(Сурнін в. Город-сказка, город мечта // Дзеркало тижня. – № 15 (543)

23 Квітня – 6 травня 2005.)

Завдяки Віктору Гюго відвідати вежі Нотр-Даму непросто. Черга величезна, навіть у знаменитий Лувр менша. З усього світу приїздять бажаючі побачити собор, із якого Квазімодо скинув підступного священика. Деякі особливо говіркі екскурсоводи із задоволенням показують місце, куди саме впав священик. Площа перед собором Паризької Богоматері повна туристів із усього світу.

Нотр-Дам просто вражає. Навіть якщо врахувати, що вежі регулярно ремонтують, тобто собор постійно оточений риштуванням. У соборі проводяться служби, грає орган, туристи намагаються не заважати священикам, які вже звикли до потоку людей, щільнішого, ніж колись у московському мавзолеї. У Нотр-Дамі можна відвідати одну з веж, розглянути зблизька химер, уявити собі, як саме Квазімодо розгойдував дзвони. В самому соборі є тимчасові виставки, також постійно працює скарбниця Нотр-Даму.

Оскільки мюзикл про Лувр іще не написали, потрапити до нього значно легше. Лувр величезний за площею — його можна порівняти, мабуть, із пітерським Ермітажем. Сила-силенна відомих із дитинства скульптур, картин, кімнат і залів, пам’ятних за французькими кінострічками з Жаном Маре. Якщо ви хочете відвідати абсолютно всі зали Лувра, доведеться запастися, мінімум, іще одним днем. Вхід до музею коштує вісім із половиною євро. Та якщо ви студент художньої академії і у вас є відповідний ISIC-документ, вхід буде безплатним (як, утім, і до більшості музеїв Європи). Відвідувачі цього солідного закладу роблять буквально все, що хочуть: маленькі діти повзають по підлозі та граються машинками, студенти й школярі сидять або лежать там само і чи то слухають учителя, чи то перемальовують картини, американські туристи сидять на лавках і їдять булочки (до речі, такого собі більше ніхто не дозволяє)... Наглядачі вряди-годи насмілюються нагадати про себе фразами на кшталт «Поводьтеся культурно, будь ласка».

У музеї д’Орсе та Центрі Помпіду можна побачити оригінали Далі, Ван Гога, Гогена, Малевича. Якщо ви любите імпресіонізм, то музей д’Орсе — для вас, якщо абстракціонізм — обирайте Центр Жоржа Помпіду.

Варто неодмінно запланувати підйом на Ейфелеву вежу. З урахуванням часу, проведеного в чергах, на все про все піде близько двох годин. Вартість квитка для дорослого — трохи більше десяти євро. Вид із Ейфелевої вежі — просто чудовий. Особливо якщо застанете захід сонця і побачите нічний Париж.

Якщо любите відвідувати музеї, музейна картка для вас — украй необхідна річ. Така картка терміном дії на один день коштує 18 євро. Придбати її можна в будь-якому музеї, будь-якому туристичному центрі, на будь-якій станції метро. За нею можна відвідати будь-які з 60 музеїв (точніше, скільки встигнете за один день, якщо одного дня мало, то існують дво-, триденні картки, але вони коштують дорожче). Отож, якщо ви в змозі відвідати три-чотири музеї на день, зможете заощадити чимало грошей, користуючись такою карткою. Без неї сходження на Тріумфальну арку, наприклад, коштує шість євро, відвідини музею д’Орсе — сім.

Добратися до Версаля з Парижа можна електричкою. Квиток коштує два з половиною євро. Вартість входу до музею залежить від залів і експозицій, які ви відвідуєте. У палаці їх кілька, обійти все за один день практично неможливо. У вартість відвідин входить «аудіогід» російською мовою. Зручно й пізнавально, а швидкість руху експозицією можна обирати самостійно. Обов’язково раджу погуляти парком, який оточує Версаль. Краса невимовна.

