Додатки

Картка 1

“Русь не дрімала, стомлена і млява, Забившися ведмедем у барліг” [45, с. 11];

Картка 2

“Нам жорна ті із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли” [45, с. 36];

Картка 3

“Прийдуть з України верби і тополі / Стануть над тобою листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть” [45, с. 61].

Картка 4

“Умань! Добра, ласкава Умань. / Хмари в небі – мов сива шаль” [45, с. 56];

Картка 5

“Сивий Львове! Столице моєї мрії, / Епіцентр моїх радощів і надій” [45, с. 134];

Картка 6

“Я пам’ятник бабі Онисі воздвиг би на площі в Москві” [45, с. 8].

Картка 7

– Дунай, Дніпро, Сула (“Цвіли хоругви руські на Дунаї, / І Доростол навіки записав, / Що мертвий воїн сорому не має” [45, с. 11];

Картка 8

“Гуркочи у долю мою, світе, / Хвилями прадавнього Дніпра” [45, с.60];

Картка 9

“Ранком двоє ми йшли по лузі, де хлюпоче Сула в береги” [45, с. 84].

Картка 10

“Я люблю у Софіївці думать, / Відганючи спогадів рій” [45, с. 16].

Картка 11

“В ночі осінні, холодні й нудні / Часто ввижаєься Київ мені” [45, с. 177]

Картка 12

“Пройдуть зливи, замовнуть грози, / Задрімають вітри на ланах. / І весняного грому погрози / Пронесе стороною луна” [45, с. 25–26];

Картка 13

“Хай досада чи гнів жевріє, / Хай до сліз я тебе озлю – / Ти для мне не тільки мрія, / Я живою тебе люблю” [45, с. 72].

Картка 14

“Є  тисячі  доріг,  мільйони  вузьких  стежинок, / Є  тисячі  ланів,  але  один  лиш  мій. / І  що  мені  робить,  коли  малий  зажинок / Судилося  почать  на  ниві  нерясній?” [45, с. 81];

Картка 15

“Бо  нива  це  –  моя! /  Тут  я  почну  зажинок, / Бо  кращий  урожай  не  жде  мене  ніде,/ Бо  тисяча  доріг,  мільйон  вузьких  стежинок / Мене  на  ниву  батьківську  веде...” [45, с. 86];

Картка 16

“Все  було.  Дорога  закричала, / Блиснули  байдужі  ліхтарі. / Ти  пішла  від  мене  до  причалу / І  згоріла  в  полум’ї  зорі” [45, с. 19];

Картка 17

“І встають у пам’яті дороги, / Ті, що довелося нам пройти, / Щоб багряний прапор Перемоги / Над рейхстагом гордо пронести” [45, .с 80].

Картка 18

“Україно! Доки жити буду, / Доти відкриватиму тебе. / Мріяти й шукати, доки жити, / Шкварити байдужість на вогні! / А якщо відкрию вже відкрите, / Друзі! Ви підкажете мені... ?” [45, с. 94];

Картка 19

“І якщо впадеш ти на чужому полі, / Прийдуть з України верби і тополі, / Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоскочуть” [45, с. 102];

Картка 20

“Україно,  п'ю  твої  зіниці / Голубі  й  тривожні,  ніби  рань.  / Крешуть  з  них червоні  блискавиці /  Революцій,  бунтів  і  повстань. / Україно!  Ти  для  мене  диво! /  І  нехай  пливе  за  роком  рік, / Буду,  мамо горда  і  вродлива, /  З  тебе  дивуватися  повік” [45, с. 148].

Картка 21

“Синиця в шибку вдарила крільми / Годинник став. Сіріють німо стіни. / Над сизим смутком ранньої зими / Принишкли хмари, мов копиці сіна./ Плине печаль. Біліють смолоскипи / Грайливо пофарбованих ялин – / Вони стоять, немов у червні липи, / Забрівши в сивий і пустий полин” [45, с. 153].

Картка 22

“Станеш ти біля мого благання / Чи до інших станцій просвистиш ?” [45, с. 115]

Картка 23

“Просвітіть, премудрі, / Недозріму / Душу мою, / Зрячу і сліпу!” [45, с. 81];

Картка 24

“Ще в дитинстві я ходив у трави, / В гомінливі, трепетні ліси, / Де дуби мовчали величаво / У краплинах ранньої роси” [45, с. 35].

Картка 25

.: “Коли крізь розпач випнуться надії, / І загудуть на вітрі степовім, / Я тоді ім’ям твоїм радію / І сумую іменем твоїм. / Коли грозує велич неокрая / У передгроззі дикім і німім, / Я твоїм ім'ям благословляю, / Проклинаю іменем твоїм” [45, с. 72].

Картка 26

“Коли мечами злоба небо крає / І крутить твою вроду вікову / Я тоді з твоїм ім’ям вмираю / І в твоєму імені живу” [45, с. 72]

Картка 27

“Не просто ступали – / Співали ноги. / І тиша музику берегла” [45, с. 150].

Картка 28

“Цивілізовані мавпи в мундирах / Розтоптали їх незачаті життя / Підірвали на мінах їх вроду, /Погасили пожежами дикими / Їх незапалений розум” [45, с. 86].

Картка 29

“Не жартуй наді мною, будь ласка, / Говорячи, не мовчи. / Нащо правді словесна маска ? / Ти мовчанням мені кричи” [45, с. 55].

Картка 30

“Сам я сонний ходив землею, / Але ти, як весняний грім, / Стала совістю і душею, / І щасливим нещастям моїм” [45, с. 44].

Картка 31

“Говорю я з тобою мовчки, / Тиша хмарою проплива” [45, с. 100].

Картка 32

“Скільки в тиші чаїлося ласки, Скільки в грубості – теплоти” [45, с. 192]

Картка 33

“Джерелом вдарить ніжність із грубості, Заворкують живі струмки” [45, с. 192].

Картка 34

“Найпрекрасніша мати щаслива, / Найсолодші кохані вуста, / Найчистіша душа незрадлива / Найскладніша людина проста” [45, с. 90].

Картка 35

“Їй право, не страшно вмерти, / А страшно мертвому жить” [45, с. 58].