§2. Психологія судді

Головну роль у здійсненні функцій правосуддя відіграє особистість судді, його професійна майстерність, моральні якості. Як організатор судового процесу суддя повинен володіти цілеспрямованістю, органі­заторськими здібностями, наполегливістю, високим рівнем самоорга- нізованості, критичним ставленням до результатів попереднього роз­слідування, умінням управляти своєю і чужою емоційною сферою. До­свідченому судді притаманна висока відповідальність за свою діяльність, за прийняті рішення. Оскільки суддя постійно перебуває в центрі уваги всіх учасників судового процесу, то його мова, репліки, зауваження, запитання і навіть міміка, жести, поза піддаються контро­лю й оцінці присутніх у залі. Щодо цього першокласний суддя відзна­чається витримкою і неупередженістю, ввічливістю, умінням слухати людину.

Розкриваючи психологію судді, слід зазначити, що однією з го­ловних характеристик особистості судді є його професійна спрямо­ваність. Під професійною спрямованістю розуміється сукупність моральних, інтелектуальних, характерологічних і психофізіологічних якостей особистості. Професійна спрямованість судді містить у собі такі елементи:

1) усвідомлення свого професійного обов'язку. Почуття обов'язку передбачає турботу про професійну честь, про постійне удоско­налення своєї професійної майстерності, прагненням виховува­ти своєю діяльністю шанобливе ставлення до закону, правосуд­дя. Професійний обов'язок судді поєднується з високими етич­ними вимогами, серед яких важливе місце займає суддівська совість. У чому суть цього поняття? Як поняття моральної сві­домості совість виражає здатність особистості здійснювати са­моконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обо­в'язки.

Ось як визначив роль і значення суддівської совісті Ю. Грошевой: "Саме суддівська совість служить внутрішнім стимулом до дотриман­ня вимог закону, до формування такого змісту переконання, що від­повідає зібраним у справі доказам. Совість судді протистоїть таким негативним якостям .як упередженість, грубість і т. д. Якщо суддя усвідомить, що він упереджено оцінив той або інший доказ, що під його головуванням у кримінальній справі не досліджені всі можливі судові версії, він відчуває докори сумління, осуджує себе. Інакше ка­жучи, совість судді, усвідомлення ним професійного обов'язку обумо­влює й усвідомлення особливої відповідальності за повноту, об'єкти­вність і різнобічність дослідження кримінальної справи, за законність і обґрунтованість судового вироку"¹⁶⁸. Із сказаного випливає, що суд­дівська совість змушує суддю, по-перше, співвідносити свої рішення з нормами права і моралі, а по-друге, у своїй діяльності керуватися власними переконаннями і протистояти різноманітним зовнішнім впливам;

2. рівень професійної правосвідомості. Особливість прояву право - свідомості в судді полягає в тому, що власні висновки в справі він співвідносить зі своєю правосвідомістю. У кожному конк­ретному випадку суддя визначає, чи відповідає його особиста правова оцінка фактів і подій кримінальної справи і рішення, яке ухвалюється, вимогам закону;

3. творчий підхід до здійснення суддівських функцій. Незважаючи на те, що професійна діяльність судді чітко регламентована за­коном, у роботі досвідчених суддів завжди присутній елемент творчості, оригінальності, неповторності;

4. нетерпимість до порушення вимог законності. Цей елемент про­фесійної спрямованості судді означає, що у своїй роботі він пра­гне сформувати такий зміст знань про обставини розглядуваної справи, який вірогідний й отриманий відповідно до вимог за­кону. Крім того, нетерпимість до порушення вимог законності свідчить про суворе виконання всіх процесуальних норм, про відсутність формалізму і поверховості щодо вивчення кримі­нальної справи, її розгляду і щодо ухвалення рішення в справі.

Украй важливими якостями судді є чесність, справедливість, принциповість, неупередженість стосовно справи і людей. Саме ці якості судді сприяють повноті, об'єктивності і різнобічності вивчен­ня обставин кримінальної справи, прийняттю законного рішення і винесенню обґрунтованого вироку. Неприпустимо виникнення в суд­ді такого психологічного феномена, як упереджене ставлення до під­судного або потерпілого. Знову звернемося до Ю. Грошевого: "Упе­редженість ставлення судді до особистості підсудного, його показань, до сукупності дивних у справі доказів тягне за собою однобокість їх­ньої оцінки. Упередженість судді припускає включення в орбіту ува­ги тільки тих фактів, що тією чи іншою мірою відповідають заздале­гідь сформованій думці. Упередженість спричиняє судові помилки не тільки в дослідженні фактичних обставин справи, а й у правовій ква­ліфікації скоєного, в обранні міри покарання"¹⁶⁹.

Уміння керувати своїми почуттями, виявляти витримку, самовла­дання — ці якості також необхідні судді. Відомо, що судова діяль­ність завжди пов'язана з емоціями, причому частіше всього — нега­тивними, бо злочин і сам злочинець викликають у людини почуття обурення, презирства. Проте суддя, внутрішньо переживаючи факти і події, не повинен при їхньому сприйнятті виявляти свої емоції зов­ні. Його неупереджена поведінка може сприяти встановленню об'єк­тивної істини щодо кримінальної справи. Крім того, подібна поведі­нка судді забезпечує виховний вплив судового розгляду.