Ще один королівський палац — Фонтенбло — менш популярний серед туристів, оскільки їхати до нього більше години і вже з Ліонського вокзалу (15 євро в обидва кінці). Вхід до палацу коштує чотири євро, якщо немає музейної картки. Фонтенбло дуже відрізняється від Версаля. XVI століття, різьблені дерев’яні стелі, галереї. Вражає...

Однозначно не рекомендуватиму їхати до Франції, тим більше до Парижа, власним автомобілем: доведеться звикнути до думки, що автомобілів із цілими бамперами тут практично не буває. Для перенаселеного і суперавтомобілізованого Парижа дуже гостро стоїть проблема паркування. У центрі вкрай важко знайти вільне місце, навіть на платній стоянці (до речі, безплатні паркінги у центрі міста автору взагалі не траплялися). А ось залишати машину в неналежному місці — дороге задоволення, евакуатор з’явиться за лічені хвилини.

Продовжуючи автомобільну тему, хочеться зауважити, що в таксі «служать» переважно «мерседеси» і дорогі «сітроени». У паризьких громадського транспорту й таксі є серйозна перевага перед приватними автомобілями, оскільки більшість шляхів у центрі столиці Франції мають спеціально відгороджену смугу для автобусів і таксі. Уявляєте, як приємно по цих окремих смугах руху «обгонити» багатокілометрові пробки?..

Таксі — транспорт дорогий, по кишені не всім. Ті, хто не в змозі платити за нього, користуються зручним і швидким видом транспорту — метро. У Парижі воно відкрилося 1900 року й на сьогодні налічує 14 ліній. Деякі з них повністю автоматизовані: поїзди рухаються тунелями без машиністів, на станціях не зустрінеш обслуговуючого персоналу. Тільки відеокамери, що знімають перони з різних ракурсів.

Якщо ви плануєте складну поїздку з безліччю пересадок, майте на увазі: підземні переходи між деякими станціями можуть забрати у вас 10—15 хвилин. Призначаючи рандеву біля виходу з підземки, не забувайте, що деякі станції мають сім виходів. До речі, з будь-якої точки Парижа до найближчої станції метро не більше п’ятисот метрів.

У межах міста їздять і електрички «далекого» прямування. Тобто, скориставшись складними пересадками, можна, не виходячи з метро, потрапити на електричку і добратися до Версаля. Проте далекі поїздки тарифікуються дорожче. Квиток варто завжди мати з собою — контроль буває рідко, але талончик можуть перевірити в будь-якому місці, навіть на виході з підземки. Штраф не залишить байдужим нікого...

Чим іще вразило паризьке метро, то це сміттям. Річ у тому, що з метою боротьби з тероризмом тут донедавна не ставили урн. Тому люди, не соромлячись, кидали папірці де доведеться. Тепер урни повернули на свої місця, але звичка кидати сміття під ноги, схоже, залишилася.

Париж — місто моторолерів. Для них, як і для громадського транспорту, відведено окремі смуги руху. Швидкість переміщення моторолерів у пробках просто фантастична. Для них передбачені і спеціальні паркування. Поцікавившись у французьких друзів, чи не крадуть цей транспортний засіб, з’ясував: так, крадуть, але загальна кількість моторолерів дає дуже низьку можливість того, що зникне саме ваш двоколісний «друг». Як і в паризьких автомобілів, у тамтешніх моторолерів дуже жалюгідний зовнішній вигляд, що робить їх ще менш привабливими для крадіїв.

У центрі столиці Франції найкраще бути пішоходом. По-перше, історичним центром варто ходити повільно. По-друге, пішоходам — зелена вулиця на місцевих дорогах. Парижани-пішоходи ігнорують сигнали світлофора й перетинають будь-які вулиці під абсолютно непередбаченими кутами і в усіх можливих напрямках. Слід віддати належне водіям — пішохода пропускають, навіть якщо тому заманулося перейти навпростець Єлисейські поля.

