Тема 3. Міжнародна торгівля

3.1. Основні теоретичні моделі міжнародної торгівлі (МТ).

3.2. Сутність і еволюція міжнародної торгівлі.

3.3. Показники міжнародної торгівлі.

3.4. Форми і методи сучасної міжнародної торгівлі.

3.5. Ціноутворення в міжнародній торгівлі.

3.6. Регулювання міжнародних торгових відносин.

1. Основні теоретичні моделі міжнародної торгівлі

У сучасних умовах активна участь країни у світовій торгівлі пов'язана зі значними перевагами: вона дозволяє більш ефективно використовувати наявні в країні ресурси, прилучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стиснутий термін здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення.

У цьому зв'язку значний інтерес становить вивчення як теорій, що розкривають принципи оптимальної участі національних економік у міжнародному товарообміні, фактори конкурентноздатності окремих країн на світовому ринку, так і об'єктивних закономірностей розвитку світової торгівлі. Особливу значимість ці проблеми мають для України й інших країн, що встали на шлях створення розвиненої ринкової економіки, орієнтованої на активну участь у світовій торгівлі.

Теорії міжнародної торгівлі, що ведуть початок від англійської класичної політекономії, пройшли у своєму розвитку ряд етапів разом з розвитком світової економічної думки. Однак їхніми центральними питаннями були і залишаються наступні: що є основою міжнародного поділу праці, яка міжнародна спеціалізація є найбільш ефективною для окремих країн і регіонів і приносить їм найбільші вигоди, якими факторами визначається конкурентноздатність країни у світовій торгівлі.

1. Основними класичними теоріями міжнародної торгівлі є:

1) Меркантилістська теорія.

2) Теорія абсолютних переваг.

3) Теорія порівняльних переваг.

4) Парадокс Леонтьева.

2. Сучасні теорії міжнародної торгівлі:

• Теория специфических факторов производства (теорема Самуэльсона-Джонса)

• Теория влияния роста факторов производства на рост производства (теорема Рыбчинского)

• Теория технологического разрыва (Познера)

• Теория жизненного цикла (Вернон)

• Теория конкурентных преимуществ

• Теория пересекающегося спроса (Линдер)

• Теория эффекта масштаба (Пол Кругман, К. Ланкастер)

• Теория взаимного спроса (Милль, Маршалл)

• Теория внутриотраслевой торговли (Баласса)

Меркантилістська теорія.

Меркантилізм - напрямок економічної думки, розроблений європейськими вченими, що підкреслює товарний характер виробництва.

Меркантилісти: Томас Ман (1571-1641), Чарльз Девинант (1656-1714), Джон Батист Кольберт (1619-1683), Сір Вільям Пети (1623-1687) першими запропонували струнку теорію міжнародної торгівлі, вперше описали те, що в сучасній економічній теорії називається «платіжним балансом», уперше показали пряму залежність зовнішньої торгівлі з внутрішньоекономічним розвитком країн.

Вони вважали, що багатство країни залежить від кількості золота і срібла, якими вона (країна) володіє. Для того, щоб забезпечити державі належне місце у світі, необхідна сильна державна влада, що буде включати армію, військовий і торговий флот, усе це дозволить державі забезпечити перевагу над іншими країнами.

Меркантилистьска теорія виникла в часи великих географічних відкриттів, коли відкриття нових земель з їхніми природними ресурсами (головним чином - золотом) привело до захоплення територій, виникненню колоній. Національні господарства Європи підсилювалися шляхом захоплення нових територій і розподілу сфер впливу.

Головними постулатами теорії меркантилістів були наступні:

1. Держава повинна вивозити товарів більше, ніж ввозити. Це забезпечить йому приплив золота у вигляді оплати, що дозволить збільшити внутрішнє виробництво і збільшити рівень зайнятості свого населення.

2. Регулювати зовнішню торгівлю необхідно таким чином, щоб збільшувати частку експорту і зменшувати частку імпорту. Ціль такого регулювання - одержання позитивного торгового сальдо за допомогою тарифів, квот і інших інструментів торгової політики.

