3.2. Депозитарна система в корпоративному регулюванні

Депозитарна діяльність визначається як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках.

Класична схема депозитарної діяльності передбачає дворівневу систему. Верхній рівень депозитарної системи являє собою Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і рахунки за угодами щодо цінних паперів. Нижній рівень – це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

У цілому в депозитарній системі діє кілька суб’єктів корпоративного управління. До них належать прямі й опосередковані учасники. Прямими учасниками вважаються депозитарії, зберігачі та реєстратори власників цінних паперів; опосередкованими – емітенти, організатори торгівлі цінними паперами, торгівці цінними паперами, банки. Слід мати на увазі, що ведення реєстрів власників цінних паперів є виключною діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної. Тому створення таких фірм має бути спрямоване лише на таку діяльність.

У системі корпоративного управління депозитарна система здійснює діяльність за рядом напрямів, серед яких:

• стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

• уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні;

• відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів;

• реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

• акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками;

• регламентація та обслуговування механізмів позики та застави для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• надання послуг щодо виконання обов’язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

• встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн;

• розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп’ютерних систем обслуговування рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов’язаних з банківськими та/або іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регулярній основі.

Контроль за діяльністю Національної депозитарної системи здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також у межах повноважень, визначених законодавством України, НБУ, Міністерство фінансів України та інші державні органи.

Відповідно до чинного законодавства України депозитарієм вважається юридична особа, яка створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менше ніж десять зберігачів, і яка здійснює виключно депозитарну діяльність. При цьому часка одного учасника в статутному капіталі депозитарію не може перевищувати 25%. Так як ніхто не може мати в депозитарії блокуючого пакета акцій, учасники повинні вирішувати питання з вищим рівнем узгодження інтересів.

Особливістю створення депозитарію є вимога, згідно якої його учасником повинна бути не менш як два роки держава в особі НКЦПФР. Після цього часка держави у статутному капіталі Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам. Засновниками депозитарію також можуть бути фондова біржа чи учасники організаційно оформленого позабіржового ринку.