21.4. Особливості розгляду цивільної справи апеляційним судом

За загальним правилом, цивільну справу з перегляду судового рішення розглядає апеляційний суд за правилами, встановленими для розгляду спра­ви судом першої інстанції. Проте в апеляційній інстанції не застосовуються правила про пред'явлення зустрічного позову, про прийняття позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про об'єднання і роз'єднання позовів.

Крім цього, винятки і доповнення щодо порядку розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення встановлено у главі 1 розділу V ЦПК України. А саме:

1. перегляд судових рішень в апеляційному суді здійснює колегія у складі трьох суддів, головуючого із числа яких визначають у встановленому законом порядку (ч. З ст. 18 ЦПК України);

2. неявка осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце розгляду цивільної справи з перегляду судового рішення, не перешкоджає розглядові справи. Проте у разі неявки особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки суд визнає по­важними, апеляційний суд відкладає розгляд справи з перегляду судового рішення;

3. після закінчення підготовчої частини суддя-доповідач доповідає зміст судового рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, у яких потрібно здійснювати перевірку судового рішення, встановлювати обставини і досліджувати докази.

Зауважимо, що, відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час перегляду судового ріиіення в апеляційному порядку апеляційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Проте апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час перегляду судового рішення буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуаль­ного права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Норми матеріального права вважають порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм проце­суального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішеи?[я, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд переглядає справу у повному обсязі (ч. 4 ст. 303 ЦПК України).

Хоча за правовою природою апеляцією є перегляд судових рішень у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстан­ції, апеляційний суд у випадках, встановлених цивільним процесуальним законодавством, має право досліджувати докази: 1) які суд першої інстан­ції дослідив із порушенням встановленого порядку; 2) в дослідженні яких неправомірно відмовлено; 3) нові докази, неподання яких до суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з повалених причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запере­ченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.

Особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати до суду апеляційної інстанції всі наявні у них докази на підтвердження порушення їх прав;

4. після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, першим пояснення дає позивач. Потім інші особи, які беруть участь у справі. На нашу думку, черговість дачі пояснень іншими особами, які беруть участь у справі, має бути визначена колегією суддів із зазначенням відповідної інформації до журналу судового засідання;

5. виступи осіб, які беруть участь у справі, у судових дебатах відбу­ваються у такій послідовності як і дача пояснень. На початку судового засідання суд може оголосити час, який визначено для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у справі, надають однаковий проміжок часу для виступу;

6. у разі виявлення під час судового розгляду справи неповної сплати суми судового збору чи витрат на інформаційно-технічне забезпечення роз­гляду справи стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення;

7. рішення апеляційного суду оформляє суддя-доповідач і підписує весь склад суду, який розглядав справу. Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення;

8. апеляційний суд може постановити окрему ухвалу, у якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування судового рішення першої інстанції;

9. копії судових рішень апеляційного суду повторно видає суд першої інстанції, де зберігається справа;

10. згідно зі ст. 322 ЦПК України, після закінчення апеляційного про­вадження справу у семиденний строк скеровують до суду першої інстанції, який її розглянув {перебіг семиденного строку починається наступного дня після набрання судовим рішенням апеляційної інстанції законної сили).

21.5. Повновалсення апеляційного суду під час перегляду судового рішення

Повноваження суду апеляційної інстанції - його права і обов'язки, які можуть бути реалізовані у результаті перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Згідно із ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна інстанція за наслідками роз­гляду цивільної справи з перегляду рішення суду першої інстанції має право:

1) постановити ухвалу иро відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційна інстанція в ухвалі має зазначити мотиви, з яких доводи скарги визнано неправильними або не є підставою для скасування рішення.

Не можна скасувати правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань. Тому, перевіряючи рішення в апеля­ційному порядку, суд, виявивши окремі процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухваленого рішення, не скасовуючи рішення, має вказати в ухвалі на виявлені недоліки у роботі суду першої інстанції. Зокрема, до таких недоліків, які не призводять до порушення основних при­нципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав, свобод та інтересів осіб, які беруть участь у справі, і не впливають на суть ухваленого рішення належать: сплата судового збору, здійснена після відкриття провадження у справі; відсутність підпису в позовній заяві, якщо позивач брав участь у судовому засіданні й підтримав позовні вимоги; від­сутність підпису секретаря судового засідання в журналі судового засідання; залишення без розгляду заяви про відвід, якщо підстави для відводу були відсутні. Таким же недоліком може бути визнана сама по собі відсутність технічного запису при без спірності доказів, якими обґрунтовано рішення (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін можна оскаржити у касаційному порядку;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.