3. Необхідно заборонити або строго обмежити вивіз сировини і дозволити безмитний імпорт сировини, що не добувається усередині країни. Це, на погляд меркантилістів, дозволить акумулювати запаси золота в країні і тримати низькими експортні ціни на готову продукцію.

4. Необхідно заборонити торгівлю колоній з іншими країнами, крім як з метрополією, заборонити їм виробництво готових товарів. Таке положення, безумовно, забезпечить метрополії монопольне право продавати колоніальні товари за кордон, і одержувати економічні вигоди від цього, а колонії перетворяться в постачальників сировини.

Обмеженість теорії меркантилістів полягає в тому, що вони вважали, що багатство однієї країни може бути збільшено тільки за рахунок зубожіння іншої, тому що збільшення багатства можливо тільки за рахунок перерозподілу, і зовсім не враховували такий важливий фактор - як нарощування внутрішнього багатства.

Одним з перших критиків меркантилистській теорії був англійський економіст Девид Хьюм. Він вважав, що приплив золота, у результаті позитивно сальдо торгового балансу, приведе до збільшення пропозиції грошей у самій країні, а це приведе до росту заробітної плати і цін. У результаті росту цін буде знижена конкурентноздатність країни і т.д.

Теорія абсолютних переваг.

Головний представник цієї теорії - А. Смит (1723-1790) обґрунтував тезу, відповідно до якої основою розвитку міжнародної торгівлі служить розходження абсолютних витрат. Він відзначав, що варто імпортувати товари з країни, де витрати абсолютно менше, а експортувати ті товари, витрати яких нижче експортерів.

Сутність теорії абсолютних переваг - міжнародна торгівля є вигідної в тому випадку, коли дві країни торгують такими товарами, що кожна з них робить з меншими витратами, чим країна-партнер. Таким чином, країни експортують ті товари, у виробництві яких вони мають абсолютні переваги, а імпортують ті товари, у виробництві яких перевага належить їх торговим партнерам.

Однак, відповідно до цієї теорії, якщо абсолютна перевага одного регіону перед іншим зникне, те торгівля повинна буде припинитися.

Основні положення теорії абсолютних переваг:

1. Уряд не повинен втручатися в зовнішню торгівлю, а повинен підтримувати режим вільної торгівлі і відкритих ринків.

2. Держави і приватні особи повинні спеціалізуватися у виробництві тих товарів, по яких вони мають переваги, і торгувати ними в обмін на товари, перевагами у виробництві яких вони не володіють.

3. Зовнішня торгівля стимулює ріст продуктивності праці за рахунок розширення ринку за границі держави.

4. Експорт є позитивним чинником для економіки, тому що забезпечує збут надлишків продукції.

5. Субсидії на експорт є податком для населення і приводять до підвищення внутрішніх цін, а тому субсидії потрібно скасувати.

Теорія порівняльних переваг.

Погляди А. Смита були доповнені і розвинені Давидом Рикардо (1772-1823), що сформулював теорію порівняльних витрат. Д. Рикардо показав, що міжнародний обмін можливий і бажаний в інтересах усіх країн. Він вважав можливою взаємовигідну торгівлю і при наявності абсолютних переваг однієї країни перед іншою при виробництві товарів.

Сутність теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, що вони можуть створювати з відносно більш низькими витратами в порівнянні з іншими країнами, то торгівля буде взаємовигідною для обох, незалежно від того, чи є чи не є виробництво продукції в одній з них абсолютно найбільш ефективним, чим в іншій.

При цьому за основу бралася альтернативна ціна - робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражене через робочий час, необхідний для виробництва іншого товару.

У розвиток теорії відносних переваг послідовник Д. Рикардо. – Джон Стюарт Милль (1806-1873) розробив теорію взаємного попиту.

Теорія взаємного попиту - ціна імпортованого товару виражається через ціну товару, який необхідно експортувати, щоб оптимізувати імпорт. Тому кінцеве співвідношення цін при торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари в кожній із країн, що торгують між собою.

