1.Визначте етапи розвитку економічної науки

Сучасні економічні знання відображають тривалий історичний шлях розвитку економічної науки.

І етап охоплює економічні ідеї мислителів стародавнього світу та середньовіччя. Якісними особливостями економічної думки стародавнього світу була її невіддільність від тогочасних політико-правових та релігійних уявлень, ідеалізація рабовласницької держави та захист переважно натурального господарства, морально-етичне засудження великої торгівлі та лихварства як чинників дестабілізації існуючого суспільного устрою.

Економічна думка античного світу знайшла відображення у законодавчих документах, літературних творах та наукових працях видатних філософів, істориків, політичних діячів Стародавнього Риму та Стародавньої Греції. Історичні пам'ятки цих країн засвідчують перші спроби аналізу проблем поділу праці , обміну, грошей, властивостей товару, а також проектів ідеального господарського устрою (праці Ксенофонта, Платона, Аристотеля), проблем земельної власності , організації та ведення великого рабовласницького господарства, взаємовідносин рабів та рабовласників тощо (праці Катона Старшого, Варрона, Колумелли та ін.).

Економічна думка середньовіччя мала натурально-господарську орієнтацію, яскраво виражений теологічний (богословський) характер, відзначалась догматизмом та схоластикою (твори Августина Блаженного, Фоми Аквінського та ін.).

Необхідно зазначити, що в епоху стародавнього світу і середньовіччя економічна думка ще не виокремилась у самостійну галузь людського знання. Водночас історичні пам'ятки цього періоду містять зародки економічних знань та ідей, які набули розвитку у наступні періоди еволюції економічної думки.

ІІ етап. Першоджерелом політичної економії стала перша у світі школа політичної економії – меркантилізм (XV-XVII ст.) як провідна доктрина епохи первісного нагромадження капіталу та бурхливого розвитку міжнародної торгівлі. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних), основне ж завдання держави вбачали у позитивному торговому балансі. Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.

ІІІ етап. Період промислового перевороту. Класична політична економія. Представники: В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ф. Кене та ін.

Промисловий переворот і зростання обсягів виробництва призвели до того, що джерело багатства почали шукати в виробництві. Класики започаткували теорію трудової вартості, згідно з якою людська діяльність є єдиним джерелом вартості, аналіз капіталу та процесу відтворення. Товари обмінюють між собою по вартості, яка визначається витратами праці на виробництві. Ринок представники напряму розглядали як саморегульовану систему, що найбільш ефективно «невидимою рукою» розподіляє ресурси. Ринкова економіка потребує якнайбільшої економічної свободи, а зацікавленість у прибутку в умовах конкуренції забезпечує найкращий результат для всіх. Держава не повинна втручатися у господарську діяльність, але має захистити конкуренцію від самих підприємців, не допускаючи її обмеження, а також створювати загальні умови виробництва й розвивати освіту, будувати дороги, мости, забезпечувати зв'язок.

IV етап – ХІХ ст. Швидкий промисловий розвиток: ХІХ ст було позначене швидкою індустріалізацією і посиленою експлуатацією найманих робітників. Виробниче нагромадження капіталу. Революційний марксизм: вся власність повинна привласнюватися тими, хто виробляє товари, тобто робітниками; споживання капіталістів – непродуктивне; джерело експлуатації і зростання зубожіння трудящих – приватна власність, тому її треба знищити.

V етап – к.ХІХ-поч.ХХ ст. Завдяки високим темпам розвитку науки і продуктивності праці у II половині XIX - на початку XX ст. (до 1929 р.) суспільний прогрес відбувався досить швидко. Період монополістичного капіталізму. Теорія граничної корисності: вартість визначається в результаті торгу; покупець орієнтується на корисність, рідкісність та замінність товару; продавець орієнтується на свої виробничі витрати та бажану основу прибутку; в основі ціни – суб’єктивна оцінка на основі граничної корисності.

V етап – 30-ті рр.. ХХ ст. – кейнсіанство. У 30-ті роки XX ст. значно загострились кризові явища в економіці західних країн. Виникла потреба у теорії, яка могла б пояснити безробіття, тривале падіння виробництва, наявність невикористаних виробничих потужностей при відносній вузькості народного споживання тощо, і показала можливі шляхи виходу з кризового становища без знищення ринкових основ господарювання. У 1936 р. була опублікована монографія англійського економіста Джона Кейнса (1883-1946) «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей», у якій викладено основи його теорії та програму державного регулювання економіки. Кейнсіанство обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики.