Тема 8. Міжнародні розрахунки і платіжний баланс

8.1. Основні поняття та джерела інформації

8.2. Структура платіжного балансу.

8.3. Методи зрівноваження платіжного балансу.

8.4. Теорії платіжного балансу.

8.1. Основні поняття та джерела інформації

Платіжний баланс являє собою кількісне та якісне відображення масштабів структури та характеру взаємовідносин країни із зовнішнім світом. Він підсумовує і, отже, дає змогу аналізувати результати міжнародних економічних операцій між вітчизняними резидентами та резидентами інших країн світу.

Платіжний баланс – це статистичний систематизований запис усіх економічних угод чи зобов’язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн світу, які здійснюються протягом певного періоду (року, кварталу, місяця).

Більш докладно економічну угоду визначено в останньому п’ятому Пораднику МВФ зі складання ПБ (1993 р.): “Економічна угода – це економічний потік, який відображає створення, перетворення у власності на твори та фінансові активи, у наданні послуг або наданні робочої сили та капіталу”

Оскільки будь-яка економічна угода – це, так чи інакше, обмін економічних цінностей на валюту, ПБ у дуже спрощеному вигляді складається з двох потоків:

1. потоків реальних ресурсів – експорту та імпорту товарів та послуг;

2. потоків фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання товарів та надання послуг або платежам за продаж відповідних фінансових ресурсів.

ПБ складається за бухгалтерським принципом подвійного запису кожної економічної угоди. Цей принцип передбачає, що будь-яка економічна угода автоматично враховується у ПБ двома записами, які повинні мати однакове вартісне вираження: один запас позначається як кредит зі знаком плюс, а другий – як дебет зі знаком мінус.

Кредит – це відплив за кордон вартостей, які має надійти зустрічний платіж від нерезидентів; він формується за рахунком експорту товарів та послуг, іноземних інвестицій в економіку даної країни, грошових коштів, які розміщені на рахунках у банках даної раїни нерезидентами, а також різноманітних кредитів, наданих країні з-за кордону.

У кредиті відображається находження іноземної валюти до країни, доходи, і тому цифри, що зараховуються у нього, або мають знак “плюс” (+), або не мають ніякого знака.

Дебет – це приплив вартостей з-за кордону, за які має платити резидент даної країни за кордон; він формується за рахунок імпорту, закордонних інвестицій, репатріації прибутків, отриманих від іноземних інвестицій у даній країні, грошових коштів, які розміщені за кордоном резидентами даної країни, кредитів, що надані нерезидентами, а також за рахунок коштів, що йдуть на погашення кредитів за кордон.

У дебеті відображається відплив іноземної валюти з країни, витрати, платежі, і тому цифри, що зараховуються у ньому, супроводжуються знаком “мінус” (-).

Згідно з прийнятими у міжнародній практиці принципами ділової бухгалтерії будь-яке збільшення активів або зменшення зобов’язань відображається у дебети, а зменшення активів або збільшення пасивів – у кредит ПБ.

Кожна операція у ПБ має бути представлена двома записами, обидва ці записи в ідеалі мають бути зроблені одночасно, в момент, коли економічні цінності утворюються, перетворюються, обмінюються, передаються чи ліквідуються. Виникнення фінансових зобов’язань та вимог пов’язано зазвичай з переходом права власності на які-небудь матеріальні цінності від одного учасника угоди до іншого. Якщо момент переходу права власності неочевидний, то ним вважається момент відповідного бухгалтерського запису в обліку покупця та продавця.

Для реєстрації операцій у ПБ використовуються ринкові ціни, тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежними покупцями та незалежними продавцями.

При підготовці ПБ зазвичай використовується національна розрахункова одиниця. Для перерахунку даних в долар США рекомендується використовувати курс національної валюти до долара, який фактично діяв на ринку на дату складання ПБ. Якщо для розрахунків з зовнішньоекономічними операціями використовується декілька валютних курсів, то перерахунок даних ПБ здійснюється за середньозваженим курсом. Для перерахунку кожного компонента ПБ має використовуватись один і той самий валютний курс.

Джерелами інформації про ПБ є:

1. митна статистика – угоди про товари, зареєстровані митними органами;

2. статистика грошового сектору – дані про іноземні активи та пасиви банківської системи (центрального банку (ЦБ) та комерційних банків);

3. статистика зовнішнього борту – дані про записи, потоки та виплати за державним та приватним зовнішнім боргом резидентів нерезидентами. Ці дані надають міністерство фінансів або ЦБ, а для перевірки цих даних використовують статистику інших країн-кредиторів або статистику Світового банку, ОЕРС, БМР тощо;

4. статистичні огляди – дані про міжнародну торгівлю послугами, трудові доходи, перекази мігрантів, які збирають шляхом опитування відповідних структур (турбюро, готелів, міграційних бюро); дані про прямі та портфельні інвестиції, інвестиційні доходи та обслуговування боргу приватним сектором, які отримують шляхом вибіркового опитування підприємств;

5. статистика операції з іноземною валютою – для тих країн, де за законом експортери повинні обмінювати виручену від експорту іноземну валюту на національну – в ЦБ або в уповноважених на це банках.