10. Принципи побудови фінансової системи.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що маоть особливості в створенні і використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, фінансово – економічно розвинених господарств, домогосподарств, для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства окремих верств населення і домогосподарств окремих громадян.

Фінансова система за внутрішньою побудовою побудована на таких принципах:

• Принцип розподілу фінансів на централізовані і децентралізовані фонди;

• Принцип самостійності. Це означає що кожен має свій напрям використання;

• Принцип єдності – ґрунтується на єдиній політичній і економічній системі суспільства на погоджених засадах фінансової політики, заходи якої реалізуються через фінансову систему.

• Принцип функціонального призначення – кожен з елементів має своє функціональне призначення;

• Принцип адміністративно- територіального розподілу фінансів.

11.Характеристика сфер і ланок фінансової системи.

Фінансова система України включає такі сфери фінансових від­носин:

• фінанси суб'єктів господарювання (підприємств);

• державні фінанси;

• міжнародні фінанси;

• фінансовий ринок;

• страхування.

1) Сфера суб'єктів господарювання, оскільки вони мають за­гальні принципи і методи здійснення фінансової діяльності, не по­діляється на окремі ланки. Існують лише особливості, пов'язані з формою власності: фінанси комерційних підприємств і організацій; фінанси некомерційних установ і організацій. Однак специфіка ді­яльності цих підприємств і організацій не настільки суттєва, щоб на її підставі виділяти окремі ланки. Фінанси суб'єктів господарювання обслуговують створення ва­лового внутрішнього продукту держави і відіграють важливу роль не тільки у фінансовій системі, а й у забезпеченні ефективного еко­номічного розвитку та соціального розвитку країни. За рахунок фінансів суб'єктів господарювання формується значна частина фінансових ресурсів, які використовуються державою для центра­лізованого фінансування різноманітних суспільних потреб. Крім того, фінанси суб'єктів господарювання сприяють раціоналізації коштів у країні; створюють фінансовий базис для забезпечення без­перервності виробничого процесу; сприяють розвитку фінансово­го потенціалу на різних стадіях життєвого циклу; за їх допомогою розв'язуються соціальні завдання розвитку суспільства; 2) Сфера державних фінансів поділяється на такі ланки: держав­ний і місцеві бюджети, державні цільові фонди, державний кредит, фінанси державного сектора. Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки дер­жавному бюджету. Він є найважливішим засобом, через який дер­жава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяль­ність і забезпечується виконання її заходів. Бюджет — це план формування та використання фінансових ре­сурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органа­ми державної влади. Виникнення бюджетних відносин можливе тільки в межах дер­жави. їх функціонування об'єктивно визначено тим, що для вико­нання державою своїх функцій необхідна відповідна матеріальна база. На державний бюджет покладено виконання таких функцій: розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту; стабілі­зацію процесу суспільного відтворення; здійснення державної со­ціальної політики. Бюджет є одним із основних засобів прямого впливу на стан економіки. Від розмірів бюджету залежать характер податкової по­літики, структура державних видатків, темпи економічного розви­тку, зайнятість населення та цінові зміни. Бюджет об'єднує та забез­печує взаємодію основних фінансових категорій, таких як: податки, державний кредит, державні видатки. Другою за значенням ланкою фінансової системи є місцеві бю­джети. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків, зборів, неоподаткованих доходів, надходжень із бюджетів вищого рівня. Ефективне використання місцевих податків і зборів є важливим засобом зміцнення всієї фінансової системи держави. Державні цільові фонди — це сукупність фондів грошових ко­штів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першо­рядне значення для країни. До державних цільових фондів нале­жать: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безро­біття; Валютний фонд; Державний фонд охорони навколишнього середовища та інші. Державний кредит — це сукупність економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами, при яких держава виступає переважно в якості позичальника, а також кредитора і га­ранта. Державний кредит здійснюється з метою мобілізації додаткових грошових ресурсів. Фінанси суб'єктів державного сектора — це економічні від­носини, що виникають у процесі формування і використання фон­дів фінансових ресурсів з метою отримання і розподілу доходів. 3) Сфера міжнародних фінансів включає дві ланки: фінанси міжнародних організацій; фінанси міжнародних фінансових інсти­туцій. міжнародні фінанси — це фонди фінансових ре­сурсів, які утворилися на основі розвитку міжнародних економіч­них відносин і використовуються для забезпечення безперервності суспільного відтворення на світовому рівні та задоволення спіль­них потреб, які мають міжнародне значення. А) Фінансова діяльність міжнародних організацій пов'язана з фор­муванням та використанням їх бюджетних та цільових коштів. До провідних міжнародних організацій відносяться Організація Об'єднаних Націй та Європейський Союз. Бюджет Організації Об'єднаних Націй формується за рахунок внесків країн, що входять до її складу. Видатки бюджету Організації Об'єднаних Націй плануються в розрізі окремих підрозділів та організацій. Крім того, виділяються кошти на окремі програми та адміністративні і накладні витрати. Фінансування з бюджету Організації Об'єднаних Націй окремих країн здійснюється не у вигляді прямого виділення коштів, а через реалізацію на їх територію відповідних програм. Бюджет Європейського Союзу формується за рахунок надхо­джень від країн Союзу. Специфікою цього бюджету є наявність власних доходів. Бюджет Європейського Союзу розробляється Єв­ропейською комісією і затверджується Європейським парламен­том. Видатки бюджету плануються на фінансування сільського гос­подарства, наукових досліджень, освіти, структурних перетворень в економіці країн Союзу, зовнішньої діяльності та надання технічної і гуманітарної допомоги. Б) Міжнародні фінансові інституції поділяються на всесвітні і ре­гіональні. До всесвітніх фінансових інституцій належать Міжна­родний валютний фонд, група світового банку та банк міжнарод­них розрахунків. Регіональні фінансові інституції створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжамериканський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Азіатський банк розвитку та ін. Діяльність цих організацій сприяє стабільності національних та світової валютних систем, надійності міжнародних економічних відносин та забезпечує сталий економічний розвиток. 4) Сфера фінансового ринку охоплює ланки, які за формою фі­нансових ресурсів поділяються на ринок грошей, ринок кредитних ресурсів, ринок цінних паперів, ринок дорогоцінних металів і каме­нів, страховий ринок, валютний ринок.

