1.2 Класифікація державних цільових фондів

Фонди відрізняються належністю до органів державної влади, бюджету, цілями та терміном функціонування тощо.

За належністю до органів влади.

Державні цільові фонди залежно від правового статусу поділяються на державні і місцеві.

Загальнодержавні цільові фонди -- це фонди, які створюються на загальнодержавному рівні з метою фінансування загальнодержавних програм.

Місцеві фонди формуються місцевими органами самоврядування для забезпечення місцевих програм.

До державних спеціальних фондів належать фонди, що перебувають у розпорядженні центральних органів влади і які мають загальнодержавне значення. До них належать валютні фонди держави, центральні дорожні фонди, інвестиційні фонди, науково-дослідні фонди, пенсійні фонди і деякі інші. Державні фонди перебувають у розпорядженні центрального уряду.

Місцеві фонди являють собою в основному фонди, створені для фінансування різних заходів органів місцевої влади.

Створення місцевих позабюджетних фондів у населених пунктах сприяє:

- концентрації коштів підприємств і місцевих органів на розвиток соціально-побутової інфраструктури;

- посиленню матеріальної зацікавленості місцевих органів у результатах своєї господарської діяльності;

- зміцненню фінансових ресурсів місцевих органів влади, що додасть необхідну стійкість їх фінансовій базі при виконанні покладених на них функцій і планових завдань;

- більш ефективному використанню матеріальних і фінансових ресурсів нашого суспільства;

- посиленню економічного зв'язку місцевих органів з підприємствами, що розташовані на їх території;

- звільненню підприємств від виконання не властивих їм функцій з розвитку місцевого господарства;

- розширенню фінансових можливостей місцевих органів для ліквідації диспропорції між виробничою і невиробничою сферами і диспропорції всередині інфраструктури;

- зростанню впливу місцевих органів влади на розвиток окремих галузей інфраструктури, підвищенню технічного рівня підвідомчих підприємств, організацій і установ, що створює необхідні умови для їх динамічного розвитку;

- підвищенню рівня обслуговування і вдосконаленню послуг, що надаються населенню.

За цілями використання.

Залежно від цілей використання спеціальні фонди поділяються на економічні, науково-дослідні, кредитні, соціальні, особистого і майнового страхування, військово-політичні, міждержавні.

1. Економічні фонди призначені для регулювання господарських процесів. До цих фондів, зокрема, належать інвестиційні фонди і фонди модернізації. Через ці фонди здійснюється фінансування державних і приватних компаній у формі субсидій і пільгових кредитів. Кошти таких фондів спрямовуються на фінансування приватних компаній і малорентабельних державних підприємств, особливо в період циклічних криз. Допомога фондів може надаватися у формі безоплатних субсидій і пільгових кредитів.

2. Розвиток науково-технічного прогресу породжує створення науково-дослідних фондів, що використовуються для фінансування підтримки наукових досліджень у промисловості, будівництві, а також утримання державних наукових центрів, які здійснюють розробку фундаментальних досліджень.

3. Кредитні фонди -- це ресурси, які перебувають у розпорядженні державних банків, ощадних кас, інших кредитних установ, надані па умовах повернення і сплати відсотків. Переважним правом користування такими фондами володіють юридичні особи, які виконують державні замовлення чи працюють відповідно до державних програм розвитку країни.

4. Соціальні фонди -- це фонди коштів, призначені для здійснення соціальної допомоги населенню. Останнім часом спостерігається тенденція зростання витрат на соціальні нестатки.

Зростання чисельності осіб найманої праці в результаті розвитку виробництва, збільшення розриву в інтересах різних соціальних груп суспільства, викликане науково-технічним розвитком, загальне старіння населення країн об'єктивно призвели до необхідності збільшення фондів соціального с. рахування.

Систему державного соціального страхування в Україні становлять чотири цільові фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфери функціонування.

Пенсійний фонд відображає страхування у разі постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.

Фонди соціального страхування передбачають страхування у разі: тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою, вагітністю і пологами; тимчасової чи постійної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків; втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття.

Формами страхового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та виплати. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги, а не страхування.

5. Однією з форм багатостороннього співробітництва між державами є міжнародні організації і фонди. Вони поєднують держави, національні інститути, установи, асоціації неурядового характеру для досягнення загальної мети в галузі політики, економіки, соціальних, науково-технічної сфер, а також культури. Міжнародні організації формують свої фонди з метою багатосторонньої координації діяльності сторін, що беруть участь. Створюються міждержавні цільові фонди коштів на основі міждержавних угод для здійснення єдиної валютно-фінансової і кредитної політики країн-учасниць.

