2. Неприпустимими є цифрово-знаково-літерні комбінації типу 15%-ий рівень Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

Дієслово - це частина мови, яка називає дію або стан предмета: будувати, лежати, поважати, худнути. Дієслово має такі основні форми:

- неозначена форма дієслова (інфінітив). Це така незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію або стан, не вказує на спосіб, час, особу, число і рід. Інфінітив має суфікси -ти або -ть: читати, писати, говорити Дієслова у формі інфінітиву можуть бути доконаного і недоконаного виду: йти- прийти;

- особові форми: форми дійсного, умовного і наказового способів; форми теперішнього, майбутнього і минулого часу; родові форми у минулому часі та умовному способі;

- безособові форми, які означають дію або стан, що проходять незалежно від особи: сумно, покошено, світає, примарилось, не стаю;

- дієприкметник - це форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією: написаний лист, вишитий рушник, оповиті туманом. Дієприкметник, як і прикметник, змінюється за родами, числами і відмінками. За такими граматичними ознаками, як час, стан, дієприкметник наближається до дієслова.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета, зумовлену його ж дією. Активні дієприкметники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса - л -: достигнути - достиглий.

Активні дієприкметники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу (3-я особа множини) і суфіксів -уч-, -юч- для 1 дієвідміни та -ач-, -яч- для 2 дієвідміни: ідуть - ідучий, стихати - стихаючий.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією. зумовлену дією іншої особи або предмета: написаний вірш (хтось написав), посіяне жито (хтось посіяв), вивчений урок (хтось вивчив). Пасивні дієприкметники утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н-, -єн-, -єн-, -т- : написати - написаний, привезти -привезений, бити - битий:

- дієприслівник - це незмінювана форма дієслова, яка вказує на Додаткову дію: вслухаючись, взявши, знаючи, відпочивши. Дієприслівник має ознаки дієслова та прислівника. До дієслівних ознак належить вид, перехідність, до прислівникових ознак належить незмінність дієприслівника.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за допомогою суфікса -ши, -вши: узяв - узявши, покинув - покинувши;

Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи, -ючи для 1 дієвідміни та суфіксів -ачи, -ячи для 2 дієвідміни: співають - співаючи, говорять – говорячи.

Дієслова бувають перехідними і неперехідними.

Неперехідні дієслова називають дію, що не переходить на предмет, тому при них немає додатка: бігти додому, сидіти тихо. До неперехідних дієслів належать усі дієслова з постфіксом - ся: купатися (купати себе), вмиватися (вмивати себе).

Перехідні дієслова називають дію, яка переходить або спрямована на предмет: одержати (що?) листа, укласти (що?) угоду. При перехідних дієсловах стоїть прямий додаток, виражений іменником у знахідному або родовому відмінках без прийменника. Деякі дієслова залежно від значення можуть характеризуватися то як неперехідні (навчився читати), то як перехідні (читати книгу).

Вид дієслова вказує на завершеність або незавершеність дії.

Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилась в минулому чи відбудеться у майбутньому: сказати, посіяти, забрати. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію: казати, сіяти, брати.

Більшість дієслів утворюють видові пари: носити-нести, брати-взяти, писати-дописати.Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувається (теперішній час), відбулася (минулий час), відбудеться (майбутній час): ношу, носив, носитиму.

Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов: носив би, носила б, носили б.

Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії: носи, носіть.

Дієслова наказового способу мають форми 2-ї особи однини (сиди, носи) та 1-ї і 2-ї особи множини (сидімо, носімо; сидіть, носіть).

Часи дієслова. В українській мові є три часи дієслова:

- теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення: читаю, читаєш, читає, читаємо, читають.

- минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до моменту мовлення: читав, читала, читаю, читали.

- майбутній час означає дію, що відбудеться після моменту мовлення: буду читати, читатиму, прочитаю.

Творення форми майбутнього часу залежить від виду дієслова. Дієслова недоконаного виду мають дві форми майбутнього часу:

- проста форма утворюється від інфінітива, до якого додають суфікс -м-а особове закінчення; читати-м-у. читати-м-еш, читати-м-уть.

- складна форма утворюється від особової форми дієслова бути та інфінітива дієслова недоконаного виду; буду читати, будеш читати, будете читати.

Майбутній час доконаного виду має спільні особові закінчення з дієсловами теперішнього часу, відрізняючись від них лише видом: читаю-прочитаю, питаю-спитаю, пишу-запишу.

Дієвідміни дієслів. Усі дієслова поділяють на дві дієвідміни. Найчастіше дієвідміну визначають за .закінченням 3-ї особи множини (дієслово стоїть у формі теперішнього часу):

- до першої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ій особі, множини мають закінчення -уть, -ють: пишуть, думають, мажуть;

- до другої дієвідміни належать дієслова, які у 3-ій особі множини мають закінчення -ать, -ять: варять, сидять, посушать.