
- •1.Державний лад скіфії:
- •2.Суспільний лад скіфії:
- •3.Основні риси права скіфської держави:
- •4.Причини грецької колонізації Північного Причорномор’я.
- •5.Державний лад античних міст.
- •6.Суспільний лад античних міст - держав Північного Причорномор’я.
- •7.Основні риси права античних міст - держав Північного Причорномор’я.
- •8.Державний лад Боспорського царства.
- •9.Суспільний лад Боспорського царства
- •10. Зародження класового ладу і формування державності у східних слов’ян.
- •11.Особливості розвитку східнослов’янського суспільства в vі-vіі ст.
- •12. Утворення союзів племен у східних слов’ян
- •13.Теорії походження слов’ян
- •14.Теорії виникнення Київської Русі.
- •15. .Періодизація становлення та розвитку Київської Русі
- •16) Суспільний лад Київської Русі в другій половині іх – на поч. Хіі ст.
- •17) Характеристика класу феодалів в Київській Русі.
- •18) Характеристика селянства в Київській Русі.
- •19) Форми економічної залежності феодально-залежного населення в Київській Русі (податки, повинності).
- •20) Державний лад Київської Русі.
- •32. Кре́вська у́нія 1385 року та її насл. Для України
- •33.Люблінська Унія,її Наслідки Для України
- •48.Перший період національно - визвольної війни 1648-1654 р.Р. Та його наслідки для України.
- •49.Встановлення зв’язків з Російською державою в ході національно - визвольної війни 1648-1654 р.Р.
- •50.Формування української національної держави у 1648-1654 р.Р.
- •51.Основні риси права української національної держави.
- •52.Переяславський договір 1654 р. Та його значення для України.
- •54. Правове оформлення переходу України під протекторат російського царя.
- •55. Правовий статус України і українського народу за договором 1654р.
- •57. Суспільний устрій України в другій половині хvіі ст.
17) Характеристика класу феодалів в Київській Русі.
Феодали. Виникнення і розвиток феодалізму виявляються насамперед у формуванні та зростанні феодального землеволодіння. Феодальна земельна власність є економічною основою панування класу феодалів, про що свідчать писемні джерела початку ЇХ ст. та археологічні пам'ятки. Феодальні відносини розвивалися у Київській Русі нерівномірно. Були центри, де цей процес відбувався швидше (наприклад, Київська, Галицька, Чернігівська землі), але були й такі, де він тільки розпочинався (землі в'ятичів, дреговичів
У IX ст. формується панівний клас феодалів, у який входили київські князі, місцеві князі, бояри. Формування великокнязівського домену і доменів окремих князів посилилося у X ст. Князівський домен являв собою маєток, що належав не державі, а самому князю як феодалу.
Феодальні землеволодіння збільшувалися за рахунок як князівських пожертвувань, так і захоплення вільних земель і земель общинників.
Із введенням християнства на Русі великим феодалом стала церква. Відбувався процес формування духовенства, верхівку якого становили митрополит, єпископи та ігумени монастирів. Духовенство ділилося на чорне (монашеське) й біле (мирське).
Наприкінці XI ст. виникло церковне землеволодіння.
Адміністративним і господарським центром феодальних володінь був феодальний двір. Великий князь жив у головному місті Русі — Києві, де розміщувалися органи верховної державної влади. Великокнязівські двори, в яких правили князівські тіуни і проживали адміністративний персонал, дружина, челядь, яка обслуговувала господарство і двір, існували також у Бєлгороді, Вишгороді, Берестові та інших поселеннях.
У Київській Русі феодальне землеволодіння охоронялося законодавством. Руська Правда передбачала накладення великих штрафів (12 гривень) за порушення межі феодальної оранки (срібна гривня у Давній Русі була платіжною одиницею вагою від 95 до 197 г срібла).
За феодалами закріплювалися особливі привілеї, зафіксовані у правових пам'ятках, передусім у Руській Правді. Так, за вбивство княжих мужів стягувався штраф у розмірі 80 гривень, що вдвічі перевищувало штраф за вбивство простої вільної людини (статті 19, 22 К.П.; статті 1, З II.IL).
Честь і гідність членів сімей феодалів захищалися церковним статутом великого князя Ярослава.
Розвиток феодалізму призвів до того, що тільки феодали — князі, бояри і церква — володіли правом власності на землю. Феодали не платили данини. Вони, очевидно, мали й інші привілеї, які не були зафіксовані у правових пам'ятках, але існували у реальному житті. Все це вирізняло феодалів серед решти населення.
18) Характеристика селянства в Київській Русі.
Вільні селяни-общинники зазнавали державного гноблення, сплачуючи данину, що була основною формою експлуатації. Спочатку данина сплачувалася з «диму» (дому).
Коли феодальний спосіб виробництва став панівним, а феодальна власність на землю — основою експлуатації безпосередніх виробників матеріальних благ, термін «люди» набув значення феодально залежного селянства. Воно експлуатувалося державою шляхом збирання данини, розмір якої тепер став залежати від кількості і якості землі, що перебувала у селян, або окремими феодалами через примус селян до панщини чи збирання оброку. В пізніших актах слово «люди», як правило, супроводжувалося вказівкою на їхню залежність від тих чи інших феодалів («люди» великого князя, монастирські, боярські тощо).
Феодали здійснювали постійний тиск на селянську общину. Вони захоплювали общинні землі, що зумовлювало зменшення частки вільних сільських общинників. Стійкість общини підривалася і з боку великокнязівської влади, яка накладала на неї високі податки, побори, різного роду повинності. Князі також передавали право збирання данини і судових штрафів разом із правом суду своїм васалам, що втягувало общину у сферу окремих феодалів, які робили членів общини залежними від них.
Перетворенню вільних общинників у феодально залежних сприяло і розорення селян унаслідок стихій, неврожаю та ін. Посилення позаекономічного примусу також штовхало селян під покровительство наймогутніших феодалів, які тут лее примушували працювати на себе. Таким чином, установлення феодальної залежності було тривалим процесом, у якому виділяються етапи й різні стадії залежності.