Закономірності виховання

Закономірності виховання – це стійкі повторювані об’єктивно існуючі істотні зв’язки реалізація яких забезпечує ефективність розвитку особистості школяра.

Закономірності виховання:

1. Виховання органічно пов’язаних із суспільними потребами і умовами виховання

2. Людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників

3. Результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність

4. Визначальними к вихованні є діяльність і спілкування

5. Ефективність виховного процесу залежить від стосунків в учнівському колективі

6. Ефективність виховного процесу зростає коли учні займаються самовихованням

Методи виховання:

1. Поняття про метод виховання

2. Класифікація методів виховання

3. Характеристика окремих методів виховання

Методи виховання – це способи взаємопов’язаної праці вихователя і вихованців, спрямований на розв’язання виховних завдань.

Метод виховання – це доцільна організація життя і діяльності колективу вихованців з метою формування в них якостей та рис необхідних для суспільства.

Вибір методу виховання залежить від :

1. Віку вихованців

2. Індивідуальних особливостей вихованців

3. Від мети і завдання виховання

4. Від рівня підготовленості самого вихователя

5. Від конкретної ситуації

Класифікація методів виховання:

1. Методи формування свідомості

• Лекція

• Бесіда

• Диспут

• Приклад

• Авторитет

2. Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки

• педагогічна вимога

• громадська думка колективу

• створення виховних ситуацій

• доручення

• привчання (вправи)

3. Методи стимулювання діяльності та поведінки

• Покарання

• Заохочення

• Змагання

• Гра

4. Методи самовиховання

• Самопізнання

• Саморегуляція

• Самооцінка

• Самоповага

Характеристика окремих методів

Приклад є взірцем для наслідування, активно впливаючи на свідомість і поведінку школяра. Прикладом для виховання може бути вчитель, батьки, рідні та близькі люди, друзі, літературні герої.

Сила впливу прикладу заснована на здатності до наслідування. Діти уважно придивляються до поведінки оточуючих людей і копіюють її.

Приклад впливає своєю наочністю і конкретністю. Діти самі помічають і наслідують поведінку оточуючих. Приклад не нав’язується.

На негативні приклади вчитель спирається в правовому, антиалкогольному вихованні, щоб показати недоцільність їх наслідування.

Авторитет – готується на моральній досконалості людини, на тих її моральних цінностях, які стають для інших взірцем, ідеалом. Авторитет сприймається як безсумнівне достоїнство сила, цінність.

Авторитет може бути фальшивим. Якщо він будується на залякувані дітей, приниженні, придушенні волі.

Педагогічна вимога – це педагогічний вплив на свідомість учня з метою спонукання його до позитивної діяльності та гальмування негативних дій та чинників.

Педагогічні вимоги мають бути посильні, зрозумілі, доцільні, справедливі,чіткі у формулюванні, єдині до всіх учнів.

За формою висловлювання педагогічні вимоги бувають прямі та опосередковані.

Прямі вимоги містять чітку вказівку що до того що і як потрібно виконувати. Висловлюють їх у авторитарній формі, рішучим тоном. Це наказ, вказівка.

Опосередковані вимоги висловлюються в м’якій формі. Це прохання, порада, довіра.

Види педагогічних вимог:

1. Вимога-прохання

2. Вимога-довіра

3. Вимога-схвалення

4. Вимога-порада

5. Вимога-натяк (у формі жарту, погляду, жесту)

6. Вимога-осуд (у формі докору, гніву, обурення)

7. Вимога-погроза

Громадська думка – це система загальних суджень людей яка виникає в процесі їх діяльності та спілкування. Та виражає ставлення до різних явищ, подій, що становлять загальний інтерес.

Основним завдання вчителя є формування думки особистості: це система поглядів та оцінних суджень. Громадська думка утверджує норми моралі.

Для формування здорової громадської думки вчитель залучає вихованців до колективного обговорення явищ , подій в житті класу поведінки учнів.

