- •40.Етапи процесу планування: визначення цілей; розробка стратегії; надання стратегії конкретної форми.
 - •41.Типи планів в організації.
 - •42.Цілі управлінського планування.
 - •46. Концепція управління за цілями (концепція мво).
 - •47. Переваги та недоліки управління за цілями.
 - •48.Стратегічне планування. Поняття “стратегія”.
 - •49. Рівні стратегії: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. Піраміда стратегій.
 - •51. Визначення місії фірми.
 - •50. Процес формулювання стратегії.
 - •52.Зовнішній аналіз: сприятливі можливості та загрози.
 - •54. Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії.
 - •53.Внутрішній аналіз: сильні і слабк сторни орган-ції swot-ан.
 - •55. Вибір стратегії бізнесу (типові стратегії м.Портера). Функціональні стратегії. Надання стратегії конкретної форми.
 - •56. Тактичні та оперативні плани. Програми. Політика. Стандартні операційні процедури. Правила.
 - •58. Сутність функції організації та її місце в системі управління.
 - •63. Характеристики “ідеальної бюрократії”.
 - •64. Сильні та слабкі сторони бюрократичної моделі організації.
 - •65. Поведінковий підхід в теорії організації: організаційна теорія р.Лайкерта.
 - •67. Ситуаційний підхід в теорії організації.
 - •68. Результати досліджень взаємозв’язків технологія – структура Дж.Вудворд і ч.Перроу.
 - •71. Форми організаційних рішень за г.Мінцбергом (проста структура, машинна бюрократія, професійна бюрократія, дивізіональна форма, адхократія).
 - •72. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих операцій; проектування робіт.
 - •78.Висока та плоска структури управління.
 - •73.Модель характеристик роботи р.Хекмана.
 - •74.Департаменталізація.
 - •75.Базові схеми департаменталізації: функціональна; продуктова; географічна; за групами споживачів.
 - •76.Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні.
 - •77.Фактори, що впливають на частоту та кількість посадових зв’язків.
 - •79.Механізми координації.
 - •81.Нетрадиційні засоби координації.
 - •80.Горизонтальна координація: взаємні комунікації; тимчасові робочі групи; комісії.
 - •85.Управління організаційними змінами.
 - •84.Методи вибору типу організаційної структури.
 - •82.Типи організаційних структур управління.
 - •83.Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізіональна, матрична організаційні структури.
 - •107.Поняття “стиль керування” та “континуум стилів керування”.
 - •86.Модель процесу організаційних змін к.Левіна.
 - •89.Організація як соціальна система.
 - •87.Етапи процесу організаційних змін.
 - •96.Процесні теорії мотивації.
 - •88.Поняття і сутність мотивації.
 - •90.Значення людського фактору в управлінні.
 - •102.Форми влади та впливу, їх переваги та недоліки.
 - •110.Ліберальний стиль керування.
 - •91.Поняття “мотивація”.
 - •92.Взаємозв`язок потреб, спонукань, цілей і дій робітника в моделі процесу мотивації.
 - •93.Сутність змістовного підходу до мотивації. Теорія ”ієрархії потреб” а.Маслоу.
 - •94.Теорія erg к.Альдерфера. Теорія потреб д.МакКлеланда.
 - •95.Теорія “мотиваційної гігієни” ф.Герцберга.
 - •97.Сутність процесного підходу до мотивації.
 - •103.Поняття “лідерування”.
 - •99.Модель Портера-Лоулера.
 - •100.Поняття і сутність лідерування.
 - •106.Поведінковий підхід до лідерування.
 - •98.Теорія “очікувань” в.Врума. Теорія справедливості с.Адамса.
 - •101.Поняття “повноваження”, “вплив” та “влада”.
 - •105.Підхід до лідерування з позиції особистих якостей керівника.
 - •108.“Теорія х” і “Теорія y” д.МакГрегора.
 - •109.Автократична - демократичний континуум стилів
 - •111.Континуум стилів керування р.Лайкерта.
 - •125. Цілі складання бюджетів.
 - •114. Основні та додаткові стилі керування за р.Блейком та Дж.Моутон.
 - •115. Ситуаційний підхід до лідерування.
 - •116. Ситуаційна модель керування ф.Фідлера.
 - •118. Поняття “контроль” та його місце в системі управління організацією.
 - •119. Модель процесу контролю.
 - •131. Метод оцінки та перегляду планів (метод pert).
 - •128. Зовнішній та внутрішній аудит.
 - •120. Етапи процесу контролю.
 - •134. Підходи до оцінки діяльності виконавців в організації.
 - •132. Метод критичного шляху (cpn).
 - •129. Механізм складання графіку Гантта.
 - •123. Дисфункціональний ефект системи контролю.
 - •127. Переваги та недоліки бюджетного контролю.
 - •137.Основні етапи процесу комунікації.
 - •124. Інструменти управлінського контролю.
 - •Складові прямого управлінського контролю поведінки робітників.
 - •130. Сутнісна характеристика сітьового графіку.
 - •133. Загальна характеристика систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.