Скасування рішення суду - це процесуальна дія суду другої інстанції, спрямована на визнання недійсним ухваленого судом першої інстанції рі­шення, яким цивільну справу вирішено ио суті. Цю процесуальну дію може вчинити апеляційний суд тільки за наявності достатніх для цього підстав.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставіпі справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушетнія або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Усі підстави для скасування рішеїшя пов'язані з тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим і незаконним. Прогалини у встанов­ленні істотних для справи обставин або дослідження фактів, які не мають правового значення для цієї справи, зумовлені, найчастіше, неправильним визначенням предмета доказування або кола доказових фактів у справі.

Неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для сира-

ви, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими.обґрунтовувались вимоги та заперечення, або інших фактичних даних, неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, має місце в тих випадках, коли істотні для справи факти не підтверджені у рішенні вказаними в законі доказами або підтверджені недостовірними, недопусти­мими або неналежними доказами. Причиною недоведеності обставин часто бувають і порушення, які допущені судом при оцінці доказів.

Невідповідність висновків суду обставинам справи може трапитися, коли суд із встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовід­носини сторін. Таке буває, коли норма матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, лише у загальній формі визначає ситуацію, у якій настають ті чи ті наслідки, або коли суд працював з похідними доказами.

Порушення норм матеріального права має місце тоді, коли суд засто­сував закон, який не підлягає застосуванню. Таке порушення трапляється, коли суд при вирішенні справи неправильно кваліфікував взаємовідносини сторін і застосував не ту норму права, яка регулює спірні правовідріосини. Незастосування закону, який налелсить застосувати, відбувається у випад­ках, коли суд не тільки не вказує у рішенні на норму права, яка підлягає застосуваніпо, але і вирішує справу всупереч чинному законодавству. Якщо суд не вказав у рішенні норми матеріального права, яка підлягає застосуван­ню, але вирішив справу відповідно до чинного законодавства, апеляційний суд може внести у рішення відповідні зміни, не скасовуючи його.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для ска­сування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Рішення суду, ухвалене з порушенням норм процесуаль­ного права, є незаконним. Питання про те, чи призвело процесуальне пору­шення суду до неправильного вирішення справи, а, отже, і до скасування рішення, у кожному конкретному випадку вирішує апеляційна інстанція під час перегляду рішення суду. Одне і теж процесуальне порушення, залежно від обставин справи, може призвести до різних процесуальних наслідків і не завжди призводить до скасування рішення. Сам закон вказує на те, идо не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2 ст. 308 ЦПК України). Незначні процесуальні порушення, якщо вони не вилинули і не могли вплинути на кінцеві висновки суду, не є підставою для скасування рішення. На такі порушення апеляційний суд, не скасовуючи рішення, має відреагувати в апеляційній ухвалі або окремій ухвалі.

Суд апеляційної інстанції у випадках, передбачених у ст. 303 ЦПК України, має право досліджувати нові докази, а, отже, і встановіповати нові

1

факти. Досліджені судом апеляційної інстанції докази і нові факти можуть бути покладені в основу ухваленого ним нового рішення.

Ухвалення нового рішення обов'язкове, якщо помилки чи порушення суду першої інстанції вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін. Новим є рішення, протилежне за змістом рішенню суду першої інстанції. У разі порушення норм матеріального права суд другої інстанції може ухвалити нове рішення незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Виходячи із буквального тлумачення змісту ст. 309 ЦПК України, можна говорити про те, що право на зміну рішення суду першої інстанції виникає за таких же обставин, що і право на ухвалення нового рішення {хоча, на пашу думку, законодавцеві слід було б чітко розмежувати підстави для ухвалення нового рішення і підстави для зміни рішення). Однак, на відмі­ну від права на ухвалення нового рішення, його можна реалізувати тільки тоді, коли допущені судом помилки чи порушення не вплинули на кінцеві висновки суду першої інстанції про права й обов'язки сторін. Відповідно до правових позицій Пленуму Верховного Суду України апеляційний суд ухвалює рішення нро зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, пю підлягає стягненню, розподілу судових витрат тощо. Якщо помилки у такому рішенні стосуються фактичної сторони справи чи правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Рішення суду першої інстанції - це єдиний документ, частини якого взаємопов'язані і є єдиним цілим. Тому зміни можуть стосуватись і резо­лютивної, і мотивувальної частини рішення суду;

3) постановити ухвалу нро скасування рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.

