Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект_МЕ_12.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.2 Mб
Скачать

7.З. Ринкове і державне регулювання валютних відносин

Як свідчить світовий досвід, в умовах ринкової економіки здійснюється ринкове і державне регулювання міжнародних валютних відносин.

Держава відвіку втручалася у валютні відносини - спочатку побічно, а потім безпосередньо з огляду на їхню важливу роль у світогосподарчіх зв'язках. Зі скасуванням золотого стандарту в 30х роках XX ст. перестав діяти механізм золотих точок як стихійний регулятор валютного курсу.

Ринкове і державне регулювання доповнюють один одного. Перше, засноване на конкуренції, породжує стимули розвитку, а друге спрямовано на подолання негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. У системі регулювання ринкової економіки важливе місце займає

Валютне регулювання - регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Валютна політика - сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей.

Напрямок і форми валютної політики визначаються валютно-економічним положенням країн, еволюцією світового господарства, розміщенням сил на світовій арені.

Обгрунтуванням валютної політики слугує деяка теорія, зведена в ранг офіційної догми.

Юридично валютна політика оформляється:

  1. валютним законодавством - сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення операцій із валютними цінностями в країні і за її кордонами

  2. валютними угодами - двосторонніми і багатосторонніми між державами з валютних проблем.

Одним із засобів реалізації валютної політики є

1. Пряме валютне регулювання реалізується шляхом законодавчих актів і дій виконавчої влади.

2. непряме - із використанням економічних, зокрема валютно-кредитних, методів впливу на поведінку економічних агентів ринку. Регіональне валютне регулювання здійснюється в рамках економічних інтеграційних об'єднань, наприклад у ЄС, у регіональних угрупованнях країн , що розвиваються. Валютна політика визначає підготовку, прийняття і реалізацію рішень з валютних проблем.

Регулювання валютних відносин включає декілька рівнів:

1. Мікро рівень (приватні підприємства)

  1. Національний рівень (міністерство фінансів, міністерство економіки, центральний банк, органи валютного контролю);

  2. Міждержавний рівень ( міжнародні валютні фінансові організації (МВФ); регіональні валютно-фінансові організації (Європейський валютний інститут), з середини 70-х років - регулярні наради на вищому рівні з обмеженим числом учасників. Ці органи розробляють режим безпечного, безкризисного розвитку валютних відносин у масштабах світового господарства.)

Основні заходи валютного регулювання:

  1. цільове регулювання платежів за кордон;

  2. цільове регулювання валютних перекидів за кордон;

  3. цільове регулювання прибутків, що одержують і направляють за кордон іноземні інвестори:

  4. часткова або повна заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти.

Валютні обмеження являють собою систему економічних, правових і організаційних що регулюють операції з національною й іноземною валютою, золотом і т.д.

Основні причини введення валютних обмежень:

  1. недостача валюти;

  2. зовнішня заборгованість країни;

  3. розлад платіжних балансів, тобто відсутність джерел коштів для покриття платежів.

Джерела міжнародної валютної ліквідності:

  1. офіційні золоті і валютні резерви країни;

  2. рахунки суб'єктів МЕВ в СДР і ЕКЮ;

  3. право на одержання термінового кредиту в МВФ. Це означає, що кожний член МВФ має право на одержання (автоматичне) термінового кредиту в іноземній валюті в межах 25% його квоти.