальноосвітній школі та готовності бути співучасника­ми педагогічного процесу;

5. формування компетентності та запобігання упередженому ставленню до спільного навчання дітей обох категорій у батьків здорових дітей;

1. формування компетентності з означених вище питань у педагогів.

Одним із найважливіших напрямків роботи психолога є діа­гностичне вивчення пізнавальної діяльності дітей. Коли йдеться про дітей із порушеннями психофізичного розвитку, то діагнос­тична робота полягає насамперед у виявленні психологічних осо­бливостей, які перешкоджають засвоювати навчальний матеріал і, власне, визначають особливі освітні потреби, що вирізняють таких дітей як особливу категорію.