Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина хvііі – перша половина хіх ст.).

1. Епоха переходу до індустріального суспільства (друга половина XVIII – перша половина XIX ст.).

2. Виникнення та еволюція класичної школи політичної економії (КШПЕ).

3. Загальна характеристика альтернативного КШПЕ напрямку політичної економії.

Ключові поняття: промисловий переворот, економічний розвиток,

класична школа політичної економії, фізіократія, економічні дослідження, утопічний соціалізм, соціалісти-рикардианці.

Компетенції:

вміти давати оцінку основним етапам епохи переходу до індустріального суспільства;

знати загальні соціально-економічні характеристики епохи переходу до індустріального суспільства;

здатність до аналізу основних етапів формування класичної школи політичної економії;

знати закономірності формування і розвитку альтернативного КШПЕ напрямку політичної економії.

6.1. Епоха переходу до індустріального суспільства (друга половина XVIII – перша половина XIX ст.).

Промисловий переворот – це перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва. Важливою складовою промислового перевороту було впровадження у виробництво і транспорт робочих машини механізмів, які замінили ручну працю людей; парових двигунів; створення самостійної машинобудівної галузі.

Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія – в останній третині XVIII – середині XIX ст. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. До них можна віднести такі:

1. Буржуазно-демократичну революцію середини XVII ст., яка ліквідувала всі перепони, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.

Цьому сприяв аграрний переворот XVI-XVII ст., внаслідок якого сільське господарство розвивалося прискореними темпами, базоване на фермерській основі. Англійські фермери інтенсивно господарювали, поліпшуючи агротехніку і агрокультуру. Поширилася сівозмінна система, травосіяння. Широко застосовувались парові плуги, машини, використовувались мінеральні добрива. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.

2. Вихід на якісно новий технологічний рівень англійської бавовняної промисловості.

Цей вихід супроводжувався та забезпечувався поступовим впровадженням у текстильне виробництво нових машин і механізмів.

3. Важливим політичним чинником було завершення формування нації, становлення єдиного національного ринку.

До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації – важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому.

4. Сприятливе географічне розташування та природно-географічні умови країни.

Надзвичайно сприятливими для промислового перевороту були природно-економічні умови Великобританії – водні комунікації, зручні гавані, великі поклади залізної руди та вугілля, наявність сировини для текстильної промисловості.

5. Зовнішньоекономічні передумови.

Зовнішньоекономічні передумови промислового перевороту в Англії полягали у безоглядному пограбуванні колоній. На кінець XVIII ст. Англія перетворилася у найбільшу морську і колоніальну державу світу. Величезні прибутки, які забезпечувалися пануванням у світовій торгівлі, використанням незліченних багатств Північної Америки, Індії та інших колоніальних володінь, вкладалися в англійську промисловість. В Європі існував постійний попит на англійські вироби.

6. Політику протекціонізму та меркантилізму, яку впровадив англійський уряд.

Промисловий переворот – це світовий процес. Для нього були характерними як загальні закономірності так і специфіка та особливості у кожній окрема взятій країні.

Промисловий переворот у Франції мав свої особливості і специфіку. Він розпочався на 50 років пізніше, ніж в Англії і був затяжним. На думку деяких вчених, у т. ч. французьких, велика демократична революція 1789-1794рр. негативно вплинула на хід економічного розвитку країни. Незважаючи на проголошені свободи, у країні тривалий час панував економічний хаос.

В своєму розвитку промисловий переворот у Франції пройшов декілька етапів:

1. 1805-1810рр. В цей час відбулося промислове піднесення, знайшли поширення англійські винаходи. У 1804-1808рр. був винайдений верстат Жеккара, який виготовляв тканини з візерунком, у 1810 році – машини Жирара, що здійснювали хімічно-механічну обробку льону, але ці винаходи знайшли поширення у французький промисловості лише у 40-х роках. Наполеон у 1806 році оголосив Англії континентальну блокаду. Франція на довгі роки була позбавлена англійських машин, металовиробів та вугілля.