а)Грошовий ринок обслуговує короткострокові депозитно-позикові операції терміном до одного року, рух обігових коштів підприємств та організацій, короткострокових боргових зобов'язань банків, установ, громадських організацій, держави, населення та сферу, де їх можна купити. Придбання грошей здійснюється тільки у тимча­сове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, а їх ціною — проценти за кредит.

б)Кредитний ринок формує попит і пропонування на середньо-строковий та довгостроковий позичковий капітал. Крім того, він за­безпечує нагромадження, рух, розподіл і перерозподіл позичкового капіталу між сферами економіки.

в)Ринок цінних паперів належить до сфери ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери. Інструментами ринку цінних па­перів є акції, облігації, векселі, сертифікати та комерційні папери.

г)Ринок дорогоцінних металів і каменів включає світові центри, де відбувається їх регулярна купівля і продаж. Вони представлені об'єд­наннями банків, спеціалізованих фірм по їх торгівлі і виготовленню.

д)Страховий ринок — це сфера, де об'єктом купівлі і продажу є страхова послуга. Основними сегментами цього ринку є страхуван­ня життя, майна, відповідальності і ризиків.

е)Валютний ринок є сферою, де здійснюється купівля та продаж іноземної валюти на основі попиту і пропонування. Крім того, на валютному ринку здійснюються операції зовнішньої торгівлі, на­дання фінансових послуг, здійснення інвестицій та інших видів ді­яльності, які потребують обміну і використання іноземних валют.

Отже, фінансовий ринок — це узагальнена назва ринків, де прояв­ляється попит і пропонування на різні фінансові активи та послуги.

Фінансовий ринок є системою самостійних окремих ринків, у кожному із яких виокремлюються ринки конкретних видів фінан­сових активів.

5) До сфери страхування входить соціальне страхування, май­нове страхування, особисте страхування, страхування фінансових ризиків, страхування відповідальності.

5.1. Соціальне страхування — включає комплекс законодавчо закрі­плених соціальних норм, який надається відповідними державними позабюджетними фондами застрахованим особам у разі їх виходу на пенсію, тимчасової непрацездатності, безробіття, професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві.

5.2. Майнове страхування. Його об'єктом є майно юридичних і фі­зичних осіб: будівлі, домашнє майно, транспортні засоби.

5.3. Особисте страхування — об'єктами виступають життя та здоров'я громадян. Видами особистого страхування виступають життя, здоров'я, страхування дітей, весільне страхування та ін.

5.4. Страхування фінансових ризиків: об'єктом цього страхування є недоотриманий прибуток чи збитки, що мали місце у процесі здій­снення господарських, або фінансових операцій, яким притаман­ний ризик.

5.5. Страхування відповідальності: об'єктом є зобов'язання застра­хованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим видом є страхування громадської відпо­відальності, відповідальність водіїв автотранспортних засобів.