Регулювання імміграції

Держави визначають категорії "бажаних" мігрантів (селективний метод):

-некваліфіковані робітники, готові за мінімальну оплату виконувати важку шкідливу роботу

-працівники новітніх і перспективних професій

-власники рідких професій

-світові знаменитості

-великі підприємці, готові інвестувати капітал і створювати нові робочі місця

Законодавства всіх країн установлюють тверді вимоги до рівня утворення, стажу роботи, стану здоров'я, враховується і соціальний вигляд іммігранта, його фінансові можливості і походження грошей.

Географічна і національна структура імміграції регулюється за допомогою квот на в'їзд іммігрантів з визначених країн.

Заходу для стимулювання виїзду іммігрантів із країни:

-надання матеріальної допомоги обличчям, що бажають виїхати

-професиональне навчання іммігрантів

-надання економічної допомоги країнам- експортерам РС по створенню в них робочих місць

Регулювання еміграції

Міграційна політика країн- експортерів для захисту своїх інтересів здійснюється по наступним напрямках:

1. регулювання масштабів еміграції і якісного складу емігрантів, що виражається в політику стримування виїзду кваліфікованих фахівців

2. використання еміграції для поліпшення економічного становища країни. Мова йде про стимулювання залучення в країну валютних засобів емігрантів

3. залучення засобів приватних посередницьких організацій шляхом введення обов'язкових внесків і страховок. Для цього використовуються двосторонні угоди і контрактна форма наймання для роботи за кордоном

4. створення спеціальних фондів, що стежать за дотриманням прав мігрантів і сприяють нагромадженню засобів для забезпечення медичного обслуговування, житлового будівництва й ін.

5. прагнення сполучити інтереси держави і його громадян. Найбільш розповсюдженим інструментом у цьому напрямку є обов'язкове державне ліцензування діяльності по найманню громадян на роботу

6. уживання заходів по взаємному захисті інтересів країн- експортерів і країн- імпортерів трудових ресурсів

Тема 7: Світова валютна система.

7.1.Поняття і структура світової валютної системи (СВС).

7.2.Валютний курс і фактори, що впливають на його формування

7.3.Ринкове державне регулювання валютних відносин

7.4. Основні етапи еволюції СВС

7.5 Валютний ринок.

7.1. Поняття і структура світової валютної системи

Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплених національним законодавством і міжнародними угодами.

Міжнародні валютні відносини - це відносини між суб'єктами світового господарства, які пов'язані з використанням валюти в їх фінансово-господарській діяльності.

Міжнародні валютні відносини є складовою частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної і світової економіки, розвиток яких історично йде, паралельно і тісно переплітаючись. Під час інтернаціоналізації господарських зв'язків збільшуються міжнародні потоки товарів, послуг і особливо капіталів і кредитів.

Великий вплив на міжнародні валютні відносини надають провідні промислове розвинені країни (особливо "сімка"), що виступають як партнери-суперники. Останні десятиліття відзначені активізацією у цій сфері країн, що розвиваються.

Розвиток міжнародних валютних відносин обумовлено ростом продуктивних сил, створенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, формуванням світової системи господарства, інтернаціоналізацією господарських зв'язків.

Види валютних систем:

-національна, що історично першими виникнули,

• світова,

• міжнародна (регіональна)

1. Національна валютна система - складова частина даної економічної системи країни, яка закріплена національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Ії особливості визначаються ступенем розвитку і станом економіки і зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Основні функції НВС:

1. Формування механізмів взаємодії національних і світових грошей:

-засоби конвертації;

-котування;.

-регулювання валютних курсів.

2. Формування і використання міжнародної ліквідності (ліквідні - це кошти, цінні папери, що можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань).

2. Формування золотовалютного запасу країни.

2. Формування кредитних ресурсів.

Органи НВС:

1. банківські і кредитно-фінансові установи

1. біржі;

2. спеціальні органи валютного контролю;

3. приватні комерційні інститути.

Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою.

2. Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що закріплюється міждержавними угодами.

Світова валютна система склалася до середини XIX в. Характер функціонування і стабільність світової валютної системи залежать від ступеня відповідності її принципів структурі світового господарства.

Основні функції СВС:

Формування міжнародних ліквідних ресурсів (золото і платіжні кошти).

1. Забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів.

1. Забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота.

2. Розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.

Основні органи СВС:

1. міжнародні валютні організації (наприклад МВФ);

2. міжнародні банківські установи (наприклад, МБРР).

3. Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Європейська ВС почала діяти в 1979р.).

Основні, функції М(Р)ВР (на прикладі Європейської ВС):

1. Формування і використання міжнародної грошової одиниці - ЕКЮ, ЄВРО

2. Розробка і закріплення заходів для регулювання валютних відносин в інтеграційному об'єднанні.

3. Підтримка взаємозв'язків НВС і СВС.

4. Узгодження режиму регулювання валютних курсів.

Основні органи М(Р)ВР:

1. міжнародні валютні фонди;

2. міжнародні кредитно-розрахункові установи (Європейський банк реконструкції і розвитку (ЕБРР)).