9.5. Сполучені штати америки – країна дивовижної природи, необмежених можливостей та центр туризму американського макрорегіону

Сполучені Штати Америки іноді називають «плавильним котлом» багатьох рас, етносів і конфесій, що є доволі влучною метафорою для країни, у якій мешкає величезна кількість націй із різноманітними традиціями і культурою, де дивовижно поєднуються різні кліматичні умови і широкий спектр географічних і геологічних особливостей. Сонячна Каліфорнія з її пляжами, серфінгом і Голівудом, захоплюючі подих панорами відомого Великого Каньйону, Капітолійський пагорб і білосніжне царство Аляски – усе це Америка.

Офіційна назва та географічне положення. Сполучені Штати Америки, США (англ. The United States of America, USA) – держава у Північній Америці. Вона посідає четверте місце у світі за територією (9 518 330 км) і третє місце за чисельністю населення (304, 2 млн. чол.). Столиця – місто Вашингтон.

Термін «Америка» походить від латинського варіанту імені італійського мандрівника Америго Віспуччі, який першим доволі докладно, для широкої громадськості, описав власні подорожі до Нового Світу. Термін «Сполучені Штати» уперше було використано у Декларації Незалежності від 4 липня 1776 року, але ще не як назву країни, а лише як позначення того, що 13 британських колоній оголосили свою незалежність від метрополії.

США – одна з трьох країн, що омивається відразу трьома океанами: Тихим (і його Беринговим морем, зокрема), Північним Льодовитим (із морем Бофорта), Атлантичним (і його Мексиканською затокою з півдня). США межують на півночі з Канадою, на півдні – із Мексикою, а також мають морський кодон із Російською Федерацією.

Суспільно-політичний устрій. США – федерація у складі 50 штатів (48 суміжних, а також Аляска та Гавайї) і федерального (столичного) округу Колумбія, які є повноправними суб’єктами федерації. Окрім того, США мають ряд залежних територій: Віргінські острови, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії.

У відомій Конституції США 1787 року закладено принцип розділення влад, згідно з яким федеральний уряд складається із законодавчих, виконавчих та судових органів, що діють незалежно один від одного.

Вищий орган законодавчої влади – двопалатний Конгрес США, що складається із Палати представників та Сенату. Вищий орган виконавчої влади – Президент США, який обирається на 4 роки (із 2009 року – Барак Обама). Президент – глава держави і уряду, головнокомандувач збройних сил. Існує пост віце-президента. Вищий орган судової влади – Верховний суд США. Основні політичні партії – республіканська і демократична. Також існує велика кількість інших, більш дрібних партій.

Внутрішня політика США визначається конституцією, яка надає певні повноваження для здійснення державної влади федеральному уряду США. Державні повноваження, не визначені для передачі у відання федерального уряду конституцією, здійснюються штатами США. Конституція дозволяє окремим штатам приймати деякі власні закони.

Кожен штат має власну конституцію, законодавчу, виконавчу і судову влади. Більшість назв штатів походить від назв індіанських племен і імен королів Англії та Франції.

Штати США: Округ Колумбія, Айдахо, Айова, Алабама, Аляска, Арканзас, Вайомінг, Вашингтон, Вермонт, Вірджинія, Вісконсін, Гавайї, Делавер, Джорджія, Західна Вірджинія, Іллінойс, Індіана, Каліфорнія, Канзас, Кентуккі, Колорадо, Коннектикут, Луїзіана, Массачусетс, Мен, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Мічиган, Монтана, Меріленд, Небраска, Невада, Нью-Хемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Нью-Мексико, Огайо, Оклахома, Орегон, Пенсільванія, Род-Айленд, Північна Кароліна, Північна Дакота, Теннессі, Техас, Флорида, Південна Кароліна, Південна Дакота, Юта.

Штати поділяються на округи – дрібніші адміністративні одиниці, менші за штат і не менші за місто. Усього, за даними Бюро перепису США, у країні нараховується 3141 округ. Повноваження адміністрації округів і взаємовідносини з муніципальною владою розташованих на їх території населених пунктів у різних штатах розрізняються. Місцевим життям населених пунктів управляють муніципалітети.

Зовнішня політика США спрямована на досягнення двох основних цілей – на забезпечення безпеки держави і її громадян та на забезпечення добробуту громадян країни. В умовах сучасного світу американська зовнішня політика тяжіє до гегемонізму, що зумовлено руйнацією біполярної (за участю колишнього СРСР) системи міжнародних відносин. Національні інтереси США простираються на усі континенти і охоплюють усі сфери суспільного життя, що й зумовлює активну протидію багатьом зовнішньополітичним акціям США і викликає підйом антиамериканських настроїв у багатьох країнах.

Природні умови та ресурси. Розміри країни визначають велику різноманітність природнокліматичних умов. Протяжна берегова лінія, велика кількість озер і річок, гірські системи в різних районах країни, різноманітні природні ландшафти, численні унікальні природні об'єкти (каньйони, водопади, печери, мінеральні джерела) створюють умови для розвитку різних видів туризму.

Будова поверхні відрізняється різноманітністю, при цьому західна частина країни – переважно гориста (Кордильєри, висота понад 4000 м), на сході тягнуться обширні Великі і Центральні рівнини. Кордильєри складаються з декількох гірських ланцюгів (Береговий хребет, Каскадні гори, Сьєрра-Невада, Скелясті гори), між якими розкинулися обширні внутрішні плато і плоскогір'я: вулканічне Колумбійське плато, пустельне плоскогір'я, Великий Басейн з безстічними впадинами (найбільша – Долина Смерті), плато Колорадо. Уздовж Атлантичного узбережжя протягнулися старі і зруйновані часом Аппалачські гори, лише окремі верхів’я яких перевищують 2000 м. Найвища точка країни (вона ж – вершина усієї Північної Америки) – гора Мак-Кінлі (6193 м) знаходиться на Алясці. Гавайський архіпелаг є групою вулканів, верхів’я яких піднімаються над поверхнею океану.

Велика частина країни розташована у межах помірного і субтропічного кліматичних поясів. Лише південь Флориди і Гавайські острови знаходяться в області тропічного клімату. Аляска знаходиться у субарктичному і арктичному поясах. Середні температури січня від -25°С на Алясці до 20°С на півострові Флорида. Температури липня змінюються від 14-20°С на західному узбережжі, до 16-25°С на східному. Період без морозів триває – від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і Гаваях. Більш зволожена східна частина країни, опадів тут випадає від 500 до 2000 мм на рік. Тоді як західна половина відрізняється посушливістю, тут випадає від 200 до 500 мм, а в пустельних районах південного заходу – менше 100 мм.

На території США знаходяться великі річкові системи. Головні річки: Міссісіпі з притоками Міссурі і Огайо, Колумбія, Колорадо, Юкон. Багато озер – різни за розміром і походженням. Особливо численні озера Аляски. Вони розташовуються у тектонічних улоговинах і пониженнях, зроблених льодовиками, відрізняються чистотою води і живописністю берегів. На межі з Канадою знаходиться система Великих озер (Верхнє, Гурон, Ері, Мічиган, Онтаріо). У межах Великого Басейну багато безстічних солоних озер, найбільше – Велике Солоне озеро.

Рослинність країни дуже різноманітна. На північному сході розташована зона змішаних лісів (ялина, сосна, бук, клен, береза). У Аппалачах ростуть широколисті ліси (бук, дуб, клен). На південному сході країни – субтропічний сосновий ліс. На півдні Флориди збереглися тропічні ліси, на узбережжі перехідні в чагарники мангрові. Природна рослинність Центральних рівнин – лісостепова і степова, але вона не збереглася, оскільки вся територія розорана. Сухі степи вкривають Великі рівнини і використовуються в основному як природні пасовища. Колумбійське плато, плато Колорадо, Великий Басейн, що відчувають дефіцит вологи, зайняті сухими степами, напівпустелями і пустелями. У Кордильєрах яскраво виражена вертикальна поясність. На Алясці домінує тундра і лісотундра, у південній частині – тайгові ліси.

Тваринний світ значно зріднився в результаті господарського освоєння території. Багато тварин, особливо великі ссавці, піддалися майже повному знищенню. У зоні змішаних лісів зрідка зустрічаються олень вапіті, бурий ведмідь, рись, росомаха, куниця. На південному сході в тропічних лісах Флориди зустрічається алігатор, алігаторова черепаха, пекарі, сумчастий щур; з птахів – фламінго, пелікани, колібрі.

У невеликій кількості збереглися тварини степів: бізони (тільки у заповідниках), вілорога антилопа, степовий вовк койот. На схилах Кордильєр зустрічаються: сніжний козел, товсторогий баран, ведмідь гризлі; на півдні гірської системи – ягуар, броненосець. На Алясці мешкають тварини тайги і тундри, у т.ч. північний олень карібу. У районі Алеутських островів (штат Аляска) мешкають цінні морські ссавці – калан (морський бобер) і сивуч.

Природоохоронні території США та їхнє використання у туристичних цілях. Велика кількість живописних місць сприяє розвитку рекреаційної діяльності у США. Для цього у країні створено велику кількість заповідних територій, що отримали світову славу. Вони користуються неабияким попитом у мешканців США, більшість яких проживає у містах, на відстані від дикої природи. У 1978 році в країні було прийнято Закон про національні парки і рекреацію. А початок створення системи природоохоронних територій було покладено ще у 1916 році. Нині у США налічується близько 350 різних паркових зон федерального підпорядкування загальною площею понад 300 тис. км² (3,2 % усієї території країни). Ще понад 4 тис. таких територій знаходяться у віданні урядів окремих штатів. До природоохоронних територій відносять національні парки, число їх постійно росте, перевищивши 50. Їхня загальна площа перевищує 200 тис. км². Основне призначення національних парків – збереження природних ландшафтів, але одночасно вони широко використовуються для туризму і відпочинку, щорічно приймаючи близько 300 млн. відвідувачів. Значну частину національних парків зосереджено на заході країни, в її гірській частині. До найбільш відомих парків належать Йєллоустонський, Йосемітський, Глейшер, Секвойя, Гранд-Каньйон, Гранд-Тітон.

Чотири головних національних парки розташовано у Скелястих горах. Йєллоустонський національний парк був першим не тільки у США, але і у світі (1872 рік). Розташувався він у північно-західній частині штату Вайомінг на висоті 2300, площа парку близько 900 тис. га. Щорічно його відвідують понад 3 млн. чол. До головних визначних пам'яток відносяться озеро Йєллоустон (найбільше високогірне озеро Північної Америки), витікаюча з нього річка Йєллоустон, створює живописний каньйон і ланцюжок водопадів; гарячі джерела; грязьові вулкани; долина гейзерів.

Найбільшою популярністю користуються гейзери «Старий служака», який кожні 65 хвилин вивергає струмінь води, і Екселіор (висота струменя до 90 м). Тут під охороною знаходяться хвойні ліси і фауна (бізон, чорний ведмідь, гризлі, вилорога антилопа, вапіті – благородний американський олень, близько 200 видів птахів).

На південь від Йєлоустонського розташовані національні парки Гранд-Тітон, Рок-Маунтін, а на північ, на межі з Канадою – Глейшер. Тут зберігаються природні ландшафти Скелястих гір – сяючі снігом верхів’я, хвойні ліси, луги, долини, прорізані льодовиками, гірські озера, різноманітна флора і фауна.

Йосемітський національний парк отримав цей статус ще в 1890 році. Знаходиться він у Каліфорнії, у горах Сьєрра-Невада. Відомий парк своїми водоспадами; тут знаходиться найвищий водоспад Північної Америки Йосеміт-Фол, падаючий каскадом з висоти 800 м (третій у світі за висотою). Тут збереглися також сади секвої – однієї з найбільших і стародавніших рослин на землі, деяким деревам майже 3000 років.

Секвої, що досягають висоти 100 м при товщині 8-9 м, складають основну визначну пам'ятку іншого відомого національного парку – Секвойя, розташованого також у горах Сьєрра-Невада. Йосемітській національний парк став «Меккою» альпіністів з усього світу, надаючи у розпорядження тих, хто займається цим видом туризму, прямовисні гранітні стіни, виступи, скелі різноманітних форм.

Декілька національних парків знаходяться на плато Колорадо. Найвідоміший з них – Гранд-Каньйон (Аризона) заснований у 1919 році. Парк знаходиться у середній течії річки Колорадо, простягнувшись на 170 км, річка Колорадо прорізала тут якнайглибшу ущелину, розміри якої 460 км в довжину, 30 км завширшки і близько 1,6 км в глибину. Щороку парк відвідують понад 20 млн. чол., милуючись красою, що відкривається зверху на долину Колорадо; передбачені і маршрути, що ведуть вниз до річки крутими схилами. Каньйон настільки великий, що краще за все його оглядати з літака.