2. 1815-1848рр. Хід економічного розвитку в цей час прискорюється, механізується виробництво. У 20-х роках зароджується машинобудування. За обсягом виробництва промислової продукції Франція в середині ХІХ займала друге місце в світі після Англії, однак були досить низькими її технічний рівень і конкурентоспроможність. Французька фінансова буржуазія мало опікувалася розвитком промисловості, вона збагачувалася за рахунок лихварства.

3. 1848-1849рр. – кінець 1860-х років. Більшість галузей охопило фабрично-заводське виробництво. За 1851-1865рр. обсяг продукції зріс майже вдвічі. Кількість парових двигунів зросла з 7,7 до 27,8 тис. Протяжність залізниць досягла 17,4 тис. км. Було проголошено свободу торгівлі, ліквідовані обтяжливі мита. Цьому сприяла зважена політика Наполеона ІІІ. Особливістю Франції було те, що тут значну роль в індустріальному розвитку відігравало лихварство [3, с.190].

Німеччина пізніше, ніж Англія та Франція вийшла на шлях капіталістичного розвитку. Промисловий переворот в Німеччині розгорнувся в другій половині XIX ст. Найважливішою причиною такого відставання була наявність феодальних середньовічних порядків в сільському господарстві, збереження цехів у промисловості та політична роздрібненість країни.

Становлення суспільства нового типу в Німеччині, на відміну від Англії та Франції, відбувалося не революційним, а еволюційним шляхом. Середньовічні порядки: панування феодального землеволодіння та повинності селян ліквідовувалися поступово, шляхом реформ. Після революції 1848р. у Німеччині залишалася феодальна монархія, хоча вона стала обмеженою. Наряду з політичною та економічною владою великих землевласників-юнкерів деякі політичні права отримала національна буржуазія.

Запізнення промислового перевороту було зумовлене ізольованістю країни від світових торговельних шляхів, відсутністю власного флоту. Основні промислові райони країни – Прусько-Сілезький, Саксонський і Рейнсько-Вестфальський – були-економічно слабо зв'язані між собою, будували свою власну економічну політику. Кожна з них мала власні гроші, митні кордони і норми господарського законодавства, які гальмували створення єдиного національного рднку.

У Німеччині довгий час панувало середньовічне ремісниче виробництво, основною формою якого були цехи. Мануфактури появилися у кінці XVIII ст. Ремісниче виробництво було малоефективним. Промислова продукція не була конкурентоспроможною на зовнішньому ринку. Окрім того, внутрішній ринок країни заполонили дешеві вироби французької та англійської фабрично-заводської промисловості.

Промисловий переворот прискорився в 50-60-х роках, коли німецька промисловість перейшла від мануфактурної стадії до фабрично-заводської. Промисловий переворот в Німеччині був запізнілим ще й тому, що він спирався на вітчизняне машинобудування, на власні інженерно-технічні досягнення. У Німеччині відразу будували великі машинобудівні підприємства, що були забезпечені найновішим обладнанням. Саме це сприяло дуже швидким у XIXcт. темпам промислового виробництва. Через деякий час структура німецької фабричної промисловості стала вигідно відрізнятися від англійської та французької. У Німеччині було здійснено ряд винаходів, внаслідок чого почала успішно розвиватися хімічна промисловість.

До важливих стимулів промислового зростання у 50-60 роки в Німеччині можна віднести: боротьбу за об’єднання держави; підготовку до війни з Францією; залізничне будівництво; митний союз німецьких держав у 1867р., який очолювали союзна митна рада і митний парламент, які прискорили політичне об’єднання Німеччини.

Промисловий переворот у США розпочався у північних штатах. Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання.

Особливістю такого зростання була відсутність тих докапіталістичних пережитків, які були у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Вигідне територіально-географічне розташування країни сприяло здійсненню промислового перевороту. Створення незалежної держави сприяло американському відмежуванню від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. А період наполеонівських війн став підйомом американської торгівлі, так як посередництво у торгівлі зброєю і боєприпасами приносило великі прибутки. Розвивалися важливі торговельні центри. «Америка для американців» – це було гасло, висунуте п’ятим президентом США Дж. Монро. Він вважав, що Америка не повинна ніяким чином залежати не від однієї з країн світу. Доктрина Монро сприяла консолідації американської нації, її збагаченню, заставила світ рахуватися з її інтересами.

