
- •40.Етапи процесу планування: визначення цілей; розробка стратегії; надання стратегії конкретної форми.
- •41.Типи планів в організації.
- •42.Цілі управлінського планування.
- •46. Концепція управління за цілями (концепція мво).
- •47. Переваги та недоліки управління за цілями.
- •48.Стратегічне планування. Поняття “стратегія”.
- •49. Рівні стратегії: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. Піраміда стратегій.
- •51. Визначення місії фірми.
- •50. Процес формулювання стратегії.
- •52.Зовнішній аналіз: сприятливі можливості та загрози.
- •54. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії.
- •53.Внутрішній аналіз: сильні і слабк сторни орган-ції swot-ан.
- •55. Вибір стратегії бізнесу (типові стратегії м.Портера). Функціональні стратегії. Надання стратегії конкретної форми.
- •56. Тактичні та оперативні плани. Програми. Політика. Стандартні операційні процедури. Правила.
- •58. Сутність функції організації та її місце в системі управління.
- •63. Характеристики “ідеальної бюрократії”.
- •64. Сильні та слабкі сторони бюрократичної моделі організації.
- •65. Поведінковий підхід в теорії організації: організаційна теорія р.Лайкерта.
- •67. Ситуаційний підхід в теорії організації.
- •68. Результати досліджень взаємозв’язків технологія – структура Дж.Вудворд і ч.Перроу.
- •71. Форми організаційних рішень за г.Мінцбергом (проста структура, машинна бюрократія, професійна бюрократія, дивізіональна форма, адхократія).
- •72. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих операцій; проектування робіт.
- •78.Висока та плоска структури управління.
- •73.Модель характеристик роботи р.Хекмана.
- •74.Департаменталізація.
- •75.Базові схеми департаменталізації: функціональна; продуктова; географічна; за групами споживачів.
- •76.Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні.
- •77.Фактори, що впливають на частоту та кількість посадових зв’язків.
- •79.Механізми координації.
- •81.Нетрадиційні засоби координації.
- •80.Горизонтальна координація: взаємні комунікації; тимчасові робочі групи; комісії.
- •85.Управління організаційними змінами.
- •84.Методи вибору типу організаційної структури.
- •82.Типи організаційних структур управління.
- •83.Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична організаційні структури.
- •107.Поняття “стиль керування” та “континуум стилів керування”.
- •86.Модель процесу організаційних змін к.Левіна.
- •89.Організація як соціальна система.
- •87.Етапи процесу організаційних змін.
- •96.Процесні теорії мотивації.
- •88.Поняття і сутність мотивації.
- •90.Значення людського фактору в управлінні.
- •102.Форми влади та впливу, їх переваги та недоліки.
- •110.Ліберальний стиль керування.
- •91.Поняття “мотивація”.
- •92.Взаємозв`язок потреб, спонукань, цілей і дій робітника в моделі процесу мотивації.
- •93.Сутність змістовного підходу до мотивації. Теорія ”ієрархії потреб” а.Маслоу.
- •94.Теорія erg к.Альдерфера. Теорія потреб д.МакКлеланда.
- •95.Теорія “мотиваційної гігієни” ф.Герцберга.
- •97.Сутність процесного підходу до мотивації.
- •103.Поняття “лідерування”.
- •99.Модель Портера-Лоулера.
- •100.Поняття і сутність лідерування.
- •106.Поведінковий підхід до лідерування.
- •98.Теорія “очікувань” в.Врума. Теорія справедливості с.Адамса.
- •101.Поняття “повноваження”, “вплив” та “влада”.
- •105.Підхід до лідерування з позиції особистих якостей керівника.
- •108.“Теорія х” і “Теорія y” д.МакГрегора.
- •109.Автократична - демократичний континуум стилів
- •111.Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •125. Цілі складання бюджетів.
- •114. Основні та додаткові стилі керування за р.Блейком та Дж.Моутон.
- •115. Ситуаційний підхід до лідерування.
- •116. Ситуаційна модель керування ф.Фідлера.
- •118. Поняття “контроль” та його місце в системі управління організацією.
- •119. Модель процесу контролю.
- •131. Метод оцінки та перегляду планів (метод pert).
- •128. Зовнішній та внутрішній аудит.
- •120. Етапи процесу контролю.
- •134. Підходи до оцінки діяльності виконавців в організації.
- •132. Метод критичного шляху (cpn).
- •129. Механізм складання графіку Гантта.
- •123. Дисфункціональний ефект системи контролю.
- •127. Переваги та недоліки бюджетного контролю.
- •137.Основні етапи процесу комунікації.
- •124. Інструменти управлінського контролю.
- •Складові прямого управлінського контролю поведінки робітників.
- •130. Сутнісна характеристика сітьового графіку.
- •133. Загальна характеристика систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.
- •136. Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль в системі управління. Модель процесу комунікації.
- •140.Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації.
- •138.Змістовна характеристика етапів процесу комунікації.
- •146. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
- •139.Міжособові та організаційні комунікації. Основні методи міжособових комунікацій: усна; письмова; невербальна. Переваги і недоліки кожного з методів міжособових комунікацій.
- •141. Міжрівневі, горизонтальні та діагональні комунікації. Комунікаційні мережі.
- •143, Управління комунікаційними процесами.
- •Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.