Створення виховних ситуацій. Це спеціально організовані педагогічні умови для формування в учнів мотивів позитивної поведінки та подолання недоліків.

Ситуація стає виховуючою тоді, коли набуває виховного спрямування. Виховуючі ситуації сприяють формування в учнів здатності уявляти себе на місці іншої людини.

Виховні ситуації є творчі і гальмуючі.

Творчі пробуджують гуманні почуття учня, гальмуючі спонукають до припинення негативних дій та чинників.

Види виховних ситуацій:

• Вияв доброти, піклування, уважності

• Вияв уміння учня

• Активізація прихованих почуттів учнів.

• Зміцнення впевненості в своїх силах

• Залучення учня до цікавої діяльності

• Паралельна педагогічна дія

• Осуд

• Удавана байдужість вчителя

Несподівано створять педагогічні обставини за яких швидко і докорінно змінюється особистість.

Метод доручення – це виховний метод який потребує відповідних дій та вчинків від учня за завдання вчителя і формує в учнів певні навички і звички.

Доручення має спрямування – формування у дитини якостей, які недостатньо розвинуті або їх немає.

Доручення виховує відповідальність, старанність, дисциплінованість. Виконання доручення потребує контролю й оцінювання.

Доручення є постійні та епізодичні.

Метод вправ – вправляння, виконання учнем певних дій з метою вироблення і закріплення необхідних навичок і позитивних форм поведінки.

Термін вправи означає багаторазове повторення вчинків або дій, в яких виявляється відповідне ставлення до норм моралі, до людей, колективу.

Привчання – це організація планомірного і регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми суспільної поведінки.

У школі учень щоденно вправляється у виконанні шкільних правил, режиму дня, начальній і трудовій діяльності. Це створює відповідні навички і звички.

Методи стимулювання діяльності та поведінки покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців.

Заохочення – це схвалення позитивних дій та вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.

Суть даного методу полягає в тому, що діяльність чи вчинок учня оцінюється позитивно і е спонукає його до творчості, працьовитості, старанності.

Значення заохочення:

1. заохочення сприяє розвитку в учнів віри в свої сили

2. заохочення стимулює учня на боротьбу з негативними вчинками

3. -//- викликає в учня прилив енергії, готовність до роботи, хороший настрій

4. -//- впливає не тільки на того кого заохочують, а й на оточуючих, викликаючи у них бажання бути кращим.

Види заохочень:

Усні	Письмові	Матеріальні
Словесні Схвалення похвала Важливе доручення Подяка Авансування особистості	Грамота Подяка Оцінка Запис у щоденник Фото на виставку Похвальний Лист Виставка зошитів чи творчих робіт	Подарунок Премія Стипендія

Вимоги до заохочувань:

• Повинно бути об’єктивним

• Повинно спиратись на громадську думку колективу.

• Врахування вікових та індивідуальних особливостей

• Своєчасність похвали

• Гласність та оприлюднення результатів

• Не хвалити за те, що не досягнуто своєю працею

• Не бажано хвалити більше 2 раз за одне і те ж саме

• Часті заохочення одного і того самого учня за незначні досягнення знижують виховні можливості методів.

Метод покарання:

Покарання – це осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення та запобігання у майбутньому.

Покарання повинно викликати почуття сорому, провини, намір не повторювати подібного.

Види покарань:

• Покарання вправляння

• Покарання осуд (догана)

• Покарання умовність

• Покарання зміна ставлення

• Зниження оцінки за поведінку

• Запис про порушення у щоденник

• Усне зауваження

• Догана

• Виклик батьків в школу

• Лист батькам

• Звертання до адміністрації

• Виключення зі школи

Покарання повинно бути справедливим, гуманним, не частим, обґрунтованим, не викликати фізичний біль або страждання дитини, і повинно передбачити позитивний результат, своєчасним.

Тема: Форми виховної роботи

1. позакласна та позашкільна робота

2. організаційні форми виховної роботи.

