МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ М. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Кафедра міжнародної економіки Міжнародна економіка

Курс лекцій

для студентів денної та заочної форми навчання

напрям підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»

галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво»

Укладач:

доцент, канд..екон наук

Л.М.Самосьонок

Донецьк-2011

ЗМІСТ

1 ТЕМА Інтернаціоналізація економічного розвитку. Характеристика основних понять і положень міжнародної економіки. ……………………………4

2 ТЕМА Середовище розвитку міжнародних економічних відносин…16

3 ТЕМА Міжнародна торгівля…………………………………………....34

4 ТЕМА Міжнародні інвестиції…………………………………………..56

5 ТЕМА Міжнародний кредит…………………………………………….64

6 ТЕМА Міжнародна міграція робочої сили……………………………..77

7 ТЕМА Світова валютна система…………………………………………89

8 ТЕМА Міжнародні розрахунки і платіжний баланс…………………..104

9 ТЕМА Міжнародна економічна інтеграція…………………………….120

10 ТЕМА Глобалізація економічного розвитку…………………………...132

11 ТЕМА Міжнародна економічна політика України…………………….149

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ……………………………..171

Тема 1. Інтернаціоналізація економічного розвитку.

1. Поняття міжнародної економіки.

2. Інтернаціоналізація та міжнародний поділ праці як основа міжнародних економічних відносин

3. Етапи формування сучасної світової економіки.

1.1. Основні поняття міжнародної економіки

Міжнародна економіка, як наука - це фундаментальна економічна наука, частина теорії ринкової економіки, що вивчає економічні взаємини між країнами, закономірності взаємодії господарських суб'єктів різної державної приналежності в сфері міжнародного обміну товарами, руху факторів виробництва і формування міжнародної економічної політики держав.

Предметом вивчення міжнародної економіки являються закони, закономірності, тенденції й особливості функціонування і розвитку економічних явищ і процесів на міжнародному рівні.

Світове господарство – це сукупність національних економік, взаємозалежних між собою й взаємодіючих на основі міжнародного подолу праці.

Національна економіка (господарство) – господарський комплекс держави, що характеризується галузевою й територіальною структурою, системою керування, певними соціально-економічними відносинами й рівнем розвитку.

Товар як предмет, що задовольняє яку-небудь суспільну потребу і зроблений для обміну, представляється предметом вивчення теорії міжнародної економіки не як продукт виробництва, а як об'єкт процесу звертання, на який спрямовані вектори сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Сукупний попит - об'єм виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит пред'являється зсередини країни - з боку споживачів (підприємства, домашніх господарств і уряду) і місцевих інвесторів і з-за кордону - з боку іноземців. Відповідно, сукупний попит складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання), урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладень і експорту товарів за рубіж.

Сукупна пропозиція - об'єм виробництва товарів, що виробники готові колективно запропонувати на ринок при існуючому рівні цін.

Сукупна пропозиція забезпечується зсередини будь-якої країни і з-за кордону: місцевими й іноземними виробниками. Відповідно сукупна пропозиція складається з внутрішнього виробництва товарів і їхнього імпорту з-за кордону..

Інституціональна одиниця - економічний агент, що може володіти товарами й активами, мати економічні зобов'язання й від своєї особи здійснювати угоди з іншими агентами.

Економічна операція — це угода між інституціональними одиницями, при якій передається право власності на матеріальні або фінансові активи або виявляються послуги.

Економічні операції вважаються:

- внутрішніми, якщо вони відбуваються між інституціональними одиницями усередині однієї країни, і

- міжнародними, якщо вони відбуваються між інституціональними одиницями декількох країн.

Резиденти — всі інституціональні одиниці, що постійно перебувають на території даної країни, незалежно від їхнього громадянства або приналежності капіталу. Резидентами є: особи, що постійно проживають у даній країні;

робітники-мігранти, якщо вони проживають у країні більше року; урядові органи, включаючи їхнього представництва за рубежем; підприємства, що здійснюють свою економічну діяльність у даній країні, навіть якщо вони частково або повністю належать іноземному капіталу.

