10.3. Курс емісії корпоративних прав

Емісія акцій або облігацій підприємств – це сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облігацій.

Важливим елементом додаткової емісії є встановлення курсу, тобто ціни, за якою товариство розміщує свої корпоративні права. Курс емісії встановлюється у відсотках до номіналу за рішенням відповідних органів підприємства.

До основних витрат на проведення емісії належать:

• оплата послуг аудиторів;

• оплата послуг фінансових посередників;

• витрати на друкування бланків цінних паперів;

• витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1 % номінальної вартості запланованого обсягу емісії);

• оплата послуг незалежного реєстратора;

• витрати на рекламу та друкування інформації про емісію.

Витрати, пов’язані з емісією цінних паперів, включаються до складу валових витрат підприємства-емітента.

Верхня межа курсу емісії проходить на рівні ринкового (біржового) курсу акцій до проведення додаткової емісії. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення. Чим вищий курс додаткової емісії, тим значніший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство при заданому обсязі збільшення СК, тим вищий буде емісійний дохід.

Емісійний дохід, або ажіо, – сума перевищення доходів, отриманих від емісії власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Тобто, емісійний дохід – це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав.

Приймаючи рішення щодо встановлення курсу емісії, слід враховувати такі основні чинники:

• стартові передумови, за яких проводиться емісія (готовність ринку капіталів освоїти нові корпоративні права);

• балансову вартість корпоративних прав;

• ринкову вартість корпорації та перспективи її зростання;

• податковий аспект;

• тип обраної корпорацією дивідендної політики;

• досить часті взаємопротилежні інтереси окремих власників і товариства.

10.4. Переважне право власників на придбання акцій (часток)

У разі здійснення додаткової емісії власники корпоративних прав можуть зазнати певних втрат. Ці втрати виражаються у зменшенні ринкового курсу акцій (часток), яке можуть спостерігатися і при збільшенні номінального капіталу та зменшенні рівня контролю над корпорацією. Законодавством передбачено, що у разі збільшення СК акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) користуються переважним правом на купівлю додатково випущених акцій (часток).

Переважне право дає можливість власникам:

• зберегти свою частку (в процентному співвідношенні) в СК, а отже, і в усьому майні корпорації;

• попередити «розмивання» вартості свого пакета корпоративних прав у СК внаслідок емісії акцій (часток) за низьким курсом;

• зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників;

• компенсувати збитки від «розмивання» частки в СК тим власникам, які не скористались переважним правом на купівлю додаткових корпоративних прав, а продали його.

Кількість переважних прав на придбання акцій нової емісії є пропорційною частці окремих акціонерів у статутному капіталі на дату прийняття рішення про емісію акцій, тобто залежить від кількості наявних «старих» акцій, які належать акціонерам.

У разі, якщо інвестори бажають придбати акції нової емісії (або старі власники купити акцій більше, ніж квота у СК), їм слід придбати переважні права безпосередньо у тих акціонерів, які не мають бажання ними скористатися, або на ринку. Якщо акціонер поступається своїми правами на придбання нових акцій, то виручені ним від продажу цих прав грошові кошти повинні компенсувати зміни курсу акцій та інші можливі втрати.

Права продаються та купуються на біржі, як правило, протягом двох тижнів після початку підписки на акції нової емісії, але перед проведенням самої емісії. Старі акції та переважні права нових продаються окремо. Одночасно з початком торгівлі переважними правами ціна старих акцій автоматично зменшується на вартість переважного права. Отже, грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій відповідає різниці між ринковим курсом акцій до емісії і середнім курсом, який сформувався після зростання капіталу.

Розрахункова ціна переважного права визначається за такою формулою:

К_б - К_е

П = ───── ,

С + 1

де П – грошова оцінка переважного права на купівлю нових акцій; Кб – ринковий (біржовий) курс акцій;

К_е – курс емісій нових акцій;

С – співвідношення, з яким робиться емісія.

СК₁

С = ───── ,

СК₂ – СК₁

де СК₁, СК₂ – відповідно, розмір статутного капіталу корпорації до і після його збільшення.

Фактична ринкова ціна переважних прав визначається попитом і пропозицією на них, тому може відрізнятися від розрахункової.

Контрольні запитання та завдання

1. Що собою представляють корпоративні права?

2. Хто може бути емітентом корпоративних прав?

3. Схарактеризуйте номінальну вартість корпоративних прав.

4. Що характеризує показник балансового курсу корпоративних прав і як він розраховується?

5. Як встановлюється ринковий курс акцій і які фактори впливають на його величину?

6. Дайте визначення поняттям «котирування» і «лістинг».

7. Перелічіть основні витрати на проведення емісії корпорацією.

8. Які основні чинники слід враховувати, приймаючи рішення щодо встановлення курсу емісії?

9. У чому полягає переважне право власників?

10. Як визначається розрахункова ціна переважного права?

ЛЕКЦІЯ 11. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ РЕОРГАНІЗАЦІЇ КОРПОРАЦІЇ

11.1. Загальні поняття та передумови реорганізації.

11.2. Укрупнення корпорації.

11.3. Реорганізація корпорації, спрямована на її розукрупнення.

11.4. Перетворення.