Позакласна виховна робота – це різноманітна діяльність вчителів, вихователів, спрямована на виховання в учнів і здійснювана в позаурочний час.

Позашкільна робота – це освітньо-виховна діяльність, позашкільних закладів для дітей та юнацтва. До них належать: палаци, будинки культури, дитячо-юнацькі спортивні школи, музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі заклади.

Мета позакласної та позашкільної роботи полягає у задоволенні інтересів та запитів дітей розвитку їх творчого потенціалу нахилів і здібностей у різній сфері діяльності та спілкування.

Домінуюча роль в їх організації належить класному керівнику, який є організатором позакласних виховних заходів та діє у співдружності з іншими педагогічними працівниками школи. Одночасно він є ініціатором залучення учнів класу до роботи гуртків, секцій, у позашкільних закладах.

Завдання позакласної та позашкільної роботи:

1. закріплення та поглиблення знань набутих у процесі навчання

2. застосування знань на практиці

3. формування наукового світогляду

4. вироблення вмінь та навичок самоосвіти

5. формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту.

6. виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів.

7. організація дозвілля школярів

Принципи

1. добровільність

2. суспільна спрямованість

3. ініціативність учня

4. самодіяльність

2. організаційні форми роботи

Форми виховної роботи це варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховного заходу. Головна функція виховної роботи в школі – сприяти реалізації мети виховання, змісту виховного процесу та оволодіння учнями певними ЗУН.

Форми організації виховної роботи поділяють на масові, групові та індивідуальні.

Масові форми виховної роботи:

• конференції

• тематичні вечори, ранки

• тижні з різних предметів

• зустрічі з видатними людьми

• огляди

• конкурси

• змагання

• олімпіади

• фестивалі

показниками ефективності масових форм вважається кількісне охоплення та активність самих учнів.

Групові форми виховної роботи:

• конкурси

• фікторини

• класна година

• екскурсія

• походи

• культ походи

• диспут

• КВК

• Заочна подорож

• Усний журнал

Індивідуальні форми:

• Доручення

• Відвідування сімей

• Колекціонування

На семінар: класна години, етична бесіда, усний журнал, змагання, виставка, конкурс.

Тема: напрямки виховання

1. розумове виховання

2. моральне виховання

3. трудове виховання

4. естетичне виховання

5. фізичне виховання

1.

Розумове виховання – це діяльність вихователя спрямована на розвиток інтелектуальних сил, і мислення учнів з метою прищеплення культури розумової праці.

Розумове виховання відбувається у процесі засвоєння знань і не зводиться до нагромадження певного їх обсягу.

Процес здобуття знань є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями та духовним багатством людини.

У процесі навчання та виховання реалізується головна мета розумового формування особистості – це РОЗУМОВИЙ РОЗВИТОК.

Мета розумового виховання – це забезпечення засвоєння учнями основ наук, розвиток їх пізнавальних здібностей і формування на цій основі наукового світогляду.

Зміст розумового виховання – це система фактів, понять, положень, з усі галузей науки, культури та техніки.

Розумовий розвиток – це процес розвитку інтелектуальних сил, пізнавальних здібностей та мислення учнів.

Завдання розумового виховання:

• розвиток мислення взагалі та різних його видів

• оволодіння основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням

• формування в учнів культури розумової праці до якої належать навчальні вміння

• розвивати пізнавальні інтереси, здібності, нахили.

• Озброїти учнів методами застосування ЗУН на практиці

• Навчити творчо, активно, самостійно працювати

• Навчити науково організовувати свою працю

Шляхи здійснення розумового виховання:

1. стихійне сприйняття явищ та процесів навколишньої природи та соціальної дійсності дитиною з раннього віку

2. навчання в школі, де відбувається оволодіння основами наук

3. навчання в професійних закладах освіти

4. ЗМІ

5. участь у продуктивній праці

6. позакласна робота: гуртки, факультативи, екскурсії, бесіди, вікторини,

7. позашкільна робота: гуртки, школа мистецтв, музична школа, технічні гуртки…

8. досвід поведінки в суспільстві

9. батьками вдома

У процесі розумового виховання школяр повинен навчитися мислити.