Також важливу роль у здійсненні промислового перевороту відігравав демографічний фактор. До середини XIX ст. кількість жителів США збільшилася у 4,5 раза, в основному за рахунок переселенців із Європи – людей підприємливих, які в першу чергу спричинилися до економічного поступу США. Це сприяло росту кількості населення. Перші прядильні машини у США були завезені з Англії, незважаючи на заборону англійським урядом щодо вивозу машин. Перші парові машини з'явилися наприкінці XVIII ст., до цього використовувалась дешева енергія водяних двигунів.

Особливістю промислового перевороту в США було й те, що він відбувався за рахунок європейської робочої сили, інтелекту і капіталів. Однак в американській промисловості також застосовувалися власні оригінальні винаходи: було збудовано колісний пароплав, швидкими темпами прокладалися канали, які мали велике господарське значення; циліндр для механічної набивки тканин; прискореними темпами розвивалася текстильна фабрична промисловість, яка в середині XIX ст. за обсягом виробництва поступалася лише англійській. Найбільший прогрес існував у будівництві залізниць та використанні паровозів. Лише за два десятиліття (1830-1850рр.) довжина залізниць зросла у 300 разів. У зв’язку з розвитком залізничного будівництва прискорено розвивалася металургія, добувна та машинобудівна галузі промисловості.

Серед найвидатніших винаходів того часу були: швейна машина Зінгера, ротаційна типографська машина, телеграф Морзе, револьверний, шліфувальний, фрезерний верстати, комбінована молотилка-віялка Хейрема та багато інших.

Хоча темпи промислового розвитку у першій половині XIX ст., були високі, США залишалися в основному аграрною країною, промисловий переворот там завершився лише на Півночі. А в південних штатах панувало рабовласницьке плантаційне господарство, яке гальмувало розширення внутрішнього ринку – ринку товарів і робочої сили, освоєння земель Заходу, інтенсивного розвитку сільського господарства.

Суперечності між північними і південними штатами спричинили Громадянську війну в США (1861-1865рр.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз'єднаності США. Однак, саме Англія залишалась на той час світовим економічним лідером. Промисловий переворот змінив економічну географію Англії. Виникли нові промислові райони, які спеціалізувалися на виробництві окремих видів товарів і продуктів. Значно зросли обсяги промислового виробництва. На середину XIX ст. Англія перетворилася у «майстерню» світу, виробляючи близько половини світової промислової продукції, і зайняла виняткове становище в світовому господарстві й міжнародній політиці.

Промислово-торговій гегемонії Англії сприяла економічна політика держави. До 40-х років XIX ст., коли індустріалізація ще не була завершена, в Англії панували високі мита на іноземні товари. Коли ж англійська промисловість наскільки зміцніла, що перестала боятися іноземної конкуренції, буржуазія проголосила необмежену свободу торгівлі – так зване фрітредерство (від «фрі тред» – вільна торгівля). Його суть полягала в повному звільненні від мита майже всіх товарів, що завозилися в Англію, і була розрахована на взаємне сприяння, тобто зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввіз англійських товарів в інші країни. Це забезпечувало Англії як вільний збут за кордоном своїх товарів, так і дешеву імпортну сировину та продовольство. На офіційному рівні, стосовно інших держав Європи фрітредерство стало своєрідним символом англійської політики в XIX ст.

Перемога машинного виробництва в Англії сприяла формуванню соціальної структури індустріального суспільства. Промисловий пролетаріат становив 45,5% зайнятого населення. Урбанізація перетворила Великобританію на країну міст і фабричних поселень. На кінець XIX ст. у містах проживало майже 75% населення.

Отже, початок XIX ст. ознаменувався бурхливим розвитком капіталізму, що був прискорений промисловим переворотом. Розвиток капіталістичних відносин супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, зубожінням значної частини населення. Економіку починають розхитувати економічні кризи.

Отже, завершення в другій половині XIX ст. промислового перевороту в провідних країнах світу створило сприятливі умови для їхнього подальшого індустріального розвитку.