Розділ 3. Темпоральна системно-структурна організація як об’єкт дослідження у мовознавстві

3.1. Поняття про темпоральну структуру художнього тексту

Темпоральна структура художнього тексту репрезентує відображення в тексті через перцептивний авторський час системи усвідомлених темпоральних відношень навколишньої дійсності, і, у свою чергу, становить певний порядок, послідовність буття речей і подій реального світу, їх змін, перетворень, впливів одна на одну. У свідомості автора та читача темпоральна система набуває суттєвої реінтерпретації. Вона детермінується одночасним поєднанням образів різних темпоральних сюжетних планів як синтезу різноструктурних зовнішніх та внутрішніх часових відношень, що формують темпоральну структуру художнього тексту як онтологічну текстову категорію – базову систему художнього часу і реалізуються в текстовій системі на основі категорійних часових ситуацій.

У функціональній граматиці вирізняються категорійні ситуації, які загалом є найбільш суттєвим та актуальним елементом із числа семантичних, що формує загальний смисл висловлювання. Решта семантичних компонентів, виражених у висловлюванні, становить фон, на якому розгортається домінуюча категорійна ситуація. Такий фон може або не може бути обов’язковою умовою для розгортання провідної категорійної системи [12, с. 39]. Тому домінувати здатна будь-яка семантична категорійна ситуація: темпоральності, екзістенціальності на фоні інших: персональності, модальності тощо. Тобто виділення домінуючої категорійної ситуації передбачає висунення певного категорійного змісту насамперед на основі його актуалізації. Проте такий аналіз, з нашого погляду, ґрунтується насамперед на суб’єктивному сприйнятті загальної сигніфікативної інформації висловлювання або контексту і цілого тексту. Він не має об’єктивних критеріїв визначення.

Так, коли йдеться про певні актуалізаційні компоненти тієї чи тієї категорійної семантики, не завжди враховуються інші категорійні характеристики, які синкретично містяться в провідних мовних компонентах, що формують домінуючу категорійну ситуацію. Так, говорячи про домінанту екзістенціальності, О. І. Бондар зазначає, що основними лінгвістичними показниками такої домінації є форми типу бувають, не бувають, які часто повторюються у висловлюванні. Разом з цим вони містять аспектуальну семантику кратності як постійної узуальності, а отже, синкретично актуалізують, висувають, залежно від сприйняття реципієнтом смислу висловлювання, зазначену категорійну систему [12, с. 42].

Також слід погодитися з думкою, що у вичленуванні окремих аспектів з певного цілісного комплексу, який міститься у загальній ситуації, є і яскраво виражені елементи цілеспрямованої діяльності дослідника, тобто ті компоненти, які мають гносеологічну природу. Вони виявляються насамперед у тому, що можна виділити у складі декількох об’єктивно існуючих аспектів лише один, дослідження якого вимагається метою, теоретичними завданнями, а отже, можна розрізнити домінуючі категорійні значення та ті, що виступають лише окремими, додатковими, проте належать до спільної категорійної семантики [12, с. 49].

Такий підхід безперечно веде до вивчення певної функціонально-семантичної категорії в контексті на базі розрізнення мікро– та макроситуацій, встановлення їхньої ієрархії: домінуванні одного змісту та залежному становищі іншого однорідного категорійного, оскільки ієрархічна система знаків, що відноситься до різних сторін та рівнів, є суттєвою ознакою будови мови, мовлення, тексту.

Загальне значення мікроситуації пов’язується у функціональній граматиці в першу чергу з поняттям найближчого середовища – мікросередовища, що в цілому виявляється на рівні граматико-контекстуального комплексу, який виражає взаємодію предикативної одиниці з певним лексичним елементом з метою формування тієї чи тієї категорійної семантики, як правило, в монопредикативному реченні.

Поняття макроситуації позначає відповідно макросередовище, яке становить фон, що зумовлює розгортання відповідної мікроситуації, а отже, реалізується на базі певного контексту, що може бути виражений поліпредикативним реченням, ССЦ, абзацем та ін. текстовою одиницею. У такому аспекті власне фон здатний репрезентувати домінуючу категорійну семантику, яка модифікується окремою мікрокатегорійною системою, що не є провідною [18, с. 171].

Отже, вивчення розгортання окремих ситуацій, їх зчеплень, з’ясування ієрархії категорійних значень, що формують категорійні ситуації відповідної функціонально-семантичної категорії, складає предмет граматики тексту. Така інтерпретація категорійної ситуації породжує відповідне розуміння функцій мовних компонентів та аспектів їхнього дослідження. Таким чином, категорійна ситуація актуалізує реалізацію функціонально-семантичної категорії, виражає її в мовленні, тексті.

Звідси – залежно від впливу елементів контексту на лінгвістичну одиницю, а також взаємодії з іншими лінгвістичними одиницями мовні компоненти здатні реалізувати або не реалізувати те чи те категорійне значення, тобто сама така реалізація зумовлюється впливом контекстного оточення (дальшого або ближчого), взаємодією мовних елементів між собою тощо, що найбільш яскраво виявляється в системі тексту та в окремих його макрокомпонентах [21, с. 158] .

Отже, той чи той мовний знак здатний виражати (самостійно або в комплексі з іншими елементами) різні потенційні мовно-мовленнєві функціонально-семантичні категорійні значення, тобто відповідні функціонально-семантичні категорії на основі категорійних ситуацій. Наприклад, широко досліджене функціонування дієслівної системи при взаємодії з найближчим оточенням у межах окремих речень: власне теперішній та теперішній історичний.