- •145.Вікно Джохарі”. Стиль міжособових комунікацій.
- •144,Перешкоди на шляху до ефективної комунікації. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації
- •146. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
- •45.Традиційний процес постановки цілей.
- •39.Основні елементи системи планування.
- •1.Поняття «менеджнт» і необхідність упр-ня організ-ми.
- •2.Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».
- •4. Поділ праці в організації та необхідність управління
- •3.Організація, цілі її діяльності та критерії успіху.
- •5. Характер-ка різних поглядів на сутність менеджменту.
- •6. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції мен-ту, цикл мен-ту.
- •7.Менеджмент як вид професійної діяльності.
- •8.Ознаки діяльності менеджера.
- •9.Ролі менеджера в організації.
- •10. Якості менеджера.
- •11. Співвідношення якостей, необх мен-ру на різн рівнях упр
- •13.Передумови виникнення науки управління.
- •18. Сучасні напрямки розвитку науки управління.
- •12.Еволюція управлінської думки.
- •14. Класична теорія менеджменту: школа наукового управління; адміністративна школа управління.
- •15. Неокласич теор мен-ту: школа поведінки і шк люд стосункв
- •16. Класична теорія менеджменту: школа науки управління
- •17. Інтегровані підходи до управління.
- •30.Інструменти обґрунтування управлінських рішень. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
- •83. Типи організаційних структур
5. Характер-ка різних поглядів на сутність менеджменту.
“Менеджмент” – це надзвичайно широке та багатомірне поняття. Для того, аби краще усвідомити його сутність, на нього слід подивитись з різних боків.
Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи, з поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”. Це слово увібрало у себе всі чисельні вимоги до управління як до науки, мистецтва ведення справ і стилю роботи.
Сучасний Оксфордський словник англійської мови тлумачить поняття "менеджмент" не однозначно, а саме:
менеджмент - це спосіб, манера спілкування з людьми;
менеджмент - це вміння та адміністративні навички організовувати ефективну роботу апарату організації;
менеджмент - це влада та мистецтво керування;
менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці, підрозділи.
Поміж менеджерів-практиків та вчених ще й досі не існує єдності поглядів щодо сутності менеджменту:
перші вважають, що менеджмент - це професія орієнтована на практичне використання. Головне тут - реальний результат, який забезпечується накопиченим досвідом менеджера;
другі вважають, що менеджмент - це процес досягнення мети організації за допомогою інших людей. Тому, головне для менеджера - це мистецтво спілкування з людьми та керування ними;
треті вважають, що менеджмент - процес прийняття раціональних рішень. Тому, головне завдання менеджера - це пошук оптимальних управлінських рішень за допомогою математичних моделей та на основі використання системи наукових знань.
В останні роки спостерігається певна конвергенція поглядів на те, що ж таке менеджмент. У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.
В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.
6. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції мен-ту, цикл мен-ту.
У широкому розумінні менеджмент - це одночасно система наукових знань, мистецтва та досвіду, втілених у діяльності професійних управлінців для досягнення цілей організації шляхом використання праці, інтелекту та мотивів поведінки інших людей.В діяльності всіх менеджерів, незалежно від функції, яку вони виконують, посади, яку вони обіймають, галузі, у якій вони працюють, є дещо спільне. Саме це спільне, загальне для діяльності всіх менеджерів і становить фундамент науки менеджменту, складає її основи, які і є предметом вивчення курсу “Менеджмент” як навчальної дисципліни.
При цьому слід зауважити, що знань теоретичних основ управління замало для забезпечення ефективного функціонування тієї або іншої організації. “Той, хто ставить діагноз за книгою, або намагається управляти, вивчивши на пам’ять принципи менеджменту, рідко коли досягає успіху”.
Відомо, що за всіх інших рівних умов, кінцевий результат діяльності різних керівників не однаковий. І спроби пояснити це науковими методами результатів не дають і дати не можуть. В управлінській діяльності завжди присутнє дещо таке, яке не піддається кількісному аналізу і яке прийнято називати мистецтвом управління. Проте, це не означає, що управління здійснюється спонтанно, стихійно, що менеджер покладається тільки на вдачу, інуіцію, власний досвід. Мистецтво управління саме і є вмінням менеджера-практика пристосувати досягнення науки управління до:
особливостей власного характеру;
особливостей підлеглих;
особливостей відповідної сфери бізнесу.
Таким чином, наука та мистецтво менеджменту не виключають, а доповнюють одне одного. Мистецтво менеджменту завжди спирається на наукові знання, які покладено в його основу.
Робота менеджерів саме і полягає у тому, аби поєднати та скоординувати використання ресурсів для досягнення цілей організації. Як менеджери досягають цього? Вони це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту:
1) планування; 2) організацієїя; 3) керування; 4) контролю.
Отже, у вузькому розумінні менеджмент - це процес планування, організації, керування та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.
Зазначені функції менеджменту виконуються у певній послідовності, яка й утворює поняття «цикл менеджменту»:
планування→організація→керівництво→контроль
Слід зауважити, що такий підхід до розуміння циклу менеджменту зовсім не означає, що процес управління носить дискретний характер (в понеділок - планування, у вівторок - організація і т. д.). Реально у роботі менеджера постійно сполучаються усі перелічені функції менеджменту.