На півдні країни (Нью-Мексико) у районі карстових печер знаходиться національний парк «Карлсбадські печери». Утворені під дією води у вапнякових товщах, печери повні сталактитів і сталагмітів (до 18 м заввишки). Печери слугують притулком величезної колонії кажанів. У печері Біг-Рум знаходиться найбільший підземний зал завдовжки 540 м, шириною 330 м і заввишки 77 м. Печери обладнані для екскурсій доріжками, леєрами, підсвічуванням. Загальна протяжність туристичних доріжок у печерах національного парку близько 5 км. Це одна з найвідвідуваніших печер світу.

На сході США (Кентуккі) в національному парку «Мамонтова печера» знаходиться найбільша в світі печера – Флінт-Мамонтова. Це 563 км звивистих тунелів і переходів. Її щороку відвідують 2 млн. туристів. На сході країни є й інші національні парки, але найпопулярніший з них «Грейт-Смокі-Маунтінс». Його розташування в щільно-заселеному районі і хороша транспортна доступність призводять до того, що протягом року парк відвідують до 7 млн. чол. Уздовж південного краю півострова Флорида розкинулися прісноводі болота, що поступаються на океанському березі місцем смузі чагарників мангрів. Тут розташувався національний парк «Еверглейдс».

Є національні парки і на Алясці, вони з'явилися відносно недавно. Як правило, їх відрізняють величезні розміри, наприклад, парк «Деналі» займає територію близько 23 тис. км². Два національних парки розташовані на Гавайських островах. Головний з них – Гавайський вулканічний парк, на території якого знаходяться активні вулкани.

Ще одна група природоохоронних територій, які використовують в туризмі, включає національні зони відпочинку, національне морське і озерне узбережжя, національні пейзажні річкові і сухопутні шляхи, національні паркові автостради. До них також належать окремі гірські верхів’я, долини, каньйони, озера, окремі острови і миси, узбережні дюни і скелі. У 1968 році була створена система національних стежок, що об'єднує близько 250 об'єктів протяжністю у багато тисяч кілометрів. Найбільша з таких стежок пролягає на 5,2 тис. км – від штату Нью-Йорк через Північну Дакоту і далі на захід.

Історична довідка. Не зважаючи на порівняно невеликий «вік» США, її історія багата на різні події: колонізація, боротьба за незалежність, громадянська війна. Самі ж американці із надзвичайною пошаною ставляться до власної історії і тому дбайливо оберігають свою історичну і культурну спадщину у вигляді меморіалів, історичних і навіть тематичних парків. У списку Національного регістру історичних місць США понад 50 тис. об’єктів, що мають історичну цінність національного значення. Далеко не усі вони відвідуються туристами, але багато з них є популярними об’єктами туризму.

Звісно, пам’ятки історичної і культурної спадщини – об’єкт, передусім, внутрішнього туризму. Усім відомий дещо навіть гіперболізований патріотизм американців, тож не дивно, що пам’ятки – символи американської нації (Білий Дім, Статуя Свободи, гора Рашмор) є центрами «паломництва» туристів.

В очах світової спільноти (особливо для європейців) культурно-історичний потенціал США не такий виразний, що пов’язано, як відзначалося, із порівняно нетривалою історією держави. Як відомо, освоєння території США пов’язано з історією географічних відкриттів і подальшою колонізацією земель Нового Світу. Початок активної колонізації території США відноситься до XVII століття, хоча перші поселення іспанців на річці Ріо-Гранде й у Флориді були засновані ще в середині XVI століття.

У першій половині XVII століття на атлантичному узбережжі виник ланцюг колоній англійців, голландців, шведів. Згодом усі вони перейшли у володіння Англії. До кінця XVIII століття кількість англійських колоній сягнула 13 з населенням майже у 4 млн. чол. У колоніях, розташованих на півночі (Нова Англія), розвивалися лісопиляння, суднобудування, рибальство, морська торгівля. У південних колоніях утворилося плантаційне господарство (тютюн, бавовна, рис, індиго), засноване на праці негрів-рабів, які ввозилися з Африки. Колонізація супроводжувалася винищуванням корінного населення, а також витісненням їх у спеціально створювані резервації. Суперечності між метрополією і колоніями з часом вилилися у війну за незалежність 1776-1783 років. Внаслідок цього утворилися США, що складалися тоді із 13 приатлантичних штатів; надалі площа країни збільшувалася за рахунок захоплень і купівлі нових територій. Продовжувався приток переселенців з Європи. Між північними і південними штатами поступово загострювалися суперечності з найважливіших економічних і соціальних проблем. Це призвело до Громадянської війни 1861–1865 років, в ході якої плантатори Півдня зазнали поразки, рабство було відмінено.

Економіка країни розвивалася швидко, хоча іноді її і приголомшували кризи, найбільшою з яких стала Велика депресія 1930-х років. Але жодного разу територія країни не страждала від руйнівних наслідків світових воєн. Численні пам'ятники історії, культури, архітектура, пам'ятні місця є в усіх штатах, вони активно використовуються у внутрішньому і міжнародному туризмі.

До того ж американці непогано розуміються на тому, як змусити навіть далеких від історії людей відвідувати історичні пам’ятки: потрібно дати туристові те, чого він прагне понад усе – розваг. Якщо замість нудної історичної лекції організувати костюмоване шоу, то від відвідувачів не буде відбою. Знаменитий винахід американців – тематичні парки – успішно використовуються і у сфері культурно-історичного туризму. Успіхом користуються, наприклад, Джеймстаун, штат Віргінія – відтворене поселення перших англійських колоністів, де представлений не тільки форт, але й індіанські селища – усі вони населені спеціально найнятими акторами, які допомагають відвідувачам відчути атмосферу початку XVII століття. Інший приклад – Віргінія-Сіті, штат Невада, де відтворена атмосфера «золотої лихоманки». Там туристи можуть відвідати салун, подивитися на ковбойську дуель або спробувати намити золота.

Історичні пам'ятники знаходяться під егідою Служби національних парків США. У країні функціонує близько 30 історичних парків. Серед них – поля битв у війні за незалежність – Саратога (Джорджія) і в Громадянській війні – Атланта і Чикамог (Джорджія), Вігсберг (Міссісіпі), Ченселлорісвіл (Пенсільванія), Фредеріксберг (Віргінія), Шайло (Теннессі).

До історичних пам'яток належать старі частини Бостона, Філадельфії, Клондайк і Сітка на Алясці, археологічні пам'ятники в місцях поселень і стоянок індійців. Адже історія доколумбової Америки також була багата на події, пам'ять про які зберігається донині. Чотири об'єкти, пов'язані з діяльністю аборигенів тутешніх місць, – індійців – включено до списку Всесвітньої спадщини; вони відтворюють умови життя осілих землеробських племен. Національний культурно-історичний парк «Чако» знаходиться в центральній частині штату Нью-Мексико. Його ядро – каньйон Чако, що простягнувся на 16 км по пустинній місцевості. Тут виявлені сліди матеріальної культури індійців анасазі, що відносяться до IX-XIII століть: близько 100 поселень, що складаються з багатоповерхових (до 5 поверхів) будинків, в яких могли розміститися тисячі людей. Індійці анасазі займалися землеробством, тканням, знали гончарне ремесло.

У південно-західній частині штату Колорадо на плато Месса-Верде знаходиться однойменний культурно-історичний комплекс. Його визначні пам'ятки – скельні міста індійців анасазі, вирізані з каменя на схилі гірської ущелини. Район Месса-Верде отримав статус національного парку ще у 1906 році за ініціативою президента Теодора Рузвельта.

Ще у 1911 році серед заповідних територій було встановлено таку категорію, як меморіал. Нині до неї відносяться меморіали президентів США Вашингтона, Джефферсона і Лінкольна у столиці США; меморіал Костюшко в Пенсільванії, меморіал Громадянської війни в Геттисберзі – загалом 23 меморіали.

Крім того, із 1935 року виділяються національні історичні місцевості, їх близько 70. Це, перш за все, торгові факторії і військові форти, пов'язані з першими етапами колонізації країни. Це також місця народження або проживання президентів США і місця, пов'язані з життям і діяльністю відомих американців. Ще більше число об'єктів відноситься до категорії національних монументів – вже згадувана статуя Свободи у Нью-Йорку, десятки інших історичних і культурних пам'ятників.

Економіка. Нині США мають найбільшу у світі економіку. Національне господарство за масштабами набагато перевищує усі інші країни, навіть найбільші. Рівень розвитку виробничих сил, структура американської економіки, її науково-технічний потенціал, ступінь національної конкурентоспроможності сильно впливають на всю систему міжнародних економічних відносин. Більше того, американська модель економічного росту слугувала взірцем спочатку для багатьох розвинутих країн, а потім зі значними модифікаціями і для нових індустріальних держав. Сьогодні розвиток економіки США багато у чому визначає напрямки зрушень у всьому світовому господарстві. Рівень життя у США один з найвищих у світі.

США володіють потужними збройними силами, у тому числі найбільшим військово-морським флотом, мають постійне місце у Раді Безпеки ООН, є державою-засновником Північноатлантичного альянсу та першою державою на Землі за сукупною потужністю ядерного потенціалу.

Населення. Населення США досить різноманітне за своїм складом. Тут здобули славу представники різних народів, які принесли з собою різні релігії, звичаї та мови. Однак усіх мешканців США називають американцями.

Перші люди (індіанські племена) заселяли територію США близько 10 тис. років тому, а їх потомки залишалися переважаючим етнічним компонентом до кінця XVII століття. Сучасне населення США значно менше відображає генетичну спадщину корінних мешканців, адже сучасні мешканці здебільшого потомки відносно недавніх (XVII–XX ст.) переселенців із Європи і Африки. Необхідно відзначити, що повне право називатися американцями отримують лише діти емігрантів, що народилися у США. У країні зберігається чіткий поділ на іноземців і уродженців, між якими існує значна культурно-мовна дистанція. Однак цією різницею внутрішній поділ обмежується.

Американці – різнорідна, гетерогенна нація із конфліктним расовим складом. Домінуючою у всіх відношеннях і регіонах (окрім штату Гаваї) нині є європеоїдна раса – вихідці із Великої Британії, Німеччини, Ірландії та інших європейських країн. Далі виокремлюються афроамериканці, латиноамериканці, азіати, індіанці та інші, на яких припадає більше третини населення.

Мова. Найпоширеніша у США рідна мова – англійська. Нею як рідною мовою володіють майже 74% американців. Іспанська є рідною майже для 11%. У штаті Гаваї англійська мова і гавайська мова мають статус офіційних. Деякі острівні території також надають офіційне визнання мовам корінних мешканців. Поряд з англійською мовою на Самоа і Гуамі визнанні, відповідно, самоанська і чаморро. Каролінська і чаморро визнані на Північних Маріанських островах, іспанська мова є офіційною у Пуерто-Рико. У штаті Нью-Мексико діє закон, що забезпечує використання англійської і іспанської, у штаті Луїзіана – англійської і французької (при цьому жодна мова не названа офіційною).

Релігія. США – одна з найрелігійніших із усіх розвинутих країн світу; найбільш місткий і багатий ринок для релігійних послуг різної спрямованості. При цьому Конституція США проголошує відділення церкви від держави, що розумілося батьками-засновниками як заборона на встановлення державного віросповідання, на кшталт того, що мало місце у Великій Британії. Американський уряд не веде офіційної статистики щодо релігії.

За даними на 2007 рік, 53,3% вважають себе протестантами, 23,9 – католиками, 12,7 – не належать до жодної з конфесій, 1,7 – мормони, 1,6 – члени інших християнських конфесій, 1,7 – іудеї, 0,7 – буддисти, 0,6 – мусульмани та ін.

Особливості розвитку й організація туризму. США розташовані на значній відстані від провідного туристичного регіону світу – Європи, що робить поїздки туди заняттям недешевим (через використання дорогого повітряного транспорту і збільшення тривалості перебування в країні). Стан і основні риси розвитку туристичної індустрії у США визначаються місцезнаходженням країни у межах Американського туристичного регіону, що посідає друге місце у міжнародному туризмі. Але міжнародний туризм – лише невелика частина туристичного ринку. Значно більша доля у ньому припадає на внутрішній туризм, також розвинутий у США.

Індустрія туризму відіграє важливу роль в економіці країни. Це друга найбільша сфера застосування праці, що забезпечує роботою близько 7,5 млн. чол. (з урахуванням пов’язаних з туризмом галузей – 18 млн. чол.), другий за обсягом бізнес у сфері роздрібних продажів, третє джерело валютних надходжень до країни. У 2006 році прибутки від туризму становили 107,4 млрд. дол.