У місті сила-силенна садків і сквериків. Цих оазисів природи розкидано по місту безліч, вони невеличкі, але повні скульптур, квітів, дерев і майже обов’язково фонтанів. Усі такі садки-скверики оточені парканчиками, в яких є хвіртки, що відчиняються назовні. Зроблено це з єдиною метою — щоб у ці дворики не могли заходити собаки. Хоча, чесно вам скажу, жодного разу не бачив у Парижі бездомного пса.

Якщо ви любите французьке кіно, то просто мусите побувати на Монмартрі. Побачити собор Сакре-Кер, покататися на фунікулері, відвідати крамничку «У Алі» (тут знімалися сцени з «Амелі»), кав’ярню «Два млини», прогулятися вздовж каналів Сан-Мартена...

Французи — народ дуже чемний, завжди і скрізь вітаються, обов’язково прощаються. Зайшли ви до булочної чи закомпостували талончика в кондуктора, — не забудьте привітатися, сказати «дякую» і попрощатися. У Парижі не проблема стати посеред вулиці (або навіть сісти), спокійно розгорнути велику карту і спокійно її вивчати. Перехожі обминатимуть вас мовчки, а якщо випадково штовхнуть, обов’язково скажуть «пардон» і підуть далі.

Нічний Париж так само багатолюдний, як і денний. Море туристів, але переважно — місцева молодь. Вільний столик у кав’ярні — рідкість, навколо черги до нічних клубів (вхід у «Лідо», наприклад, коштує 100 євро). Єлисейськими полями навіть далеко за північ автомобілі їдуть суцільним потоком усіма вісьмома смугами, вдалині сяє вогнями Ейфелева вежа. І залишати Париж аж ніяк не хочеться...

Ключові поняття та терміни: Туристичний потенціал Європейського макрорегіону. Туристичні країни Північної Європи: Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція. Туристичні країни Західної Європи: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Велика Британія, Ірландія, Німеччина. Туристичні країни Центральної та Східної Європи: Австрія, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Хорватія, Чехія, Чорногорія, Швейцарія. Туристичні країни Західного Середземномор’я та Південної Європи: Андорра, Гібралтар, Іспанія, Італія, Монако, Португалія, Сан-Марино, Греція. Туристичні ресурси Франції як провідної туристичної країни Європейського макрорегіону.

Контрольні запитання

?	Дайте загальну характеристику Європейського макрорегіону.
?	Яким чином особливості історико-культурного розвитку Європейського макрорегіону впливають на розвиток туризму?
?	Охарактеризуйте економічний розвиток та туристичну політику ЄС.
?	Розкрийте особливості туристичного розвитку Європейського макрорегіону.
?	У чому виявляється туристична політика країн Центральної та Східної Європи?
?	Розкрийте особливості географії видів туризму в Європейському макрорегіоні.
?	Охарактеризуйте туристичний потенціал країн Північної Європи.
?	Що Вам відомо про туристичний потенціал країн Бенілюксу?
?	Дайте загальну характеристику Великої Британії як одного з лідерів міжнародного туризму.
?	Що відрізняє Ірландію як об’єкт туристичного інтересу?
	Дайте загальну характеристику туристичних країн Центральної та Східної Європи.
?	Охарактеризуйте основні туристичні центри Німеччини.
?	Що Вам відомо про Австрію як туристичну країну?
?	Які види туризму розвинені в Болгарії?
?	Охарактеризуйте туристичні регіони та центри Польщі.
?	Розкрийте особливості туристичного потенціалу Румунії.
?	Якими особливостями характеризується туристичний потенціал Сербії?
?	Які види туризму є пріоритетними для Словаччини?
?	Чим вирізняється Словенія на міжнародному ринку туристичних послуг?
?	Якими особливостями характеризується туристичний потенціал Угорщини?
?	Дайте характеристику туристичних ресурсів Хорватії.
?	Чим славиться Чехія як міжнародний туристичний центр?
?	Охарактеризуйте туристичний потенціал Чорногорії.
?	Чим вирізняється Швейцарія на міжнародному ринку туристичних послуг?
?	Дайте характеристику Іспанії як центра міжнародного туризму.
?	Що Вам відомо про туристичний потенціал Італії?
?	Охарактеризуйте особливості туристичних ресурсів Португалії.
?	Чим відома Греція на світовому ринку туристичних послуг?
?	Охарактеризуйте туристичний потенціал карликових країн Європи: Андорри, Гібралтару, Люксембургу, Ліхтенштейну, Монако, Сан-Марино.
?	У чому виявляється туристична специфіка Франції?
?	Яким чином природні особливості Франції впливають на розвиток туризму в цій країні?
?	Назвіть основні історико-культурні пам’ятки Франції.
?	Охарактеризуйте найважливіші туристичні центри Франції.
?	Що Вам відомо про основні свята та інші розважальні заходи, що привертають увагу туристів у Франції?
?	У чому полягають особливості історичного розвитку Франції?
?	Назвіть та охарактеризуйте основні історико-етнографічні регіони Франції.

