2.1 Статистична звітність нбу

Для складання НБУ грошово-кредитної та банківської статистики використовуються дані форм статистичної звітності територіальних управлінь і установ НБУ та банків. З цією метою банки – юридичні особи надсилають зведені дані по банку в цілому або в розрізі областей за операціями, здійсненими підрозділами банку на території області у формі файлів електронною поштою Центральній розрахунковій палаті НБУ через територіальні управління НБУ для надання їх структурним підрозділам центрального апарату НБУ.

Статистична звітність грошового та банківського характеру має такі напрями: загально банківська статистика; монетарна статистика; статистика банківського нагляду; статистика операцій з іноземною валютою; емісійно-кредитна статистика; статистика готівково-грошового обігу.

Міжнародним валютним фондом розроблено спеціальний стандарт поширення даних, який охоплює дані щодо розвитку реального, податково-бюджетного, фінансового та зовнішньоекономічних секторів економіки. Показники фінансового і зовнішньоекономічних секторів економіки складає НБУ. Система статистичних показників розвитку фінансового сектору, які готує НБУ, включає дані стосовно аналітичних рахунків банківського сектору та аналітичних рахунків центрального банку, процентних ставок, міжнародних резервів, а також індекс фондового ринку. Крім зазначених даних, НБУ складає та поширює показники щодо зовнішньоекономічного сектору, в тому числі дані стосовно платіжного балансу, міжнародної інвестиційної позиції та офіційного обмінного курсу гривні відносно іноземних валют, який установлює НБУ.

З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики НБУ:

1) публікує в друкованих органах ВРУ та Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси НБУ;

2) видає щомісячний статистичний бюлетень та журнали „Вісник НБУ:

3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці;

4) надає для опублікування інформацію з питань грошово-кредитної і банківської статистики та статистики платіжного балансу відповідно д міжнародних договорів.

2. Правила визнання доходів і витрат Національного банку України та бухгалтерського обліку доходів і витрат за послуга­ми

2.1 Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Порядок ведення бухобліку та складання фінансової звітності в банках проводиться відповідно до чинного законодавства та національних стандартів бухгалтерського обліку.

Основними принципами бухгалтерсь­кого обліку та фінансової звітності є:

• Принцип безперервності діяльності. Він означає, що оцінка активів та зобов’язань банку здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

• Обачність — це застосування в бухгалтерському обліку таких методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів.

• Превалювання сутності над формою - операції обліко­вуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридич­ної форми.

• Нарахування та відповідність доходів і витрат - для ви­значення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаю­ться в бухгалтерському обліку під час їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

• Принцип послідовності. Цей принцип вимагає від банків постійного застосування ними обраної облікової політики, тобто сукпості принципів, методів і процедур, що використовуються банко для складання та подання фінансової звітності.

• Принцип повного висвітлення. Даний принцип означає, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що що приймаються на її основі.

• Принцип суттєвості означає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві подій, господарські операції. Водночас незначні, несуттєві події та факти не повинні відображатися в обліку та звітності.

Якщо дохід не може бути точно розрахований, то він має визнаватися у розмірі понесених витрат, що підлягають відшко­дуванню, або за касовим методом, якщо витрат не було.

Дохід за операцією визнається тільки тоді, коли є імовір­ність його отримання.

Якщо дохід не може бути точно розрахований і немає імо­вірності відшкодування понесених витрат, то дохід не визнаєть­ся, а понесені витрати визнаються як витрати звітного періоду.

У деяких випадках імовірності надходження доходу може не бути до часу його отримання або до часу появи цієї імовірнос­ті. Якщо після визнання доходу є імовірність його неотримання, то включена до доходу сума визнається як витрати, а не як ко­ригування суми доходу. Віднесення на витрати здійснюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку.

Залежно від сутності операції ступінь її завершеності ви­значається різними способами, а саме:

1. визначенням виконаної роботи (складання двосторонньо­го акта про виконані роботи);

2. визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на пев­ну дату, у загальному обсязі послуг, які мають надаватися;

3. визначенням питомої ваги понесених витрат у загальній очікуваній сумі витрат за операцією. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.