16. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аг. Господарювання

Суб'єкт агарного господарювання може бути утворений за рі­шенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ни­ми) органу, а у випадках, спеціально передбачених законод.м, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання. Вони можуть утворюватися також шляхом примусового поділу (ви­ділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням ан-тимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законод. У.. » Створення суб'єкта аг. господарювання здійснюється на підставі установчих документів, які розробляються і підписуються (всіма його учасниками (засновниками), якщо чинним законод.м не встановлений інший порядок їх затвердження. Суб'єкт гос­подарювання створений однією особою (наприклад, фермерське господарство), діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Відповідно до ст. ст. 87, 88 ЦК та ст. 57 ГК, установчими доку­ментами суб'єкта аг. господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених чинним законод.м, статут (положення). В установчих доку­ментах мають бути зазначені найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не перед­бачене законом.

Припинення діяльності сільгосп. підпр. здійснюється переданням всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступникам (злиття, приєднання, по­діл, перетворення) або внаслідок ліквідації.

Суб'єкт аг. господарювання ліквідується:

за рішенням його учасників або органу, уповноваженого на це установчими документами юридичної особи, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших ви­падках, передбачених установчими документами;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених чинним законод.м;

за рішенням суду про визнання ним недійсною державної ре­єстрації юридичної особи через допущені при її створенні пору­шення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встанов­лених законом.

17. Правове регулювання приватизації в апк

Умовах переходу до ринкової системи господарювання важли­вим засобом забезпечення приватної власності є приватизація дер­жавного майна. Відповідно до ст. 1 Закону У. від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію державного майна" (в редакції Закону від 19 лютого 1997 р.), приватизація державного майна визначається як відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фіз. та юридичних осіб. Тобто — роздержавлення майна. У цьо­му контексті недоцільно використовувати словосполучення "прива­тизація майна колгоспів", позаяк останні є недержавними суб'єкта­ми власності, а тому до їх реформування правильніше використову­вати терміни "реструктуризація" чи "паювання майна". Загальне законод. У. про приватизацію складається із зазначеного Закону, а також законів від 6 березня 1992 р. "Про приватизацію не­великих державних підприємств (малу приватизацію)" (в редакції від 15 травня 1996 р.), від 6 березня 1992 р. "Про приватизаційні папе­ри", від 19 червня 1992 р. "Про приватизацію державного житлово­го фонду", від 7 липня 1999 р. "Про перелік об'єктів права держав­ної власності, що не підлягають приватизації", від 14 вересня 2000 р. "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", декретів Кабінету Міністрів У. від 20 травня 1993 р. № 57-93 "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних під­приємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду", від 26 грудня 1992 р. №15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Приватизація державного майна в АПК здійснюється на підста­ві загального законод. про приватизацію, з урахуванням особ­ливостей спеціального аг. законод.. Стаття 5 Закону У. "Про приватизацію державного майна" визначає, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, нале­жать:

—майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших під­розділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами;

—об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

—акції (частки, паї), що належать державі у майні юридичних осіб.

Приватизації не підлягають об'єкти, котрі мають загальнодержав­не значення, визначені Законом У. "Про перелік об'єктів пра­ва державної власності, що не підлягають приватизації". До них на­лежать майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісороз­ведення та охорони лісу, сортовипробувальні станції, дільниці, інші організації з експертизи сортів рослин, скотомогильники, станції хі­мізації сільського господарства, науково-дослідні інститути, окремі майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт, вина, лі­керо-горілчані вироби тощо.

Специфіка правового регулювання приватизації в АПК зумов­лена потребою захисту прав селян, адже згідно з концепцією при­ватизації, засоби вироб. сільгосп. продукції ма­ють належати селянам, які їх використовують. Законодавчим ак­том, що регулює особливості приватизації державного майна в АПК, є Закон У. від 10 липня 1996 р. "Про особливості при­ватизації майна в агропромисловому комплексі".