Проект Центру політико-правових реформ

Методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів (правила законопроектування)

1. Загальні положення

1. Згідно зі статтею 93 Конституції України право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України.

2. Законопроектна діяльність здійснюється кожним суб'єктом законодавчої ініціативи окремо і на свій розсуд, що значною мірою ускладнює законодавчий процес в Україні в цілому та негативно впливає на якість підготовки законопроектів.

3. Відсутність єдиних підходів, засад, вимог, критеріїв, правил написання текстів законопроектів призводить до різночитання, розбіжності в тлумаченні законів, а отже й до різного їх застосування.

4. Метою цих методичних рекомендацій є встановлення єдиних вимог до законопроектної техніки та рекомендацій щодо процедури їх розробки та розгляду відповідними суб’єктами.

5. Основними завданнями методичних рекомендацій є усунення:

1) прогалин у правовому регулюванні;

2) суперечливості і непослідовності правового регулювання (колізій між нормами одного акта; протиріч між нормами правових актів, що мають різну юридичну силу);

3) невідповідності правового регулювання реальним відносинам;

4) узагальненості правового регулювання, абстрактності (декларативності) багатьох законів;

5) надмірної ускладненості законодавства;

6) помилок при виробленні загального підходу держави до визначення меж та засобів правового регулювання;

7) недоліків юридичної техніки законів.

6. Завданнями методичних рекомендацій також є:

1) сприяння громадянам у реалізації їхніх прав та законних інтересів;

2) сприяння суб'єктам законодавчої ініціативи у їх законопроектній роботі;

3) вироблення загальних підходів до розробки законопроектів;

4) вироблення загальних вимог до законопроектної техніки;

5) забезпечення регламентації тих сторін економічної, політичної і соціальної сфер життя країни, які, відповідно до Конституції України, визначаються і встановлюються виключно законами;

6) удосконалення наявних процедур законотворчої діяльності, уніфікація процедури підготовки та написання проектів законів;

7) підвищення рівня правової культури осіб, які беруть участь у процесі законотворчої діяльності;

8) створення умов для ефективного громадського контролю за законодавчою діяльністю;

9) відображення засобів оцінки ефективності структурної, процедурної та фахової підтримки процесу законотворчої діяльності в Україні.

7. При розробці законопроекту необхідно виходити з наступного:

1) принципу верховенства права, положень Конституції України, законів України, а також міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) принципів відповідної галузі права;

3) рекомендацій юридичної науки про найбільш ефективний варіант правового регулювання відповідного виду суспільних відносин;

4) способів правового регулювання, що можуть забезпечити ефективні дії проектованої норми;

5) мети закону, який готується, або мети закону, зміни до якого готуються.

8. Текст закону повинен сприяти найбільш повному його розумінню тим колом осіб, яким він адресований.

9. Методичні рекомендації структуровані за такими стадіями законотворчого процесу:

1) законодавча пропозиція і підготовка концепції законопроекту;

2) підготовка законопроекту;

3) експертиза та обговорення законопроекту;

4) законодавча ініціатива;

5) розгляд законопроекту у Верховній Раді України.

10. Методичні рекомендації звернені до осіб, які відповідальні за організацію процесу законопроектування або виконують завдання на окремих стадіях законотворчої діяльності.

11. Методичні рекомендації не поширюються на техніку і процедуру підготовки законопроектів про внесення змін до Конституції України.