Тема 4. Міжнародні інвестиції.

4.1. Функції міжнародного переміщення капиталу

4.2 Види капіталу.

4.3. Прямі зарубіжні інвестиції.

4.4. Види портфельних інвестицій.

4.4. Причини інвестування.

4.5. Методи стимулювання зарубіжних інвесторів.

4.6. Методи регулювання зарубіжних інвестицій.

• Функції міжнародного переміщення капиталу

Капітал – фактор виробництва – накопичений запас коштів у продуктивній, грошовій і товарній формах, необхідних для створення матеріальних благ.

Міжнародний рух капіталу заснований на його міжнародному поділі як фактору виробництва – історично сформованому або придбаному зосередженні капіталу в різних країнах, що є передумовою виробництва ними певних товарів, економічно більш ефективного, чим в інших країнах.

Наявність достатніх заощаджень (капіталу в грошовій формі) є передумовою для інвестицій і розширення виробництва.

Функції міжнародного переміщення капиталу:

1. перерозподіляє капітал між країнами, забезпечуючи потреби розширення виробництва;

2. прискорює накопичення прибутку: підприємці однієї країни збільшують його за рахунок приєднання коштів інших держав;

3. сприяє перетворенню індивідуальних підприємств в акціонерні товариства або ТНК;

4. допомагає регулюванню світової економіки.

4.2. Види капіталу.

Міжнародний капітал класифікується по декількох ознаках:

1. За функціональною ознакою:

1. Прямі інвестиції (за рубежем, всередині країни) – рушення капіталу між резидентом і нерезидентом, що приводить до виникнення тривалого взаємного економічного інтересу.

2. Портфельні інвестиції (активи, пасиви) – рушення капіталу, пов’язане з купівлею-продажем цінних паперів

3. Інші інвестиції (активи, пасиви) – рушення капіталу, пов’язане з міждержавними кредитами і банківськими депозитами.

4. Резервні активи (монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна позиція в МВФ, іноземна валюта) – рушення капіталу, пов’язане з активами, які можуть використовуватися державою для покриття сальдо платіжного балансу.

2. За характером використання:

Підприємницький капітал – це кошти, прямо або непрямо отримані, що вкладаються у виробництво з метою прибутку.

Позиковий капітал – кошти, що позичаються з ціни отримання процента.

3. За джерелами походження:

-державні – кошти (засоби) з державного бюджету, що переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням уряду, міжнародних установ;

приватні – кошти (засоби) приватних фірм, банків, урядових організацій, що переміщуються за кордон або приймаються з-за кордону за рішенням їх керуючих органів.

• За термінами вкладення:

• середньостроковий і довгостроковий капітал – вкладення капіталу терміном більш ніж на 1 рік. Всі вкладення підприємницького капіталу, особливо прямі інвестиції, також як і позиковий капітал у вигляді державних кредитів, звичайно є довгостроковими.

• короткостроковий капітал – вкладення капіталу терміном менш ніж на 1 рік. Переважно позиковий капітал в формі торгових кредитів.

• За ціллю вкладення (ступень здійснення контролю) :

Прямі інвестиції здійснюються з метою отримання контролю над активами компаній країни-реципієнта. За міжнародною методологією для того, щоб визнати інвестиції прямими, останні повинні складати не менше за 10 % від акціонерного капіталу компанії, що інвестується і дозволяти інвестору вводити своїх представників в раду директорів компанії.

Портфельні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвестору права реального контролю над об’єктом фінансування. Воно здійснюються тільки з метою отримання процентного прибутку.

У останні роки портфельні інвестиції отримали бурхливий розвиток, насамперед, за рахунок розвитку ринку фінансових дериватів, і випередили по абсолютних розмірах ринок прямих інвестицій. Цей факт є одним з головних феноменів світового економічного розвитку 90-х років.