У цих випадках помилки суду першої інстанції під час застосування ст. 205, 207 ЦПК України має виправити суд другої інстанції. Тому, виявивши підстави для закриття провадження у справі або для залишення заяви без розгляду, апеляційний суд має скасувати рішення і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду.

Зазначені ухвали можна оскаржити у касаційному порядку;

4) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення суду першої інстанції і скерувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна інстанція скасовує рішення повністю або частково, якщо допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при перегляді рішення в апеляційному порядку.

Підставами для повного або часткового скасування рішення суду першої інстанції і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції є: 1) справа розглянута неповноважнпм суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, на­лежним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розгля­нуто з порушенням правил виключної підсудності.

Якщо рішення суду першої інстанції скасовано частково, апеляційний суд в ухвалі має чітко вказати, у якій саме частині рішення скасовано, а в якій залишається без змін.

У разі скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд в ухвалі апеляційного суду обов'язково має бути зазна­чено, які порушення закону були допущені судом першої інстанції, чим це підтверджено. Проте в цьому випадку апеляційний суд не має права викла­дати в ухвалі доводи, які б указували або прогнозували певні результати нового вирішення справи чи свідчили про перевагу одних доказів над ін­шими, оскільки вирішення питання про прийняття відповідного рішення й оцінка доказів належить до повноважень суду, який розглядатиме справу (и. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У разі скасування рішення суду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 311 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду, якому вона під­судна. У разі скасування рішення суду з решти підстав, передбачених ч. 2 ст. 311 ЦПК України, справа надсилається до суду, який ухвалив дане рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право:

- постановити ухвалу відхилення апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін, якщо суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону. Отже, якщо постановлена ухвала судом першої інстанції є законною і обґрунтованою, а докази скарги - неістотні, апеляційна інстанція зали­шає ухвалу суду першої інстанції без змін і відхиляє апеляційну скаргу. В апеляційній ухвалі обов'язково зазначити мотиви відхилення апеляційної скарги. Таку ухвалу можна оскаржити у касаційному порядку;

- змінити або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього пи­тання, якщо суду першої інстанції його вирішив з порушенням норм проце­суального права, або у правильному вирішенні помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;

- скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якіцо останній порушив порядок, встановлений для його вирішен­ня. Найчастіше апеляційна інстанція використовує це повноваження, коли суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які треба було встановити під час вирішення конкретного процесуального питання, або ці обставини не підтверджені доказами чи підтверджені недостовірними доказами. Такі помилки суд першої інстанції може допустити, наприклад, постановивши ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі п. 2, З ст. 202.

За наслідками апеляційного перегляду судового рішення апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу.

Так, апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування рішення суду і ухвалення нового або зміни рішення.

Апеляційний суд постановляє ухвалу у разі: відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін; скасування рішення та направ­лення справи на новий розгляд; скасування рішення суду і закриття провад­ження у справі або залишення заяви без розгляду; відхилення апеляційної скарги й залишення ухвали суду без змін; зміни або скасування ухвали суду і вирішенням питання по суті; скасування ухвали суду з переданням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зміст рішення суду та ухвали суду апеляційної інстанції викладено у ст. 316 та 315 ЦПК України.

Завдання для самоконтролю

4.

Поняття апеляції, її основні ознаки та завдання. Що є об'єктом апеляції?

Назвіть підстави для апеляційного оскарження судових рішень суду першої інстанції.

Дайте характеристику суб'єктному складу права на апеляційне оскарження судових рішень.

5. Викладіть процесуальний порядок апеляційного оскарження судових рішень.

6. Прийняття апеляційної скарги та підготовка справи до судового розгляду.

7. Які новноважеінія апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг?

8. Особливості змісту судових рішень апеляційного суду.

Розділ 22

eoer,

« V

1

22.1. Поняття та завдання інституту перегляду судових рішень у касаційному порядку

Судові рішення з різних причин можуть виявитися неправильними і після перегляду в апеляційному порядку. Можливі випадки, коли непра­вильним є судове рішення апеляційної інстанції. На цій стадії цивільного судочинства відбувається додаткова перевірка законності судових рішень і можливість виправлення допущених судових помилок. Крім того, завданням касаційної інстанції є спрямувати судову практику нижчестоящих судів, забезпечити її одноманітності.

Суть перегляду судових рішень у касаційному порядку полягає у тому, що уповноважений суд перевіряє законність судового рішення, яке набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку. Завдання касаційної інстанції - перевіряти судові рішення, які набрали законної сили, лише з правової сторони, тобто перевіряти правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційний суд розглядає справу не по суті рішення (тобто не зі сторони доведеності чи недоведеності фактичних обставин справи), а з позиції дотримання процедури, форми судочинства і правильного застосування закону до встановлених фактів. Тому у касаційній інстанції можливим є ухвалення нового рішення, але за умови, що фактично нижчестоящий суд розглянув справу правильно, всі обставини, які мають значення для справи, встановлено і доказано, висновки суду, викладені у рішенні, відповідають встановленим обставинам справи, а помилка була допущена у застосуванні і тлумаченні норм матеріального права.

Метою касації є не тільки захист прав, свобод та інтересів, а й підтри­мання єдиного підходу, постійності та правильності у застосуванні правових норм. Саме у касаційному порядку більші ніж у будь-якому іншому способі оскарження, співвідносяться публічний інтерес держави, який виявляється у її заінтересованості у забезпеченні однаковості застосування законодавства на всій території держави, і приватний інтерес сторін процесу, які намага­ються одержати рішення суду на свою користь.

Діяльність касаційного суду спрямована, перш за все, на забезпечення правового інтересу держави для єдиного і правильного застосування і тлу­мачення норм права, а не прийняття законного і обґрунтованого рішення у конкретній цивільній справі. Хоча потрібно брати до уваги ту обставину, що питання факту і права важко відокремити, оскільки будь-яка норма права регулює фактичні відносини.

22.2. Звернення до касаційного суду для перегляду судового рішення. Відкриття касаційного провадлсення у справі

Касаційний перегляд судових рішень як стадію цивільного процесу можна поділити на кілька етапів: відкриття провадлсення у справі з пере­гляду судового рішення; підготовка справи до перегляду судового рішення касаційним судом; попередній розгляд справи; перегляд судового рішення судом касаційної інстанції.

Відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення - пер­ший етап касаційного перегляду, у ході якого суддя-доповідач розглядає можливість реалізувати права на перегляд судового рішення у суді каса­ційної інстанції. Зокрема, до передумов відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення можна зарахувати такі юридичні факти:

- наявність у скаржника статусу суб'єкта, якому належить право на ка­саційне оскарження судового рішення. Так, згідно зі ст. 324 ЦПК України, суб'єктами права на касаційне оскарження є особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якш;о суд вирішив пи­тання про їхні права, свободи чи обов'язки;

- існування об'єкта оскарження. Об'єктами касаційного оскарження мо­жуть бути: рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку; рішення апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали апеляційного суду, постановлені за результатами апеля­ційного розгляду; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, З, 4

13-18, 20, 24-29 частини першої ст. 293 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали апеляційного суду, які перешкоджають подальшому провадженню у справі;

- додержання формальних умов касаційного оскарлсенпя судового рі­шення. Зокрема, право на касаційне оскарження може бути реалізоване у строки, встановлені ЦПК України, суб'єкт звернення зобов'язаний додер­жати всіх вимог щодо реквізитів касаційної скарги, сплатити судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦПК України, касаційну скаргу можна подати протягом двох місяців від дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

У разі пропущення строку на касаційне оскарження з причин, визнаних поважними, суддя-доповідач за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк. Про поновлення пропущеного строку на касаційне ос­карження або про відмову у поновленні пропущеного строку на касаційне оскарження постановляється ухвала.

Касаційну скаргу, подану після закінчення строку на касаційне оскар­ження, повертають особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку, а таколс коли у поновленні строку відмовлено. Про повернення касаційної скарги суддя-доповідач постановляє відповідну ухвалу.

Касаційну скаргу треба подавати у письмовій формі. Зміст касаційної скарги має містити:

1) найменування суду, до якого подано скаргу;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення (ухвалу), що оскаржується;

5) інформацію про те, у чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Цей пункт касаційної скарги є чи не найважливішим у її змісті. Зазначимо, що на теоретичному рівні вироблені підходи виокремлення обґрунтованості від законності рішення суду. У теорії цивільного проце­суального права ці поняття різняться тим, що у разі перевірки законності судових рішень вищестоящий суд з'ясовує, чи правильні вони у правовому розумінні, чи відповідають закону, а у разі перевірки їх обґрунтованості з'ясовує, чи встановлено фактичні обставини достатньо повно. Хоча, заради справедливості, зазначимо, що на практиці теоретичні підходи реалізувати ие так уже й легко;

6) клопотання особи, яка подає скаргу;

7) перелік письмових матеріалів, доданих до скарги. До касаційної

скарги додають копії скарги та доданих до неї матеріалів, відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а таколс копії оскаржуваних рі­шень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. До касаційної скарги, поданої представником, потрібно додати довіреність або інший документ, ш,о посвідчує повноваження представника. Цей обов'язок діє і тоді, коли такий документ уже є у справі, судове рішення у якій оскаржують у касаційному порядку. Це зумовлено тим, Едо касаційну скаргу подають безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Касаційну скаргу має підписати особа, яка її подає, або її представник.