 - •136. Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль в системі управління. Модель процесу комунікації.
 - •140.Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації.
 - •138.Змістовна характеристика етапів процесу комунікації.
 - •146. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
 - •139.Міжособові та організаційні комунікації. Основні методи міжособових комунікацій: усна; письмова; невербальна. Переваги і недоліки кожного з методів міжособових комунікацій.
 - •141. Міжрівневі, горизонтальні та діагональні комунікації. Комунікаційні мережі.
 - •143, Управління комунікаційними процесами.
 - •Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.
 - •145.Вікно Джохарі”. Стиль міжособових комунікацій.
 - •144,Перешкоди на шляху до ефективної комунікації. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації
 - •146. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
 - •45.Традиційний процес постановки цілей.
 - •39.Основні елементи системи планування.
 - •1.Поняття «менеджнт» і необхідність упр-ня організ-ми.
 - •2.Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».
 - •4. Поділ праці в організації та необхідність управління
 - •3.Організація, цілі її діяльності та критерії успіху.
 - •5. Характер-ка різних поглядів на сутність менеджменту.
 - •6. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції мен-ту, цикл мен-ту.
 - •7.Менеджмент як вид професійної діяльності.
 - •8.Ознаки діяльності менеджера.
 - •9.Ролі менеджера в організації.
 - •10. Якості менеджера.
 - •11. Співвідношення якостей, необх мен-ру на різн рівнях упр
 - •13.Передумови виникнення науки управління.
 - •18. Сучасні напрямки розвитку науки управління.
 - •12.Еволюція управлінської думки.
 - •14. Класична теорія менеджменту: школа наукового управління; адміністративна школа управління.
 - •15. Неокласич теор мен-ту: школа поведінки і шк люд стосункв
 - •16. Класична теорія менеджменту: школа науки управління
 - •17. Інтегровані підходи до управління.
 - •30.Інструменти обґрунтування управлінських рішень. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
 - •83. Типи організаційних структур
 
146. Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
Для підвищення ефективності комунікації з позицій "Вікна Джохарі" використовують дві стратегії:
1. "Стратегія експозиції" (стратегія розкриття). Збільшення "поля арени" і відповідне зменшення "поля фасаду" вимагає від відправника більшої відкритості і чесності у доведенні інформації. Така стратегія називається експозицією тому, що відправник, передаючи правдиву інформацію ніби-то розкриває (викриває) себе, залишає незахищеними свої вразливі позиції.
2. "Стратегія зворотнього зв’язку". Поле "темної плями" можна зменшити шляхом удосконалення зворотнього зв’язку. Але при цьому необхідна: згода одержувача результативно слухати;
згода відправника результативно (з більшою експозицією) викладати інформацію, незрозумілу одержувачу.
Це означає, що:
налагодження зворотнього зв’язку залежить від активної кооперації між відправником і отримувачем;
підвищення експозиції залежить від активної поведінки тільки відправника.
139.Міжособові та організаційні комунікації. Основні методи міжособових комунікацій: усна; письмова; невербальна. Переваги і недоліки кожного з методів міжособових комунікацій.
Для характеристики процесов комунікації між двома або більше особами застосовують термін “міжособові комунікації”.
Виділяють такі основні методи міжособових комунікацій:
усна комунікація;
письмова комунікація;
невербальна комунікація.
Усна комунікація – найпоширений метод обміну інформацією між людьми. До популярних форм усної комунікації відносяться:промови,групові дискусії,розмови по телефону,розповсюдження чуток тощо.
Перевагами усної комунікації є:
1) швидкість обміну інформацією;
2) гарний зворотній зв`язок завдяки безпосередньому контакту (можливість поставити запитання, уточнити повідомлення, виявити згоду чи незгоду тощо);
3) простота здійснення комунікації.
До недоліків усної комунікації слід віднести:
1) використання для повідомлення недостатньо точних, неадекватних, не підходящих слів;
2) можливість пропустити у повідомлені суттєві деталі;
3) велика ймовірність забування почутої слухачем інформації;
4) викривлення повідомлення при його передаванні другой, третій і т.і. особі.
Письмова комунікація також широко використовується на практиці. Формами письмової комунікації виступають: накази; розпорядження, листи, звіти і багато інших засобів комунікації, які використовують письмові символи.
Переваги письмової комунікації:
1) письмова інформація є незмінною впродовж тривалого часу,є такою що може зберігатися;
2) письмова інформація є відчутною (на дотик), помітною;
3) письмова інформація піддається перевірці;
4) письмова інформація , як правило, ретельно сформульована, глибоко обміркована, є логічною і точною.
Письмові комунікації використовують перш за все у випадках, коли потрібно щонайточніше передати зміст складної та об`ємної інформації.
Невербальна комунікація – це такий обмін інформацією, який здійснюється без використання слів (натомість застосовуються різні символи). Функціями невербальної комунікації є: доповнення і заміна мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу.
Класифікація невербальних засобів комунікації: рухи частин тіла, мова, простір,час, рух очей.