Туризм як спосіб проведення дозвілля набув поширення у США на початку ХХ століття. У 1950 році було створено Федеральну Комісію з вивчення ресурсів туризму і відпочинку, а також Федеральне бюро туризму і відпочинку, які повинні були сприяти розвитку туризму в країні. Починаючи з 1960-х років виїзний і в'їзний туризм зростав високими темпами, і нині країна посідає провідне місце у світі за прибутками від туризму. Тож у міжнародному туризмі роль США стала значною тільки у післявоєнні роки.

Найчастіше американці з туристичними цілями відвідують Канаду, Мексику, відпочивають на берегах Карибського моря, Багамських островах, Ямайці, Коста-Риці. Чимало американських туристів виїздить до Європи. Здебільшого прямують до тих країн, з яких у минулому емігрували їхні предки: Великої Британії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Франції, Ірландії та ін. Багато американських туристів їдуть на узбережжя Середземного моря, де їх приваблює головним чином французька й італійська Рив’єра.

З 1980-х років помітно збільшився потік туристів зі США до Ізраїлю, Японії, країн Південно-Східної та Східної Азії, до Австралії і на острови Тихого океану. Значним і стабільним є виїзд американських туристів у країни Латинської Америки.

Відпочинку і лікуванню американці віддають перевагу на курортах Центральної Америки, на Барбадосі, Кубі і Багамських островах, але мають попит і вітчизняні курорти. Основний тип північноамериканських курортів – бальнеологічні. Вони є у багатьох штатах. На узбережжі Атлантичного і Тихого океанів отримали розвиток приморські курорти. Стрімко розвивається діловий туризм. США є основним постачальником премійованих туристів. Здебільшого напрямками заохочувальних турів виступають Мексика, Великобританія, країни Азії і Тихоокеанського басейну. Найпопулярнішим за метою подорожі у США є подорожування з метою відпочинку і розваг.

В’їзний потік до США у 2008 році сягнув рекордної риски. Туристична індустрія прийняла 50,5 млн. іноземців. Не завадила встановленню рекорду і світова фінансова криза. Приріст відбувся здебільшого завдяки збільшенню кількості туристів і тих, хто в’їхав на територію США по роботі із сусідніх країн – Канади та Мексики, що утворюють разом зі США зону вільної торгівлі НАФТА. На громадян із цих двох країн припало близько половини іноземців: 18,9 млн. із Канади і 6,2 млн. із Мексики. Третє місце посідає Велика Британія – 4,6 млн., за нею слідує Японія – 3,2 млн. і Німеччина – 1,8 млн. Експерти гадають, що однією з причин привабливості США для туристів у 2008 році стало доволі різке збільшення курсу долара по відношенню до інших валют.

Водночас, вже у першому півріччі 2009 року кількість туристів у США зменшилася на 10% порівняно з аналогічним періодом у 2008 році. У червні потік туристів зменшився на 11% і склав 3,6 млн. чол., туристичні витрати при цьому знизилися на 22% (порівняно з червнем 2008 року).

У туризмі США використовують деякі цивілізаційні особливості країни, що являють інтерес, перш за все у туристів з Європи – регіону з глибоким історичним корінням і сталими традиціями.

Туристів приваблюють природні об'єкти, культурно-історичні пам'ятники, чия унікальність, краса і популярність багато разів посилені рекламою.

Практично по усій території високо розвинена туристична інфраструктура. США належить близько 1/3 світового готельного фонду. Вони виступають новаторами у розвитку туристичної діяльності: створення «готельних ланцюгів», підключення до турбізнесу авіакомпаній, ресторанів, фермерів, мережі Інтернет, створення міжнародних систем бронювання, національних парків, парків розваг.

Туристичний ринок США має типову структуру. У кількісному відношенні на ньому переважають малі форми бізнесу – приблизно 95% працюючих фірм. Це невеличкі турагентства, сімейні мотелі, фірми з оренди автомобілів, сувенірні крамниці, місцеві туроператори, що конкурують один з одним за ринкову долю. Кількість таких підприємств перевищує 1 мільйон. На верхівці туристичного «айсберга» знаходяться американські ТНК – готельні ланцюги, корпорації в індустрії розваг, провідні авіакомпанії країни та ін.

Державне регулювання туристичного ринку зведено до мінімуму. Тим не менш у 1996 році у країні було створено національну туристичну адміністрацію – Службу у справах індустрії подорожей і туризму, що є структурним підрозділом Міністерства торгівлі США. До завдань Служби входить менеджмент системи статистичного обліку в туризмі для оцінки економічного значення галузі; просування національного туристичного продукту на світовому ринку; визначення стратегії розвитку туризму, здійснення туристичної політики і захист інтересів національних виробників туристичних продуктів; надання технічної допомоги індустрії в’їздного та внутрішнього туризму у країні.

Неабияку роль у розвитку туризму відіграє Асоціація туристичної індустрії Америки (ТІА). Її було створено 1941 року як незалежну некомерційну організацію для представлення і захисту інтересів туристичного бізнесу країни. ТІА лобіює інтереси галузі у Конгресі США. Одним із найважливіших напрямків діяльності ТІА є збір і аналіз статистичної інформації з туризму, вона також здійснює дослідження туристичного ринку і складає прогнози розвитку галузі. Окрім того, ТІА здійснює і координує маркетингову діяльність із просування США як туристичного напрямку на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Найбільші права у регулюванні туристичної діяльності надані владам штатів, здатних стати самостійними гравцями на туристичному ринку. Деякі з них – передусім, Каліфорнія, Флорида, Гавайї, Невада, Нью-Йорк, Массачусетс – проводять власні рекламні кампанії, розраховані як на внутрішніх, так і на закордонних туристів.

Останнім часом у США усе частіше лунає критика федеральної та місцевої влади за те, що вони не приділяють належної уваги туризму. Головне звинувачення полягає у недостатній його фінансовій підтримці. За обсягом коштів, спрямованих на стимулювання туризму, США поступаються Бермудським островам, Коста-Риці, Малайзії і Тунісу. Особливу занепокоєність це викликає у тих частинах США, де туризм є основним джерелом прибутків.

Як відзначають фахівці, туризм зазвичай сприймається як належне, тому у програмах державного фінансування він або відсутній, або до нього ставляться не так серйозно, як, наприклад, до індустрії високих технологій. Хоч сприяння розвитку туризму має входити до обов’язків федерального уряду, поряд із підтримкою інших видів економічної діяльності. Головна проблема у розвитку галузі, на думку американських науковців, полягає у відсутності централізованого регулювання, механізму, який би координував діяльність сотні тисяч дрібних підприємств для досягання економічного росту.

Основні туристичні райони і центри. Поєднання природних і соціально-економічних чинників роблять найбільш сприятливим для розвитку туризму Атлантичне і Тихоокеанське побережжя, гірський Захід і Гаваї. Всього у США виокремлюють 12 туристичних регіонів.

Північно-Атлантичний регіон включає штати Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт, Коннектикут, Массачусетс, Род-Айленд, Нью-Джерсі, Делавер, Меріленд, південно-східні частини штатів Нью-Йорк і Пенсільванія, а також столичний округ Колумбія.

Регіон відрізняється зручним географічним положенням (вихід до океану, кордон із Канадою), високим рівнем соціально-економічного розвитку, високою щільністю населення, чисельною міською агломерацією (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон), що злилася у великий мегаполіс. Характерний високий рівень розвитку транспорту і транспортної інфраструктури (густа мережа сухопутних високошвидкісних магістралей, морські порти, аеропорти, зокрема міжнародні).

У рельєфі поєднуються невисокі гори і обширні приморські рівнини (Берегова низовина). Тут багато порожистих річок і льодовикових озер (у минулому район піддавався обледенінню). Природна зовнішність регіону сильно змінена людиною. Проте тут багато місць, пов'язаних з історією освоєння і розвитку США, сучасні висотні споруди є візитною карткою країни. Майже усі міста регіону перетворилися на великі туристичні центри.

Вашингтон цікавий вже тому, що це столиця країни і знаходиться на межі Півночі і Півдня. Його засновано у 1791 році і названо на честь першого президента США Джорджа Вашингтона. Тут знаходиться комплекс урядових будівель – Капітолій, і резиденція президента – Білий Дім (обидві споруди XVIII століття). Висота усіх споруд у місті обмежена, оскільки вони не повинні бути вище за Капітолій. До інших визначних пам'яток належать: Арлінгтонське національне кладовище, будівля військового відомства – Пентагон, мавзолей Джефферсона, пам'ятники Джефферсону, Лінкольну і Вашингтону, Національний музей США, Національний музей повітроплавання і космонавтики, Національна галерея мистецтв.

Нью-Йорк – одне з найбільших міст світу, найбільше місто і порт у США. Здебільшого через нього під час європейської колонізації прибували до країни нові хвилі переселенців. Нині Нью-Йорк – найбільш багатонаціональне місто у багатонаціональній країні. Серед численних етнічних спільнот, що живуть «своїми» кварталами, – єврейська (Бруклін), негритянська (Гарлем), латиноамериканська, італійська, китайська (Чайнатаун).

Розташований Нью-Йорк на березі Атлантики, у гирлі річки Гудзон. Історія міста починалася з голландського поселення Новий Амстердам на острові Манхаттан, що виник в 1614 році. У 1664 році воно було захоплене англійцями і перейменоване на Нью-Йорк.

Нью-Йорк називають містом хмарочосів. Найбільшими будівлями (412 м) до 11 вересня 2001 р. були дві башти Центру міжнародної торгівлі, зруйновані під час терористичного акту. Інший відомий хмарочос Манхеттена – Емпайр-Стет-Білдінг висотою 381 м, а з телевізійною баштою 449 м. Зі старих будівель збереглися споруди XVII-XVIII століть, ратуша і церква XIX століття; з сучасних споруд інтерес для туристів являє будівля Секретаріату ООН. У місті багато оригінальних архітектурних споруд: Бруклінській міст (XIX століття), міст Дж. Вашингтона (ХХ століття).

Всесвітньо відома статуя Свободи (включено до списку Всесвітньої спадщини), вона підноситься на невеликому острівці біля входу в гавань Нью-Йорку. Розміри статуї вражають: при висоті п'єдесталу 47 м і висоті самої фігури 46 м, статуя піднімається над землею на 93 м. Усередині каркаса статуї знаходиться порожнистий простір, обладнаний ліфт, який піднімає відвідувачів вгору, на оглядовий майданчик. З неї відкривається чудовий вид на широку гавань, на сусідній острівець Елліс, що слугував протягом багатьох десятиліть місцем проходження карантину для мільйонів іммігрантів і перетворений у 1972 році на музей.

Вабить туристів відомий театральний Бродвей (єдиний діагональний проспект у місті, що має чітке прямокутне планування), «вулиця банків» Уолл-Стріт, будинок Ф.-Д. Рузвельта. Місто багате на музеї: Метрополітен-музей (один з найбільших у світі), Музей сучасного мистецтва, Американський музей природної історії, Музей американських індіанців, єврейський музей, музей міста. У Нью-Йорку знаходиться найбільший концертний зал «Карнегі-хол». Для відпочинку і огляду міста використовуються прогулянки по Гудзону.

Філадельфія розташувалася на березі Атлантичного океану, в гирлі річки Делавер. Місто засноване 1682 року, у XVIII столітті стало головним культурним центром англійських колоній у Північній Америці. Протягом 1790 – 1800 років, поки йшло будівництво нової столиці країни – міста Вашингтона, Філадельфія виконувала функції тимчасової столиці Сполучених Штатів Америки. В ній збереглися історичні пам'ятники епохи англійського володіння і перших років незалежності. До визначних пам'яток Філадельфії належать: Карпентер-хол (зала теслярів), де у 1774 році відбувався Перший Континентальний конгрес представників англійських колоній, Конгрес-хол, де протягом 1790 – 1800 років засідав Національний конгрес країни, Олд Сіти-хол, де в той же період знаходилася резиденція виконавчої влади. До цього переліку входять також: публічна бібліотека, відкрита Бенджаміном Франкліном, будинок, де народився Франклін (перетворений нині на великий меморіальний комплекс).

Але найвідомішою будівлею залишається Індепенденс-хол (Будинок незалежності) – включений до списку Всесвітньої культурної спадщини. Це невелика двоповерхова будівля із цегли, збудована для засідань найвищого органу влади англійської колонії Пенсільванія. Але в історію країни воно увійшло як місце проведення у 1776 році Другого Континентального конгресу, який прийняв Декларацію незалежності США. Відтоді день 4 липня відзначається у США як національне свято – День незалежності. У грудні 1787 року у цій же будівлі була прийнята Конституція США. Нині Індепенденс-хол перетворений на історичний музей. Тут можна побачити меблі того часу, чорнильницю, яку використовували делегати конгресу; збереглося різьблене крісло, на якому при обговоренні Конституції сидів Джордж Вашингтон. Пам'ятник йому встановлений перед будівлею Індепенденс-холу, де Конституція вперше була зачитана городянам.