Касаційну скаргу треба оплатити судовим збором (50% ставки, що підлягає сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки обчисленої, виходячи з оспорюваної суми - п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»). Крім того, скаржник зобов'язаний сплатити витрати па інформаційно-тєхнічне забезпечення перегляду судового рішення, розмір яких визначено у поста­нові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» (п. 10).

Касаційну скаргу подають безпосередньо до суду касаційної інстан­ції, яким, відповідно до Закону України «Про судоустрій України», є Верховний Суд України. Зокрема, перегляд судових рішень у цивільних справах у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.

Після надходження касаційної скарги до касаційного суду її реєструють у канцелярії та передається у порядку черговості судді-доповідачу. Знову ж таки, як і в апеляційній інстанції, ЦПК України не визначає конкретного строку, протягом якого касаційну скаргу потрібно передати судді-доповіда- чеві. Видається, ш:о й у цьому разі для усунення можливої судової тяганини правильно було б встановити строк, протягом якого касаційну скаргу треба передати судді-доповідачеві.

Суддя-доповідач протягом десяти днів від дня одерлсання касаційної скарги має вирішити процесуальні питання щодо:

відкриття провадження у справі з перегляду судового рішення у касаційному порядку;

- витребування цивільної справи;

- надіслання копій касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі;

- встановлення строку, протягом якого можна подати заперечення на касаційну скаргу;

- зупинення виконання рішення (ухвали) суду за потреби за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі з перегляду

судового рішення, суддя-доповідач перевіряє, чи немає підстав для залишен­ня касаційної скарги без руху (ч. 1 ст. 121 ЦПК України) або повернення касаційної скарги (ч. 2, З ст. 121 ЦПК України)

Крім того, відповідно до ч. З ст. 328 ЦПК України, суддя-доповідач має постановити ухвалу про відмову відкрити провадження з перегляду су­дового рішення, якщо: справа не підлягає касаційному розгляду у порядку цивільного судочинства; справи не переглядали в апеляційному порядку; є ухвала про закриття касаційного провадлсення у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме рішення чи ухвалу; є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті каса­ційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме рішення або ухвалу; касаційна скарга є необгрунтованою і викладені у ній доводи не викликають потреби перевірити матеріали справи.

Неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права є підставою для відкриття провадження з пе­регляду судового рішення у касаційному порядку незалежно від обґрунто­ваності касаційної скарги.

Копії ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову від­крити провадження у справі з перегляду судового рішення у касаційному порядку разом із доданими до скарги матеріалами надсилають особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касацій­ної інстанції.

Про відкриття нровадження у справі з перегляду судового рішення суддя-доповідач постановляє ухвалу.

Будь-яка особа, яка бере участь у справі, має право подати заяву про приєднання до касаційної скарги. Крім того, до касаційної скарги мають право приєднатися особи, які не брали участі у розгляді справи, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Заяву про приєднання до каса­ційної скарги можна подати протягом десяти днів від дня одержання копії касаційної скарги. За подання заяви про приєднання до касаційної скарги судового збору не сплачують. Не сплачують у таких випадках і витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до початку перегляду справи у касаційному суді. У такому випадку суддя-доповідач постановляє ухвалу про повернення скарги. Відкликання касаційної скарги не позбавляє особу права ще раз подати її.

Особа, яка подала касаційну скаргу, протягом усього часу перегляду судового рішення має право відмовитися від касаційної скарги. Питання про прийняття відмови від касаційної скарги вирішує касаційний суд, що переглядає судове рішення у судовому засіданні. У разі прийняття відмо­

ви від касаційної скарги касаціинии суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Повторне оскарження цією особою судового рішення з тих самих підстав не допускається.

Варто зазначити, що під час знаходження цивільної справи у проваджен­ні касаційного суду позивач має право відмовитися від позову, відповідач - визнати позов, сторони - укласти мирову угоду. У цих випадках варто керуватися полол<еннями ст. 174, 175, 205-206 ЦПК України.