Серед міждержавних фондів найбільше значення має Міжнародний валютний фонд, завданням якого є врегулювання міжнародної ліквідності з метою рівноваги платіжного балансу, і Світовий банк, що надає довгострокові кредити для реформування галузей економіки, розширення виробничих потужностей тощо. В Європейському Союзі також створено низку міждержавних фондів, у тому числі бюджет ЄС, Європейський фонд розвитку. У Раді Європи -- фонд соціального розвитку тощо.

За належністю до бюджету.

За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні та позабюджетні.

Бюджетні фонди - це фонди, які входять до складу державного бюджету. Фінансування видатків таких фондів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Позабюджетні цільові фонди -- це фонди, які не включаються до державного бюджету, мають самостійні джерела надходжень і здійснюють видатки незалежно від державного бюджет»'.

Бюджетні фонди включають:

- Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- Державний інноваційний фонд;

- Фонд соціального захисту інвалідів;

- Державний фонд охорони навколишнього природного середовища;

- Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях;

- Державний валютний фонд;

- Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та ін.

На визначеному етапі розвитку фінансової системи на базі об'єднання різних фондів створюється державний бюджет, що полегшує керування рухом фінансових потоків і створює можливість відшкодування нестачі засобів в одних фондах за рахунок засобів інших. Цей процес включення позабюджетних фондів у бюджетну систему держави продовжується і зараз. Наприклад, в останні роки частина позабюджетних грошових фондів України увійшла до складу державного бюджету й одержала статус цільових бюджетних фондів [12].

До позабюджетних державних цільових фондів належать:

- Пенсійний фонд;

- Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних;

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- Державний позабюджетний фонд приватизації;

- Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

- Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

- Фонд соціального страхування від нещасних випадків та ін.

У сучасних умовах значення позабюджетних фондів знову підвищується. Це викликано деякими перевагами наявності у фінансовій системі інституту незалежних, що перебувають поза бюджетом, фондів. До цих переваг належать, по-перше, автономність фондів від бюджету, що в умовах нестабільності економічних умов і зростання дефіциту державного бюджету дозволяє забезпечувати фінансування спеціальних заходів відповідно до завдань позабюджетних фондів. По-друге, перевагою позабюджетних фондів є їх краща наповнюваність порівняно з бюджетом, що дозволяє фондам при наявності позитивного сальдо виконувати роль кредиторів бюджету, надаючи останньому позички.

Обидві ці переваги повною мірою реалізувалися в Україні: заборгованість з виплат пенсій з Пенсійного фонду України значно менше заборгованості з виплат заробітної плати працівникам бюджетної сфери.

Відповідно до законодавства органи влади можуть утворювати цільові позабюджетні фонди, що володіють правом юридичної особи і незалежні від бюджетів відповідних органів влади.

Державні позабюджетні фонди створюються на базі відповідних актів федеральних органів влади, у яких регламентується їх діяльність, указуються джерела формування доходів, визначаються порядок і напрямки використання грошових фондів.

Позабюджетні фонди -- це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, приваблюваних державою для фінансування, не включаючи в бюджет деяких суспільних потреб, що витрачаються комплексно на основі оперативної самостійності відповідно до цільових призначень фондів.

За функціонуванням фондів на загальнодержавному рівні і в галузях економіки.

Окрім загальнодержавних фондів, на основі виконання державних функцій міністерства і відомства України створюють різноманітні галузеві фонди. Нині в Україні їх понад семи тисяч. До таких фондів було мобілізовано за різними оцінками від 1,5 до 3,0 млрд. грн. доходів.

Галузеві фонди стали інструментом перерозподілу прибутків підприємств і установ на користь державних органів управління.

Починаючи з 2000 р. галузеві фонди включено до складу Державного бюджету.

1990 р. Кошти Фонду формуються за рахунок внесків з федерального бюджету і бюджетів земель та інших джерел.

У зв'язку з цим з метою збільшення доходів федерального і земельного бюджетів уряд збільшив окремі податки, увів спеціальну надбавку солідарності до податку на прибуток і корпоративного податку. За рахунок коштів Фонду східні землі одержують систематичну фінансову допомогу на потреби соціально-економічного розвитку. Лише за 1990-1994 рр. з Фонду виплачено 160,7 млрд. німецьких марок. З них 49,6 млрд. - за рахунок бюджету федерації;

16,1 млрд. - за рахунок бюджетів земель; 95 млрд. марок мобілізовано за рахунок позик на ринку капіталів, що обслуговуються і виплачуються федерацією та старими землями на паритетних засадах [33].