Зміст

Вступ

1. Загальні положення про державні цільові фонди

1.1 Сутність, мета та соціально-економічне значення державних цільових фондів

1.2 Класифікація державних цільових фондів

2. Загальна характеристика державних цільових фондів

2.1 Пенсійний фонд

2.2 Фонди державного соціального страхування

2.3 Аналіз функціонування державних цільових фондів як на державному так і на регіональному рівнях

3. Зарубіжний досвід - орієнтир процесу вдосконалення діяльності державних цільових фондів

Висновки

Література

Вступ

Економічна реформа в Україні, головна мета якої полягає в побудові соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, передбачає багатогранний комплекс взаємообумовлених заходів, головними з яких є: використання різних форм власності, розвиток товарно-грошових відносин, формування ринкового середовища, активне застосування фінансово-кредитних важелів як засобів підвищення ефективності економіки. Однією з найсуттєвіших і водночас складних проблем у процесі реформи є вдосконалення фінансових взаємовідносин, насамперед податкових, між суб'єктами підприємницької діяльності та бюджетною системою.

Ніхто й ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансово-кредитна система держави. Саме вона обумовлює успіх чи невдачу процесу реорганізації. Водночас кардинальна економічна реформа передбачає перерозподіл компетенції між державними та місцевими органами влади задля пошуку економічно обґрунтованих шляхів забезпечення реальної бюджетної незалежності.

Державний бюджет багато в чому сприяє мобільності засобів завдяки незакріпленості доходів за конкретними видами витрат. Однак не можна допустити зайвих переливів засобів за статтями витрат, зокрема, особливу турботу викликають соціальні потреби, оскільки завжди існує небезпека зниження витрат саме на цю мету. Тому дуже важливо визначити найбільш важливі ділянки розвитку і забезпечити цільовий напрямок і використання засобів, що надходять.

Вирішення такого завдання може бути досягнуто двома способами: виділенням із державного або місцевого бюджету визначеної цільової частини засобів або утворенням нового позабюджетного фонду з конкретним призначенням.

Державні цільові фонди є важливою ланкою фінансової системи держави, їх створення дозволяє акумулювати значні грошові ресурси і направляти їх на вирішення визначених соціально-економічних завдань держави, тобто актуальність даної теми роботи очевидна.

Державні цільові фонди з'явилися задовго до виникнення єдиного централізованого грошового фонду -- бюджету у вигляді спеціальних фондів і особливих рахунків. Держава разом із розширенням своєї діяльності мала потребу у все нових витратах. Засоби для їх покриття централізувалися в особливих фондах і були призначені для особливих цілей. Такі фонди мали, як правило, тимчасовий характер. З виконанням державою намічених заходів і припиненням їх фінансування фонди закінчували своє існування.

У зв'язку з цим кількість фондів постійно змінювалася: одні виникали, інші анулювалися. У цілому спостерігалася тенденція до збільшення кількості й обсягу фондів. Велика кількість фондів створювала визначені фінансові незручності (в одних фондах спостерігалася нестача засобів, в інших - надлишок) і вимагала додаткових витрат на керування ними. Зі зміцненням централізованої держави починається період уніфікації фондів. На. базі об'єднання різних фондів був створений держбюджет, що після розгляду й затвердження його парламентом став законом, обов'язковим до виконання.

Метою даної роботи є розгляд особливостей діяльності загальних державних цільових фондів та їх місця в економіці країни. Предметом виступає система принципів функціонування державних цільових фондів.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв'язання таких завдань:

1) визначити сутність, мету та соціально-економічне значення державних цільових фондів;

2) проаналізувати їх джерела формування;

3) розглянути класифікацію державних цільових фондів;

4) проаналізувати діяльність деяких державних цільових фондів та визначити головні їх перешкоди функціонування;

5) розглянути особливості функціонування державних цільових фондів на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є державні цільові фонди держави і їх характерні риси.

1. Загальні положення про державні цільові фонди

1.1 Сутність, мета та соціально-економічне значення державних цільових фондів

Державні цільові фонди -- це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів для фінансування суспільних потреб з визначених джерел, які мають цільові призначення, це фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються державою з метою фінансування визначених програм.

