4.5 Розміщення озимої пшениці в сівозміні

Основа ресурсозберігаючої технології вирощування озимої пшениці – науково обґрунтовані сівозміни, тісно пов’язані із структурою посівних площ, природно-економічними умовами кожного господарства.

Введення науково обґрунтованої сівозміни повинно відповідати таким цілям: одержання максимального виходу продукції з одиниці площі за рахунок правильного чергування культур, при якому забезпечуються оптимальні умови життя для рослин, боротьби з хворобами, шкідниками, бур’янами, ґрунтовтомою, а також підвищення родючості ґрунту. Крім того, не менш важливим є організаційно-господарське значення сівозміни, при якому краще використовується робоча сила, техніка та інші засоби виробництва.

Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, значення якої визначається її родючістю.

Сівозміна є одним з найефективнішим засобів безперервного окультурювання ґрунту, підвищення його родючості і врожайності. У міру того, як одна ротація сівозміни змінює іншу, ефективність її, як засобу підвищення врожайності рослин, зростає.

Сівозміна – це один з агротехнічних заходів боротьби з бур’янами, шкодо чинність яких у посівах озимої пшениці досягає значних розмірів. Негативний вплив бур’янів у посівах цієї культури зумовлюється здатністю посилювати розвиток хвороб, шкідників, збільшувати додаткові витрати елементів живлення і води. При великій забур’яненості енергетичні витрати на збирання цієї культури зростають, бо в цьому випадку виникають великі труднощі а роботі машин і знарядь.

Добрими попередниками для озимої пшениці є культури, що рано звільняють поле і дають можливість вчасно провести обробіток ґрунту та сівбу. Кращими з них у зоні Лісостепу вважаються:

• в районах достатнього зволоження ( правобережна частина Лісостепу ) багаторічні бобові та бобово-злакові сумішки зібрані на корм, горох, кукурудза на зелений корм та силос, картопля ранніх сортів;

• в районах нестійкого зволоження ( лівобережний Лісостеп): багаторічні трави на один укіс, однорічні трави на зелений корм ( викр-овес, горохо-овес), зернобобові ( горох, вика), озимі на зелений корм, картопля ранніх сортів, кукурудзи на зелений корм, а в південно-східних районах – чорний пар.

У зоні Полісся – багаторічні бобові трави на один укіс, однорічні трави, сумішки вико, гороху і люпину з вівсом та чисті посіви люпину на зелений корм і силос, горох, вика, картопля ранньостиглих сортів, льон, кукурудза на зелений корм.

В навчально-дослідному господарстві Мирогощанського аграрного коледжу озима пшениця висівається після багаторічних трав та кукурудзи на силос. Ці попередники для даної зони є добрими. Вони рано звільняють поле і дають можливість провести високоякісний обробіток ґрунту під озиму пшеницю. Із переліку культур вирощуваних в господарстві ці попередники є найкращими, хоча можна було б ввести в сівозміну однорічні трави, які також відносяться до кращих в даній зоні.

4.6 Система основного і передпосівного обробітку грунту під озиму пшеницю

Система обробітку грунту повинна відповідати агрокліматичним умовам зони, мати грунтовозахисну спрямованість, базуватися на енергозберігаючих технологіях і бути комплексною за своїм впливом на умови росту, розвитку рослин і формування врожаю.

У всіх грунтово-кліматичних районах основне призначення обробітку грунту – це створити сприятливий для рослин водний, поживний, тепловий і фітосанітарний режими, захистити грунт від водної та вітрової ерозії.

За характерних для Лісостепу умов недостатнього зволоження на період збирання попередників і підготовки ґрунту під озиму пшеницю для збереження і нагромадження води, необхідної для дружніх сходів і нормального розвитку рослин, обробіток ґрунту набуває першочергового значення.

Зважаючи на високі ціни, що склалися в Україні на гербіциди, значна увага повинна надаватись агротехнічним заходам контролю і шкодочинності бур’янів. При цьому необхідно дотримуватись ряду загальних принципів, опрацьованих вітчизняною наукою і практикою землеробства, з урахуванням зональних і локальних особливостей, пов’язаних з характером забур’яненості попередників та погодою.

До них відносяться:

• післязбиральне лущення полів на глибину від 5-6 до 8-10 см дисковими лущильниками, дисковими боронами або важкими культиваторами, обладнаними стрілчастими лапами. Останні мають переваги перед дисковими знаряддями на полях, що мають багаторічний тип забур’яненості;

• здійснення лущення в єдиному циклі із збиральними роботами з мінімальним розривом у часі, особливо за посушливих умов;

• проведення наступного обробітку через 10-14 днів після лущення з ущільненням і вирівнюванням поверхні. Дану операцію бажано виконувати одним агрегатом;

• доведення поля до посівного стану в єдиному технологічному циклі з основним обробітком незалежно від способу та глибини його здійснення, для чого застосовують агрегати, обладнані розпушуючими або підрізаючими органами, котками чи комбінованими агрегатами типу ” Європак“. Для подальшого догляду за полем при молорічному типі забур’яненості достатній періодичний – раз на два-три тижні – обробіток зчіпками зубових борін.

