16.1. Поняття і значення стадії судового розгляду

Вирішення цивільної справи по суті здійснює суд у результаті її роз­гляду в судовому засіданні. Стадія судового розгляду є основною, цент­ральною частиною цивільного судочинства. Саме тут вирішуються основні завдання цивільного судочинства із захисту і відновлення порушених прав, свобод чи інтересів; найбільш повно виявляються всі принципи цивільного процесуального права; на основі всебічного і повного дослідження доказів встановлюються фактичні обставини справи; визначаються права і обов'язки осіб, які беруть участь у справі; іменем України ухвалюється рішення суду, яке і вирішує цивільну справу по суті.

Значення стадії судового розгляду полягає у її призначенні саме для розгляду і вирішення цивільної справи. Ця стадія цивільного судочинства має свої спеціальні завдання, чітко визначену послідовність, взаємозв'язок етапів судового розгляду. Послідовність здійснення процесуальних дій є однією з умов ухвалення законного і обґрунтованого рішення суду.

Судовий розгляд цивільної справи відбувається у судовому засіданні. З приводу цього у літературі є різні позиції щодо понять «судовий розгляд» і «судове засідання». Одна позиція полягає в тому, що судове засідання є формою судового розгляду цивільної справи у суді першої інстанції, інша зводиться до ототожнення цих правових явищ. Тут варто наголосити на тому, що розгляд цивільної справи проводиться у судовому засіданні не тільки судом першої інстанції, але й судами апеляційної, касаційної інс­танцій, провадження у зв'язку з винятковими та провадження у зв'язку

з нововиявленими обставинами здійснюється також у судовому засіданні. Для вирішення певних процесуальних питань також проводяться судові засідання (наприклад, процесуальні дії, пов'язані із скасуванням забезпе­чення позову, виконання судового доручення тощо).

У ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи протягом розум­ного строку, але не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 157). Законодавець використовує оціночне поняття «розум­ний строк» у підході до встановлення строків розгляду цивільної справи. Тобто, виходячи із складності справи, доказової бази та інших обставин, суд у кожному конкретному випадку визначатиме тривалість розгляду справи. Варто пам'ятати, що цей розумний строк не може перевищувати двох місяців від дня відкриття провадження у справі. Двомісячний строк розгляду і вирішення цивільної справи є загальним строком для більшості цивільних справ.

Передбачено і спеціальні (скорочені) строки для розгляду і вирішення справ про поновлення на роботі, стягнення аліментів - один місяць від дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 157 ЦПК України). Крім того, законодавець встановлює спеціальні строки і для розгляду певних кате­горій справ окремого провадження у цивільному судочинстві (наприклад, заява прй надання амбулаторної психіатричної допомоги - протягом десяти днів від дня її надходження; справа про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю - у п'ятиденний строк від дня надходження заяви).

Строки розгляду цивільної справи встановлені для суду і є граничними. Законодавець робить лише один виняток із цього правила: у ч. 2 ст. 157 ЦПК України передбачено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більше, як на один місяць. Для продов­ження строку розгляду справи закон встановлює кілька умов: це можливо лише у виняткових випадках - мають бути враховані всі особливості справи (тобто суд має дійти обґрунтованого висновку, що конкретна справа потре­бує встановлення подовженого строку для судового розгляду); обов'язково потрібне клопотання сторони; про цю процесуальну дію треба постановити відповідну ухвалу. Оскільки ж строки розгляду справи закон встановлює для суду, то, заради справедливості, варто зазначити, що на практиці суди дуже рідко дотримуються встановлених строків розгляду цивільної справи, оскільки суд своєю ухвалою завжди може поновити цей строк у разі його пропущення з різних причин (інколи і безпідставно).

До порядку судового розгляду цивільної справи належить і визначений законом ритуал його проведення, яким забезпечується повага до суду і можливість сприятливого розгляду справи.

Судове засідання проводиться в спеціально обладнаному для цього при­

міщенні суду - залі засідань (на жаль, не всі суди мають такі спеціально обладнані приміщення, тому, найчастіше, судовий розгляд справи відбу­вається у кабінеті судді).

Підтримання порядку у судовому засіданні покладається на головуючого. Під час одноособового розгляду справи в суді першої інстанції головуючим є суддя, який розглядає справу. Суд зобов'язаний забезпечити можливість здійснення учасниками процесу їхніх прав та обов'язків. Згідно з ч. 2 ст. 160 ЦПК України, головуючий керує ходом судового засідання, забезпечує до­держання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

У контексті цього варто вказати, ^цо учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додер­жуватися встановленого порядку засідання і беззаперечно підкорятися розпорядженням головуючого (ч. з ст. 162 ЦПК України). Порушення порядку на судовому засіданні може виявлятися у формі непідкорення розпорядженням головуючого, ігнорування порядку давання пояснень чи показань, некоректній поведінці учасників процесу та присутніх у залі судового засідання. У таких випадках до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх на судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого застосову­ють такий захід процесуального примусу, як попередження (має письмову форму, тобто заноситься до журналу судового засідання). У разі повтор­ного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання(ч. 1 ст. 92 ЦПК України).

Будь-хто з осіб, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, перекладачі, спеціалісти можуть висловити заперечення (як правило, усні) щодо дій головуючого. Ці заперечення фіксують у журналі судового засі­дання. Про їх прийняття чи відхилення суд постановляє журнальну ухвалу. Перелік суб'єктів, які мають право висловити свої заперечення щодо дій головуючого, є вичерпним. Погоджуємося з думкою, що особи, які беруть участь у справі, можуть висловити заперечення щодо будь-яких дій судді, які стосуються процесу. Натомість свідки, експерти, спеціалісти, перекла­дачі - лише щодо тих дій судді, які стосуються їх особисто.

Справу розглядає один і той самий склад суду, який під час розгляду має безпосередньо дослідити докази у справі. Таким чином дотримується дія принципу безпосередності у цивільному судочинстві, у судовому засіданні може бути оголошено перерви, тривалість яких визначає суддя відповідно до обставин розгляду справи, що їх викликали. Про оголошення перерви суддя постановляє журнальну ухвалу. Повісток у цих випадках суд не надсилає.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 ЦПК України, особи, присутні в залі судового засіданні, мусять встати, коли входить і виходить суд.

Особи, які беруть участь у справі, свідки, перекладачі, експерти, спе­ціалісти та інші здіасники цивільного процесу зобов'язані звертатися до суду словами «Ваша честь». Особи, які беруть участь у справі, та інші учасники цивільного процесу дають пояснення, показання, висновки, консультації тощо стоячи. Рішення суду особи, присутні в залі судового засідання, зок­рема самі судді, заслуховують стоячи. Відступ від цих вимог допускається з дозволу головуючого (цю інформацію обов'язково треба зазначити в журналі судового засідання).