11.3. Реорганізація корпорації, спрямована на її розукрупнення

Розукрупнення підприємства (поділ, виділення) здійснюється, як правило, в таких випадках:

1. Якщо у підприємства поряд з прибутковими секторами діяльності є значна кількість збиткових виробництв.

2. Якщо у підприємств високий рівень диверсифікації сфер діяльності і до них виявляють інтерес кілька інвесторів.

3. За рішенням антимонопольних органів, якщо підприємство зловживає монопольним становищем.

4. З метою створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів), наприклад у результаті виділення з материнської компанії дочірніх підприємств.

Основні форми розукрупнення – це поділ та виділення.

Поділ – це спосіб реорганізації, за якого юридична особа припиняє свою діяльність, а на її базі створюється кілька нових підприємств, оформлених у вигляді самостійних юридичних осіб.

Виділення – це створення в результаті виділення зі складу діючого підприємства одного або кількох структурних підрозділів нових підприємств з набуттям статусу юридичних осіб. При виділенні з підприємства за роздільним актом (балансом) до новостворених підприємств переходять у відповідних частинах майнові права та обов’язки реорганізованого підприємства.

А,Б,В,… - підприємства,

а₁, а₂, с₁… - засновники підприємств.

Рис. 11.3. Відмінності між поділом та виділенням підприємств

11.4. Перетворення

Перетворення – це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства.

Найпоширенішими прикладами перетворення є:

• ТОВ у АТ;

• ПП у ТОВ;

• ПрАТ у ПАТ.

Якщо в процесі реорганізації корпорація припиняє свою діяльність, то комісія по реорганізації повідомляє кредиторів та протягом двох місяців приймає від них претензії. (Цивільний кодекс України, ст. 104-109). Рішення про реорганізацію повинні прийматися ¾ голосів на загальних зборах акціонерів. Проте, мають місце випадки прийняття даного рішення простою більшістю. Нормативними документами дане питання не врегульоване. Акціонери, які не проголосували за реорганізацію, можуть вимагати права власності у правонаступників корпорації. При цьому бажано голосувати бюлетенями, щоб мати змогу довести, що саме даний акціонер проголосував проти рішення про реорганізацію.

ЛЕКЦІЯ 12. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ В СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

12.1. Поняття цінних паперів, їх класифікація та категорії.

12.2. Вимоги до цінний паперів.

12.3. Функції цінних паперів.

12.4. Фінансові посередники на ринку цінних паперів.

12.1. Поняття цінних паперів, їх класифікація та категорії

Цінні папери є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Цінні папери можуть існувати у формі відособлених документів (документарні) або записів на рахунках (бездокументарні).

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» до цінних паперів відносяться: пайові цінні папери – акції, інвестиційні сертифікати; боргові цінні папери – облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі; іпотечні цінні папери – іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН; приватизаційні цінні папери; похідні цінні папери; товаророзпорядчі цінні папери. Особливості обігу цінних паперів, які посвідчують майнові права (у тому числі похідні від них) на ресурси, які відокремились від своєї основи, визначаються законодавством.

Кожному виду ресурсів можуть відповідати ті чи інші цінні папери, які в свою чергу можуть виступати предметом власності, купуватися і продаватися, віддаватися під заставу і т. д.