Ще один відомий пам'ятник у Філадельфії тієї ж епохи – дзвін Свободи (Ліберті Белл) вагою в 943 кг. Він призначався для дзвіниці перед Індепенденс-холом. Відливання виявилося невдалим і дзвін тріснув, тому майже не був у використанні, але це не заважає йому залишатися ще одним з найважливіших символів незалежності США. У 1975 році дзвін Свободи перенесли від Індепенденс-холу до спеціального скляного павільйону, де він виставлений для огляду. Уся центральна частина Філадельфії оголошена Національним історичним парком.

Відомі й інші міста: Хартвард – тут знаходиться будинок, у якому народився Марк Твен, а у Балтіморі – музей мистецтв (зібрання картин Пікассо і Матісса) і Художня галерея Уолтерса (колекції єгипетських мумій, персидських килимів, ранньохристиянського мистецтва). У місті Портсмут було підписано угоду про завершення російсько-японської війни 1905 року. У Плімуті відтворені селище першопоселенців і судно «Мейфлауер». Туристів привертає: комплекс лабораторій в Уест-Оріндже (Нью-Джерсі), де винаходив корисні речі (електролампочка, фонограф, кінопроектор) Томас Едісон.

Взагалі, північний схід США відіграв велику роль у формуванні національної культури. Тут народилися класики американської літератури Вашингтон Ірвінг, Герман Мелвілл, Юджін О’ніл, Уолт Уїтмен, композитори Джордж Гершвін, Аарон Копленд, оперна співачка Марія Калласс і естрадна – Барбара Стрейзанд. Уродженцями цього регіону є перший в світі мільярдер Джон Рокфеллер і винахідник фотоапарата «кодак» Джордж Істмен.

Не зважаючи на високу щільність заселення і освоєння, збереглися природні куточки, які привертають шанувальників греблі, скелелазіння, полювання, купально-пляжного і лижного відпочинку. Вже наприкінці XIX століття тут з'явилися літні курорти, а з 30-х роках ХХ століття до них додалися гірськолижні. Ланцюжок курортних міст тягнеться уздовж узбережжя океану. Найвідоміший курорт – Атлантік-Сіті, центр грального бізнесу. Найшикарніше казино (з готелем) – «Тадж-Махал».

Найфешенебельніший приморський кліматичний курорт – Ньюпорт (відомий із XIX століття). Лижні і гірськолижні курорти розташовуються у межах гірської системи Аппалачі, що заходить на територію регіону і відома тут під назвою Білі гори (зимою їх верхів’я вкриті шапками снігу). У підніжжя Білих гір знаходиться найвідвідуваніше туристами озеро Уїннепесокі. Цікаві місцеві фестивалі – картопляний, омаровий, кленовий (у березні, коли на цукровому клені з'являється сік). Кожне літо в Балтіморі проводиться Ярмарок Націй – низка етнічних фестивалів з танцями, піснями, дегустацією різних національних страв.

Приозерний регіон включає штати Вісконсін, Мічиган, північно-західні райони Пенсільванії і штату Нью-Йорк, а також північні частини штатів Іллінойс, Індіана і Огайо.

До особливостей географічного положення відноситься наявність протяжного кордону із Канадою. При цьому кордон пролягає по водній системі Великих озер. Регіон відрізняється зручним транспортним розташуванням, тут розвинені усі види транспорту, «родзинкою» є наявність водного шляху по Великих озерах і річці Святого Лаврентія.

Приозер'я – високоіндустріальний район, де зосереджено підприємства металургії, машинобудування, хімічної промисловості. Населення характеризується багатонаціональним складом, з переважанням нащадків вихідців з Скандинавії і Німеччини. Переважає міське населення, що проживає в агломерації, яка злилася і утворила Приозерний мегалополис. У рельєфі переважають гористі рівнини, приозерні ділянки заболочені. Багато повноводних річок, озер льодовикового походження. Є піщані пляжі. Природні ландшафти представлено змішаними лісами, які збереглися здебільшого у межах численних природоохоронних територій. Розвиток промисловості призвів до забруднення озерної води і берега. У цьому районі США є умови для відпочинку на воді, рибного лову, полювання, а також для пізнавального туризму. До основних природних визначних пам'яток належать: Великі озера, Ніагарський водоспад, національні парки.

Парк Сліпінг-Беар-Дюнс, що протягнувся на 53 км на правому узбережжі озера Мічиган, відомий величезними піщаними дюнами, які через вітри знаходяться у постійному русі. У парку Такуаменон-Фолс – живописні скелі, водоспад Апер-Фолс (15 м). Парк Національне озерне узбережжя Пікчерд-Рокс знаходиться на березі озера Верхнього, уздовж якого, нависаючи, протягнувся обрив (24 км), складений із піщаника. Вітер, хвилі, лід вирізали у м'якому камені гроти, арки, химерні фігури. Парк Поркьюпайн-Маунтінс-Уїлдернесс відомий довгими (145 км) туристичними стежками, які пролягають північним лісом, уздовж численних озер. На озері Верхньому знаходиться національний парк Айл-Ройал. Парк складається з безлічі островів, у ньому немає доріг – суцільні змішані ліси, болота, озера. Тут зустрічаються 700 видів рослин, серед яких 32 види орхідей, з тварин – лосі, вовки, бобри; 226 видів птахів, зокрема рідкісні сапсани і білоголові орлани.

Численні об'єкти пізнавального туризму. Виставковий комплекс у Дірборне (Мічиган) включає музей Генрі Форда (з унікальною колекцією колісних засобів транспорту) і Грінфілд-Вілідж – музей просто неба, куди звезено історичні споруди зі всієї Америки. У Гранд-Рапідсе (Мічиган) знаходиться меморіальний будинок, де пройшло дитинство президента Джеральда Форда. Для туристів являють інтерес великі міста: Чикаго (хмарочоси, відома зернова біржа, музей природної історії, музей науки і промисловості); Детройт (автомобільні заводи форда), Мілуокі («найбільш німецьке місто» Америки), Клівленд, Буффало, Толідо. На великий туристичний центр, завдяки величезному інтересу до Ніагарського водоспаду, перетворилося містечко Ніагара-Фолс.

Розвагою для туристів є участь у традиційних фестивалях – вишневому у Траверс-Сіті, тюльпановому у Холланде – місті, заснованому голландцями, а також численних етнічних фестивалях. Серед них: шведський (у долині Сент-Кройо), норвезькі (у Стафтоні і Блюю-Маундсі), німецькі (Мілуокки, Шебойгане, Ла-Кросі), голландський (у Расині), індіанський (у Грин-Бей). У Хейуорде (Вісконсін) проводиться «Чемпіонат світу» серед лісорубів. Вихідці зі Швейцарії проводять свято Вільгельма Телля у Нью-Гларусі.

У цій частині США немало місць, пов'язаних із життям відомих американців. Звідси походять: кінорежисер Френсіс форд Коппола, співачки Мадонна і Дайана Рос, кіноактор Стівен Сігал.

Огайський регіон (штати Кентуккі, Віргінія, Західна Віргінія, більша частина Огайо та Індіани, південно-західна частина Пенсільванії). На сході регіон омивається Атлантичним океаном. У рельєфі поєднуються гористі рівнини, річкові долини; з північного сходу на південний захід тягнеться гряда старих Аппалачських гір. Через Аппалачі проходить національна пейзажна стежка протяжністю 3437 км (пролягає через 14 штатів, починається у Джорджії, закінчується у Мені). Розвинені карстові форми рельєфу, зокрема багато печер: Флінт-мамонтова, Уайандотт, Шенандоа.

Регіон розташований у басейні Міссісіпі, тут багато річок. Річка Огайо (зливається з Міссісіпі на стику трьох штатів – Кентуккі, Іллінойсу і Міссурі) – головна водна магістраль, але в туризмі майже не використовується. Район відноситься до староосвоєних, тут багато великих міст і видобувних центрів (вугілля, природний газ). Розвиток отримали багато «брудних» виробництв: теплоенергетика, металургія, виробництво гуми.

Природне середовище сильно змінене і забруднене, що погіршує умови для розвитку рекреації і туризму. Є умови для занять альпінізмом, спелеотуризмом, здійснювати пішохідні маршрути.

Головна природна визначна пам'ятка регіону – Флінт-Мамонтова печера (штат Кентуккі), що знаходиться на території однойменного національного парку. В межах Аппалачської гірської системи знаходиться національний парк Шенандоа (змішані ліси, водоспади, печера з підземними озерами, сталактитами і сталагмітами).

У регіоні багато місць, пов'язаних з історією Громадянської війни, життям американських президентів. За кількістю історичних пам'яток не знає собі рівних Віргінія. Не рідко цей штат називають «Матір’ю президентів», адже тут народилися 8 президентів США. Мільйони туристів щороку відвідують маєток першого президента США Джорджа Вашингтона, де знаходиться і його могила. Маєток Томаса Джефферсона у Монтічелло, спроектований і збудований самим президентом, віднесено до пам'яток Всесвітньої спадщини. Тут також знаходяться будинки інших американських президентів: Монро, Медісона, Гаррісона, Тайлера, Тейлора, Вільсона.

Багата на історичні пам'ятки столиця Віргінії місто Річмонд (було столицею Конфедерації – південних рабовласницьких штатів). Там знаходиться Білий дім конфедератів (нині музей). На сході Віргінії у гирлі річки Джеймс знаходиться місце першого постійного англійського поселення на території США – Джеймстаун.

У регіоні отримав розвиток подієвий туризм. У травні в Луїсвіллі проходять найвідоміші у США «Кентуккійські дербі», ці змагання проводять з 1875 року, нині – у рамках кінноспортивного фестивалю. У невеличких містечках проводяться численні свята і фермерські фестивалі: гречаний, полуничний, помідорний, волоських горіхів. Шанувальники пізнавального туризму можуть здійснити подорож до вугільних шахт і скляних фабрик.

Лікувально-оздоровчий туризм представлений бальнеологічними і приморськими курортами на атлантичному узбережжі. Найвідоміший бальнеологічний курорт на сірководневих джерелах – Уайт-Салфер-Спрінгс (Західна Віргінія). На атлантичному узбережжі популярністю користується курорт Віргінія-Біч.

Туристичний інтерес до району підтримується і тим, що звідси родом багато відомих американців: винахідник Едісон, герой Громадянської війни генерал Уїльям Шерман, сейсмолог, розробник шкали Ріхтера Чарльз Ріхтер, актор Пол Ньюмен, кінорежисер Стівен Спілберг.

Південно-Східний регіон об'єднує штати Теннессі, Північна Кароліна, Південна Кароліна, Міссісіпі, Алабама і Джорджія. Регіон має вихід до Атлантичного океану і Мексиканської затоки. На півночі і у центральній частині регіону розташовуються Аппалачі, оточені на заході, півдні і сході низовинною Береговою рівниною, піщаною і болотистою у приморській частині. У регіоні багато річок, що беруть початок у Аппалачах, де мають бурхливу течію, пороги (здійснюється рафтінг) і впадають до Мексиканської затоки або океану. У середній і нижній течії вони спокійні і підходять для неквапливих прогулянок і сплаву. Клімат – субтропічний. Близько половини території регіону вкриті лісами, переважно сосновими. Теплий і вологий клімат у поєднанні з родючими ґрунтами сприяли формуванню тут у минулому плантаційного бавовництва і тютюнництва, що спиралося на працю рабів. Регіон був оплотом рабовласницької системи господарювання. Донині велику роль у економіці штатів відіграє сільське господарство, тому частка городян тут відносно невисока. Мало великих міст.

У регіоні є умови для розвитку відпочинку і видів туризму, пов'язаних з морем: спекотне літо, широкі піщані пляжі атлантичного узбережжя (Джорджія, Північна і Південна Кароліна) і узбережжя Мексиканської затоки (Алабама). Користується популярністю приморський курорт Мертл-Біч (Південна Кароліна). Здоровий клімат, живописні лісові ландшафти сприяли появі мережі гірських кліматичних курортів у Аппалачах. Найвідоміший – Ашвілл. Розташовується курорт у підніжжя найвеличнішої вершини Аппалачів – гори Мітчелл, тут можна відпочивати, займатися гірськими видами туризму, а взимку – гірськими лижами.

Приваблюють туристів природні національні парки. «Грейт Смокі Маунтінс» – найвідвідуваніший з них у східній частині США. Він розташувався на південному краю Аппалачів, на межі Теннессі і Північної Кароліни. Тут над Аппалачськими лісами (жовта береза, цукровий клен, тюльпанове дерево, каштан, тсуга) у спекотні літні дні лежить, подібно до блакитного димку, волога пара, звідси і назва парку. У парку представлено понад 1500 видів квітучих рослин. У великій кількості парк населяють чорні ведмеді, вовки, лисиці, рисі, єноти, лісові бабаки, опосуми. Налічується понад 200 видів птахів. Через парк проходить найпротяжніша у країні туристична стежка. Багато лісових масивів регіону мають статус національних і охороняються законом: «Чаттахучі» і «Оконі» – у Джорджії.

