2.3. Систематизація країн

Класифікацію національних економік виконують міжнародні організації (ООН, Світовий банк - МБ, ОЕСР) за певними критеріями й ознакам.

Принципи систематизації країн:

1. за територіальним розташуванням або по регіонах (Світовий Банк, 2007 р.) (зазначена кількість тільки країн, що розвиваються, даного регіону ):

- Східна Азія й Тихоокеанський Регіон (23 країни)

- Європа й Центральна Азія ( 28 країн)

- Латинська Америка й Карибський басейн (33 країни)

- Близький Схід і Північна Африка (16 країн)

- Південна Азія (8 країн)

- Африка до півдня від Сахари (48 країн)

2. за системою господарювання й державного регулювання:

- с ринковою економікою;

- с неринковою економікою.

3. За рівнем розвитку (відповідно до класифікації оон):

• розвинені країни (держави з ринковою економікою);

• країни з перехідною економікою (у минулому соціалістичні країни або країни із централізованим плануванням);

• країни, що розвиваються.

Розвинені країни. Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерне наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних воль у суспільному й політичному житті.

Риси розвинених країн:

-розвиток базується на капіталістичному способі виробництва й провідної ролі приватної власності,

- сформувалася змішана економіка, що сполучає ринкове саморегулювання з державним регулюванням,

- соціальна структура суспільства характеризується збільшенням чисельності й ролі середнього класу, підвищенням якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею».

Всі країни з розвинутою економікою відносяться до капіталістичної моделі розвитку, правда характер розвитку капіталістичних відносин має тут серйозні розходження. Рівень ВВП на душу населення практично у всіх розвинених країнах не нижче 15 тис. доларів у рік (не менш 12 тис. дол. по паритеті купівельної спроможності - ППС), на досить високому рівні гарантируємий державою рівень соціального захисту (пенсії, допомоги з безробіття, обов'язкове медичне страхування), тривалість життя, якість утворення й медичного обслуговування, рівень розвитку культури.

До групи країн з розвинутою економікою МВФ відносять:

-провідні капіталістичні країни, називані Великою сімкою (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія й Канада. Дані держави займають домінуюче положення у світовому господарстві, насамперед через свій потужний економічний, науково-технічного й військового потенціалу, великої чисельності населення, високого рівня сукупного й питомого ВВП.

-відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному й науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія й Нова Зеландія.

- Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань (так називані країни-«дракони» Південно-Східної Азії) і Ізраїль(з 1997 р.).

Країни з перехідною економікою. До цієї групи відносять держави, які з 80-90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкового (тому їх часто називають постсоціалістичними). Це 12 країн Центральної й Східної Європи, 15 країн - колишніх радянських республік, а по деяких класифікаціях до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам (хоча формально дві останні країни продовжують будувати соціалізм). Іноді всю цю групу країн відносять до що розвиваються (наприклад, у статистику МВФ), виходячи з низького рівня ВВП на душу населення (тільки в Чехії й Словенії він перевищує 10 тис. дол.), а іноді до них відносять тільки три останні країни.

Країни, що розвиваються. Риси країн, що розвиваються:

- багатоукладність економік;

- якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства;

- низький рівень розвитку продуктивних чинностей і ринкових відносин;

- залежність країн, що розвиваються, від країн-лідерів;

- не сформувалося розгалужене й стійке цивільне суспільство як соціально організована структура»

У групу країн, що розвиваються (менш розвинених, слаборозвинених) входять держави з ринковою економікою й низьким рівнем економічного розвитку. З 182 країн - членів Міжнародного валютного фонду до що розвиваються відносять 121. Незважаючи на значне число цих країн, а також на те, що для багатьох з них характерні більша чисельність населення й величезна територія, на них доводиться близько 40% світового ВВП, частка у світовому експорті 26%.

Відносяться країни Африки, країни Азиатско- Тихоокеанського регіону - АТР (крім Японії, Австралії, Новій Зеландії, країн-«драконів» Південно-Східної Азії й азіатських держав СНД), країни Латинської Америки й Карибського басейну. Виділяються й підгрупи держав, що розвиваються, зокрема, підгрупа країн АТР (Західна Азія плюс Іран, Китай, країни Східної й Південної Азії - всі інші країни регіону), підгрупа країн Африки (Африка південніше Сахари за винятком Нігерії й ПАР - всі інші африканські країни за винятком Алжиру, Єгипту, Лівії, Марокко, Нігерії, Тунісу).

Країни, що розвиваються, діляться також на:

• країни - чисті кредитори: Бруней, Катар, Кувейт, Лівія, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія;

• країни - чисті боржники: всі інші РС;

• країни-експортери енергоресурсів: Алжир, Ангола, Бахрейн, Венесуела, В'єтнам, Габон, Єгипет, Індонезія, Ірак, Іран, Камерун, Катар, Колумбія, Конго, Кувейт, Лівія, Мексика, Нігерія, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Тринідад і Тобаго, Еквадор;

• країни-імпортери енергоресурсів: всі інші РС;

• найменш розвинені країни: Афганістан, Ангола, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Вануату, Гаїті, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Джібуті, Демократична Республіка Конго (колишній Заїр), Замбія, Ємен, Камбоджа, Лаос, Мадагаскар, Руанда, Сомалі, Судан, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Ефіопія тощо.