У результаті торгівлі на основі порівняльних переваг, кожна з країн одержує позитивний економічний ефект, що дає виграш від торгівлі.

Виграш від торгівлі - це економічний ефект, що одержує кожна з країн, що приймає участь у торгівлі. В результаті вона спеціалізується на торгівлі тим же товаром, у виробництві якого вона має відносну перевагу.

Виграш від торгівлі країна одержує в результаті придбання з-за кордону більшої кількості деяких товарів, ніж у себе на внутрішньому ринку.

Модель Xeкшера-Олина

Нова модель була створена шведськими економістами Елі Хекшером (1879-1952) і Бертил Олином (1899 -1979). Аж до 60-х рр їхня модель Хекшера - Олина панувала в економічній літературі.

Сутність неокласичного підходу в міжнародній торгівлі і спеціалізації окремих країн полягає в наступному: в процесі історичного і географічного характеру розподіл матеріальних і людських факторів між країнами нерівномірний, що і пояснює розходження відносних цін на товари, від яких, у свою чергу, залежать національні порівняльні переваги. З чого випливає закон пропорційності факторів: у відкритій економіці кожна країна прагне спеціалізуватися у виробництві товару, що вимагає більше факторів, якими країна відносно краще наділена.

Олин сформулював цей закон ще коротше. Міжнародний обмін - це обмін достатніх факторів на рідкі: країна експортує товари, виробництво яких вимагає більшої кількості факторів, що маються в достатку.

Парадокс Леонтьева

Відомий американський економіст (російського походження) Василь Леонтьев (1906), досліджуючи в 1956 р. структуру експорту й імпорту США, знайшов, що всупереч теорії Хекшера - Олина в експорті переважали відносно більш трудомісткі товари, а в імпорті -капіталомісткі. Цей результат став відомий як парадокс Леонтьева.

Парадокс Леонтьева - праценасичені країни експортують капіталомістку продукцію, тоді як капіталонасичені - трудомістку.

Подальші дослідження показали, що протиріччя, виявлене В. Леонтьевим, може бути усунуто, якщо при аналізі структури торгівлі враховувати більш двох факторів виробництва.

Пояснення В. Леонтьева: Він висунув гіпотезу, що в будь-якій комбінації з даною кількістю капіталу один людино-рік американської праці еквівалентний трьом людино-рокам іноземної праці. А це означає, що США і справді праценадлишкова країна, так що ніякого парадокса немає.

В. Леонтьев також припустив, що велика продуктивність американської праці зв'язана з більш високою кваліфікацією американських робітників. Він провів статистичну перевірку, яка показала, що США експортують товари, що вимагають праці більш кваліфікованого, ніж затрачуваний на виробництво «конкуруючого імпорту». Для цього В. Леонтьев розбив усі види праці на п'ять рівнів кваліфікації й обчислив, скільки людино-літ праці кожної кваліфікаційної групи потрібно для виробництва на 1 мільйон доларів американського експорту і «конкуруючого імпорту». Виявилося, що експортні товари зажадали значно більш кваліфікованої праці, ніж імпортні.

Теорія співвідношення факторів виробництва - різниця у відносних цінах на товари в різних країнах і торгівля між ними пояснюються різною відносною наділеністю країн факторами виробництва. Кожна країна експортує ті товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, а імпортує ті товари, для виробництва яких вона відчуває відносну ваду факторів виробництва. Міжнародна торгівля таким чином, приводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін не тільки на товари, але і на фактори виробництва в країнах, що торгують між собою.

Теорія різної відносної забезпеченості факторами виробництва як основа міжнародної торгівлі може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних теорем: теореми Хекшера-Олина і теореми вирівнювання цін на фактори виробництва Поль Самуельсона.

Теорема вирівнювання цін на фактори виробництва - міжнародна торгівля приводить до вирівнювання абсолютних і відносних цін на гомогенні фактори виробництва.