Тема. ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КС. МЕРЕЖЕВЕ ПЗ. 1 Загальні відомості 2 Комп'ютери або комп'ютерні платформи 3 Фізичне середовище передачі даних та устаткування для роботи з ним 3.1 Мережеві адаптери 3.2 Канали зв'язку 4 Пристрої логічної та фізичної структуризації мережі 5 Мережеве ПЗ 5.1 Операційні системи 5.2 Мережеві додатки

Загальні відомості

Компютерна мережа - це складний комплекс взаємопов'язаних і узгоджено функціонуючих програмних і апаратних компонентів. Вивчення мережі загалом передбачає знання принципів роботи її окремих елементів, а точніше всього комплексу програмно-апаратних засобів мережі.

Для організації комп'ютерної мережі необхідна наявність:

- власне, комп'ютерів або комп'ютерних платформ;

- фізичного середовища передачі даних та устаткування для роботи з ним;

- пристроїв логічної та фізичної структуризації мережі;

- мережевого ПЗ.

Комп'ютери або комп'ютерні платформи

У основі будь-якої мережі лежить апаратний шар стандартизованих комп'ютерних платформ. В даний час широко використовуються комп'ютерні платформи різних класів - від персональних комп'ютерів до «СУПЕРЕОМ». Комп'ютери підключаються до мережі за допомогою мережевої карти.

Розглянемо детальніше окремі апаратні засоби мереж - комп'ютери. Архітектура комп'ютера включає як структуру, що відображає апаратний склад ПК, так і програмно – розрахункове забезпечення. Більшість комп'ютерів мереж можна розділити на два основних класи: сервери і робочі станції.

Сервер (server) - це багатокористувацький комп'ютер, виділений для обробки запитів від всіх робочих станцій. Це потужний комп'ютер або мейнфрейм, що надає робочим станціям доступ до системних ресурсів і що розподіляє ці ресурси. Сервер має встановлену мережеву операційну систему під управлінням якої і відбувається робота в мережі. Основними вимогами, які пред'являються до серверів, є висока продуктивність і надійність їх роботи. Сервери у великих мережах стали спеціалізованими і, як правило, використовуються для окремих задач, як то: управління мережевими базами даних, організації електронної пошти, управління багатокористувацькими терміналами (принтерами, сканерами, плоттерами та ін.) і так далі.

Для прикладу можна виділити декілька типів серверів:

Файл-сервери. Управляють доступом користувачів до файлів і програм.

Принт-сервери. Управляють роботою мережевих принтерів.

Сервери додатків. Сервером додатків можна вважати окремий комп'ютер, що працює в мережі, або програму, встановлену на ньому, з якою можуть працювати клієнти. Запити користувачів виконуються безпосередньо на сервері, а на робочу станцію (термінал) передаються лише результати запиту.

Поштові сервери. Такі сервери використовуються для організації роботи електронних поштових скриньок.

Поштовий сервер, сервер електронної пошти — в системі пересилки електронної пошти так зазвичай називають агент пересилання повідомлень (англ. mail transfer agent, MTA). Це комп'ютерна програма, яка передає повідомлення від одного комп'ютера до іншого. Зазвичай поштовий сервер працює «за лаштунками», а користувачі мають справу з іншою програмою - клієнтом електронної пошти (англ. mail user agent, MUA).

Наприклад, в поширених конфігураціях клієнтом пошти користувача є Outlook Express, повноцінна версія Microsoft Outlook, або Mozilla Thunderbird. Коли користувач набрав повідомлення і посилає його одержувачу, поштовий клієнт взаємодіє з поштовим сервером, використовуючи протокол SMTP.

Simple Mail Transfer Protocol (Простий Протокол Пересилання Пошти) — це протокол, який використовується для пересилання електронної пошти до поштового сервера або з клієнта-комп'ютера, або між поштовими серверами. В IANA (американська організація управління ІР-адресами) для SMTP зареєстрований порт 25. SMTP — порівняно простий, текстовий протокол, в якому з’єднання відбувається завжди за ініціативи відправника. SMTP — синхронний протокол і складається із серії команд, що посилаються клієнтом та відповідей сервера. Відправником зазвичай є поштовий клієнт кінцевого користувача або поштовий сервер. SMTP було розроблено як протокол транспортування і доставки, тому системи, що використовують SMTP, завжди повинні бути у робочому стані. Протокол часто використовується для передачі повідомлень клієнтами електронної пошти, які, проте, не мають можливості діяти як сервер.

Поштовий сервер відправника взаємодіє з поштовим сервером одержувача (безпосередньо або через проміжний сервер — релей). На поштовому сервері одержувача повідомлення потрапляє в поштову скриньку, звідки за допомогою агента доставки повідомлень (англ. mail delivery agent, MDA) доставляється клієнту одержувача. Часто останні два агенти суміщені в одній програмі (наприклад, sendmail), хоча є спеціалізовані MDA, які в тому числі займаються фільтрацією спаму. Для фінальної доставки отриманих повідомлень використовується не SMTP, а інший протокол — часто POP3 (Post Office Protocol (Поштовий Офісний Протокол) — це протокол, що використовується клієнтом для доступу до повідомлень електронної пошти на сервері. Остання версія протоколу — третя. POP3 дозволяє клієнтові мати вибірковий доступ до повідомлень на сервері. За своєю функціональністю POP є набагато біднішим за IMAP протокол, не надаючи клієнту інтерфейсу з маніпулювання папками на сервері, вибірковим отриманням частин повідомлення чи можливості завантаження заголовків листів). IMAP — також підтримується більшістю поштових серверів.

IMAP (англ. Internet Message Access Protocol — «Протокол доступу до інтернет-повідомлень») — мережевий протокол прикладного рівня для доступу до електронної пошти.

Аналогічно POP3, служить для роботи з вхідними листами, однак забезпечує додаткові функції, зокрема, можливість пошуку за ключовим словом без збереження пошти в локальній пам'яті.

IMAP надає користувачеві великі можливості для роботи з поштовими скриньками, розтащованими на центральному сервері. Поштовий клієнт, що використовує цей протокол, отримує доступ до сховища кореспонденції на сервер так, начебто ця кореспонденція розташована на комп'ютері одержувача. Електронними листами можна маніпулювати з комп'ютера користувача (клієнта) без постійної пересилання з сервера і назад файлів з повним змістом листів. Для відправки листів використовується протокол SMTP.