
- •Тема 2 мова як предмет психолінгвістики.
- •1. Мова як предмет психолінгвістики
- •2. Види знань і особливості їх функціонування.
- •2.1. Класифікація видів знань.
- •2.2. Природжені і набуті знання у мовному мовленнєвому механізмі людини.
- •Знання мови
- •3. Ментальний лексикон
- •Речевая деятельность индивида
- •Метаязыковая деятельность лингвиста
- •4. Слово у мовному мовленнєвому механізму людини.
- •5. Текст как объект психолингвистики
- •1. Слово — высказывание — текст
- •2. Включенность текста в неречевую деятельность
- •3. Модель производства текста
- •4. Затекст — текст - подтекст
- •5. Восприятие текста
- •6. Пошаговость восприятия
3. Ментальний лексикон
3.1. Підходи до трактовки лексикону.
3.2. Лексикон як динамічна функціональна система.
3.3. Організація лексикону.
3.4. Ядро лексикону.
3.1. Лексикон – це словник значущих елементів мови, який входить у базовий компонент граматики. Поняття „лексикон” змінювалося на протязі історії існування.
– 50ті-60ті роки – вплив популярних лінгвістичних концепцій;
особливості становлення у дітей.
лексикон – засіб організації досвіду, щоб зробити його можливим для розуміння (когнітивний підхід)
– 70ті роки – аналіз проблеми у всіх підручниках з психолінгвістики;
частина породжуючої трансформаційної моделі мови (граматика Н. Хомського, 1965)
теорія словотвору;
лексикон – один з важливих механізмів когнітивної переробки інформації;
процес, не пам’ять (Ч. Оскуд)
Набір зв’язків між знаками (перцептами) і кодами семантичних ознак.
– 80ті роки – синтаксис – проекція із лексикону „Language resides in the lexicon and… the function of syntax is to provide a place to record lexical regularities” (Evens. “Relational models of the lexicon”).
– 90ті роки – когнітивна психологія;
лексикон – це індивідуальний словниковий запас (Баранов, Добро вольський)
репрезентація слів у довгочасовій пам’яті, тобто склад слів у пам’яті. (Carroll);
частина загальнонаціонального словникового запасу у пам’яті.
(вересень 1998. Перша міжнародна конференція з мент. Лексики. Едмантья, Кадеаде)
3.3. Лексикон людини представляє одну із сторін мовленнєвої діяльності.
РЕЧЕВАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ Сложный речевой механизм |
Процесс Переработка и упорядочение |
с Продукт ЯЗЫК1 – пользования ими в процессах говорения и понимания речи |
Речевая деятельность индивида
ЯЗЫКОВАЯ СИСТЕМА Словарь и грамматика |
Процесс Анализ систематизации и описание языкового материала |
с истема конструктов и Продукт ЯЗЫК2 – правил их комбинирования |
Метаязыковая деятельность лингвиста
РЕЧЬ |
Процесс Производство речи Понимание речи |
Продукт ЯЗЫКОВОЙ МАТЕРИАЛ совокупность всего говоримого и понимаемого |
Лексикон представляє надзвичайно складну систему багатоярусних полей, які пересікаються. За їх допомогою упорядковується і зберігається різна інформація про об’єкти та явища світу, про їх якості, відношення, їх оцінка. Одна лексична одиниця входить у відповідності із своїми ознаками у різні поля.
Таким чином, лексикон є засобом доступу до інформаційного тезауруса, тобто до всіх енциклопедичних і мовних знань, які зберігає людина.
3.3. Концепція лексикону як динамічної функціональної системи, яка може само організовуватися, була розроблена у 70-ті роки. Лексикон практикується як лексичний компонент мовленнєвої організації людини, тобто це не пасивне збереження інформації про мову, а динамічна функціональна система, яка само організується внаслідок постійної взаємодії між процесом переробки та упорядкування мовленнєвого досвіду та його продуктом, оскільки усе нове в мовленнєвому досвіду веде до перебудови системи, а кожний новий етап системи являється основою для порівняння при наступній переробці мовленнєвого досвіду.
Лексикон – це засіб доступу до інформаційної бази, він відображає системність знань людини про світ, який її оточує, про зв’язки і закономірності. Цей доступ реалізується через слово.
Зараз вважається, що ментальний лексикон – це один з важливих механізмів когнітивної переробки інформації, який відповідає за перекодування у двох напрямах: від сприйняття (перцепції) до значень і від інтуїції до програми діяльності (мовної чи іншої).
Лексикон – скоріше процес ніж пам’ять збереження. Набір зв’язків між знаками і кодами семантичних ознак. Семантичні ознаки (Осгуд Ч.) – це медіаційні (посередницькі) компоненти, вони виникають на основі досвіду формуються як узагальнені знання про світ і мають обов’язковий емоціонально-оцінний компонент. Це динамічна система, яка відображається у мовній здібності знання про слова і виконує складні функції, пов’язані із словами і із знаннями.
3.4. В інформаційній базі людини лежить упорядкованість знань про світ. На поверхні лексикону зберігаються початкові і кінцеві елементи ланцюжків, а звернення до глибинних ярусів приводить до актуалізації проміжних ланцюжків.
Концентрична структура асоціативного поля визначає те, що кожна одиниця вступає у багато чисельні зв’язки по кожному з параметрів.
Багатоярусна система об’ємних полей, які багатократно пересікаються представляють голограму.
Ядро лексикону було виявлено на основі асоціативного тезаурусу англійської мови [Kiss, 1972], у якому словниковий запас трактується як система пошуку у мережі зв’язків .
АТ складається з двох частин: 1.8400- прямі і зворотні асоціативні зв’язки; 2.Дані про асоціати.
Загальна кількість статей (вузлів мережі зв’язків 55837. Виявилось, що 75 слів кількістю зв’язків не менше 300 склали центр ядра лексикону.
У центрі виявилися mе, man (кількість зв’язків 1087 та 1071). Ядро лексикону склали односкладові слова , які з’являються в перші роки життя дитини. Вони конкретні, образні, емоціональні. Вони виступають опорними елементами більш абстрактних і широкозначних слів.