Нерезиденти — всі інституціональні одиниці, що постійно перебувають на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіями інституціональних одиниць даної країни.

Товар-- предмет, що задовольняє яку-небудь суспільну потребу і зроблений для обміну, тобто, що має цінність, що встановлюється в процесі його обміну на інші товари.

У теорії міжнародної економіки товар розглядається як об'єкт попиту та пропозиції, якщо хоча б одна з цих сил діє з-за кордону. А для цього необхідно, щоб зроблений продукт був визнаний товаром на світовому ринку. Тому з погляду міжнародної мобільності всі товари поділяються на ти, що торгуються і не торгуються.

Товари, що торгуються — товари, що можуть пересуватися між різними країнами.

Товари, що не торгуються - товари, що споживаються в тій же країні, де і зроблені, і не переміщаються між країнами..

Основні розходження між товарами що торгуються та тими, що не торгуються полягають у наступному:

- Ціни на товари, що торгуються визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на світовому ринку, і знаходяться під впливом попиту та пропозиції на них і усередині країни і за рубежем.. Ціни на товари, що не_торгуються визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на національному ринку. Коливання цін на такі товари в інших країнах значення не мають.

-Порушення внутрішнього балансу попиту та пропозиції більш важко тільки для товарів, що не торгуються, оскільки внутрішній баланс товарів, що торгуються, можна врівноважувати зміною закордонного попиту і пропозиції.

- Залежність від коливання світового рівня цін виражається сильніше у товарів, що торгуються.

Відповідно до розподілу, заснованим на Стандартизованій промисловій класифікаціі, прийнятої ООН усі товари і послуги поділяють на 9 великих груп:

Група товарів

Торгуються:

1. Сільське господарство, полювання, лісове господарство і рибальство.

2. Видобувна промисловість.

3. Обробна промисловість.

Неторгуються:

4. Комунальні послуги і будівництво

4. Оптова і роздрібна торгівля, ресторани і готелі

5. Транспорт, збереження, зв’язок і фінансове посередництво

6. Оборона й обов’язкові соціальні послуги

7. Освіта, охорона здоров’я і суспільної роботи

7. Інші комунальні, соціальні й особисті послуги

Фактори виробництва – ресурси, які необхідно затратити, щоб зробити товар.

У міжнародній економіці виділяють наступні фактори виробництва:

-людські ресурси - праця і технології;

-майнові ресурси - земля і капітал.

Кожний з факторів виробництва має ціну. Ціна праці - заробітна плата, технологій - ліцензійний чи патентний платіж; землі - земельна рента і капіталу - банківський відсоток.

Ціна фактора виробництва відбиває баланс попиту та пропозиції на нього в рамках, як окремої держави, так і у взаємовідносинах держав. Оскільки держави в різному ступені наділені окремими факторами виробництва, то ціни на них будуть різні (на Україні вартість землі нижче, ніж у Голландії, ціна праці в Китаї нижче, ніж у Німеччині, ціна капіталу в США нижче, ніж в Україні, ціна технологій у Японії нижче, ніж у Тайвані). Тоді найбільш очевидним поясненням, чому країна робить окремий товар, полягає в тім, що просто в розпорядженні цієї країни маються такі фактори виробництва, що дозволяють їй робити цей товар економічно більш ефективно, чим іншим країнам (теорія абсолютних переваг, теорія відносних переваг, теорія співвідношення факторів виробництва).

Міжнародний поділ факторів виробництва - історично сформоване зосередження окремих факторів виробництва в різних країнах являється передумовою виробництва ними визначених товарів економічно більш ефективних, чим в інших країнах.

Міжнародний поділ праці і його міжнародна кооперація заклали основи для виникнення світового ринку, що розвивався на основі внутрішніх ринків, що поступово виходять за національні границі.