Лекція – 2

Тема 2. Податок на додану вартість (пдв) (6 год.)

Лекція 1

1. Суть та призначення ПДВ.

2. Платники ПДВ та порядок їх реєстрації.

3. Об’єкт оподаткування і податкова база.

4. Пільги при справлянні ПДВ.

Лекція 2

5. Первинний облік податку та податкова документація з ПДВ.

6. Особливості нарахування ПДВ за окремими операціями.

7. Відповідальність платників ПДВ.

Література: Довгалюк в. І., Ярмоленко ю. Ю. Податкова система, к. –2007. – 360с.

1. ПДВ відноситься до непрямих податків, які існують у формі специфічних та універсальних акцизів.

Специфічні акцизи застосовуються до окремих груп товарів – лікеро-горілчаних, тютюнових, паливно-мастильних та ін. Універсальні акцизи нараховується на всі товари, які є об’єктом купівлі-продажу.

Універсальний акциз має три види: податок з продажу, який справляються на одному етапі руху товару, або продукції (платники податку - оптові, роздрібні продавці або товаровиробники обробної продукції), податок з обороту, який справляється всіма учасниками руху товару від виробника до роздрібного продавця та податок на додану вартість.

ПДВ – це різновид непрямого оподаткування, що є обов’язковим платежем загальнодержавного значення з універсальними ставками і однаковими податковими зобов’язаннями платників податків перед державою.

Як і інші непрямі податки, він входить до ціни товарів (робіт, послуг) і сплачується покупцем продавцю у складі вартості придбаного товару.

Перерахування ПДВ до бюджету здійснює продавець з суми податкових зобов’язань зменшених на суму податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальником. Іншими словами ПДВ сплачується з доданої вартості.

Додана вартість – це частина валового обороту з реалізації товарів, яка безпосередньо добавляється кожним учасником руху товару до початкової ціни.

Існує два методи визначення доданої вартості:

- метод додавання складових (зарплати, відрахувань на соціальні виплати, що входять у собівартість продукції, амортизації, деяких накладних витрат і прибутку);

- сальдовий метод (з виручки від реалізації вираховуються матеріальні затрати та прирівняні до них видатки).

ДВ = ВОП (ЗП + СН) + А + П = Д – (В – ВОП), (1)

де: ДВ – додана вартість;

ВОП – витрати на оплату праці;

ЗП – витрати на виплату зарплати;

СН – соціальні нарахування

А – амортизація;

П – прибуток;

Д – дохід від реалізації;

В – витрати підприємства (включаючи витрати на придбання основних фондів).

Існує чотири способи визначення ПДВ:

- прямий адитивний (додавальний), якщо до всіх складових застосовується одна ставка: ставка х (ВОП + П);

- непрямий адитивний, якщо до різних складових застосовуються різні ставки: ставка х П + ставка х ВОП;

- прямий віднімальний: ставка х [Д – (В – ВОП)];

- непрямий віднімальний: ставка х Д – ставка х (В – ВОП).

В Україні, як і в більшості країн світу сума сплати ПДВ до бюджету визначається методом непрямого вирахування (віднімання).

Ставка ПДВ в Україні до 31.12.2013 року становить 20 % до оборотів, які не включають ПДВ, а з 01.01.2014 року – 17 %.

Для визначення ПДВ з оборотів, які містять суму податку, необхідно суму виручки помножити на 20 / 120, або поділити на 6; з 2014 р. – 17/117.

В Україні, як і в інших країнах, що використовують ПДВ, в звичайних та податкових накладних величина ПДВ повинна бути зазначена окремою лінійкою.