2.3 Аналіз функціонування державних цільових фондів як на державному так і на регіональному рівнях

Державний Пенсійний фонд є найбільшим за обсягами перерозподілу коштів, його бюджет за 2003 р. становив 17,99 млрд. грн. Слід відзначити, що він має важливе соціальне та економічне значення, тому що стосується 12 млн. жителів України. Пенсійна система охоплює всіх непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати яким проводяться у формі пенсій, компенсаційних виплат, додаткових пенсій (25% загальної чисельності населення країни). Кошти на реалізацію Державної пенсійної програми формуються за рахунок надходжень від:

- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності (більше 90% загальної суми надходжень);

- зборів на обов'язкове страхування, що сплачуються фізичними особами (близько 5% загальної суми надходжень);

- спеціалізованих цільових зборів, що визначаються законодавством України (2% загальної суми надходжень);

- фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати коштів до Пенсійного фонду (2-2,5% загальної суми надходжень);

- інших джерел і надходжень (0,5-1% загальної суми надходжень).

Перешкодою для виконання фондом своїх завдань є борг по виплаті зарплати, який за даними Держкомстату України на 1 грудня 2003. р. складав 2,8 млрд. грн. Це - третина місячного фонду зарплати в Україні. Сьогодні проблема погашення заборгованою працівникам підприємств концентрується на групі підприємств-боржників, неспроможню самостійно її вирішити. Вирішення цієї проблеми потребує аналізу фінансове господарської діяльності підприємств - боржників та визначення перспектив його поліпшення [34].

Для громадян похилого віку, сім'ям з дітьми, інвалідів системи доповнюється пільгами, гарантіями, житловими субсидіями та іншими видами соціальних допомог. Серед осіб, що мають право на пільги, основну частину становлять пенсіонери загальної категорії. Кожен третій серед пільговиків - пенсіонер. Майже кожна третя особа в країні має право на пільговий проїзд у міському та приміському транспорті. Масове розповсюдження права на пільги призвело до включення в групу пільговиків тих категорій населення, які внаслідок свого матеріального становища використовують пільги як привілеї.

В даний час це питання є досить актуальним і механізм його вирішення повинен бути правлений на заміну системи пільг адресною грошовою допомогою, що дасть можливість першочергово забезпечити громадян, які знаходяться за межею бідності та малозабезпечених громадян. На мій погляд, є доцільним впорядкування пільг тій категорії пенсіонерів, які продовжують працювати і отримують досить значну заробітну плату. За останні роки в країні відбулося збільшення кількість пенсіонерів на 1000 осіб населення з 289 - у 1999 р. з 299 - у 2003 р., а також у два рази збільшилась кількість дострокових пенсій за віком (28%) пенсіонерів - майже кожному четвертому пенсіонеру). Наслідком є зростання навантаження кількості осіб похилого віку на працююче населення, що потребує реформування пенсійної системи у напрямку пенсійних виплат [34].

Розглянемо особливості функціонування фонду на регіональному рівні. Головне правління Пенсійного фонду в Чернігівській області обслуговує 465 тис. осіб (32% чисельності населення). За статистичними даними за 2003 р. надходження фонду області сформувалися таким чином:

- за рахунок підприємств, установ, організацій всіх форм власності - 684 млн. грн. (на 23% більше ніж у 2002 р.).

- за рахунок Державного бюджету України -28 млн. грн. (у 2002 р. ця сума становила 45 млн. грн.);

- від громадян України - близько 16 млн. грн. (у 2002 р. - 15 млн. грн.).

У 2003 р. кількість осіб похилого віку становила 355 на 1000 осіб. За даними Держкомстату України, враховуючи дітей і пенсіонерів один працюючий утримує одного непрацездатного. Така демографічна ситуація за прогнозами на початок третього тисячоліття схильна до поглиблення, тому можна стверджувати, що навантаження працюючого населення непрацездатними громадянами зростатиме.