Багато у цій частині США історичних місць, пов'язаних з періодом рабовласництва, Громадянською війною, боротьбою чорношкірих американців за свої права. У Атланті знаходиться національний історичний комплекс Мартіна Лютера Кінга, що включає будинок і могилу чорношкірого пастора. У містечку Натчез – найстарішому постійному поселені на річці Міссісіпі (засновано французами у 1716 році) понад 500 будинків занесено до реєстру історичних пам'ятників. На північ від нього в околицях містечка Віксберг відбулася одна з вирішальних битв Громадянської війни. У Чарлстонській бухті розташований форт Самтер, з нападу на який військ рабовласницького Півдня розпочалася Громадянська війна.

У культурі регіону багато рис, успадкованих від періоду рабовласництва, – в архітектурі, мистецтві. Квартали історичних будівель XVIII – початку XIX століть у Чарлстоні, Бьюфорті, Джорджтауні та інших містах зберігають аристократичний дух Старого Півдня. У спеціально відведені дні весни нинішні мешканці старовинних особняків відкривають двері своїх будинків для шанувальників старовини. Місто Нашвілл (Теннессі) визнане столицею музики кантрі; Мемфіс, розташований на річці Міссісіпі, – блюзу (тут також розташовується найбільший центр звукозапису).

Головні центри пізнавального туризму: Атланта, Мемфіс (головна архітектурна визначна пам'ятка – 32-поверхова скляна піраміда, яка нагадує, що Мемфіс названий на честь міста у Стародавньому Єгипті), Нашвілл (за велику кількість будівель в неокласичному, колоніальному і вікторіанському стилі отримав назву Афіни Півдня; тут у 1897 році було відкрито експозицію зменшених чудес світу – «Парк Сторіччя»).

Приваблюють туристів місця, де народилися всесвітньо відомі американці – письменник Уїльям Фолкнер, драматург Теннесі Уїльям, «король рок-н-ролу», кумир молоді 1950-60-х років Елвіс Преслі, співачка Тіна Тернер, письменник О. Генрі. Маргарет Мітчелл, уродженка Атланти, написала відомий роман «Віднесені вітром», дія якого розгортається в містах Джорджії. На півдні Алабами народився відомий сучасний письменник Харпер Лі, автор книги «Убити пересмішника».

Є декілька цікавих своїми експозиціями музеїв: «Світ кока-коли» (Атланта, відомий напій було винайдено тутешнім аптекарем); національний музей цивільних прав і свобод (Мемфіс), де у 1968 році було вбито М. Л. Кінга; музей при Центрі космічних польотів НАСА (Хантсвілл, Алабама). Щороку в червні на узбережжі Мексиканської затоки (містечко Білоксі, Міссісіпі) проводиться креветочний фестиваль, він супроводжується парадом риболовецьких судів і коронацією «королеви» свята.

Регіон Флориди включає один штат Флориду (з ісп. – квітуча). Розташовується на крайньому південному сході США і займає півострів Флорида з прилеглою материковою частиною, а також дугу дрібних острівців Флорида-Кіс, багато з яких є кораловими. Флоридська протока відокремлює півострів від Куби і Багамських островів.

Східна околиця півострова має рівні контури і позбавлена великих заток і бухт. Узбережжя Мексиканської затоки, навпаки, сильно порізане. У рельєфі Флориди переважають низовини, середня висота над рівнем моря тут усього 30 м. На півдні півострова розташована обширна заболочена область Еверглейдс. Серед травостою прямо у воді ростуть невисокі пальми сабаль і кипариси.

Клімат регіону – вологий субтропічний – головний рекреаційний ресурс. На крайньому півдні субтропічний клімат переходить у тропічний. Південна Флорида – найтепліший район США у зимовий час. У січні температура там складає 21°С тепла, тоді як на півночі штату всього 12°С. Літо спекотне, температура липня скрізь 26-29°С. Літом часто йдуть дощі. У Флориді часто трапляються урагани, особливо висока їх повторюваність з липня по жовтень.

Близько 45% території штату вкрито лісами, переважно сосновими; повсюдно зустрічаються пальми, багато їх видів (включаючи кокосову і фінікову) завезено з інших місць. Еверглейдс і кипарисові болота південної Флориди – притулок багатьох рідкісних тварин.

Переважає міське населення. Основна частина економіки і населення зосереджені на південному сході Флориди, у межах так званого Золотого берега, де знаходиться найбільше місто Майамі. Для населення характерна висока частка літніх людей (осіб старше 65 років – 18 %, тоді як у США в цілому 13 %), що переїздять сюди після виходу на пенсію. Особливістю національної структури є постійне зростання іспаномовного населення, серед якого переважають кубинці – біженці з Куби після революції 1959 року.

Завдяки тропічному клімату з невеликою річною амплітудою температур (до 8°), пишній рослинності і чудовим пляжам Флорида – головний курортний район США. Морські курорти, серед яких найвідоміші, – Майамі, Форт-Лодердейл, охоплюють 300-кілометорві смуги піщаних пляжів, що тягнуться уздовж Атлантичного узбережжя. У Флориді розвивається круїзний відпочинок, головний центр круїзного судноплавства – Майамі. Звідси починаються багато круїзних маршрутів по басейну Карибського моря. Добре прогріта, прозора вода і коралові рифи – умови для дайвінгу. В околицях міста Орландо розташований комплекс з трьох парків розваг – «Світ Уолта Діснея» (заснований у 1971 році), кінопарк «Юніверсал Студіоз» і аквапарк «Ует-н-Уайлд» зі штучними пляжами, басейнами для серфінгу.

Привертає туристів Космічний центр ім. Кеннеді. З екскурсійно-пізнавальними цілями відвідуються музей образотворчих мистецтв Рінглінгів (Сарасота), що славиться колекцією картин Рубенса, музей Сальвадора Далі (Сент-Пітерсберг), Центр океанографічних досліджень (Уест-Палм-Біч). Прихильники історії і архітектури вирушають до Сент-Огастіну – старе «біле» поселення у США; тут зберігся іспанський форт. У Флориді можна займатися риболовлею; прихильники такого дозвілля віддають перевагу острівку на крайньому півдні штату, там рибалив Е. Хемінгуей.

Шанувальники природи відвідують національний парк Еверглейдс. Він займає територію 6000 км². До 70% усієї флори у парку складають тропічні види, вона відрізняється винятковою різноманітністю – близько 1000 видів. Різноманітність відрізняє і тваринний світ парку. Тут мешкає понад 400 видів птахів, багато з них є перелітним і зимує на болотах Еверглейдіса: чапля, пелікан, баклан, рідкісний чорний лелека. Для екскурсій по парку використовуються туристичні стежки, річкові трамваї і прогулянкові катери. Є оглядові майданчики, звідки завжди можна спостерігати білорогих оленів, болотяних кроликів, алігаторів і строкатих водяних черепах. До рідкісних видів належать пантера Флориди і ламантин – «морська корова», що харчується підводними рослинами у дрібних бухтах.

Центрально-Південний регіон охоплює штати Арканзас, Луїзіану, Техас і Оклахому. Південно-східна частина регіону широким фронтом виходить до Мексиканської затоки. На південному заході по річці Ріо-Гранде пролягає кордон із Мексикою. Східна частина регіону, що примикає до Міссісіпі, – рівнинна, у центральній частині розкинулися Великі рівнини, на заході тягнуться гірські гряди, розділені сухими улоговинами. Клімат приморських районів – субтропічний, з дуже м'якою зимою (денні температури січня +16°С). На півночі клімат помірний, з прохолодною зимою (температура січня +1°С), нерідко з півночі вторгається холодне повітря. Розподіл опадів по території нерівномірний: на сході опадів випадає у 2-3 рази більше, ніж на заході. Це впливає на розподіл рослинності – якщо на сході ростуть ліси, то на заході переважають сухі степи, що переходять у напівпустелі. Багато річок, особливо на сході; до основних відносяться Міссісіпі (вона впадає у Мексиканську затоку на території Луїзіани), Колорадо, Бразос, Ріо-Гранде.

Населення зосереджено здебільшого у приморських районах, у смузі уздовж Мексиканської затоки, тут же знаходяться великі економічні центри. Чимало міст-мільйонерів, які в умовах обширної території не мають обмежень для просторового зростання: Х'юстон, Сан-Антоніо, Даллас. Щільність населення знижується зі сходу на захід. У регіоні склалася своєрідна етнічна структура населення, для якої характерна підвищена частка афроамериканців та іспаномовного населення.

Історичні особливості освоєння і заселення територій регіону (переважно французами, іспанцями, завезення негритянського населення на плантації) привели до формування особливих етнографічних груп – креолів і каджунів.

Природа регіону (гори, річки, водосховища, узбережжя, національні парки) і культурно-історичні рекреаційні ресурси достатньо різноманітні для розвитку відпочинку і туризму: купально-пляжного, річкових круїзів (по Міссісіпі), екскурсійно-пізнавально-етнографічного. На узбережжі Мексиканської затоки знаходяться чудові морські курорти.

У штаті Арканзас зосереджено найпопулярніші у США бальнеологічні курорти – Маммот-Спрінгс, Хібер-Спрінгс, Хот-Спрінгс. Безліч туристів відвідують національний парк «Хот-Спрінгс» (Арканзас), відомий карстовими печерами і цілющими термальними джерелами. У Техасі серед туристів користується популярністю парк «Біг-Бенд» – острівець «дикого Заходу» із живописним каньйоном річки Ріо-Гранде. На північному сході регіону в горах Уошіто і на плато Озар розташовуються лісові райони, що мають статус національних, тобто природоохоронних лісів. Немало охочих, сподіваючись на знахідку, відвідують «Кратер алмазів» біля Марфрісборо (Арканзас) – єдине в Америці діамантове родовище у стародавньому вулканічному кратері.

У регіоні діють декілька національних історичних парків: «Пі-Рідж» (місце битви часів Громадянської війни) і «Форт-Сміт» – один із перших фортів на захід від Міссісіпі. До найважливіших історичних пам'яток регіону відносяться: пам'ятник на місці вбивства президента Джона Кеннеді у Далласі; іспанські місії XVIII століття у Сан-Антоніо (Техас).

Немало місць, що ваблять туристів, пов'язано з культурою індіанців. У 80 км від Оклахоми знаходяться Національний Зал слави відомих індіанців, Музей індіанців, «індіанське поселення» з реконструкцією традиційних жител. Там же щорічно проводиться Індіанська виставка. У Оклахома-Сіті щороку проводиться велике індіанське свято – фестиваль Червоної Землі.

На високому рівні у регіоні представлена індустрія розваг. У Х'юстоні діє відомий розважально-видовищний комплекс «Зоряна зона» – критий стадіон, найбільший у світі виставковий центр, концертний зал, торговий комплекс і парк розваг «Астроуорлд». У Далласі розташований величезний парк розваг – «Шість прапорів над Техасом». Техас – батьківщина такого видовища як родео. Родео проводяться у багатьох містах Техасу; особливо ним славиться Форт-Уерт. Оклахома – батьківщина ковбойської культури, тут проводяться ковбойські чемпіонати. Новий Орлеан знаменитий барвистим карнавалом «Марді Гра», він починається 6 січня і закінчується перед Великим постом. Його пишні паради, що привертають мільйони туристів, приносять економіці Луїзіани чималі прибутки.

Найбільш відвідувані туристами міста регіону: Новий Орлеан, Даллас, Оклахома-Сіті, Сан-Антоніо, Х'юстон, Форт-Уерт. Домінує Новий Орлеан. Історичне ядро міста – квартал Вье-Карре (або Французький квартал). Неповторної чарівності йому додають балкони з ажурно-мереживними гратами. Уздовж Французького кварталу туристи можуть проплисти на річковому пароплаві. Новий Орлеан – батьківщина джазу. Тут відбувається дія знаменитої п'єси Теннесі Уїльямса (він жив у місті) «Трамвай "Бажання"». Нині трамвайний вагон з надписом «Desire» став пам'ятником (сам трамвайний маршрут був названий так тому, що закінчувався на вулиці Дезіре). Новий Орлеан славиться своєю «морською» кулінарією, а також креольською і французькою кухнею. Популярністю у туристів користується Космічний центр ім Л.Джонсона поблизу Х'юстону. Ліндон Джонс, як і Дуайт Ейзенхауер, уродженці Техасу, – були президентами США.

