Тема 3. Джерела (форми) права

Тема присвячена розумінню джерел (форм) права як способу зовнішнього виразу та формально-юридичного закріплення правил поведінки загального характеру.

Метою заняття є загальнотеоретична характеристика джерел (форм) права. Вивчення теми передбачає, перш за все, усвідомлення поняття джерела (форми) права, аналіз класифікації джерел (форм) права та характеристика основних видів джерел права в сучасних державах (правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, нормативно-правовий акт). При цьому варто ознайомитись з проблемними, дискусійними питаннями, які мали місце в науці щодо вживання термінів «джерело права», «форма права». Крім того, студенти повинні проаналізувати систему джерел (форм) права, що склалася в Україні.

Аналіз конкретних видів джерел (форм) права передбачає визначення їх поняття, характерних рис, видів та особливостей застосування в різних правових системах. Поряд з цим, студенти повинні проаналізувати практику застосування основних джерел (форм) права в Україні і визначити особливості системи джерел права України.

Питання для обговорення:

1. Джерела (форми) права: поняття, види.

1.1. Поняття джерела і форми права. Співвідношення форми і джерела права.

1.2. Класифікація джерел (форм) права.

2. Основні види джерел права в сучасних державах.

2.1. Правовий звичай: поняття, ознаки, види.

2.2. Правовий прецедент як джерело (форма) права та сфера його застосування.

2.3. Нормативно-правовий договір: поняття, ознаки, види.

3. Система джерел (форм) права України.

Ключові поняття: джерело (форма) права; правовий звичай; правовий прецедент; нормативно-правовий договір; нормативно-правовий акт.

Схематичне завдання:

У вигляді розгорнутої схеми зобразіть систему джерел (форм) права України.

Теоретико-аналітичне завдання:

1. Визначте та проаналізуйте основні переваги нормативно-правових актів перед іншими джерелами права.

2. Проаналізуйте існуючу в Україні систему джерел (форм) права та визначте фактори, які вплинули на її формування.

Реферат:

Система джерел (форм) права України.

1.Джерела права: поняття і види

У правознавстві та юридичній практиці термін "джерело права" розуміється, як правило, багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна "форма права". Але для юристів-практиків важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання для правильного використання в правозастосуванні саме форм права.

Термін "джерело" права має глибоке коріння, тому і має багато значень:

• фактори, що обумовлюють виникнення, розвиток, зміст права: система соціально-економічних відносин (матеріальне розуміння);

• сукупність юридичних ідей, поглядів, теорій, під впливом яких утворюється і функціонує право (ідеалістичне розуміння);

• історичні пам’ятники, що колись мали значення діючого права: Руська Правда в Київській Русі, Закони Хаммурапі у Вавілоні;

• способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм (спеціально-юридичне розуміння) (це є власне форма права).

Вибір терміну "джерела права" приписують Тіту Лівію, який у своїй "історії" називає Закон ХІІ Таблиць джерелом права. Історики держави і права ще досі називають історичні пам’ятники джерелами права.

Багатогранність терміну "джерело права" вимагає теорію права замінити його іншим терміном – "форми права". Форми права – це по суті різні види права, які склались історично і які вибирає держава, відрізняються вони по способу оформлення змісту норм права. Це зовнішня форма існування змісту норм права (тобто тут форма збігається із спеціально-юридичним розумінням джерела права). Тому, на мою думку, потрібно вживати термін форма (джерело) права, хоча й вжиток терміну форма права не буде неправильним . Правила поведінки, що встановлюються державою, що є правовими нормами, завжди виражаються у вигляді певних форм, які називаються джерелами права.

Джерела (форми) права - способи закріплення і зовнішнього вираження правових норм.

Правові норми не можуть існувати без їх зовнішнього прояву. Зовнішня форма права тому є спосіб встановлення правових норм. Для цього і використовується поняття "джерело права" - спеціальний правовий термін, яким позначають зовнішні форми вираження юридичних норм.

Виділяють такі основні форми (джерела) права: правовий звичай, судовий прецедент, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай - історично сформоване шляхом багаторазового повторення правило поведінки, яку взято під охорону державою як джерело права. Звичаї складаються в процесі життєдіяльності суспільства. Санкціоновані звичаї набувають характеру загальнообовязкових правил поведінки. Приклад давніх правових звичаїв - джерела рабовласницького права: Закони XII таблиць (Стародавній Рим V ст. До н. Е..), Закони Драконта (Афіни VII ст. До н. Е..) Та ін

Найчастіше звичаї не закріплюються в їх якості державою, а виступають основою для правотворчої діяльності державних органів, що виражається у виданні нормативно-правових актів.

В даний час, коли головним і переважним джерелом права вважається закон, правовий звичай не має серйозного значення як джерело права.

Судовий прецедент - судове рішення по конкретній юридичній справі, якій держава надає загальнообовязкове значення. Суть судового прецеденту в тому, що винесена судом у конкретній справі рішення та його обгрунтування стає правилом, обовязковим для всіх судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічного справи. Фактично таке рішення набуває чинності правової норми.

Судовий прецедент - більш поширений, ніж правовий звичай, джерело права в сучасному світі. Прецедентна форма права широко використовується в Англії, США, Канаді. Тут судовий прецедент лежить в основі всієї англосаксонської правової системи. У країнах романо-германс-кою системи права роль судової практики в основному не виходить за рамки тлумачення закону. Проте прецедент часто має значення для вирішення питань застосування права, заповнення прогалин у законі і т. д.

Визнаючи судовий прецедент джерелом права, не можна не відзначити, що практика, представляючи обєктивувати досвід реалізації права, все ж таки не повинна встановлювати первинні норми, вносити доповнення та виправлення до загальних нормативні приписи. Її роль суто службова, допоміжна - конкретизувати в процесі тлумачення юридичні норми з урахуванням даної обстановки в рамках застосування права1.

Нормативно-правовий акт - це акт правотворчості, в якому містяться норми права. Серед сучасних джерел права нормативно-правовий акт займає провідне місце. До нормативно-правових актів відносяться конституції, інші закони, нормативні рішення органів виконавець-1 Див, наприклад; Алексєєв С. С. Загальна теорія права. М., 1983. Т. 2. С. 88.

ної влади. На відміну від інших джерел права, нормативні акти найбільш повно і оперативно відображають змінюються потреби суспільного розвитку, забезпечують необхідну стабільність і ефективність правового регулювання.