Основний об’єм прямих і портфельних інвестицій припадає на розвинені країни. які є головними кредиторами і позичальниками одночасно. На економіку приймаючої країни іноземне інвестування впливає подвійний чином. З одного боку, через конкуренцію можливі гальмування розвитку місцевих фірм або навіть їх банкрутство, а з іншою навпаки, присутність іноземних капіталів дозволяє національним підприємствам мобілізувати можливості на оптимізації виробничого потенціалу. Враховуючи це, потрібно підкреслити суспільну корисність конкуренції, оскільки вона, безсумнівно, стимулює продуктивний труд (і в тому числі активізує інвестиційну і інноваційну діяльність).

Умови, що позбавляють фірми від конкуренції (особливо світової), спричиняють за собою неухильне зниження ефективності технологічного розвитку.

Лібералізація режиму ПІІ, усуваючи формальні перешкоди, полегшує вхід на національні ринки, іноді загострюючи там конкуренцію.

4.3. Прямі зарубіжні інвестиції

Прямі зарубіжні інвестиції –придбання тривалого інтересу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємстві-резиденті іншої країни (підприємстві із прямими інвестиціями).

До прямих іноземних інвестицій відносяться як первісне придбання інвестором власності за рубежем, так і всі наступні угоди між інвестором і підприємством, у яке вкладений його капітал.(МВФ, ОЕСР, СНР ООН).

До складу прямих інвестицій входять:

- вкладення компаніями за рубіж власного капіталу — капітал філій і частка акцій у дочірніх і асоційованих компаніях;

- реінвестування прибутку — частка прямого інвестора в доходах підприємства з іноземними інвестиціями, не розподілена як дивіденди й не переведена прямому інвесторові;

- внутрішньокорпораційні переклади капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором, з одного боку, і дочірніми, асоційованими компаніями й філіями — з іншого.

Ознакою прямих іноземних інвестицій є те, що на їхній основі виникають тривалі ділові зв’язки між підприємствами, інвестор одержує значний вплив на ухвалення рішення підприємством, куди вкладені його кошти.

Підприємство з іноземними інвестиціями — акціонерне або неакціонерне підприємство, у якому прямому інвесторові-резидентові іншої країни належить більше 10% звичайних акцій і голосів (в акціонерному підприємстві) або їхній еквівалент (у неакціонерному підприємстві).

Підприємство з іноземними інвестиціями може мати форму:

• дочірньої компанії — підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє більше 50% капіталу;

• асоційованої компанії — підприємства, у якому прямий інвестор-нерезидент володіє менш 50% капіталу;

• філії — підприємства, що повністю належить прямому інвесторові.

Границя для підприємств із іноземними інвестиціями в 10% капіталу, що належить іноземному інвесторові, установлена МО умовно з метою забезпечення порівнянності обліку руху прямих інвестицій. Зроблено це було на основі численних досліджень, які показали, що в сучасних умовах 10% - це частина капіталу підприємства, контроль над яким необхідний і достатній, щоб здійснювати контроль над підприємством у цілому. Однак деякі країни миру відносять до числа підприємств із прямими інвестиціями й ті підприємства, у яких іноземний прямий інвестор володіє менш 10% звичайних акцій у випадку, якщо він, проте, контролює керування цим підприємством. І навпроти, навіть якщо іноземний інвестор володіє більш ніж 10% акцій підприємства, але не має право впливати на прийняття рішень, таке підприємство може бути виключене із числа підприємств із іноземними інвестиціями. Більшість підприємств із іноземними інвестиціями є або філіями, або дочірніми компаніями іноземного прямого інвестора.

Прямий інвестор — державні й приватні організації, фізичні і юридичні особи, а також їхнього об’єднання, що володіють підприємством із прямими інвестиціями за рубежем.

У числі прямих інвесторів виділяється група фінансових підприємств (банків, інвестиційних, страхових і інших непромислових компаній), які служать посередниками на фінансовому ринку й через які здійснюються прямі інвестиції.