Центрально-Північний регіон (штати Міннесота, Північна Дакота, Південна Дакота, Небраска, Айова, Канзас і Міссурі) стає все популярнішим у іноземних туристів, чому сприяє його розташування на кодоні із Канадою і на шляхах з Приатлантичного і Приозерного регіонів на захід США.

Регіон розташовується в основному на Великих рівнинах. На заході піднімається невеликий гірський масив Блек-Хілс. Вкриті хвойними лісами гори здалека виглядають чорними (звідси – їх назва). У 1874 році тут виявили золото, що породило «золоту лихоманку». У західній частині регіону (штати Північна Дакота, Південна Дакота) розташована область Бедленд (Погані землі) – позбавлена рослинності місцевість з сильно розчленованим рельєфом, непридатна для землеробства. На північному сході (штат Міннесота) обширні простори заболочені, територія вкрита льодовиковими відкладеннями, багато льодовикових озер (близько 15 тис.), зокрема озеро Верхнє, південно-східна околиця якого розташовується в межах регіону. З озера Ітаска бере початок найбільша річка Північної Америки – Міссісіпі.

Клімат континентальний. На півночі взимку встановлюється морозна і сніжна погода, літо завжди спекотне. Північний схід вкритий хвойними лісами, колись густі, вони під впливом господарської діяльності людини, істотно скоротилися. Велика частина території у минулому була вкрита лісостепом і степом, але зараз тут розташовується найбільший землеробський район країни і майже вся територія розорана. Тут знаходиться сільськогосподарська житниця США.

Природних пам'яток небагато. У Південній Дакоті знаходиться печера Вінд (Вітрів), перша печера у США, оголошена національним парком, – «Вінд-Кейв». Неподалік розташована печера Джевел, що займає 3-е місце в світі за протяжністю (170 км). На кордоні штатів Південна і Північна Дакота розташовується національний парк «Бедлендс» – безплідні, позбавлені рослинності землі нагадують химерний місячний ландшафт. Тут охороняються бізони. У штаті Небраска виявлено поле скам'янілих доісторичних тварин. У Канзасі зберігається острівець високотравного степу (прерії).

З видів спортивно-оздоровчої рекреації розвиток отримали спелеотуризм, рибна ловля і водні види відпочинку (передусім в Міннесоті). У цьому ж штаті взимку можна кататися на лижах, снігоходах, скутерах (по льоду численних озер). Значно більше історичних місць і пам'ятників.

В Айові інтерес являють індіанські кургани, споруджені у період з 500 року до н.е. по 1300 р. н.е. Їх нараховується 29, вони мають форму птахів, змій, інших тварин. У горах Блек-Хілс на верхів’ї Рашмор знаходиться відомий національний меморіал, до якого відбувається справжнє «паломництво» туристів – на висоті 160 м в скелі вирубана композиція з фігур американських президентів – Джорджа Вашингтона, Томаса Джефферсона, Аврама Лінкольна і Теодора Рузвельта. Через 27 км на захід від меморіалу висічено у скелі 180-метрову фігуру вождя індійців Сіу.

Привертають туристів військові форти XIX століття. Біля впадіння річки Міннесота в Міссісіпі знаходиться укріплення Форт-Снеллінг (штат Міннесота), збудований 1819 року для захисту торгівців хутром; нині тут музей просто неба з історичними реконструкціями для публіки. У місті Сент-Луїс (Міссурі) знаходиться Арка – дуга з неіржавіючої сталі заввишки 192 м, що символізує ворота, через які піонери переселенці рухалися на захід. Тут також знаходиться Музей завоювання Заходу.

У Північній Дакоті поблизу містечка Рагбі знаходиться геометричний центр Північної Америки, тут встановлено обеліск і розташовано історичний музей. У цьому ж штаті знаходиться національний парк «Теодор Рузвельт», до складу якого входить ранчо, що належало 26 президентові США Т. Рузвельту.

Центрально-Північний регіон привертає безліч іноземних фахівців з сільського господарства, які знайомляться тут з досягненнями науки, новими технологіями в галузі рослинництва і тваринництва, це стимулює розвиток ділового туризму в регіоні. Ще одним важливим напрямком в туристичній індустрії регіону став агротуризм, тут організовуються автоекскурсії у землеробські райони, відвідини крупних тваринницьких ранчо.

Розвивається етнографічний туризм. Цьому сприяє історія заселення штатів, у якій брали участь норвезькі, шведські, німецькі, чеські переселенці. У долині річки Айова знаходяться 7 сіл, заселених у 1950-ті роки німцями, що сповідували пієтизм; в якості сувенірів відвідувачам пропонуються ремісничі вироби, запрошують насолодитися оригінальною кухнею. У містах Су-Фолс і Рапід-Сіті (Південна Дакота) діють музеї індіанської культури. Щороку проводяться численні етнічні фестивалі: чеський, датський, шведський, індіанський.

Відпочинок з розвагами теж має місце в регіоні. У Айові діє парк розваг «Адвентурленд». У Південній Дакоті кожного вересня проводиться сільськогосподарський фестиваль; можна відвідати містечко Мітчелл, визначною пам'яткою якого є Кукурудзяний палац. Стіни будівлі прикрашені мозаїкою з кукурудзяних качанів. У Дулуті (Міннесота) проводиться фестиваль зимових видів спорту, він включає гонки на собачих упряжках. У місті Сен-Пол (Міннесота) також традиційним став зимовий карнавал. У містах Небраски проводяться родео. Немало туристів приїздять оглянути місця, пов'язані з відомими іменами. Уродженцями центрально-північних штатів є: актриси Джуді Гарланд і Джесіка Ланг, актори Марлон Брандо і Генрі Фонда, письменники Сінклер Люїс і Френсіс Скотт Фіцджеральд, президент США Джеральд Форд.

Північно-Західний регіон включає штати Орегон, Вашингтон, західну частину Монтани і північні райони Айдахо. На заході регіон омивається водами Тихого океану. Берегова лінія розрізана слабо, глибоко в сушу впадає лише одна велика затока Пьюджет-Саунд. Рельєф переважно гірський. Уздовж узбережжя тягнеться Береговий хребет Кордильєр, паралельно їм – Каскадні гори, що представляють систему платообразних масивів, складених осадочними породами, лавами, прорізаних глибокими наскрізними ущелинами. Висоти – понад 4000 м. Верхів’я Рейнір (4392 м) і Шаста (4316 м) вкриті льодовиками. Східний кордон регіону утворюють Скелясті гори. Між Береговим хребтом і Каскадними горами в меридіональному напрямі витягнулася долина річки Уїлламет, у межах якої зосереджено основну частину населення і господарства. Зі сходу на захід до океану тече річка Колумбія.

Північна частина регіону виходить до американо-канадського кордону. На півдні – примикає територія Каліфорнії, що гостро конкурує з Північно-Західним регіоном у розвитку туризму. Рекреаційно-географічне положення регіону зумовлює його популярність серед туристів з Канади і країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Природа узбережних і внутрішніх частин регіону істотно відрізняється. Західні райони, звернені до Тихого океану, отримують багато опадів (до 2000 мм на рік), максимум опадів припадає на зиму. Зима на узбережжі досить м'яка, майже без морозів, туманна; середні температури січня близько 0 до – 4ºС. Зате літо на узбережжі прохолодне, середня температура липня – серпня +13–+15ºС. По мірі віддалення від узбережжя кліматичні умови різко змінюються. І у впадині Уїлламет клімат відрізняється більшою континентальністю, опадів випадає до 1000 мм на рік, в основному восени і взимку. Літо за Береговим хребтом спекотне і сухе. Розчленований рельєф, велика кількість опадів сприяють розвитку на території штатів густої і багатоводної річкової мережі. Річки в основному короткі, бурхливі, придатні для спортивного рафтінгу. Схили Берегового хребта і Каскадних гір сягають 1200-1500 м і вкриті хвойними лісами (ялина, ялиця, туя). Хвойні дерева при значній волозі досягають великої висоти. Через густі хвойні ліси штат Вашингтон отримав прізвисько «вічнозелений». Ліси займають і впадину Уїлламет. Внутрішні плато, що відрізняються сухішим кліматом, зайняті лісостеповою рослинністю, в найсухіших місцях – хащі чагарників, ксерофітних злаків. Великі площі внутрішніх плато розорані і зайняті під зернові культури і сади на зрошуваних землях.

Різноманітні історичні пам'ятки регіону слугують підґрунтям для розвитку туризму. Живописні ущелини на річках Колумбія і Снейк, панорама північної частини Каскадних гір. На північному заході США знаходяться деякі з найпопулярніших серед туристів національних парків. Національний парк «Олімпік» – це берегова смуга, часто вкрита туманом. Тут в умовах високої вологості виростають дощові ліси помірного поясу (переважають ялина і тсуга).

Парк «Маунт Рейнір» включає вулканічний конус високої вершини Каскадних гір – Рейнір (4392 м), вкритий снігом. Через парк прокладено декілька туристичних стежок, що дозволяють побачити льодовики, водопади, спостерігати за тваринами і птахами. Національний парк «Глейшер» приваблює льодовиками, альпійськими пейзажами, живописними озерами, багатою флорою. Цей парк є міжнародним, оскільки через нього проходить державний кордон між США і Канадою. На території парку «Сент-Хеленс» знаходиться діючий вулкан, останнє виверження якого спостерігалося у 1980 році.

З міст привабливі – Сіетл, що розкинувся на берегах затоки, і Портленд. У регіоні декілька індіанських резервацій, відвідини яких є частиною етнографічних турів. Основні види відпочинку і туризму в регіоні: альпінізм, рафтінг, лижний маршрутний і гірськолижний туризм, літом – відпочинок на узбережжі.

Кордильєрський регіон охоплює східну частину штату Монтана, південні райони Айдахо, штати Вайомінг, Невада, Юта, Колорадо, Арізона і Нью-Мексико. Він тягнеться з півночі на південь через всю територію країни і є єдиним туристичним регіоном, що межує і з Канадою, і з Мексикою.

Регіон розташований у західній, гірській частині США. На сході до його кордонів заходять Великі рівнини. Для центральної і західної частин регіону характерні розітнуті гірськими хребтами пустельні і напівпустельні плато і плоскогір'я, річкові каньйони і глибокі пласкі котловини. Деякі з них зайняті озерами. Найбільші озера – Велике Солоне і Юта (прісне).

Клімат континентальний, посушливий. Літом тут жарко, взимку холодно, окрім півдня (Арізона), де не буває холодів і дуже багато сонця. Взимку схили гір вкриваються снігом. Рослинність переважно напівпустельна і пустельна (характерні рослини юка і полин); у горах місцями виростають хвойні ліси.

У Скелястих горах бере початок ціла мережа крупних річок. На схід течуть Арканзас і Саут-Платт, на захід і південь – Колорадо і Ріо-Гранде.

Населення регіону відрізняє підвищена частка індійців, більшість з яких проживає в резерваціях. Найбільша резервація не тільки в регіоні, але і в США – Навахо (на північному заході Арізони). На межі з Мексикою переважає іспаномовне населення. Населення штату Юта відрізняється специфічною конфесійною структурою – близько 70 % складають мормони – представники християнської конфесії, що ведуть своєрідний, повний обмежень спосіб життя (обмежене коло розваг, заборона на вживання алкоголю, паління).

Минуле регіону пов'язане з іспанською колонізацією. В економіці регіону виділяються ядерна, авіаційна, електронна промисловість. Кордильєрський регіон – один з найважливіших районів туризму в країні. Його розвитку сприяють багатющі і різноманітні рекреаційні ресурси. При цьому, нерідко відпочинок взимку привертає туристів більше, ніж улітку, оскільки немає виснажливої спеки, погода тепла і ясна. Багато туристів взимку на гірськолижних курортах регіону, зокрема в Солт-Лейк-Сіті, де у 2002 році проводилася Біла Олімпіада (переваги тамтешнього снігу в тому, що він сухий і слизький). Крім того, зимові гірські курорти отримали розвиток в Аризоні, Нью-Мексико. Головний центр гірськолижного туризму і спорту в США – штат Колорадо. Найбільш відомі лижні курорти Аспен (у минулому гірницьке містечко) і розташований в 50 км від нього Вейл – лижне селище в альпійському стилі.

Обширна зона водних видів туризму і відпочинку сформувалася біля озера Мід (насправді це водосховище на річці Колорадо, утворене внаслідок перекриття річки дамбою) у штаті Невада. Цей одне з найбільших у світі штучних водоймищ (довжина озера 185 км). Воно давно стало улюбленим місцем веслярів, яхтсменів та інших шанувальників водного спорту. Сама дамба – Гувер-Дам дорівнює висотою 70-поверховому будинку, являє одне з найбільших будівельний-технічних досягнень ХХ століття і є об'єктом екскурсійного показу. На стіні падаючої води показують лазерні шоу. Значним районом зимового відпочинку сталі околиці гірського озера Тахо (розташовано на межі Невади і Каліфорнії); вода в озері прохолодна для купання навіть влітку.