Економічний стан та демографічна ситуація зумовила зниження рівня внесків на пенсійне забезпечення. Погіршує цю ситуацію наявність підприємств, діяльність яких носить частково тіньовий характер. Кошти тіньового сектору оцінюються в межах Державного бюджету і тому це є важливою проблемою.

Державний Фонд загального державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності спрямований на фінансове забезпечення громадян які тимчасово втратили працездатність, а також надає допомогу при народженні та похованні. Фонд є позабюджетним і у відповідності до чинного законодавства кошти фонд; формуються за рахунок надходжень від:

- страхових внесків роботодавців і застрахованих осіб (80%) загальної суми надходжень від юридичних осіб, 15 -17% загальної суми надходжень - від фізичних осіб);

- пені, штрафів та фінансових санкцій, стягнутих за порушення відповідної законодавства;

- благодійних внесків юридичних і фізичних осіб;

- асигнувань з Державного бюджету України;

інших надходжень.

Надходження від чотирьох останніх джерел складають не більше 2-3% загальної суми надходжень. Фіксований відсоток відрахувань до цього фонду складає 2,9% річного фонду оплати праці. В розвитку і функціонуванні фонду зацікавлені не лише підприємства і організації, яким доводилося б надавати грошову допомогу своїм співробітникам за рахунок власних коштів, а й працюючі громадяни, які сплачуючи внески, впевнені в отриманні грошової компенсації за будь-якого фінансового стану підприємства. Незважаючи на очевидну зацікавленість сторін у існуванні та розвитку фонду, питання розмір пропонованої допомоги залишається відкритим. Проблема полягає у відсутності ефективного контролю за середньомісячними доходами громадян і відповідної диверсифікації розміру виплат. Наприклад, розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку складає 40 грн. на місяць. Така сума не забезпечує потреб дитини і при відсутності додаткових джерел фінансування існування за таких умов є неможливим. Розмір одноразової допомоги при народженні дитини становить 200 грн., в той час як потреби складають вдвічі більшу суму. Визначена законодавством допомога фонду влаштовує лише тих громадян, які можуть одержати фінансову допомогу від рідних і благодійників. В інших випадках повинна застосовуватись більша за розміром адресна допомога [34].

Чернігівське обласне відділення Фонду загального державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2003 р. мало бюджет понад 42 млн. грн. Основним джерелом надходжень були внески підприємств, установ, організацій (80% загальної суми надходжень) та від громадян України (16% всіх надходжень).

У 2003 р. в Чернігівській області було проведено соціологічне опитування в якому приймало участь близько 100000 громадян, в результаті чого було виявлено, що дохід в розмірі 150-180 грн., який є середньозваженим рівнем мінімальної заробітної плати, є достатнім тільки для тих осіб, які проживають з ріднею, де є інші працюючі особи або отримують додаткову фінансову підтримку з інших джерел. Наприклад, частка жінок, яким складно утримувати дитину через малий розмір допомоги фонду складає більше 65%) опитаних жінок, з них третина взагалі не може собі цього дозволити через відсутність джерел коштів крім допомоги фонду. Отже, допомога, яка надається фондом повинна бути не фіксованою, а індивідуальною з врахуванням рівня забезпеченості громадян.

Фонд соціального страхування України на випадок безробіття має важливе значення для суспільства, тому що по Україні налічується більше 2,5 млн. офіційно зареєстрованих безробітних громадян і ще кілька мільйонів перебувають під загрозою втрати роботи. Станом на 1 грудня 2003 р. у державній службі зайнятості зареєстровано 937,4 тис. юридичних і фізичних осіб (96,4% загальної кількості зареєстрованих), які є платниками страхових внесків до фонду. Статистика свідчить, що з 1,6 млн. громадян, що звернулись по допомогу з питань працевлаштування у 2002 р. роботу отримали більше 44%, 56% громадян (з 1,6 млн.) на цей термін втратили право на допомогу по безробіттю і не знайшли роботу. Шанси на працевлаштування зменшуються при збільшенні віку безробітного. Легше працевлаштуватися особам від 20 до 29 років. За межами цієї вікової групи можливість знайти роботу значно зменшується, а громадянам віком більше 50 років працевлаштуватись без рекомендацій практично неможливо [34].

