3.2. Сутність і еволюція мт.

Традиційною і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі приходиться близько 80 % всього обсягу міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля - це форма зв'язку між товаровиробниками різних країн, що виникає на базі міжнародного розподілу праці і визначає їхню взаємну економічну залежність.

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса, «економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не удалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи» .

Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажі, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах.

Міжнародна торгівля включає експорт і імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговим балансом. У статистичних довідниках ООН наводяться дані про обсяг і динаміку світової торгівлі як сум вартості експорту всіх країн світу.

Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля, яка опосередковує рух усіх міждержавних товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% росту світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництва.

Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Різноманітна зовнішньоторговельна діяльність підрозділяється по товарній спеціалізації на: торгівлю готовою продукцією, торгівлю машинами й устаткуванням, торгівлю сировиною, торгівлю послугами.

Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу.

Однак поняття «міжнародна торгівля» вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинених країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п.

Основні етапи розвитку світової торгівлі

Світова торгівля досягає значних масштабів і здобуває характер стійких міжнародних товарно-грошових відносин на рубежі XVIII і XIX ст.

Могутнім імпульсом цього процесу послужило створення в ряді промислово більш розвинених країн (Англії, Голландії й ін.) великого машинного виробництва, орієнтованого на масштабний і регулярний імпорт сировини з економічно менш розвинених країн Азії, Африки і Латинської Америки, і експорт у ці країни промислових товарів, переважно споживчого призначення.

У XX в. світова торгівля пережила ряд глибоких криз. Перший з них був зв'язаний зі світовою війною 1914-1918 р., він привів до тривалого і глибокого порушення світового товарообігу, що продовжувались до закінчення Другої світової війни, що до підстави потрясла всю структуру міжнародних економічних відносин. У післявоєнний період світова торгівля стикнулася з новими труднощами, пов'язаними з розпадом колоніальної системи. Слід зазначити, що всі ці кризи були переборені.

У цілому характерною рисою післявоєнного періоду з'явилося помітне прискорення темпів розвитку світової торгівлі, які досягли найбільш високого рівня за всю попередню історію людського суспільства. Причому темпи росту світової торгівлі перевищили темпи росту світового ВВП.

З другої половини XX століття, коли міжнародний обмін здобуває «вибуховий характер», світова торгівля розвивається високими темпами. У період 1950-1994 р. світовий торговий оборот виріс у 14 разів. По оцінці західних фахівців, період між 1950 і 1970 роками можна охарактеризувати як «золоте століття» у розвитку міжнародної торгівлі. Так, середньорічний темп росту світового експорту склав у 50-х р. 6%, у 60-х рр. - 8,2. У період з 1970 по 1991 р. фізичний обсяг світового експорту (тобто розрахований у незмінних цінах) зріс у 2,5 рази, середньорічний темп росту - 9,0%, у 1991-1995 р. цей показник дорівнював 6.2%.

Відповідно зростав і обсяг світової торгівлі. Так у 1965 р. він склав 172,0 млрд, у 1970 р. - 193,4 млрд, у 1975 р. - 816,5 млрд дол.. у 1980 р. - 1,9 трлн, у 1990 р. - 3,3 трлн і в 1995 р. - понад 5 трлн долари.

Саме в цей період був досягнутий щорічний 7%-ний ріст світового експорту. Однак вже в 70-і роки він знизився до 5%, ще більше скоротивши в 80-і роки. Наприкінці 80-х світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення (до 8,5% у 1988 р.) . Після явного спаду на початку 90-х, у середині 90-х років він знову демонструє високі стійкі темпи.

На стабільний, стійкий зріст міжнародної торгівлі вплинули ряд факторів:

1) розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

2) НТР, що сприяє відновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорює реконструювання старих;

3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі за допомогою заходів Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ):

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму який скасовує кількісні обмеження імпорту й істотне зниження мит - утворення вільних економічних зон;

6) розвиток процесів торгово-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування загальних ринків, зон вільної торгівлі;

7) одержання політичної незалежності колишніх колоніальних країн. Виділення з їхнього числа «нових індустріальних країн» з моделлю економіки, орієнтованої на зовнішній ринок.

За прогнозами, високі темпи світової торгівлі збережуться і надалі: до 2003 р. обсяг світової торгівлі збільшиться на 50% і перевищить 7 трлн дол.

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку.

Домінуюче положення США було похитнуте. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і інших західноєвропейських країнах. У 80-і роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися «нові індустріальні країни Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі по конкурентноздатності. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце.

Поки країни, що розвиваються, в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників ?????? більш ощадливим його використанням, поглибленням його переробки. Промислово розвинені країни практично цілком захопили ринок наукомісткої продукції. ??????? ????, окремі країни, що розвиваються, насамперед "нові індустріальні країни" ????? домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, у т.ч. машин і устаткування. Так, доход промислового експорту країн, що розвиваються, у загальному світовому обсязі на початку 90-х років склала 16,3%.