Популярністю користуються бальнеологічні курорти: Сан-Веллі (Айдахо), Лейк-Хавасу-Сіті (на заході Арізони), Колорадо-Спрінгс (Колорадо). Бальнеологічні курорти відвідують здебільшого самі американці, а також жителі Канади. Гірські верхів’я в національному парку «Гранд Тітон» привертають альпіністів.

Унікальні можливості надає регіон для занять пізнавальним туризмом. Тут і природа, і історія багаті незвичайними об'єктами, важливими подіями. Можна милуватися пейзажами Скелястих гір, оригінальними формами вивітрювання в національному парку Аркі (штат Юта), незвичайним ландшафтом «Місячні кратери» і водоспадами на річці Снейк (Айдахо).

Снейк прорізає на своєму шляху лавове плато, утворюючи цілу серію водоспадів. Найбільший з них – Шошоне, спадає з висоти 64 м при ширині 290 м. Це один з найвищих водоспадів у США, його називають «Ніагарою Заходу». Тут же в долині Снейку знаходиться каньйон Хелз завглибшки 1700 м і діють гарячі джерела, а на їх основі – курорти.

Неймовірною популярністю користуються національні парки, їх дуже багато, тільки в штаті Вайомінг – сім. Найбільша популярність у Йєллоустонського парку; 95% його території – дика глушина, але при цьому тут є близько 500 км автомобільних доріг. Вони дозволяють оглянути видатні чудеса природи – від Великого Каньйону Йєлоустона до Мамонтових гарячих джерел і гейзера Олд-Фейтфул. Популярністю у туристів користується «Девілс-Тауер» або «Башта диявола» (Вайомінг) – базальтовий моноліт, що підноситься подібно до велетня над навколишньою місцевістю і видимий за 150 км.

Туристи відвідують парки і заповідники: «Гранд-Каньйон» і «Сагуаро» (ліс гігантських кактусів) в Арізоні, «Карлсбадські печери» і «Уайт-Сендс» (білосніжні дюни – складаються з кристалів гіпсу, що утворилося внаслідок випаровування на дні висохлих стародавніх озер) у Нью-Мексико, «Зайон» (звивиста ущелина, групи скель химерних контурів), «Брайс Каньйон» (величезний амфітеатр із червоних кам'яних стовпів, утворених вивітрюванням), заповідник «Дайносор» (кладовище викопних останків динозаврів) в Юті. Для прихільників екстремального відпочинку підходять національні парки «Гранд-Каньйон» і «Долина Смерті» – найспекотніша пустеля США.

Американці перетворили на туристичний об’єкт навіть величезний кар'єр – Бінгем-Каньйон діаметром у 6 км, тут його іменують «найбільшою у світі штучною виїмкою».

Приманкою для туристів є і численні історичні місця і пам'ятники, багато з яких презентують іспанську та індіанську культурну спадщину. Наприклад, в штаті Аризона знаходиться «Замок Монтесуми» (скельне 5-поверхове 20 кімнатне житло, вирубане на верхів’ї кручі індіанцями-сінгуа в XII столітті) і руїни стародавніх індіанських поселень (Каньйон де Челлі і Касса-Гранде). У Нью-Мексико збереглися індіанські поселення, збудовані в I столітті н.е. Від епохи «золотої» і «срібної лихоманки» залишилися «міста-примари» (Невада, Колорадо). З міст найбільший для туристів інтерес становлять Тусон (Аризона), де відреставрований історичний квартал колишнього іспанського форту Санта-Фе (Нью-Мексико) і збереглися архітектурні об'єкти іспанської культури, а також Денвер (Колорадо) – у минулому селище золотошукачів, що привертає туристів безкоштовними екскурсіями на Монетний двір США і відвідинами пивоварного заводу (безкоштовна дегустація напоїв). У Солт-Лейк-Сіті (Юта) знаходяться головні мормонські святині: Храмова площа з Мормонським храмом. Поряд – Табернакль (з лат. – переносний намет для предметів релігійного культу) – будівля у формі черепашачого панцира для зборів і колективних молебнів на 8 тис. чол.

Центрами екскурсійний-пізнавального туризму є численні музеї, що відображають здебільшого мистецтво американських індіанців, а також народів Латинської Америки: у Фініксі і Тусоні (Аризона), у Денвері (тут зберігаються найбільші в світі зібрання індіанського мистецтва). У Колорадо-Спрінгс знаходиться музей перших переселенців і музей слави родео, а в Огдені (Юта), де народився відомий винахідник автоматичної зброї, – музей Джона Браунінга.

Головна туристична приманка штату Невада: Лас-Вегас – місто казино і розваг. Він забезпечує скарбницю штату прибутками, що сягають десятків мільярдів доларів. Тут спрощений шлюборозлучний процес і щодня тисячі пар з'їжджаються сюди на вінчання. Привертають туристів ковбойські змагання, які проводяться в багатьох містечках регіону. У Лас-Вегасі створено величезну індустрію гостинності, тут зосереджено найбільші готелі країни.

Каліфорнійський регіон складається з одного штату – Каліфорнії і є одним з провідних туристичних районів США. На заході він виходить до Тихого океану. На узбережжі сформувалися великі міжнародні порти. Тихоокеанське узбережжя слабо порізане, є лише одна велика затока в його південній частині – Сан-Франциско з широкими піщаними пляжами. Рельєф переважно гористий: уздовж узбережжя тягнуться Берегові хребти, на сході – гірський масив Сьєрра-Невада (умови для альпінізму і лижного спорту). Між ними розкинулася Велика Каліфорнійська долина, зрошувана річками Сакраменто і Сан-Хаокін; у долині виростає пишна рослинність і багато фруктових садів.

Клімат на узбережжі середземноморський зі спекотним літом і теплою дощовою зимою. У Каліфорнійській долині спекотно і сухо цілий рік. У Каліфорнії знаходиться найспекотніше місце в США і найнижче місце у західній півкулі (-86 м) – тектонічна западина Долина Смерті. На півночі регіону поширені гірські соснові ліси, а на південному сході – пустелі.

Каліфорнія, ізольована від інших районів горами і пустелями, впродовж тривалого часу була ізольована від зовнішнього світу. Її колонізацію розпочали іспанці у XVIII столітті. Колоністи з Іспанії будували військові укріплення, створювали гарнізони, безліч католицьких місій. У 1842 році Каліфорнія відійшла до Мексики. В результаті Мексиканської війни (1846-1848 років) Каліфорнія була приєднана до США. У 1848 році в Каліфорнії було знайдено золото, швидко розповсюдилася «золота лихоманка». Переселенці, власники ранчо ставали старателями. Швидко зростали міста, що стали потім, після виснаження розсипів, «містами-примарами». Відкриття золота супроводжувалося масовим винищенням індіанців. Тоді ж сформувалася система індіанських резервацій. Столицею «золотої лихоманки» став Сан-Франциско, який панував на Тихоокеанському узбережжі. Тут було створено перший порт і прибували перші пароплави, було проведено телеграф і створено міську каналізацію.

Нині Каліфорнія випередила за рівнем розвитку не тільки тихоокеанські штати, але й лідирує в цілому по країні. За чисельністю населення вона займає також перше місце в країні. Близько 25% населення штату має мексиканське коріння. Багато вихідців з Азії (близько 10%). Населення зосереджене в основному на приморських рівнинах, а також в Каліфорнійській долині. Близько 93% населення складають городяни. Найбільші міста: Лос-Анджелес, Сан-Дієго, Сан-Хосе, Сан-Франциско. У Каліфорнії отримали розвиток гірничодобувна, аерокосмічна промисловість, електронне машинобудування, сільське господарство.

Важливу роль в економіці штату відіграє туризм. Тут знаходиться 8 національних парків. Найбільшою популярністю користуються: «Йосемітський» (живописні ландшафти, водоспади, сади гігантських секвой), «Лассен-Волкенік» (форми вулканічної активності), «Кінгс-Каньйон» (два величезні каньйони), «Секвоя» (найбільш масивні в світі дерева), «Редвуд» (хвойний ліс, понад 400 видів птахів, в берегових водах – сірі кити і морські леви), «Долина Смерті» (пустельні і напівпустельні ландшафти).

Привертають туристів сучасні міста – Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Сан-Дієго. Має попит відпочинок на приморських кліматичних курортах Сан-Дієго і Санта-Круз. У передмісті Лос-Анджелеса знаходиться знаменита кіностудія «Голівуд». Інші визначні пам'ятки – іспанські католицькі місії часів іспанської колонізації (Сан-Дієго), міст Голден-Гейт у Сан-Франциско, розважальний парк «Діснейленд» (Анахайм), найбільший у світі водний парк «Сі-Уорлд» (Сан-Дієго).

Регіон Аляски включає штат Аляску. Він розташувався на північному заході Північної Америки, відокремлений від решти регіонів США територією Канади. Аляска займає обширний простір, сама назва штату походить від алеутського слова, що позначає материк. Територія Аляски омивається водами Північного Льодовитого (Чукотське море) і Тихого (Берингове море, затока Аляска) океанів. Її берегова лінія простягнулася на 8000 км.

Географічне положення штату характеризується поєднанням як негативних, так і позитивних моментів. Віддаленість від континентальної частини США підвищує транспортні витрати. З континентальною частиною США Аляска пов'язана повітряним сполученням, морським транспортом і через Канаду автострадою «Алкан». Водночас, встановлення повітряного сполучення через Північний полюс зробило Аляску важливою ланкою повітряних міжконтинентальних ліній між Євразією і Америкою. Аляска має сухопутний кордон з Канадою; Берингова протока відокремлює її від території Росії.

Рельєф регіону переважно гірський, з 20 найвищих гір США 17 знаходяться на Алясці. У середній її частині в межах хребта Аляски розташована найвища точка Північної Америки – річка Мак-Кінлі (6187 м). У кліматичному відношенні Аляска – найсуворіший штат США: біля третини її території лежить за полярним кругом. Клімат континентальний з довгою і морозною зимою. Але для південної приморської смуги, захищеної горами від повітряних арктичних мас, характерний відносно м'який клімат, середня температура січня складає 0-2ºС. Особливо теплі зими відрізняють вузьку південно-східну смугу Аляски, яку за незвичайні контури називають «ручкою сковорідки». Тут багато бухт не замерзають і взимку. Добре збереглися природні ландшафти – тундра і лісотундра, рідколісся. Обширні простори заболочені. В цілому природа штату сувора: вулкани, вічна мерзлота і заледеніння, до того ж – це сейсмічно небезпечний район. Про Аляску говорять: «зійшлися лід і вогонь». Але ці ж чинники є привабливими для туристів.

Територія штату заселена і освоєна дуже нерівномірно. Щільність населення тут найнижча в країні. Населення зосереджене в основному в південно-західній і південній частині штату, тут же знаходяться основні міста Анкорідж, Фербенкс, Джуно, Сітка, Кетчикан. Серед мешканців штату багато аборигенів – ескімосів, індіанців, алеутів. Вони живуть полюванням, риболовлею, звіробійним промислом – обмежень на ці види діяльності для корінних народів Аляски немає. В економіці важливу роль відіграють: нафтовидобувна, гірничодобувна, лісова і деревообробна промисловість, риболовля, військова галузь, а також туризм. Щороку Аляску відвідують близько мільйона туристів (при цьому населення штату складає близько 600 тис. чол.).

Регіон надає широкі можливості для організації екологічних турів. Різноманітна природа Аляски сприяла формуванню тут великої кількості національних парків і природних резерватів. З 15 національних парків, що діють на Алясці, 6 – є найбільшими в США. Це – «Врангель – Сент-Еліас», «Ворота до Арктики», «Дінейлі», «Лейк-Кларк», «Катмай», «Глейшер-Бей». Відвідавши їх, можна побачити діючи вулкани, могутні льодовики, фіорди, зелені острови, безкрайні простори квітучої тундри. А також – житла каланів, плямистих оленів, ведмедів, пташині «базари».

На Алясці добре представлені види спортивно-оздоровчої рекреації: маршрутний (пішохідний, велосипедний, лижний) туризм, сплав по річках, риболовля, полювання, альпінізм.

У екскурсійний-пізнавальних і розважальних цілях використовуються: національний історичний парк «Юкон – Чарлі-Ріверс» (тут представлено епоху «золотої лихоманки»), пам'ятники періоду колонізації Америки росіянами, музей в Джуно з експонатами, що розповідають про російську Аляску (1784–1867 років). Розвивається етнографічний туризм, є можливість ознайомлення з побутом індіанців, ескімосів, алеутів. Щороку проводяться фестивалі: свята білих ночей, дні «золотої лихоманки», змагання з ловлі лосося.