Види мислення:

• діалектичне

• логічне

• абстрактне

• узагальнююче

• теоретичне

• індуктивне

• дедуктивне

особлива роль розумового виховання належить формуванні інтелектуальних вмінь:

1. вміння спостерігати і робити висновки

2. робота з книгою, довідковою літературою

3. вміння порівнювати, аналізувати, узагальнювати

4. писати твори, статті, доповіді

5. запам’ятовувати

6. науково-пошукова робота

моральне виховання – це виховна діяльність школи та сімї з формуванні в учнів моральної свідомості, розвитку моральних почуттів, умінь та навичок відповідної моральної поведінки.

Моральне виховання розпочинається в сімї і продовжуються у процесі соціалізації особистості. Його основу складають загальнолюдські та національні моральні норми.

Моральне виховання характеризують поняття:

• мораль

• моральний ідеал

• моральні норми

• переконання

• почуття

• якості

мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми.

Завдання морального вихованна:

1. перетворення моральних норм принципів і правил вироблених суспільством у особисті індивідуальні моральні переконання та правила поведінки кожної людини.

2. формування національної свідомості

3. прагнення жити в гармонії з природою

4. ознайомлення з правилами і нормами моральної поведінки

5. виховання моральних рис особистості

зміст морального виховання:

1. громадянське виховання

2. патріотичне та національне виховання

3. екологічне виховання

4. виховання дисциплінованості обов’язку відповідальності

5. статеве виховання

6. правове виховання

7. економічне виховання

Шляхи здійснення морального виховання:

1. в сімї

2. організоване середовище (садочок школа)

3. в школі під час вивчення основ наук

4. професійних закладах

5. ЗМІ

6. позакласна робота: етичні бесіди, культпоходи, екскурсії, читання та обговорення книжок,

7. соціальна діяльність людини

8. народні традиції, обряди, свята народного календаря

9. релігія

результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно-цінні властивості особистості та проявляється у відносинах діяльності спілкування.

(дисциплінованість, поведінка, обов’язок, відповідальність – СО, продумати до змісту мор. Виховного тематику )

Трудове виховання – це виховання свідомого ставлення до праці через формування навиків активної трудової діяльності. Мета трудового виховання - прищепити любов до праці, повагу до людей праці, і допомогти у свідомому виборі професій.

Завдання – ознайомити учнів з основами сучасного виробництва; виховувати бажання сумлінно і відповідально працювати; формувати переконливість, в необхідності праці як основі добробуту суспільства; озброїти учнів трудовими уміннями та навичками.

Види дитячої праці:

• ручна праця

• робота з різними матеріалами

• озеленення

• виготовлення іграшок, коробок, научного матеріалу

• прибирання класу

• ремонт книжок

• користування простими знаряддями праці

• робота на пришкільній ділянці.

• Суспільно-корисна праця

Вимоги до дитячої прці:

• Цілеспрямований характер

• Праця повинна повязуватись з навчальною роботою

• Повинна бути доступною

• Науковість праці

• Колективний характер праці

• Творчий підхід до праці

Шляхи здійснення трудового виховання:

1. уроки трудового навчання

2. інші предмети

3. практика

4. позакласна робота: гуртки, суспільно-корисна праця, чергування, проведення трудових свят, бесіди.

5. З МІ

6. праця вдома в побуті

7. сільськогосподарська праця

8. профорієнтаційна робота

Естетичне виховання – це педагогічна діяльність спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси.

Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Джерелами естетичного виховання є :

• художня література

• музика

• образотворче мистецтво

• театральне мистецтво

• кіно

• природа

• естетика приміщень

• зовнішній вигляд оточуючих людей

• взаємини між учнями та вчителями

В естетичному вихованні учнів величезне значення має особистість педагога, його поведінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, том має бути взірцем для учнів.