Закони, у відповідності з якими функціонує фонд, чітко визначають джерела надходжень для його формування:

- страхові внески страхувальників (роботодавців), що сплачуються в законодавчому порядку (більше 85%) загальної суми надходжень;

- асигнування Державного бюджету;

- суми фінансових санкцій за порушення відповідного законодавства;

- благодійні внески фізичних і юридичних осіб;

- інші надходження.

Частка відрахувань до Фонду соціального страхування на випадок безробіття від фонду оплати праці підприємств та організацій складає 1% . Асигнування Державного бюджету, суми штрафів, санкцій та благодійні внески - близько 5% надходжень. Діяльність фонду спрямована на надання соціальної допомоги безробітним громадянам залежно від трудового стажу і середнього розміру зарплати, а також сприяння працевлаштуванню безробітних.

Цільові фонди на регіональному рівні мають свою специфіку, їх функціонування залежить від факторів, які відіграють вирішальну роль у формуванні та використанні коштів фондів. До таких факторів можна віднести:

- економічний потенціал регіону;

- демографічна ситуація;

- платоспроможність платників;

- контроль за платниками внесків.

Чернігівське обласне відділення Фонду загального державного соціального страхування України на випадок безробіття у 2003 р. формувало регіональний бюджет на 83%і за рахунок внесків підприємств і організацій, надходження від громадян України та інші доходи склали 17%. Аналогічно іншим цільовим фондам, основним джерелом доходу для Чернігівського відділення Фонду соціального страхування на випадок безробіття є коштів підприємств та організацій, тому питання своєчасних і повних надходжень від них для фонду є дуже важливим.

Кількість зайнятого населення області станом на 2003 р. - 577,7 тис., що становить 41% від загальної чисельності населення області. Частка у безробітного населення складає 11,5% і від економічно активного населення становить 11,5%. У 2001 р. на обліку служби зайнятості Чернігівської області перебувало 34,7 тис. сільських мешканців, це 47% від всіх зареєстрованих незайнятих громадян, що вище аналогічного показника міст. Високий рівень безробіття в сільській місцевості зумовлений такими обставинами: відсутність коштів та знарядь для продуктивної діяльності;

- недостатня активність та рівень інформованості по питаннях працевлаштування.

Більшість жителів сільської місцевості отримали земельні ділянки з середнім розміром 1,5 га. Незважаючи на це звертаються до служб зайнятості з питань працевлаштування і реєструються як безробітні. Згідно з результатами опитувань майже кожен четвертий з жителів сільської місцевості має сертифікат на земельний пай. Така ситуація області сприяє поглибленню безробіття, хоча сільське населення має можливість працювати на одержаній землі або віддати її в оренду і отримувати плату за тимчасове користування. Місцева влада повинна сприяти сільським підприємцям в одержанні позик під низький відсоток. Відділенню фонду соціального страхування на випадок безробіття Чернігівської області необхідно приділяти більше уваги незайнятому населенню, виявляти причини незайнятості та знаходити шляхи її ліквідації

фонд страхування соціальний пенсійний

3. Зарубіжний досвід - орієнтир процесу вдосконалення діяльності державних

У формуванні цільових фондів як в Чернігівській області так і в інших областях основним джерелом надходжень є фінансові ресурси підприємств і організацій. Відповідно, необхідний дієвий контроль зі сторони як цільових фондів так і інших контролюючих органів за станом розрахунків, термінами сплати з застосуванням диференційованих адміністративних і фінансових санкцій. Основні проблеми функціонування цільових фондів Чернігівської області такі:

1) для Пенсійного фонду:

- зменшення суми внесків через складну економічну та демографічну ситуацію;

- надмірне розповсюдження системи пільг, що не відображає їхнього соціального призначення;

- навантаження працюючого населення пенсіонерами;

2) для Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності:

- відсутність чітко налагодженого контролю за середньомісячними доходами громадян;

- застосування фіксованих розмірів виплат;

- розміри окремих виплат залежать від фінансових надходжень;

3) для Фонду загального державного соціального страхування на випадок безробіття:

- досить значний рівень безробіття сільського населення;

- сприйняття допомоги по безробіттю як можливість відстрочки пошуку роботи. Ці проблеми розглядалися визначними науковцями розвинутих країн світу (Г. Мюллер, Бланкарт Ш., Мертон Р.К., Райк Г.) та вітчизняними вченими (Чернявський О.П., Бодін З.В.).

