2.3 Інші елементи фінансового контролінгу та їх зв’язок з бюджетуванням

Внутрішній аудит - — сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному (тому, що повинен бути). Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю бюджетів підприємства [1, с. 63].

До типових об’єктів фінансового аудиту можна віднести:

1. річну фінансову звітність;

2. фінансове планування (бюджетування);

3. фінансування, вартість капіталу;

4. грошові розрахунки;

5. калькулювання затрат і цін;

6. інвентаризацію.

Результати внутрішнього аудиту мають знайти відображення в аудиторському висновку, де викладаються виявлені недоліки, порушення та зловживання, а також невикористані резерви. Увага акцентується на позитивному досвіді роботи центрів витрат, який можливо використати іншими стратегічними одиницями.

Система раннього попередження і реагування (СРПР) — це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Згідно з найновішими підходами до побудови системи контролінгу на підприємстві у СРПР інтегруються елементи як стратегічного, так і оперативного контролінгу та бюджетування.

СРПР може складатися з таких етапів [1, с. 67]:

1. Визначення сфер спостереження — встановлення об’єктів діагностики (фінансові, виробничі, збутові бюджети та плани)

2. Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.

3. Розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних інтервалів їх зміни. У ході даного етапу розраховуються: зона безпеки, тобто позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості; величина продуктивності праці, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства; рівень фінансових показників, достатній для підтримки стабільної ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання; розрахунок частки ринку, необхідної для забезпечення планового рівня рентабельності, тощо.

4. Формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів. До таких завдань можуть належати прогнозування банкрутства підприємства, SWOT-аналіз, бенчмаркінг та ін.

5. Формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв’язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.

6. Узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозицій і рекомендації щодо розвитку сильних сторін та нейтралізації слабких, що є основою розробки проектів управлінських рішень.

Як ключовий внутрішній індикатор раннього попередження рекомендується використовувати показник Free Cash-flow. Цей показник є результатом руху грошових коштів у рамках операційної та інвестиційної діяльності й оперативно сигналізує про проблеми в сфері збуту, виробництва, управління оборотними активами тощо.

Прогнозування банкрутства. В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладено дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників). Віднесення підприємства до категорії «хворих» чи «здорових» здійснюється у розрізі окремих показників відповідно до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника [1, с. 69].

Найвідомішими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

Найвідомішими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом Е. Альтманом, має також назву «розрахунок Z-показника» і є класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012X₁ + 0,014X₂ + 0,033X₃ + 0,006X₄ + 0,999X₅ .

Це п’ятифакторна модель, де чинниками виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд¹:

X₁ — робочий капітал / валюта балансу;

X₂ — сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X₃ — звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу;

X₄ — ринкова вартість підприємств (ринкова вартість корпоративних прав)² / позичковий капітал;

X₅ — чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.

Провівши аналіз 33 пар промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн дол. США, Альтман дійшов такого висновку щодо інтерпретації значень Z-показника:

Значення «Z»	Імовірність банкрутства
до 1,8	висока
1,8—2,67	не можна однозначно визначити
2,67 і вище	низька

Основні характеристики дискримінантної функції Беєрмана наведено в табл.2.2.

Одержані значення інтегрального показника Беєрман рекомендує інтерпретувати таким чином (горизонт прогнозування один рік)³:

Z > 0,32 — підприємство перебуває під загрозою банкрутства;

0,32 > Z > 0,236 — неможливо чітко ідентифікувати, потребує додаткового якісного аналізу;

Z < 0,236 — підприємству не загрожує банкрутство.

Використання методології багатофакторного дискримінантного аналізу у вітчизняній практиці є досить обмеженим, що зумовлено такими основними чинниками:

Таблиця 2.2 Параметри дискримінантної функції Беєрмана

Показник	Вага
Х1 = Позичковий капітал / валюта балансу	+0,077
Х2 = Чистий прибуток / валюта балансу	+0,813
Х3 = Чистий прибуток / позичковий капітал	+0,124
Х4 = Чистий прибуток / чиста виручка від реалізації	–0,105
Х5 = Cash-flow / позичковий капітал	–0,063
Х6 = Чиста виручка від реалізації / валюта балансу	+0,061
Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації	+0,268
Х8 = Сума амортизації / Вартість основних засобів на кінець періоду	+0,217
Х9 = Введені основні засоби / Сума амортизації	+0,012
Х10 = Заборгованість за банківськими позичками / Позичковий капітал	+0,165

1. по-перше, неможливістю розробки власних, галузевих дискримінантних функцій через відсутність фахівців достатньої кваліфікації;

2. по-друге, відсутністю достатніх коштів для закупівлі та адаптації західних методик до вітчизняних умов господарювання;

3. по-третє, недостатнім рівнем об’єктивності показників, які відображаються підприємствами у фінансовій звітності (проблематика подвійної бухгалтерії).

Аналіз точки беззбитковості та операційний леверидж. Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (за стабільних умовно постійних витрат), за якого підприємство може, з одного боку, забезпечити беззбиткову операційну діяльність у плановому пе­ріоді, з іншого — створити умови для самофінансування підприємства [1, с. 71].

Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає валовим затратам на її виробництво та реалізацію. Точку беззбитковості називають також точкою «порогового» прибутку чи точкою рівноваги.

Складовим елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок суми покриття (маржинального прибутку).

Маржинальний прибуток — це показник, який характеризує частину виручки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування прибутку від реалізації.

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують велику кількість методів. Поряд з окремими загальнометодологiчними та загальноекономічними методами використовуються специфічні. До перших методів належать такi, як спостереження, порiвняння, групування, аналiз, трендовий аналіз, синтез, систематизацiя, прогнозування. До інших специфiчних методiв контролiнгу належать:

1. бенчмаркінг;

2. вартісний аналіз;

3. портфельний аналіз;

4. SWОТ-аналіз (аналіз сильних і слабких місць);

5. АВС-аналіз;

6. XYZ-аналіз;

7. методи фінансового прогнозування (експертні, екстраполяції тощо).