Завдання естетичного виховання:

1. формувати вміння бачити прекрасне і відчувати радість від прекрасного

2. виховувати естетичне почуття

3. виховувати естетичні смаки

4. формувати вміння творити прекрасне

Шляхи здійснення естетичного виховання (система естетичного виховання)

1. в сімї, дома(естетика приміщень,зовнішній вигляд батьків, приклад батьків)

2. організоване середовище

3. виховання в школі під час уроків: музика, малювання, праця, фізкультура, читання

4. краса слова

5. позакласна робота(бесіди, культпоходи, екскурсія

6. позашкільна робота(школи мистецтв, музичні школи, гуртки, танці,

Фзичне виховання – це система заходів спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей та рухових вмінь та навичок.

Мета фіз. Виховання – виховання підростаючого покоління фізично здоровим.

Завдання фізичного виховання:

1. зміцнення здоров'я загартування організму

2. створення оптимальних умов для забезпечення фізичного розвитку особистості

3. отримання знань про фізіологічні процеси в організмі

4. формування та вдосконалення життєво необхідних рухових вмінь та навичок

5. розвиток фізичних якостей(сила, швидкість, витривалість, гнучкість)

6. набуття санітарно-гігієнічнихнавичок догляду за власним тілом

7. підвищення працездатності.

Засоби фізичного виховання:

1. натуральні сили природи

2. організація правильнго режиму праці, відпочинку

3. гімнастика

4. гігієна догляду за тілом

5. праця, туризм, спортивні ігри

Шляхи здійснення трудового фізичного виховання

1. уроки фізичного виховання

2. фізкульт хвилинки під час всіх уроків

3. позакласна робота (змагання, спортивні свята, секції, спортивні години, бесіди про здоровий спосіб життя)

4. позашкільна робота(спортивні школи, стадіони, басейни, туризм, система єдиноборства

5. ЗМІ

Тема: робота класного керівника

Зміст, мета і завдання класного керівника.

Права та обов`язки класного керівника.

Функції класного керівника.

Форми роботи класного керівника.

Вимоги до класного керівника.

Планування роботи. С.о

Класного керівника призначає директор школи з найдосвідченіших та авторитетних вчителів, які працюють в даному класі.

Основні обов`язки класного керівника сформульовані в Статуті середньої загальноосвітньої школи. У його діяльності поєднується ідейно-виховні , адміністративні та організаторські функції.

Основна функція класного керівника – виховання учнів і згуртування їх у дружній колектив.

КК – член педагогічного колективу. Усю організаторську та виховну роботу він проводить не один, а під керівництвом директора та його заступників у тісному контакті з іншими вчителями. На класного керівника накладається відповідальність за організацію життя дітей, за стан навчально-виховної роботи в класі. Всю роботу він проходить, як офіційно-службова особа.

Завдання КК:

Формування національної свідомості.

Виховання духовної культури особистості.

Виховання поваги до конституції, законодавства, державної символіки.

Виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці.

Утвердження принципів загальнолюдської моралі.

Охорона та зміцнення здоров`я дітей.

Розвиток індивідуальних здібностей та талантів дітей.

Права КК:

Відвідування уроків вчителів у «своєму класі».

Відвідування сімей учнів.

Виступати з клопотанням перед адміністрацією школи про заохочення або стягнення учнів свого класу.

Отримати своєчасну методичну та організаційно-педагогічну допомогу від керівництва школи.

КК має право на захист власної честі, гідності та професійної репутації в разі незгоди з оцінками його діяльності з боку адміністрації школи, батьків, інших педагогів.

Запрошувати до школи батьків учнів.

Обов`язки КК:

Проводити виховну роботу в класі.

Вести встановлену документацію класу.

Подавати керівництву школи дані про успішність, відвідування та поведінку учнів.

