4. Вінер, Колмагоров і кібернетика.

Вінер – американський математик – «кібернетика» - спочатку визначав як наука про керування і зв'язок у тваринах і машинах, а пізніше почав аналізувати процеси в людському суспільстві з точку зору кібернетики. Вірненська кібернетика: 1) типізація моделей; 2) виявлення особливої ролі зворотних зв’язків ; 3) усвідомлення ролі інформації як загальної властивості матеріальних об’єктів; 4)розвиток методології моделювання. Вів поняття «чорної скрині». Для його кібернетики характерні недоліки – при оцінці об’єктів якісна сторона виносилась за кількісну оцінку. Колмагоров – кібернетика наука про системи, які сприймає, зберігає і використовує інформацію. Берга – кібернетика – оптимальне керування складними системами.

5. Берталанфі і його загальна теорія систем.

Берталанфі, з його ім’ям пов’язують виникнення загальної теорії систем. Головне відкриття – ввів поняття відкритої системи. Він показав, що всяка система існує завдяки метаболізму. В процесі обміну система приходить в стан гомеостазу, система функціонує у стані рівноваги. При цьому гомеостаз може бути спрямований у бік ускладнення системи, введення інформації зовні, суперечить ІІ закону термодинаміки .

6. Класифікація наук за Кліром.

Клір поділяє науки на 3 періоди: 1) донауковий період до 16ст (здоровий глузд, опора на традиції…..); 2)одномірна наука поч. 17 – сер 20 ст. – формування теорії, виникнення дисциплін спеціалізації; 3) двовимірна наука з сер 20ст. Двовимірна наука: 1) виникнення науки про систему; 2) інтеграція науки про систему з традиційними галузями науки; 3) узагальнена парадигма. 3 періодам відповідають 3 виділених суспільства: 1) до індустріальне; 2) індустріальне; 3) постіндустріальне.

7. Системний аналіз і його призначення.

Системний аналіз – це методологія дослідження таких властивостей та відношень в об’єктах , які важко спостерігаються та важко розуміються, за допомогою представлення цих об’єктів у вигляді цілеспрямованих систем та вивчення властивостей цих систем та взаємних відношень як відношень між цілями та засобами їх реалізації. Системний аналіз обмежують дві наступні особливості: 1) системні аналітики вивчають лише штучно створенні системи, в яких людині належить важлива, а в багатьох випадках і вирішальна роль; 2) головна задача СА - прийняття рішень і управління. Системний аналіз застосовується для розв’язання складних проблем, що пов’язані с діяльністю людей. Потреба в СА виникає в тому випадку, коли виникають наступні ситуації: 1) розв’язується нова проблема; 2) проблема має розгалужені зв’язки; 3) створюються нові складні системи; 4) здійснюється вдосконалення та інше.

8. Методологія системного підходу і системний аналіз.

Системний підхід – це методологія або принципи аналізу об’єкту, які являють собою систему. Цей підхід можна виразити в декількох принципах: 1) при інтерпретації об’єкта як системи варто описувати не сам по собі об’єкт , а з урахуванням його ролі в системі; 2) дослідження системи повинно проводитись невіддільно від навколишнього середовища, сукупності станів середовища; 3) центральний момент дослідження є вивчення цілого, ці властивості породжують властивості елемента і навпаки; 4) джерело перетворень будь-якої системи варто шукати в ній самій, не рідко воно пов’язане з самоорганізацією. Застосування цих принципів на практиці і системним аналізом. Системний аналіз – це сукупність наукових методів і прийнятів вирішення різних проблемна основі системного підходу, подання об’єкту у вигляді системи.