3.2. Виділення функціонально-семантичних категорійних значень

Разом з тим, на рівні текстової системи мовні компоненти, які мають ту чи ту потенційну категорійну семантику, вступають у певні взаємовідношення не лише з ближчим, але і більш віддаленим оточенням (не лише з контактно розташованими в межах одного монопредикативного речення, але й тими, що знаходяться дистантно), а відповідно, здатні передавати безпосередньо як мовну граматичну чи функціональну категорійну семантику, так і узагальнено категорійне значення більш широкого контексту. Наприклад, семантика локалізованості дій у часі здатна розповсюджувати своє основне категорійне значення як на рівні окремого речення, що призводить до локалізації монопредикативної системи, так і на рівні цілого тексту, конкретизуючи в чітко вираженому періоді сюжетну подію [23, с. 125].

Звідси випливає необхідність виділення спільних узагальнених домінуючих функціонально-семантичних категорійних значень на кожному такому мікро- та макрорівнях.

Зазначене положення підкреслюється ідеєю асиметричного дуалізму мовного знака Т. І. Голосової, згідно до якої на різних функціональних рівнях одні й ті самі мовні елементи (структури, одиниці) здатні передавати різний семантичний зміст, і навпаки, один і той самий функціональний категорійний зміст може передаватися різними мовними компонентами [20, с. 124] .

Так, функціонально-семантичні категорійні мікроситуації становлять основу, матеріал для побудови того чи того функціонально-семантичного поля.

Макроситуації репрезентують категорійні функціонально-семантичні макрокатегорії як мовленнєві системи тексту, тобто певний узагальнений категорійний зміст, який реалізується насамперед дієслівними компонентами поліпредикативної системи, що становлять відповідне функціонально-семантичне поле, на основі більш широкого контексту – на рівні окремої текстової макроструктурної одиниці і становлять той матеріал, який є базовою системою для розгортання тієї чи тієї категорії тексту, тобто окремі субкатегорії, з яких, отже, складається текстова категорія.

Відповідно дослідження часового функціонального навантаження елементів тексту передбачає вивчення механізму утворення його темпоральної структури на базі взаємодії окремих макрокатегорій як структурних, так і змістових темпоральних компонентів контексту на базі тексту. Вивчення механізму утворення темпоральної організації тут не можливе без з’ясування часової структурної системи окремої її частини – часу макроструктурного текстового компонента, в якому розгортаються загальні темпоральні функціонально-семантичні макрокатегорії, система взаємодії яких призводить до формування загальнокатегорійних текстових комплексів, з яких виростає темпоральна текстова структура, або цілісної темпоральної структури тексту, залежно від його обсягу.

Такий підхід проводиться в нашій роботі і зумовлюється тим, що категорія часу тексту, яка представляє безпосередньо темпоральну структуру художнього тексту як базову фундаментальну систему загального художнього часу, відноситься до системно-мовних категорій. Системно-мовні категорії репрезентують зв’язок тексту із структурою мови, виростають і ґрунтуються на мовних категоріях, детермінуючи тісну взаємодію текстової, мовної та мисленнєвої систем, і таким чином, конструюють мовлення як самостійний об’єкт, а отже, тісно між собою пов’язуються, впливають одна на одну. Саме зазначені текстові організації можуть кваліфікуватися як граматичні категорії текстової системи, оскільки вони базуються на узагальненій категорійній семантиці, яка формується в тексті внаслідок реалізації мовних одиниць, що репрезентують відповідну граматичну категорію мови [20, с. 17].

Реалізація функціонально-семантичної категорії в тексті зумовлюється насамперед основними принципами когнітивного та функціонального аспектів дослідження мовної системи: орієнтацією семантичної пам’яті людини на сприйняття і засвоєння значення, а не слова, а також на зберігання інформації у вигляді класів, пакетів, кластерів [12, с. 120].

Для текстової системи – це сприйняття інформації на базі узагальнення певних понять, категорійних угруповань різного рівня, що виражаються не в окремому слові чи реченні, а в текстових структурних компонентах більшого обсягу, тобто власне на базі функціонально-семантичних макрокатегорій. Звідси – розгортання відповідних функціонально-семантичних макрокатегорій у макроситуаціях, з нашого погляду, становить перший етап функціонування лінгвістичних одиниць, що репрезентують як загальнотемпоральний зміст у текстовій системі, так і частково-темпоральний, конкретизуючий, на рівні окремого висловлювання, тобто забезпечують не лише динаміку мови, її перехід до мовленнєвих систем, структур, організацій, але, поряд з цим, формують граматичну категорізацію текстових макроструктурних компонентів, і на їх основі – цілого тексту.