Метою створення таких фондів є забезпечення фінансування конкретних програм, які виконуються державними органами управління. До них, зокрема, належать:

- програми соціального розвитку (пенсійне обслуговування, соціальне страхування, виплата компенсацій та надання пільг, соціальний захист населення та ін.);

- створення відповідних умов праці (охорона праці, захист

інвалідів);

- стабілізація грошово-кредитної системи (гарантування вкладів, захист інвесторів, стабілізація підприємств і установ та ін.);

- програми структурної перебудови економіки (конверсія, інноваційна діяльність);

- програми будівництва та експлуатації певних об'єктів (автомобільних доріг загального користування);

- сприяння раціональному використанню природних ресурсів (охорона природного середовища) та ін.

Державні цільові фонди є складового частиною фінансової системи України та мають такі особливості:

1. Необхідність їх створення визначається органами державної влади і місцевого самоврядування.

2. Фонди мають строго цільову спрямованість у їх використанні.

3. Грошові кошти фондів використовуються для фінансування державних витрат як включених, так і не включених у бюджет.

4. Витрата фінансових ресурсів з фондів здійснюється за розпорядженням уряду або спеціально уповноваженого на те органу (правління фонду).

5. Формуються фонди в основному за рахунок обов'язкових податкових відрахувань юридичних і фізичних осіб.

Розглянемо порядок формування державних цільових фондів на прикладі Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України формується за рахунок:

- зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- коштів державного та місцевих бюджетів (10% від суми фіксованого податку, 40% від єдиного податку, 17% одержаних від продажу спеціальних торгових патентів;

- коштів, що надходять за регресивними вимогами;

- добровільних внесків підприємств, установ і організацій га громадян;

- сум фінансових санкцій, стягнених за порушення порядку сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- інших надходжень.

Головним джерелом доходів Пенсійного фонду є збори на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначимо окремі аспекти порядку обчислення сум збору. Платниками збору, які виокремлено у 5 груп, є:

• суб'єкти підприємницької діяльності (СПД), їхні об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи, які використовують працю найманих працівників;

• філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників збору, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади;

• фізичні особи (СПД), які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їхні помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які здійснюють діяльність, пов'язану з одержанням доходу;

• фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору, виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо;

• юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції з купівлі-продажу валют, торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінного каміння, а також при відчуженні легкових автомобілів (крім автомобілів для інвалідів та які переходять у власність спадкоємця).

При визначенні суми збору, де об'єктом оподаткування є фактичні витрати на оплату праці, платники включають до їх складу витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі і в натуральній формі.

Державні цільові фонди дозволяють:

- впливати на процес виробництва шляхом фінансування, субсидування, кредитування вітчизняних підприємств;

- забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середовища;

- здійснювати соціальні послуги населенню шляхом виплати пенсій, компенсацій, субсидування і фінансування соціальної інфраструктури в цілому тощо;

- надавати позики, у тому числі закордонним партнерам, включаючи іноземні держави.

На сьогодні фонди створюються двома шляхами. Перший -- це виділення з бюджету особливо важливих витрат, другий -- формування позабюджетного фонду з власними джерелами доходів для визначених цілей.

Доцільність створення позабюджетних фондів обумовлена різними факторами. Найважливіші з них такі:

1. Зміна економічної кон'юнктури нерідко визначає необхідність прийняття досить швидких управлінських рішень, у тому числі і для перерозподілу фінансових ресурсів. Тим часом використання бюджетних коштів регламентується законодавчими органами влади, тоді як позабюджетних фондів - виконавчими органами. Отже, у другому випадку існує реальна можливість здійснювати витрати засобів позабюджетних фондів у більш оперативному режимі.

2. Важливим фактором доцільності утворення позабюджетних фондів є можливий дефіцит бюджету. Перевищення витрат над доходами вимагає не тільки вишукування додаткових ресурсів для фінансування, але і перегрупування засобів, що надходять від підприємств, організацій, установ і населення на покриття визначених видів витрат.

3. Різноманіття форм власності і господарювання в суспільстві дає змогу застосовувати поряд з бюджетними і нові методи перерозподілу коштів [26].