Література

1. Весь мир: Города и столицы: Энцикл. справ. – Минск: Харвест, 1999. – 462 с.

2. Воскресенский В. Ю. Международный туризм: Учеб. пособие / В. Ю. Воскресенский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. – 463 с.

3. Германия: Путеводитель. – М.: Вокруг света, 2006. – 576 с.

4. Драчева Е. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. Страноведение. Германия, Италия, Финляндия / Драчева Е. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. – М.: Книгодел, МАТГР, 2007. – 310 с.

5. Драчева Е. Л., Яворская А. О., Христов Т. Т. Страноведение. Испания, Кипр, Турция, Египет. – М.: Книгодел, МАТГР, 2007. – 324 с.

6. Испания: Путеводитель «Пти фюте». – М.: Авангард, 2007. – 240 с.

7. Италия: Путеводитель / Ларионова Ю. Б., Кунявский Л. М., Нехорошкина И. Ю., Прохорова Ю. И. – М.: Вокруг света, 2006. – 496 с.

8. Кармонди О., Костылева Е., Ширяев А. Прага: Путеводитель / Кармонди О., Костылева Е., Ширяев А. – 2004. – 119 с.

9. Коляда Н. А. Страноведение. Германия / Коляда Н. А. – Ростов-н/Д: Феникс, 2002. – 320 с.

10. Краєвська О. Політика Європейського Союзу у сфері туризму // Європейський Союз: політика, економіка, право: Навчальний посібник / За ред. Н.В. Антонюк, М.М. Микієвича. – Львів, 2005. – С. 292-300.

11. Країнознавство. Країни СНД, Європи і Північної Америки: Навчальний посібник для вузів / Дорошко М. С., Кривонос Р. А., Крижанівський В. П., Сербіна Н. Ф. – К.: Ніка-Центр, 2009. – 310 с.

12. Лайдиг М., Цох И. Вена. Путеводитель / Лайдиг М., Цох И. – М.: АСТ, 2004. – 160 с.

13. Леонович О. А. Страноведение Великобритании: Учебное пособие / О. Л. Леонович. – 3-е изд. – М.: Университет, 2005. – 252 с.

14. Мальська М. П., Гамкало М. З., Бордун О. Ю. Туристичне країнознавство. Європа: Навч. посібник / Мальська М. П., Гамкало М. З., Бордун О. Ю. – К.: ТОВ Центр Учбової Літератури, 2009. – 224 с.

15. Підлуцький О. Право до Чорногорії // Дзеркало тижня. – 2008. – №33(712). – 6-12 вересня.

16. Страны и города: Современная иллюстрированная энциклопедия. – М.: РОСМЭН, 2007. – 576 с.

17. Томейлин Б. Германия: быт, традиции, культура / Томейлин Барри; Пер. с англ. Д. Исакжанова. – М.: АСТ: Астрель, 2007. – 159 с.

18. Чекулаева Е. О. Столицы мира / Чекулаева Е. О. – М.: АСТ: Астрель, 2002. – 522 с.

РОЗДІЛ 8