20.4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою

Невизначеність фактичного стану особи, тривалий час відсутньої у місці свого проживання, створює перепони до виконання обов'язків стосовно фі­зичних і юридичних осіб, з якими вона перебуває в особистих немайнових і майнових відносинах. Такий стан може призвести до порушення майнових прав цієї особи зі сторони інших осіб Хпретендування на належне їй майно тощо) Врегулювати такі ситуації покликаний саме інститут визнання фізич­ної особи безвісно відсутньою або оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 43 ЦК України, суд може визнати фізичну особу безвісно відсутньою, якщо протягом одного року у місці її постійного про­живання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ст. 46 ЦК України, суд може оголосити фізичну особу по­мерлою, якщо у місці її" постійного проживання немає відомостей про місце Гї перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від не­щасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом од­ного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Фізичну особу, яка пропала безвісти у зв'язку із воєнними діями, суд може оголосити помер­лою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголо­шення фізичної особи померлою може звернутись будь-яка заінтересована

особа. До них належать фізична особа, юридична особа, орган державної влади, орган місцевого самоврядування щодо яких в особи, тривалий час відсутньої у місці постійного проживання, є зобов'язання, які випливають із цивільних, сімейних, трудових та інших правовідносин.

Щодо цих категорій справ діють правила альтернативної територіальної підсудності. Заяву можна подати до суду за місцем проживання заявника; за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме; за місцезнаходженням майна фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Зміст заяви має відповідати загальним вимогам, передбаченим у ст. 119 ЦПК України. Крім цього, у заяві потрібно зазначити:

- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити померлою - щоб суд міг визначити наявність у заявника юридичної заінтересованості. Звернення до суду із такою заявою особи, яка не має заінтересованості у визнанні фізичної особи безвісно від­сутньою або оголощенні фізичної особи померлою, є підставою для відмови у відкритті провадження у справі;

- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати і"і загибель від нещасного випадку.

Виходячи із положень ЦК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою потрібно за­значати такі обставини: день одержання заявником останніх відомостей про місце перебування особи, яка тривалий час відсутня; сплив річного строку (для визнання фізичної особи безвісно відсутньою), сплив трирічного або шестимісячного або дворічного строку (для оголошення фізичної особи по­мерлою) з моменту одержання останніх відомостей про особу, яка тривалий час відсутня, до подання заяви у суд; відсутність у місці проживання особи, яка тривалий час відсутня, відомостей про місце їі перебування.

Якщо оголошення фізичної особи померлою пов'язано з обставинами, які дають підстави припускати загибель особи, заявник зобов'язаний вказати їх у заяві. До обставин, які загрожували особі смертю, належать природні аномалії (повінь, землетрус, снігова лавина тощо). До обставин, які дають підставу припускати загибель особи від нещасного випадку належать авіа­ційна, автомобільна катастрофа тощо.

Якщо оголошення фізичної особи померлою пов'язано із Гї участю у воєнних діях, то у заяві потрібно вказати: дату закінчення воєнних дій; обставини, які підтверджують відсутність відомостей про особу, яка про­пала безвісти у зв'язку з воєнними діями у місці її постійного проживання протягом двох років від дня закінчення воєнних дій.

проведення підготовчий дій у таких категоріях справ характерне пев­ними особливостями. Так, суддя зобов'язаний застосувати міри, спрямовані на зібрання потрібних доказів, які підтверджуватимуть відсутність особи у

місці її постійного проживання і за місцем роботи. Зокрема, відповідно до ст. 248 ЦПК України, суд з'ясовує коло осіб (родичі, співробітники), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, та залучає їх до участі справи як свідків.

Скеровує запити у відповідні організації за останнім місцем проживання від­сутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи внутрішніх справ, органи місцевого самоврядування, адресні бюро тощо) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Крім того, у порядку підготовки справи до судового розгляду суддя зобов'язаний з'ясувати заінтересованих у справі осіб. Це можуть бути члени сім'ї особи, яка тривалий час відсутня, що мають право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, органи соціального захисту тощо. Виявивши та­ких особі, суддя має повідомити їх про знаходження відповідної справи у провадженні суду і запропонувати їм вступити у справу.

Одночасно суд вживає заходи через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено. Питання, пов'язані із встановленням опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме, регулює ст. 44 ЦК України.

На перший погляд така активність суду у зібранні доказів не відпові­дає засадам принципу змагальності у цивільному судочинстві. Проте вона є виправданою стосовно цієї категорії справ тим, що рішення суду зачіпає істотні права і законні інтереси особи, яка тривалий час відсутня, проце­суальне право якої на участь у судовому розгляді в силу специфіки таких справ не може бути реалізовано.

Судовий розгляд справи відбувається за участі заявника, свідків, за­значених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати за загальними правилами розгляду справ у цивільному судочинстві. За резуль­татами розгляду справи суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою або відмовляє у задоволенні заяви про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення фізичної особи померлою.

Рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою є під­ставою для встановлення опіки над майном цієї особи; заявники набувають прав, які виникають у зв'язку з визнанням фізичної особи безвісно відсут­ньою (наприклад, право на розірвання шлюбу в органі РАЦСу).

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюють до правових наслідків, які настають у разі смерті. З моменту набрання рішенням суду законної сили, у заінтересованих осіб виникають права на спадщину, одер­жання пенсії у зв'язку із втратою годувальника, реєстрацію шлюбу тощо.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органові державної реєстрації

актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідному органові місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Явка фізичної особи або виявлення її місця перебування є підставою для скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення фізичної особи померлою.

Заява про скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвіс­но відсутньою або про оголошення фізичної особи померлою може подати особа, яку визнано безвісно відсутньою чи оголошено померлою, або інша заінтересована особа.

Заяву подають до суду за місцем перебування особи, визнаної безвісно відсут­ньою чи оголошеної померлою, або до суду, який ухвалив відповідне рішення.

У процесуальній літературі з цього приводу висловлено думку, що фактично у таких ситуаціях має місце окремий випадок скасування рішення за нововиявленою обставиною'. Такий висновок зроблено на підставі того, що на момент розгляду і вирішення справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення фізичної особи померлою, ця особа насправді була живою, але цей факт не був відомий ні заінтересованим у справі особам, ні судові. На нашу думку, такий висновок є хибним.

Рішення про скасування визнання фізичної особи безвісно відсутньою є підставою для припинення опіки над її майном.

Рішення про скасування оголошення фізичної особи померлою є підста­вою для анулювання актового запису про смерть. У зв'язку з цим, копію цього рішення суд зобов'язаний надіслати відповідному органові державної реєстрації актів цивільного стану. Крім того, правові наслідки з'явлення фі­зичної особи, яку оголошено померлою, передбачено у ст. 48 ЦК України.