Ш. Бланкарт, аналізуючи Закон про пенсійну реформу ФРН наголошує такі її основні напрямки:

- пенсія повинна залежати від чистого заробітку (без урахування податків і зборів); федеральна субсидія повинна зростати пропорційно ставці внесків на пенсійне страхування;

- при достроковому виході на пенсію громадянин повинен відняти від своєї пенсії 3,6% за кожен рік, якого не вистачає до пенсійного, а ті, хто відстрочуватиме свій вихід на пенсію, щорічно буде додатково нараховуватися на 6% більше базового рівня пенсії за кожен додатковий економічно активний рік.

Слід додати, що пенсійна система і система медичного забезпечення є частиною системи соціального забезпечення, яка крім двох вищеназваних напрямків містить інші види соціального забезпечення. Система соціального забезпечення існує на засадах державного страхування і фінансується за рахунок внесків страхувальників.

Пенсійна система США складається з окремих страхових програм, більшою частиною приватних, які пропонують споживачам різні системи нарахування пенсій. Пенсіонери мають право обирати вид цієї програми і повинні сплачувати внески. Позитивні риси такої системи -- право вибору, незалежність від економічної нестабільності та обмежений вплив держави. Визначальною рисою цих систем є те, що основним джерелом надходжень для їх функціонування є не лише кошти підприємств всіх форм власності, що характерно для України. Систему соціального забезпечення розвинутих країн майже в рівних частках фінансується всіма джерелами надходжень. Це дуже важливо, оскільки зменшення надходжень від одного джерела компенсується іншими.

З розглянутих проблем регіональних цільових фондів та зарубіжного досвіду шляхи виходу з фінансової кризи можуть бути такими:

- зменшення розміру пенсій працюючим пенсіонерам: навантаження працюючих громадян пенсіонерами з роками зростає. Політика держави повинна враховувати:

- одержання пенсіонером водночас заробітної плати і пенсії. Доцільно створити оптимальні пропорції пенсії залежно від збільшення рівня зарплати. За основу такої системи доцільно прийняти прожитковий мінімум. Таким чином працюючі пенсіонери одержуватимуть достатні кошти для існування. Держава буде зацікавлена у зменшенні суми пенсій, тому проводитиме політику щодо продовження терміну роботи пенсіонерів;

- процес надання пільг населенню повинен бути звуженим, кількість пільг зменшена: велика частина громадян має право на одержання пільг, що у кінцевому випадку приводить до втрати суті соціального забезпечення і перетворює пільги в привілеї. Система пільг повинна бути замінена адресною допомогою, що дозволить в першу чергу допомагати малозабезпеченим громадянам; контроль за перерозподілом фінансових ресурсів на підприємствах всіх форм власності: необхідність такого контролю полягає у приховуванні частиною підприємств (особливо приватних) реальних надходжень і обсягів зарплати. Подання занижених даних поглиблює кризовий фінансовий стан Пенсійного фонду. Це положення є актуальним для всіх фондів, основним джерелом фінансування яких є відрахування від фонду зарплати;

- увага та обережність держави у ставленні до банкрутства підприємств: ліквідувати таке підприємство легше, аніж створювати нове, до того ж при визнанні банкротом підприємство автоматично перестає бути платником податків та інших відрахувань до бюджету та цільових фондів. Необхідно виявляти реальні причини банкрутства і на державному рівні створити систему дослідження фінансового стану підприємства;