Гавайський регіон включає єдиний штат – Гаваї. Його територія – це ланцюжок Гавайських островів (колишня назва – Сандвічеві острови), що витягнувся більш ніж на 2 000 км у центральній частині Тихого океану. Включають 24 острови, у т. ч. – 8 великих і декілька десятків нежилих острівців і коралових атолів. Великі острови мають вулканічне походження, являючи собою надводну частину Гавайського хребта. На архіпелазі розташовано два діючих вулкани – Мауна-Лоа і Кілауеа.

Гаваї відрізняються сприятливим рекреаційно-географічним положенням і природнокліматичними умовами для туризму. Вони знаходяться приблизно на однаковій відстані від США і Японії, у межах стрімкого зростаючого Азійсько-Тихоокеанського туристичного регіону. Крізь Гаваї пролягає одна з найжвавіших трас з Америки до Азії. Клімат тут морський тропічний; середньомісячні температури 18–25°С, опадів випадає до 4000 мм на рік. На навітряних схилах островів збереглися вологі тропічні ліси, на підвітряних – рідколісся і савани. Більше 90% місцевих видів рослин і тварин не зустрічаються більше ніде.

Населення – близько 1,5 млн. чол., відрізняє складний расовий і етнічний склад: близько 25% складають американці японського походження, близько 14% – філіппінського, багато китайців, в'єтнамців. «Чистих» Гаваїв менше 10 тис., а чисельність метисів зростає. Обслуговування іноземних суден слугує одним із джерел валютних доходів штату. При цьому більша частина готелів належить японцям.

Гаваї стали одним із перших великих острівних курортів світу. Нині вони приймають близько 7 млн. туристів. Природа зробила все для повноцінного відпочинку – прекрасний клімат протягом всього року, чисті океанічні води, піщані пляжі, прекрасний вулканічний ландшафт. Широко поширений відпочинок на кліматичних курортах і екстремальні види відпочинку, пов'язані з морем: яхтінг, дайвінг, серфінг. Гаваї – батьківщина серфінгу. Дно північно-східного узбережжя головного гавайського острова Оаху породжує хвилі, відомі як «Труба Банзай». Це найпопулярніше місце у світі серед любителів серфінгу.

Також туристи відвідують вулканічний національний парк на о. Гаваї. На площі 890 км² розташовуються обширні кратери вулканів Кілауе і Мауна-Лоа, димкі фумароли, лавові поля. Крізь парк прокладено декілька туристичних стежок. Інший національний парк – «Халеакала» – є гігантським кратером вулкана, останнє виверження якого відбувалося у 1790 році. Крізь парк пролягає стежка, що веде від узбережжя до верхів’я і краю кратера, звідки відкривається вид на найближчі острови. Найбільший туристичний центр регіону – Гонолулу. Місто розташоване в живописному місці, у його топографії домінують два вимерлі вулкани. Щороку його відвідують понад 3 млн. туристів.

Всесвітня історико-культурна спадщина (Реєстр ООН)

• Давнє індіанське поселення на плато Меса-Верде (1978);

• Йєллоустонський національний парк (1978);

• Національний парк Эверглейдс (1979);

• Національний парк Гранд-Каньон (1979);

• Індепенденс-холл (місто Філадельфія) (1979);

• Парки і резервати Клуейн, Врангеля-Св.Іллі, Глейшер-Бей, Татшеншіні-Алсек (1979, 1992, 1994);

• Національний парк Редвуд (1980);

• Національний парк Мамонтова печера (1981);

• Національний парк Олімпік (1981);

• Історична пам’ятка Кургани Кахокії (1982);

• Фортеця і історична частина міста Сан-Хуан на острові Пуерто-Рико (1983);

• Національний парк Грейт-Смокі-Маунтінс (1983);

• Статуя Свободи (Нью-Йорк) (1984);

• Йосемітський національний парк (1984);

• Національний історичний парк Чако (1987);

• Національний парк Гавайські вулкани (1987);

• Садиба Монтічелло і університет штату Віргінія у місті Шарлотсвілл (1987);

• Індіанське поселення Пуебло-де-Таос (1992);

• Національний парк Карлсбадські печери (1995);

• Міжнародний Парк Миру Уотертон-Лейкс – Глейшер (1995).

Кухня країни. Поширена думка, що американці харчуються лише чізбургерами, кока-колою і смаженою картоплею, така ж «достеменна», як і уявлення американців, начебто їжа англійців – це чай і риба с картоплею, німців – пиво і тушкована капуста, а французів – червоне вино.

Американська кухня найповніше відображає менталітет усієї американської нації і характеризується раціоналістичністю, стандартизованістю і масовістю. У раціоналістичній американській кухні основними продуктами харчування стали консерви, пресерви, ковбасні вироби, бутерброди і готові напої, найчастіше прохолодні: віскі, пиво, коктейлі, соки.

Лише деякі гарячі страви швидкого приготування, зручні для стандартизації порцій і цін, допускалися у американську кухню: стейки, бюргери, сосиски, яєчня, кава. Чай, що вимагав особливих умов заварювання, ставав неможливим у цьому «потоці». Усілякі відхилення від стандарту також не сприймалися раціоналістичною кухнею.

Однак, ці жорсткі вимоги пом’якшувалися тим, що у США паралельно зберігалися і культивувалися ті національні кухні, які у своєму репертуарі мали страви, здатні стати стандартними і конкурувати по дешевизні із стравами раціоналістичної кухні.

Таким кухнями були: італійська, зі своєю відомою піццею, полентою, макаронними стравами (спагеті, вермішель, равіолі та ін.); китайська і японська. По-перше, з обов’язковим для них рисом, смак якого можна змінювати за допомогою різних приправ і прянощів. По-друге, з традиційними видами приготування багатьох гарячих страв, особливо супів у китайській кухні (швидка комбінація заздалегідь відварених м’яса, птиці, риби, овочів із гарячим м’ясним, курячим, рибним або овочевим бульйоном). По-третє, зі стравами, схожими за характером із консервованими (качині мариновані яйця, трепанги, кальмари, соєві пасти, морська капуста та ін.). Зрештою, із добре підлягаючій стандартизації японською гарячою рибною стравою – темпурою. Звичними у повсякденному житті американців стали страви з кухонь інших народів світу.

Найулюбленіші страви американців – овочеві і фруктові салати (жоден сніданок, обід або вечеря не обходяться без них), м'ясо і птиця з овочевим гарніром, фруктові десерти. Великою популярністю користується зелений салат, що подається крупно нарізаним, у натуральному вигляді, і вже за столом заправляється різними спеціями. В Америці взагалі у багатьох ресторанах і кафе вартість салату із овочів включена до сніданку або обіду, так само як стакан води із льодом.

В асортименті рибних холодних страв і закусок немає заливної або копченої риби, рибних консервів, рідко зустрічаються делікатеси.

Із перших страв американці віддають перевагу супам-пюре, бульйонам або фруктовим супам. Борщі, розсольники, солянки, щі, окрошки, успіхом не користуються. На друге йдуть здебільшого яловичина, нежирна свинина, кури, індички. Усі м’ясні страви готуються не гострими, малосоленими, спеції і соуси кожен додає за смаком. Найулюбленіші національні страви – ростбіф з кров’ю і стейк.

Для гарнірів використовуються тільки овочі (тушковані стручкові боби і квасоля, зелений горошок, кукурудза з вершками, спаржа, цвітна капуста та ін.) і картопля (відварна, смажена, тушкована).

Крупи, макаронні вироби американців не полюбляють. Не вживають вони й тушковану капусту. Американці мало споживають хліба, зокрема білого, а також мучних виробів, круп’яних і мучних гарнірів, жирів.

В американській кухні широко представлені усілякі десертні страви і кондитерські вироби: тістечка, пироги, печиво, пудинги; фруктові соки і свіжі фрукти, цитрусові; компоти зі свіжих фруктів, з апельсинів; збиті вершки.

Після десерту американці люблять випити чашечку кави, рідше – чаю. Наскільки непопулярні в Америці перші страви, настільки багато споживають вони різних напоїв. Доволі розповсюджені кока-кола, пепсі-кола, імбирне пиво, кава, холодний несолодкий чай з лимоном і льодом, зрештою, звичним стало пити воду із льодом перед вживанням їжі.

Завдяки сприятливим кліматичним умовам і родючим ґрунтам Сполучені Штати швидко стали найбільшим у світі виробником і одночасно експортером продовольства. Характер повсякденного харчування сім'ї середнього американця зумовлений орієнтацією на мінімальну витрату часу. Супермаркети рясніють різноманіттям готових страв, доведеного до готовності м'яса або напівфабрикатів.

Не дивлячись на величезний вибір оригінальних блюд зі всього світу, американський стіл виглядає дещо одноманітним, що викликає останніми роками протилежну реакцію. У жодній іншій країні жінки не цікавляться теоретичними пізнаннями в області кулінарії до такого рівня, як в США. Американська господиня, влаштовуючи частування гостей, уникає готових виробів. Зазвичай вона готує за родинними рецептами.

Американці повстали і проти посуду із синтетичних матеріалів і одноразових приборів: тепер вони надають велике значення елегантності обідніх сервізів. Прагнення викорінити із повсякденного харчування традиційну одноманітність можна спостерігати на кожному кроці.

У США також сформувалася кухня, що представляє країну різноманітним меню самобутніх страв. Воно складається переважно з елементів європейської кухні і комбінується з прийомами і початковими продуктами індіанської кулінарії, що виявляється у популярності кукурудзи і квасолі, кленового сиропу, гарбуза, пеканових горіхів і деяких страв з морських тварин.

Нині в Америці рельєфно проявляється щонайменше чотири тенденції, пов'язані з продуктами і системою харчування. По-перше, зросла кількість недорогих ресторанів з фірмовими стравами. Серед них ті, що пропонують великий вибір млинців, різноманітні холодні і гарячі сніданки, а також буфети і бари, що спеціалізуються на всіляких салатах.

По-друге, зростає кількість американців, які дозволяють собі усе частіше відвідувати ресторани. В цілому, вони не так дорогі, а крім того, багато американок не хочуть обмежувати своє життя кухнею. Вони вважають за краще заплатити професійному кухареві і добре поїсти. Водночас, зростає кількість чоловіків і жінок, для яких приготування їжі – улюблене заняття. Постійно з’являються телевізійні серіали, що пропагують різні напрямки кулінарного мистецтва, існує постійний попит на кулінарні книжки, а також збільшується кількість магазинів, що пропонують екзотичне кухонне устаткуванні і спеції.

Третя тенденція пов'язана із загальнонаціональною кампанією боротьби за здоров'я людей. В цілому дієта американців легша, ніж у всьому світі. Рослинна їжа, фрукти і овочі, риба і салати переважають в ній. Американець навряд чи відмовиться від доброї порції м'яса і картоплі з підливкою, але прагнення зберегти здоров'я і хорошу фігуру – зовсім не тимчасове явище у Сполучених Штатах. Останніми роками американське суспільство захоплене ідеями здорового харчування, інколи навіть у догматичній формі, що стало приводом для усіляких жартів. Рекомендується нежирна їжа, багата на білок і вітаміни.

Зрештою, у США існує справді інтернаціональний рух до системи швидкого харчування, представленої кіосками піцци, гамбургерів, мексиканських страв, курчат, салатів із сандвічами, морською їжею і багатим вибором морозива. І хоча багато американців, та і не тільки вони, без ентузіазму відносяться до такої тенденції (не вітають її, зрозуміло, і власники ресторанів), люди будь-якого віку і різного достатку продовжують користуватися послугами таких закладів.

Найважливіші свята. У США відзначається велика кількість свят, під час яких не працюють державні установи, пошта, банки, навчальні заклади, багато фірм і підприємств.

• 1 січня – Новий рік;

• 3-й понеділок січня – День Мартіна Лютера Кінга;

• 3-й понеділок лютого – Президентський день (день народження Дж. Вашингтона);

• Останній понеділок травня – День пам’яті;

• 4 липня – День незалежності;

• 1-й понеділок вересня – День праці;

• 2-й понеділок жовтня – День Колумба (День відкриття Америки);

• 11 листопада – День ветеранів;

• 4-й четвер листопада – День Подяки;

• 25 грудня – Різдво.

Окрім зазначених свят, багато американців відзначають: День Святого Валентина – 14 лютого, День Матері – друга неділя травня, День Батька – третя неділя червня, День вигнання злих духів Хеллоуін – 31 жовтня. Американців ірландського походження відзначають день Святого Патріка, єврейського походження – Рош Хашанах – у вересні, Іом Кіпур – у жовтні, Ханка – у грудні. У ці дні багато фірм і підприємств також не працюють, або працюють у скороченому режимі.

ДОСВІД