Тема 2. Середовище розвитку міжнародних економічних відносин

2.1. Поняття, форми, рівні та принципи міжнародних економічних відносин (МЕВ).

2.2.Зовнішнє середовище МЕВ.

2.3. Систематизація країн.

2.4. Основні показники розвитку національної економіки

2.1. Поняття, форми, рівні та принципи мев

Сучасний світовий суспільний розвиток характеризується посиленням зв’язків і взаємодії між країнами. Тенденція до об’єднання викликана потребою рішення глобальних проблем, що стоять перед людством – таких, як загроза ядерної катастрофи, екологічна проблема, охорона здоров’я і космос. Але найглибшу основу зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічній сфері. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток, якщо не утягнена в орбіту світогосподарських зв’язків. Вихід за межі національних кордонів має у своїй основі потребу країни у розв’язанні внутрішніх проблем за рахунок зовнішніх зв’язків. Тому необхідні зусилля уряду й інших структур, що забезпечують розумність і узгодженість міжнародних контактів.

Система МЕВ – це цілісне утворення, динамічна сукупність взаємо зв’язків суб’єктів світового господарства.

МЕВ включають комплекс економічних взаємозв’язків між країнами, їхніми регіональними об’єднаннями, а також окремими підприємствами в системі світового господарства.

Механізм МЕВ містить у собі:

-правові норми й інструменти по їх реалізації (міжнародні економічні договори, угоди, “кодекси” і т.д.);

-відповідну діяльність міжнародних економічних організацій, спрямовану на реалізацію цілей з розвитку МЕВ.

Характер МЕВ визначається характером виробничих відношень, того або іншого суспільства, тому міжнародні економічні відносини є похідної перенесених на міждержавний рівень економічних відношень певного суспільства. Взаємовідносини між різними націями складаються в залежності від рівня розвитку виробничих сил, ступеня поділу праці і внутрішніх відношень.

В даний час міжнародні економічні відносини затвердилися і реалізуються в таких основних формах:

1. міжнародна торгівля товарами та послугами;

2. міжнародна кооперація виробництва;

3. обмін в галузі науки і техніки;

4. рух капіталів і іноземних інвестицій;

5. міграція робочої сили;

6. валютно-кредитні відносини.

Стійка тенденція швидкого зростання вивозу капіталу і міграції робочої сили відбивають об’єктивну вимогу розвитку продуктивних сил в умовах науково-технічної революції. Виробництво технологічно складної наукомісткої продукції передових галузей потребує зусиль і об’єднання капіталів і виробництв різноманітних країн. Рамки внутрішніх ринків стають вузькими. Потреба ефективного ведення виробництва вимагає міжнародної виробничої кооперації і науково-технічного обміну.

Прогрес у сфері виробництва передових технічних і інформаційних засобів (наприклад, комп’ютерів) призводить до їх швидкого старіння, необхідності постійного відновлення. Масове виробництво може стати ефективним при орієнтації на галузі, що володіють високою технологією. Все це потребує забезпечення сприятливих умов для науково-технічного розвитку через концентрацію зусиль в галузі фундаментальних і прикладних наукових досліджень, фінансових засобів. Отже сучасне виробництво орієнтується не на придбання знань, а на світовий економічний простір.

Під впливом науково-технічної революції змінюється значимість структурних елементів виробничих витрат. Новими, що потребують значних вкладень, є витрати на придбання знань, інформації, компетенції. Все це призводить до розширення обміну виробничими, науково-технічними, фінансовими послугами. Експорт-імпорт даних видів послуг стимулює міжнародну торгівлю товарами виробничого призначення. Переважне число зовнішніх закупівель комплектного устаткування супроводжується наданням інженерно-консультаційних послуг.

Таким чином, нові форми міжнародних економічних відносин, що пов’язані з поширенням передового досвіду, відбивають еволюцію в засобах використання іноземних капіталів на території тих або інших держав: від часткового і повного володіння – до контрактних угод, пов’язаних із передачею технологій, збутових і інформаційних послуг.

Цілі переслідувані партнерами, безумовно, різноманітні. Для одних – це досягнення світового лідерства, для інших – подолання відставання.

Загальні рівні функціонування МЕВ:

Первинні МЕВ – відносини, що встановлюються між фізичними та юридичними особами, а також окремими державами

Вторинні МЕВ – відносини, що встановлюються між фізичними, юридичними особами і державами з однієї сторони і міжнародними організаціями з іншої сторони.

Третинні МЕВ – відносини між міжнародними організаціями

Якісні рівні розвитку системи МЕВ:

Економічні міжнародні контакти - прості не регулятивні зв’язки між суб’єктами МЕВ;

Економічна взаємодія - стійкі міжнародні економічні зв’язки між суб’єктами МЕВ;

Економічне співробітництво- постійні міжнародні зв’язки між двома або кількома суб’єктами, що носять тривалий характер;

Економічна інтеграція - розвиток усебічних господарських зв’язків у всіх галузях економіки між суб’єктами МЕВ.

Два рівні принципыв функціонування МЕВ:

Міжнародний – включає принципи, що викладені в декларації ООН “Новий економічний порядок”:

1. суверенітет – право на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики окремими державами;

2. принцип мирного співіснування;

3. принцип рівноправності;

4. принцип усунення кривди, що виникає в результаті застосування сили;

5. принцип сумлінного виконання міжнародних зобов’язань;

6. принцип розвитку МЕВ;

7. принцип мирного врегулювання спорів;

8. принцип поваги прав людини і свобод;

9. принцип взаємодопомоги;

10. принцип взаємовигоди;

11. принцип недопущення дискримінації;

12. принцип свободи вибору форми здійснення МЕВ;

13. стереотипи найбільшого сприяння для держав, що розвиваються;

14. принцип національно режиму при здійсненні МЕВ;

15. однакові вимоги до виконання національного законодавства для всіх суб’єктів МЕВ;

16. принцип невтручання у внутрішні справи один одного;

17. принцип вільного доступу до моря і від нього – до країн, що не мають доступу до моря.

Національний – включає принципи функціонування МЕВ конкретної держави, які фіксуються в національному законодавстві (на прикладі України):

1. суверенітет;

2. свобода;

3. рівність;

4. еквівалентність обміну;

5. захист інтересів;

6. верховенство закону.