Стежити та контролювати стан щоденників.

Організовує в разі потреби допомогу учням (навчальну, моральну).

Здійснення педагогічного контролю за дотримання учнями статуту школи та правил внутрішнього розпорядку.

Регулярно готувати та проводити батьківські збори.

Вивчати вікові, індивідуальні та психологічні особливості дітей спільно зі шкільним лікарем, психологом, логопедом, батьками.

Функції КК:

Діагностична функція – передбачає вивчення класним керівником учнів свого класу для виявлення індивідуальних особливостей, здібностей та талантів, рівня розумового розвитку.

Організаторська – полягає в уміння залучати колектив класу до різних видів виховної діяльності: пізнавальної, суспільно-корисної, художньо-творчої, вільного спілкування та організації дозвілля.

Виховна – передбачає проведення виховних заходів та індивідуальної роботи з учнями.

Координаційна – полягає у спрямування класним керівником виховних зусиль всіх педагогів та батьків на позитивні результати виховання.

Стимулююча – полягає у своєчасному виявленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків.

Форми роботи КК з учнями:

Словесна – збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі.

Практична – походи, екскурсії, виставки робіт учнів, змагання, ранок-концерт, гурток.

Наочна – організація виставок, оформлення стендів, випуск газет, культпоходи в музей та театр.

Колективні – класна година.

Індивідуальна – індивідуальна бесіда та доручення.

Групова – гурток, репетиція, вікторина, КВК, похід , екскурсія, олімпіада.

Всі форми роботи пов`язані між собою, доповнюють і збагачують одна одну.

Вимоги до КК:

Високий рівень культури і належної психолого-педагогічної підготовки.

Любов до дітей та відданість педагогічній справі.

Відчувати плин часу, бути сучасним, обізнаним, інтелектуальним.

Бути високоморальною особистістю, добре знати і розуміти своїх вихованців і мати належний рівень знань з педагогіки і психології, що дає змогу швидко знаходити контакт з учнями та їх батьками.

План роботи класного керівника – це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку колективу учнів класу і кожного вихованця зокрема.

Вимоги до плану роботи:

• врахування актуальних питань у галузі освіти та виховання.

• врахування плану роботи школи

• цілеспрямованості, конкретності, розумової насиченості, опора на інтереси учнів

поєднання словесних, наочних і практичних форм роботи

• врахування вікових особливостей школярів і рівнів їх вихованості

• врахування ювілейних і суспільно-політичних дат та подій у житті України

• врахування єдності педагогічного керівництва і самостійності учнів

Структура плану виховної роботи:

• аналіз виховної роботи за минулий рік

• цілі та завдання на новий навчальний рік

• характеристика класу

• основні виховні справи з організації та розвитку класного колективу

цілі цих справ

• форма проведення

• індивідуальна робота з дітьми

• робота з батьками

• індивідуальна робота з батьками

№	Зміст виховної роботи	Термін виконання	Відповідальні	Відмітки про виконання
1.	Бесіда «Правила поведінки»	03.09	Класний керівник		Виконано
2.	Екскурсія в природу	10.09	Класний керівник		Виконано
3.	Розумова вікторина	17.09	Класний керівник		Виконано
4.	Свято осені	24.09	Класний керівник/ учні		Виконано
5.	Виставка робіт дітей «Подарунки дітей вчителю)»	31.09	Учні		Виконано
6.	Зустріч з різними людьми	9.10	Батьки		Виконано

Плануючи певні виховні заходи необхідно враховувати конкретні умови їх проведення

вік учнів

рівень їх вихованості

стан успішності та дисципліни

стадії розвитку учнівського колективу

наявність матеріальної бази

побажання учнів

Тема: Сімейне виховання. Форми зв’язку школи та сім*ї

1. сім*я як соціально-педагогічне середовище

2. завдання сімейного виховання

3. функції сім*ї

4. форми роботи школи з батьками

5. принципи засоби та методи сімейного виховання