Особливу проблему складають площі з великою кількістю післязбиральних рештків, кореневищ пирію та інше на поверхні поля. Оптимальними на таких полях є агрегати, що складаються з голчастих борін .

Загальними принципами підготовки полів під посіви озимих є:

• здійснення передпосівного обробітку в єдиному технологічному циклі з сівбою за мінімального розриву в часі між цими заходами;

• при вмісті доступної вологи у верхньому шарі грунту 10 мм і більше, параметри передпосівного обробітку мають забезпечувати рівномірну глибину заробки насіння не глибше 5 см, з оптимумом у межах 3-4см;

• зважаючи на стислі строки робіт та наявність пізніх попередників, необхідно максимально задіяти знаряддя безполицевого обробітку з підрізаючи ми робочими органами: плоскорізи-щілювачі ПЩН-2.5, важкі культиватори КР-4.5, всі вітчизняні чизель-культиватори з робочими органами та його зарубіжних аналогів( “Флексі Коіл”, “Лемкен” та інші);

• площі після попередників, що вивільняються в серпні, слід готувати до сівби озимих переважно поверхневим способом, згідно з існуючими технологіями;

• поля, засміченні осотами, обробляються важкими культиваторами з підрізаючи ми лапами та поступовим, за три проходи, нарощування глибини від 8-10 до 16-18 см.

При застосуванні гербіцидів у передпосівний період та в період осіннього циклу розвитку культури необхідно мати на увазі те, що вибір препаратів за кількістю незначний. При застосуванні гербіциду раундап та його аналогів необхідно дотримуватись наступних вимог:

• при використанні його як десеканту під попередник озимої пшениці, потрібно 2-3 тижні після внесення утримуватись від виконання будь-яких технологічних операцій на оброблювальних полях;

• за використання раундапу після збирання попередника до початку обробітку грунту повинно пройти щонайменше два тижні;

• норми внесення раундапу та його аналогів мають погоджуватись з “ Переліком пестицидів і агрохімікатів ”, дозволених для використання в Україні.

Обробіток грунту розпочинається відразу після збирання попередника. Починають обробіток з одно- або дворазового лущення залежно від забур’яненості поля одно- чи багаторічними бур’янами. Якщо поле забур’янене однорічними бур’янами, то по стерньових попередниках проводять, як правило, одне лущення дисковими лущильниками ( ЛДГ-10, ЛДГ-15 ) на глибину 6-8 см одночасно з боронуванням зубовими боронами БЗСС-1,0 або коткуванням кільчато-шпоровими котками ЗККШ-6. Лущення зменшує витрати вологи з нижніх шарів грунту, знищує шкідників, сприяє проростанню бур’янів. На полях , забур’янених кореневищними бур’янами, в тому числі на чистих і зайнятих парах, проводять дворазове дискування на глибину залягання кореневищ пирію ( 10-12 см ). В умовах достатнього Рис.11.Основний обробіток ґрунту

зволоження, на полях, які рано звільняються від урожаю, після лущення проводять оранку плугами з передплужниками ( ПЛН-5-35 ) на глибину 20-22 см, після багаторічних трав і кукурудзи – 25-27 см.

Поверхневий обробіток грунту на

Рис.12. Дискування глибину 8-12 см дисковими лущильниками, голчастими боронами (БИГ-3А ), плоскорізами ефективний після всіх попередників у роки з посушливою погодою, сівбі на чистих від багаторічних бур’янів полях і при пізньому збиранні попередника. Після гороху такий обр обіток ґрунту дає добрі наслідки як у посушливі, так і вологі роки. Після кукурудзи, яка збирається не раніше, як за 20 днів до сівби, поле обробляють поверхневим способом. Проводять лущення і плоскорізний обробіток на глибину 8-10 см в агрегаті з голчастими боронами БИГ-3 з наступним боронуванням і коткуванням кільчасто-шпоровими котками.

Мета передпосівного обробітку – створення дрібногрудучкуватого посівного шару грунту і ущільненого ложе для насіння. Перед сівбою проводять культивацію на глибину загортання насіння і боронування, використовуючи для цього культиватори КПС-4, УСМК-5.4, КПШ-9 та інші, обладнані стрілчастими лапами. Важкі грунти краще обробляти комбінованими агрегатами РВК-6, ВИП-5.6 та інші. Легкі грунти боронують у два сліди. Сидеральні пари перед сівбою дискують на глибину 5-7см.

Після багаторічних трав в Мирогощанському аграрному коледжу проводять дискування у два сліди ( БДТ-7 ) та оранка на глибину 22-25 см, плугами ПЛН-5-35 в агрегаті з трактором “ Масейф фергісон”. Оранка проводиться в кінці серпня. Через 15-20 днів передпосівна культивація на глибину загортання насіння 2-3 см “ Компактором”. Всі операції проводяться з таким розрахунком, щоб сівба проходила в межах 5-20 вересня.