17.1. Поняття і види судових рішень

Судові рішення є актами реалізації судової влади, оскільки судова діяль­ність із розгляду та вирішення цивільної справи, як нравозастосовча, супрово­джується прийняттям актів, які мають узагальнюючу назву «судові рішення». Відповідно до ч. 1 от. 208 ЦПК України, у цивільному судочинстві є два види судових рішень: ухвали і рішення. Проте, на нашу думку, на підставі систем­ного аналізу процесуального законодавства можна зробити висновок, ш,о є три види судових рішень: рішення суду, ухвала суду та судовий наказ.

Судовим актом, яким справа вирішується по суті, є рішення суду. Рішення суду - це акт правосуддя, яке здійснюється від імені держави судом. Рішення суду завершує судочинство в суді першої інстанції.

Ухвала суду - це судове рішення, яким справа не вирішується по суті. Ухвалою вирішують питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випад­ках, встановлених у ЦПК України (ч. 2 ст. 208). Як правило, ухвалою не завершується провадження у справі, за винятком постановлення ухвали про закриття провадження у справі та ухвали про залишення заяви без розгляду. Ці випадки є формами припинення судового розгляду без ухва­лення рішення суду.

Судовий наказ - це особлива форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Для ліпшого розуміння правової природи кожного із видів судового рішення треба звернути увагу на відмінні ознаки, які існують між рішенням суду, судовим наказом та ухвалою суду.

Зокрема, можна виділити такі відмінності між судовим наказом та рішенням суду:

1) За характером заявлених вимог.

Рішення суду ухвалюють у будь-якій справі позовного або окремого провадження, яка підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судо­чинства згідно зі ст. 15 ЦПК України. Перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є обмежене (ст. 96 ЦПК України).

2) За порядком дослідження доказів.

Видача судового наказу відбувається лише за результатами дослідження письмових доказів, наданих лише заявником (стягувачем).

3) За процесуальним порядком розгляду.

Рішення суду ухвалює суд як результат змагальної форми процесу, з дотриманням принципу гласності та відкритості судового розгляду, де кожна сторона має доказати обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Судовий наказ видається без виклику стягувача та боржника та на підставі письмових документів.

4) За ознакою обґрунтованості.

Рішення суду має бути мотивованим. У мотивувальній частині рішення суду зазначають обставини, встановлені судом, і правовідносини, визначені відповідно до них, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовували вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-пра­вові акти, визначає чи порушено, не визнано або оспорено права, свободи, інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким. Судовий наказ, на відміну від рішення суду, не мотивується (хоч і містить посилання на нормативно-правові акти як підстави для його видачі), а лише є моделлю поведінки боржника, тобто зобов'язання виконати конкретні дії. Водночас судовий наказ, відповідно до ст. 213 ЦПК України, має відпові­дати вимогам законності й обґрунтованості.

5) За порядком ухвалення.

Рішення суду ухвалюють, оформлюють і підписують у нарачдій кімнаті та проголошують прилюдно (за винятком випадків, передбачених ЦПК України). Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскар­ження. Щодо видачі судового наказу встановлюється спрош;ена процедура, ш;о не вимагає дотримання зазначених вимог.

6) За строком набрання законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якш,о заяву про апеляційне оскарження не подано. Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну

скаргу не подано протягом двадцяти днів після подання зазначеної заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Судовий наказ набирає законної сили, якш,о протягом трьох днів після закінчення десятиденного строку від дня одержання копії судового наказу боржником, він не подасть заяви про скасування судового наказу та за на­явності відомостей про отримання боржником копії наказу, після чого суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

7) За порядком оскарження.

Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, за загальним правилом, не може сам скасувати або змінити рішення, це належить до компетенції суду вищестоящої інстанції лише в разі оскарження рішення. Судовий наказ, навпаки, може скасовувати суд, що його видав, за заявою боржника в разі заперечення проти вимог стягувача, про що суд постанов­ляє ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене з підстав та в порядку, передбачено­му законом. Судовий наказ не може бути оскаржений до суду апеляційної чи касаційної інстанції, а може лише оспорюватися, після чого він підлягає обов'язковому скасуванню, про що суд постановляє ухвалу.

8) За своїм змістом.

Якщо розглядати рішення суду як процесуальний документ, воно складається із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної чистин. Судовий наказ описової частини не містить.

У літературі поширеною є думка про те, що судовий наказ складається лише із вступної та резолютивної частин. Проте такий підхід не відповідає нормам чинного ЦПК України, у п. 4 ч. 1 ст. 103 якого передбачено, що у судовому наказі зазначається посилання на закон, на підставі якого під­лягають задоволенню заявлені вимоги. А у п. З ч. 1 ст. 215 ЦПК України зазначено, що назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався, потрібно наводити саме у мотивувальній частині рішення суду. Відтак у судовому наказі мотивувальна частина присутня, проте лише у вигляді законодавчих посилань.

9) За зверненням до виконання.

Рішення суду є підставою для виконання. На підставі рішення суду, яке набрало законної сили, видають виконавчий лист, що є виконавчим документом. Судовий наказ сам є виконавчим документом, тому отримання будь-яких інших документів у суді після його видачі не потрібне.

Ухвала суду та рішення суду як судові рішення також різняться пев­ними ознаками. Зокрема:

1) За характером вирішуваних питань.

Рішенням суд вирішує справу по суті. Рішення суд ухвалює в будь- якій справі позовного або окремого провадження, яка підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства. Рішення суду - це акт право­суддя, який здійснює суд від імені держави. Рішенням суду завершується цивільне судочинство.

Ухвала суду - це судове рішення, яке не вирішує справи по суті. Ухвалою вирішуються питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або за­криття провадл^ення у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених у ЦПК України. Ухвалою не завершується провадження у справі, за винятком постановлення ухвали про закриття провадження у справі та ухвали про залишення заяви без розгляду. Ці випадки є формами припинення судового розгляду без ухвалення рішення суду.

2) За порядком прийняття.

Рішення суду ухвалюють, оформлюють і підписують тільки в парадчій кімнаті та проголошують прилюдно (за винятком випадків закритого су­дового розгляду). Ухвала суду, залежно від виду, постановляється або в парадчій кімнаті, або шляхом занесення її до журналу судового засідання. Так, ухвали, які оформляють як окремий процесуальний документ, пос­тановляють виключно в нарадчій кімнаті. Журнальні ухвали постановляє суд, не виходячи до нарадчої кімнати.

3) За юридичною силою.

Ухвалення рішення суду щодо конкретної вимоги позбавляє особу права повторно звертатися до суду з тотожною вимогою. Постановлення ухвали (за винятком ухвал, які завершують провадження у справі) не позбавляє особу права повторно звернутися до суду із такою ж вимогою.

4) За порядком оскарження.

Будь-яке рішення суду, ухвалене у цивільній справі, може бути оскар­жене. Перелік ухвал, які можуть бути оскаржені, визначений ЦПК України. ЦПК України встановлює різні строки для апеляційного оскарження рі­шення суду та ухвали суду.

5) За своїм змістом.

Рішення суду як процесуальний документ завжди складається із вступ­ної, описової, мотивувальної та резолютивної чистин. Журнальна ухвала суду містить лише мотивувальну та резолютивну частини.

6) За зверненням до виконання.

Рішення суду є підставою для виконання. На підставі рішення суду, яке набрало законної сили (за винятком випадків негайного виконання рішення), видається виконавчий лист, що є виконавчим документом. Ухвали суду, які підлягають виконанню, одночасно є і виконавчим документом, тому отриман­ня будь-яких інших документів у суді після їх постановлення не потрібне.