- необхідно створити систему контролю за середньомісячними доходами громадян: для надання допомоги тимчасово непрацездатним громадянам необхідно дотримуватися принципу соціальної справедливості. Відсутність такої політики призводить до складних соціальних наслідків. Фіксований розмір допомоги задовольняє не всіх громадян, які мають на неї право, а лише тих, хто має можливість отримати фінансову допомогу від родини. В основу залежності розміру деяких виплат (наприклад по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) слід поставити мінімальну чи середню зарплату а не рівень допомоги по безробіттю чи стипендію;

- для зменшення чисельності безробітних, що проживають у сільській місцевості доцільно використовувати заохочувальні заходи (наприклад, позики під низькі відсотки для можливості оброблення одержаних земельних паїв), що повинно бути покладено на місцеву та районну владу [26].

На мою думку, якщо нинішній новостворений уряд Юлії Тимошенко зверне увагу на ці головні проблеми, шукаючи рішення яких відштовхуючи від зарубіжного досвіду, то це дасть можливості очікування позитивного результату в діяльності розглядаємих державних цільових фондів.

Нещодавно, з метою зниження дефіциту бюджету на 2005, ввів деякі зміни в діяльності Пенсійного фонду України, які на мою думку, несуть позитивний характер.

11.03.05 Кабінет Міністрів заборонив Пенсійному фонду перевіряти підприємства, що сплачують єдиний фіксований податок, до внесення змін у державний бюджет на 2005 рік. Про це сказала прем'єр-міністр Юлія Тимошенко журналістам, коментуючи результати наради з питань сплати страхових внесків до Пенсійного фонду суб'єктами підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподатковування.

За словами Тимошенко, Кабмін сьогодні ухвалив відповідне розпорядження, яким доручить Пенсійному фондові припинити перевірки таких підприємців, а також розблокувати рахунки підприємств, які, за підрахунками Пенсійного фонду, сплатили неповну суму внесків до Пенсійного фонду.

Тимошенко відзначила, що бюджет на 2005 рік, підготовлений попереднім урядом і прийнятий Верховною Радою в грудні 2004 року, змінив систему сплати збору до Пенсійного фонду для підприємців, які обрали єдиний фіксований податок, що призвело до непорозумінь стосовно сплати внесків у Пенсійний фонд і викликало обурення підприємців.

Паралельно з ухваленням рішення про заборону Пенсійному фондові перевіряти підприємців, Кабмін сформував робочу групу, включаючи підприємців, котра має протягом 10 днів підготувати зміни в держбюджет-2005, що нормалізують оподатковування підприємств, які сплачують єдиний фіксований податок для того, щоб 21 березня включити ці зміни в загальний законопроект Кабміну щодо змін у держбюджет-2005 і внести його на розгляд і затвердження Верховною Радою.

Кабінет Міністрів має намір запропонувати Верховній Раді скоротити дефіцит державного бюджету на 2005 рік з 8,6 млрд. гривень до 5,4 млрд. гривень.

Тимошенко наголосила, що єдиний або фіксований податок для малого і середнього підприємництва буде збережено [35].

Висновки

Отже, державні цільові фонди посідають важливе місце в економіці Україні. Державні цільові фонди є основною складовою державної системи соціального захисту населення. Створення структурних підрозділів фондів на регіональному рівні повинно забезпечувати вирішення визначених завдань безпосередньо в адміністративно-територіальних одиницях.

Функціонування державних цільових фондів є одним з методів державного регулювання соціально-економічних процесів. Джерела фінансування цільових фондів, які формуються під контролем держави -- Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд соціального захисту інвалідів, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань визначаються законодавством України. Фінансове обслуговування та порядок звітності про виконання кошторисів зазначених фондів визначає Державне казначейство України.

Аналіз нинішньої економічної ситуації засвідчує, що без здійснення серйозних кроків із стабілізації та піднесення економіки, бюджетні проблеми триватимуть, а відшукати шляхи щодо подолання цих проблем буде все важче. Це пов'язано з тим, що система формування коштів державних фінансів є складним, багатогранним, але не завжди чітко відлагодженим механізмом.

