3. Ефект фінансового левериджу.

Підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкового капіталу, якщо рентабельність активів перевищує проценти за кредит, називається ефектом фінансового лівериджу (ЕФЛ), або ефектом фінансового важеля. Він характеризує ефект фінансування діяльності та підвищення рентабельності власного капіталу за рахунок збільшення частки позичкового капіталу.

Застосуємо ЕФЛ до вирішення завдання оптимізації структури фінансових ресурсів як показник, що відображає рівень додаткової генерації прибутку (або збитків) на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.

Принциповий алгоритм розрахунку ефекту фінансового левериджу наводиться Бланком І. А. за наступною формулою:

ЕФЛ=(1- С _НП) Ч ( КВР_А - ПC ) Ч ЗК / СК, (8.6)

де ЕФЛ – додаткова чиста рентабельність власного капіталу за рахунок використання кредитних ресурсів, %;

С_НП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

КВР_А – валова рентабельність активів, %;

ПС – середньозважена ставка відсотків за кредит, %;

ЗК – середня сума капіталу, тис.грн.;

СК – середня сума власного капіталу підприємства, тис.грн.

Питання для самопідготовки:

1. В чому полягають правила фінансування?

2. В чому полягає ЕФЛ

3. Які основні фінансові питання, що містяться у фінансових звітах бізнес-плану, вирішуються на стадії бізнес-планування.

4. Охарактеризуйте спільні риси і відмінності у побудові Балансового звіту, Плану прибутів та Звіту про грошові потоки бізнес-плану у національній та міжнародній практиці.

5. Зміст та мета розрахунку крапки беззбитковості інвестиційного проекту.

Тема 9 бюджетний контроль і система стимулювання

1. Сутність та завдання бюджетного контролю на підприємстві

2. Система показників оцінки виконання бюджетів на підприємстві

3. Система стимулювання при бюджетуванні

Мета: Ознайомитися зі складовими організації ефективного процесу бюджетування, зокрема методами контролю та фінансового контролінгу

Література:

1. Савчук В. П. Финансовое планирование и разработка бюджета предприятия / В. П. Савчук // ww.cfin.ru/management/budgeting/index.shtml.

2. Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, або Як ефективно управлять фінансами. – Х.: Фактор, 2008. – 336 с.

3. Пушкарев Е. Типы бюджетных моделей и их применимость в современных условиях. www.cfin.ru.

1. Сутність та завдання бюджетного контролю на підприємстві

Бюджетний контроль — це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства. Бюджетний контроль є дійовим інструментом стимулювання підвищення фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних підрозділів, так і підприємства в цілому [2, с. 55].

Для здійснення контролю за виконанням бюджетів, як правило, використовують дворівневу систему контролю. Нижній рівень — це контроль за виконанням часткових (функціональних) бюджетів структурних підрозділів підприємства, безпосередньо здійснюваний економічними службами цих підрозділів; при цьому контролюються як окремі показники зведеного бюджету, так і його складових, тобто функціональних бюджетів. Верхній рівень — контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів, центрів відповідальності та зведених бюджетів по підприємству в цілому, здійснюваний безпосередньо службами контролінгу. До основних елементів системи контролю належать:

1. об’єкти контролю — бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;

2. предмети контролю — окремі показники витрат і доходів, надходжень і видатків (дотримання бюджету ліквідності, оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо);

3. суб’єкти контролю — служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів та підрозділи чи окремі працівники, що відповідальні за виконання бюджетів;

4. інструменти контролю бюджетів — методи, процедури, які використовуються в процесі бюджетного контролю (аналіз відхилень, SWОТ-аналіз тощо).

Діяльність контролера в галузі бюджетного контролю передбачає такі заходи:

1. ідентифікація фактичних даних;

2. розрахунок відхилень;

3. визначення причин і факторів відхилень;

4. розробка (підбір) каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності в цілому;

5. оцінка запропонованих заходів;

6. ініціювання рішень щодо коригування планів;

7. контроль виконання скоригованих планів.

Належний бюджетний контроль можливий лише за умови обліку всіх операцій, пов’язаних з грошовими надходженнями і виплатами, доходами та витратами, причому класифікація і способи визначення окремих показників повинні бути стандартизованими як під час планування, так і під час обліку. Ідентифікація фактичних показників і визначення відхилень здійснюється на основі даних управлінського обліку, який є своєрідним продовженням і деталізацією фінансового обліку.