5.2 Архітектура аскд

Рис. 17. Структура СКД

Дисплей Друк

Панель оператора

Накопичувач на МД

ЕОМ

МП

інтерфейса

Оперативна пам’ять

МП Інтерфейса

МП функціонального перетворювача

МП

вимірювач

МП

генератори

Канальна електроніка

комутатор

Об’єкт

Контролю № 1

високошвидкісна

Внутрішня шина шина

Пост № n

Об’єкт контролю № n

Випробування великих інтегральних схем (В і С) привело до розвитку засобів «канальної електроніки».

Кожен вивід, зв’язаний з об’єктом контролю, керується, тестується та аналізується автономно. Така архітектура можлива тільки на основі застосування для кожного каналу спеціалізованих В і С, які реалізують функції керування, генерації, прийому та обробки результатів тестування (частота тестуючих імпульсів ~ 5 МГц).

6. Моделі об’єктів діагностування.

Об’єкти діагностування – друковані вузли РЕА. ДВ – це друкована плата (ДП) з вмонтованими на ній електрорадіоелементами (ЕРЕ). При схемному діагностуванні ДВ розрізняють два види елементів: елементи параметричні та елементи зв’язку. Параметричні елементи називають компонентами: транзистори, опори, ємності, лінійні та цифрові ІС і т.д. Фізичними аналогами елементів зв’язку є провідники (частина друкованого монтажу). В кожному провіднику виділяється по одній точці, яка називається вузловою. Всі точки провідника є кінцевими.

Використовуються наступні рівні деталізації ДВ:

1. рівень характеристик контрольованого ДВ;

2. функціональні вузли;

3. компоненти;

4. топологія з’єднань.

Кожен рівень формалізації описується відповідною математичною моделлю (ММ).

6.1 Математичні моделі ере.

Гібридні ДВ – складаються з аналогових та цифрових ЕРЕ різної степені інтеграції.

Математичний апарат ЕРЕ:

1. аналогові елементи – лінійні та нелінійні дифрівняння для аналізу в режимі постійного струму, в частотній та часовій областях;

2. цифрові елементи – функціонально-логічні моделі з апаратом алгебри логіки для функціональних залежностей між вхідними (тестовими) впливами та вихідними сигналами.

3. В і С – структурно-логічні моделі для двонаправлених виводів, які можуть знаходитись в третьому, високо імпедансному стані. Це окремі підпрограми для ЕОМ.

6.1. Математичні моделі з’єднань.

2

12 13 14

3

R1 R3 R5 R7

5

4

1

6

9 16 18 21

10 VT1 17 C1 VT2 22

7

19

11 23 20 24

R2 R4 R6 R8

8

25 26 27

28

а)

2

12 13 14

5

3

9 16 18

4

21

1

19

10. 17

6

7

11 23 20 24

8

25 26 27

28

б)

Рис. 18. Нумерація точок на друкованій платі: а) на принциповій схемі; б) на схемі з’єднань.

Всього є 8 провідників (наприклад, провідник 1. з’єднує точки 1, 9, 10, 11). В кожному провіднику виділяємо по одній вузловій точці (обведені кружечками), і номер цієї точки є номером провідника. Порядок нумерації: а) вузлові точки – в порядку зростання чисел натурального ряду; б) кінцеві точки кожного з провідників – послідовно в порядку зростання.

В провіднику є один шлях між довільними двома точками. Якщо декілька шляхів, то обриви простими алгоритмами діагностування дефектів топології з’єднань встановити неможливо.

Більшість математичних моделей встановлюють електричні зв’язки між точками і не враховують форму реальних шляхів.