Ось чому і парламент, і уряд, і глава держави та й більшість політичних партій мають зрозуміти неспроможність вирішення одних фінансових проблем за рахунок інших, а також несумісність кланових інтересів з інтересами держави.

Зараз в Україні існують два види цільових фондів: цільові бюджетні фонди та державні і місцеві позабюджетні фонди.

Цільовий бюджетний фонд утворюється або на підставі закону, або на підставі нормативного акту, який видається для виконання заходів, передбачених в якомусь законі. Види цільових фондів, особливо бюджетних цільових постійно змінюються. Державні і місцеві позабюджетні фонди, як і цільові бюджетні фонди класифікуються за різними ознаками: за цільовим призначенням; за способом утворення; за рівнем управління, за юридичною природою.

За засобами утворення цільові державні фонди поділяються на два види: ті, кошти яких включені в бюджети, і ті, що мають своє управління.

В складі державного бюджету України створюються цільові фонди коштів для їх більш оперативного і ефективного використання для розвитку галузей народного господарства, боротьби з незайнятістю, задоволення соціальних потреб населення, бо кошти, які вносять в бюджет платники, мають цільове призначення. Крім того, джерелами формування цільових бюджетних фондів можуть бути бюджетні кошти, цільові державні позики.

У сучасних умовах поряд із бюджетом знову підвищується значення позабюджетних фондів. Збільшення кількості й обсягів цих фондів визначається кількома причинами. По-перше, в органах державної влади з'являються додаткові засоби для втручання в господарське життя та для фінансової підтримки підприємництва, особливо в умовах нестабільної економіки. По-друге, ці фонди, будучи автономними від бюджету, призначені для вирішення нових важливих завдань, що вимагають особливої уваги з боку держави. Саме поява позабюджетних фондів із строго цільовим використанням забезпечує більш ефективний державний контроль. По-третє, позабюджетні фонди можуть за певних умов, тобто при наявності активного сальдо, використовуватися для покриття бюджетного дефіциту.

До проблем з якими зіткнулися державні цільові фонди відносяться:

- зменшення суми внесків через складну економічну та демографічну ситуацію;

- надмірне розповсюдження системи пільг, що не відображає їхнього соціального призначення;

- навантаження працюючого населення пенсіонерами;

- відсутність чітко налагодженого контролю за середньомісячними доходами громадян;

- застосування фіксованих розмірів виплат;

- розміри окремих виплат залежать від фінансових надходжень;

- досить значний рівень безробіття сільського населення;

- сприйняття допомоги по безробіттю як можливість відстрочки пошуку.

Вирішення поставлених проблем сприятиме покращенню соціально-економічного становища в Україні.

У ході даної курсової роботи розглянуто такі актуальні у наш час питання як джерела формування державних цільових фондів, особливості їх функціонування, проблеми соціально-економічного напрямку нашої країни та регіону, в розв'язку котрих державні цільові фонди займають досить помітне місце, запропоновано напрямки вирішення цих негативних сторін, відштовхуючись від зарубіжного досвіду, а також відображено кроки нового уряду стосовно діяльності державних цільових фондів, чим і досягли основної мети даної курсової роботи.

Література

1. Закон України “Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 14.01.1998 року № 16/98-ВР / Голос України, 1998, 24 лютого.

2. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безроіття” від 2.03. 2000 року № 1533-ІІІ / Голос України, 2000, 11 квітня.

3. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001 року № 2240-ІІІ / Все про бухгалтерських облік, 2001, № 21(567).

4. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” від 11.01 2001 року № 2213-ІІІ / Голос України, 2001, 27 лютого.

5. Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 р. № 400/97 - ВР // , 1997, № 37, ст. 237. (із змінами, внесеними згідно із законами

6. Закон України “Про внесення змін до закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 15.07.1999 № 967-XIV (Голос України, 1999, 26 серпня)”

7. Закон України “Про основи державної політики у сфері науки і науково - технічної діяльності”(1997-12)

8. Указ Президента України “Про впорядження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та раціональне використання коштів Пенсійного фонду України” від 4.07.1998 (ГУ від 8.07.1998)