Специфічність діяльності судді вимагає від нього вияву таких во­льових якостей, як рішучість, упевненість, самостійність, сміливість. Складно перебороти сумніви і коливання, здійснити конструктивну діяльність і прийняти рішення, якщо суддя не має вольових якостей. Слід мати на увазі і такі фактори в діяльності судді, як дефіцит часу, робота в умовах інформаційних "перешкод". Усе це ще раз підкрес­лює значущість формування і розвитку в судді зазначених вольових якостей.

Розгляд кримінальної справи вимагає від судді і певних психофі­зіологічних якостей. Це — висока працездатність, швидкість орієнту­вання в ситуації, емоційна стабільність, розвинені властивості уваги (стійкість, розподіл і переключення уваги) та ін.

Суддя є головним організатором спілкування в ході судового про­цесу, чиї комунікативні навички й уміння багато в чому визначають його ефективність. Створення доброго емоційного настрою в залі су­дового засідання (мається на увазі насамперед ділового настрою!) сприяє успішному розгляду кримінальної справи. Уміння зняти нер­вове напруження у деяких учасників судового процесу, прояв шаноб­ливого ставлення до кожного з них, організація судового допиту, такт і чуйність, уміння слухати — усе це безпосередньо впливає на ро­боту суду і пов'язано з комунікативними якостями судді.

Найчастіше діяльність суду здійснюється в складних, напружених умовах, які часом переходять у конфлікт. І це не випадково, оскільки судовий процес, по суті, відтворює драматичні і трагічні події дійс­ності, що викликає у зацікавлених осіб ненависть, злість, агресив­ність і т. п. Тому витримка судді, його толерантність, спокій, а також необхідна вимогливість як особи, наділеної владою, є дуже істотни­ми і необхідними його особистішими властивостями. Аналізуючи ко­мунікативні якості судді, необхідно відзначити і його уміння актив­но впливати на підсудних, потерпілих, свідків, які дають помилкові показання. Воно виявляється в тому, що суддя вміє підказати як себе вести, розкрити суперечливість у показаннях, довести невиправда- ність відмови тієї або іншої особи від давання правдивих показань про скоєння злочину.

Оскільки головним інструментом обвинувачення є усна мова, то для досягнення ефективності психологічного впливу на інших людей судді потрібна висока мовна культура. У виступі судді усі думки по­винні бути пов'язані між собою так, щоб одна думка містила в собі зачатки іншої, і водночас усе в його промові має бути підпорядкова­но одній головній думці. Багато дослідників судового красномовст­ва відзначають: у промові судді не повинно бути надмірної підви­щеної жестикуляції, дратівливості, грубості, глузування, зайвої по­вчальності. Суддя має пам'ятати про те, що одним простим словом можна іноді висловити всю суть справи, що краса звуку окремих слів і виразів має велике значення в його промові.

В основі діяльності судді при винесенні вироку є його внутрішнє переконання. Він повинен напружувати усі свої душевні сили для пошуку істини в справі, а не перебувати в полоні скороминущої дум­ки. Суддя не має права вирішувати справи за принципом: "Я так хо­чу". Його девізом повинен бути принцип: "Я не можу інакше, бо так вимагає закон"¹⁷⁰.

Доводиться визнати, що деякі судді, на жаль, мають негативні особистісні якості — безвідповідальність, самовпевненість, грубість, недовіра до людей, низькі моральні засади. Все це призводить до про­фесійної деформації судді. Показові в цьому плані думки журналіста

А. Агеєва в його аналітичній статті, присвяченій майбутній судовій реформі в Росії: "Достатньо поставити просте запитання: чи корис­туються російські суди хоч якимось авторитетом серед населення? Чи вважає російський громадянин, що суд ефективно захищає його осо­бисті права і свободи, що взагалі він стоїть, як йому належить, на сто­рожі законності? Будь-яке експрес-опитування виявить невеселу реа­льність: прийнято вважати, що судді корумповані, що вироки продають­ся, купуються і просто замовляються за начальницькими телефонами, що будь-яку свою правову проблему надійніше і дешевше розв'язу­вати поза судом, нехай навіть і за допомогою кримінальних струк­тур. В атмосфері такої тотальної недовіри і неповаги про яку таку третю гілку влади можна говорити?!"¹⁷¹

Тут йдеться про російських суддів, але приклади професійної де­формації суддів є й в нашій країні. Тільки високі моральні якості, від­повідний рівень культури, розвинені професійні властивості, бажан­ня і здатність досконально розібратися в усіх обставинах криміналь­ної справи, справедливість в їхній оцінці можуть вселити людям повагу і до судді, і до правосуддя в цілому.

Діяльність судді, як і будь-яка інша фахова діяльність, має своє­рідні риси. Судовий процес характерний своїми цілком специфічни­ми умовами і потребує визначених психологічних особливостей від особистості судді. Всяке слідство і судовий розгляд представляє склад­ну психологічну картину, припускає серйозне напруження мислення, спостережливості. Підвищена навіюваність або самонавіювання, яс­краво виражений суб'єктивний тип установки дуже ускладнюють ро­боту судді і можуть спричинити ряд дефектів. Тому висловлена ще в 30-х роках ХХ ст. думка відомого психолога А. Лурії про необхід­ність вивчення особливостей діяльності судді й особливостей психіч­них функцій¹⁷², яких вимагає ця робота, є актуальною й донині.

Слід зазначити ще й таке: вплив обстановки суду на діяльність суд­ді. Сучасна перевантаженість суду позначається на роботі суддів, яким доводиться працювати до знемоги. Майбутня судова реформа в Україні повинна торкнутися і цієї сфери — треба створити най­сприятливіші умови роботи суддів, за яких можна було б розрахову­вати на максимальну продуктивність їхньої праці.