6.6. Виробнича функція, її значення в стратегічному аналізі обсягів виробництва

Товари, виконані роботи і надані послуги — це продукти процесу виробництва, основними елементами якого є робоча сила, основний капітал і матеріали у поєднанні з природними ресурсами. Технологія виробництва ґрунтується на поєднанні вищевказаних чинників. Вона удосконалюється в міру використання більш сучасних машин, обладнання, кваліфікованішої праці, кращої сировини і матеріалів, що дає змогу випускати більшу кількість продукції з даної кількості ресурсів.

Співвідношення між факторами виробництва й максимально можливим обсягом виробництва описується виробничою функцією, яка будується для певної технології. Поліпшення технології виробництва сприяє збільшенню максимально можливого обсягу продукції за різних комбінацій факторів, що формує вже нову виробничу функцію.

Цю функцію для визначення максимального обсягу продукції можна проілюструвати за допомогою виробничої сітки, наведеної в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

ОБСЯГИ ВИРОБНИЦТВА І КОМБІНАЦІЯ ФАКТОРІВ

№ рядка	Затрати праці на місяць (тис. год.)	Кількість машино-годин на місяць (тис.)
		50	100	150	200
		Обсяг виробництва (тис. одиниць)
1	50	10	15	17	19
2	100	15	42	75	105
3	150	27	75	105	135
4	200	32	90	125	157
5	250	36	105	135	160
6	300	40	115	144	162
7	350	42	122	152	164
8	400	43	125	157	168
9	450	45	130	160	170
10	500	48	133	162	175

Таблиця містить дані про співвідношення між затратами праці та капіталу, необхідними для виробництва продукту «А» за даної технології. Вони ґрунтуються на залежності між змінними затратами і обсягом випуску продукції, які є характеристиками виробничої функції. Затрати постійного капіталу визначаються часом роботи обладнання протягом місяця, затрати праці вимірюються в машино-годинах праці за місяць.

Наведена у табл. 2.6 виробнича сітка містить чотири варіанти затрат машино-годин на місяць, кожний з яких характеризує можливу виробничу потужність. У графі 2 цієї таблиці представлено десять варіантів можливих трудових затрат, а у графах 3, 4, 5 та 6 наведено можливі обсяги випуску продукції.

Обсяг виробництва насамперед визначається технологічним процесом, його удосконалення сприяє появі нових методів виробництва. Але якщо розглядати процес виробництва в короткостроковому плані, то його основний капітал менш мобільний, ніж фактор праці, 3 цієї позиції проаналізуємо дані табл. 2.6.

Припустимо, що підприємство відповідно до обраної стратегії прогнозує виробити на місяць 105 тис. одиниць продукції.

Цього обсягу виробництва можна досягти, використавши три варіанти комбінації факторів:

1. 100 тис. машино-годин робота обладнання.і 250 тис. годин праці.

2. 150 тис. машино-годин роботи обладнання і 150 тис. годин праці.

3. 200 тис. машино-годин роботи обладнання і 100 тис. годин праці.

В иробнича функція може бути представлена графічно (рис. 2.4), якщо на горизонталі вказати години праці за місяць, а на вертикалі — години роботи обладнання за місяць.

Машино-години на місяць	250
	200
	150						Випуск 105 тис. одиниць
	100
	50
	0
		50	100	150	200	250	300	350	400	450	500
			Години праці на місяць

Рис. 2.4. виробнича функція для випуску 105 тис. одиниць продукції

на місяць

Крива на рис. 2.4 є виробничою функцією для випуску продукції А в кількості 105 тис. одиниць. Вона відображає максимальний прогнозований обсяг виробництва за даної технології і затрат. Графік показує, що для випуску прогнозованого обсягу виробництва підприємство може обрати один з трьох варіантів кооперації часу роботи обладнання та затрат праці. Таким чином, виробнича функція характеризує зміни структури затрат виробництва.

Якщо змінюється прогнозований обсяг виробництва, наприклад замість 105 тис. одиниць продукції передбачається випустити 135 тис. одиниць, то необхідно за даними виробничої сітки (табл. 2.6) визначити нові комбінації факторів. У даному разі можливі два варіанти:

150 тис. машино-годин роботи обладнання і 250 тис. годин праці.

200 тис. машино-годин роботи обладнання і 150 тис. годин праці.

Представимо цю виробничу функцію у вигляді графіка (рис. 2.5) і порівняємо її з попередньою.

Машино-години на місяць	250
	200
	150						Випуск 135 тис. одиниць
	100
	50							Випуск 105 тис. одиниць
	0
		50	100	150	200	250	300	350	400	450	500
			Години праці на місяць

Рис. 2.5. Виробнича функція для випуску 135 тис. одиниць продукції на місяць

Аналіз показує, що кожний обсяг виробництва має свою виробничу функцію, яка дає змогу, використовуючи дані виробничої сітки, з багатьох варіантів структур затрат обрати найбільш ефективний, який відповідатиме обраній стратегії розвитку підприємства. Виробнича сітка, зразок якої наведено в табл. 2.6, розробляється інженерно-технічним персоналом підприємства і з успіхом може бути використана для прогнозування обсягу виробництва.

За даними табл. 2.6 можна проаналізувати вплив на виробничу діяльність закону спадаючоі віддачі. Наприклад при постійному капіталі, 200 тис. машино-годин роботи обладнання на місяць і затратах праці, що змінюються від 50 до 250 тис. годин, гранична корисність кожного наступного вкладення праці характеризується величинами, представленими в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

ГРАНИЧНА КОРИСНІСТЬ КОЖНОЇ НАСТУПНОЇ ОДИНИЦІ ПРАЦІ

№ рядка	Затрати праці на місяць (тис. гол)	Обсяг виробництва (тис. одиниць)	Алгоритм розрахунку граничної корисності (одиниць продукції на годину)
1	50	19	(19 - 0) : (50 - 0) = 0,38
2	100	105	(105 - 19) : (100 - 50) = 1,72
3	150	135	(135 - 105) : (150 - 100) = 0,6
4	200	157	(157 - 135) : (200 - 150) = 0,44
5	250	160	(160 - 157) : (250 - 200) = 0,06

Аналіз даних показує, що збільшення затрат праці дає змогу підприємству нарощувати випуск продукції, але при обсязі виробництва понад 105 тис. одиниць спостерігається зниження граничної корисності від кожного наступного залучення робочої сили. Це свідчить про необхідність переходу до нових технологій та оновлення основного капіталу.